Справа № 357/3407/25
Провадження № 2/357/2702/25
20.03.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
У березні 2025 року адвокат Середенко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2025 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Кошеля Б.І. та матеріали позовної заяви передані останньому 14 березня 2025 року
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 184 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Частиною 1 ст. 187 ЦПК України передбачено, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку. передбаченому ст. 185 цього Кодексу.
У зв'язку з зазначеним, звернення позивача до суду зобов'язує суддю до вчинення необхідних процесуальних дій з метою з'ясування можливості відкриття провадження у цивільній справі. Зокрема, з'ясуванню підлягають питання чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, для повернення позовної заяви, для відмови у відкритті провадження у справі.
Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Вивчивши позовну заяву з додатками, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам встановленим чинним цивільно-процесуальним законодавством з наступних підстав.
Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 містить наступні позовні вимоги:
1. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частини автомобіля OPEL, моделі MERIVA 2008 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (на час купівлі) НОМЕР_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1/2 від загальної вартості автомобіля у сумі 241000,020 грн (двісті сорок одну тисячу) 020 грн у вигляді компенсації.
2. Здійснити поділ витрат позивача ОСОБА_1 на капітальний ремонт будинку АДРЕСА_1 у сумі 700000,00 (сімсот тисяч) грн. та стягнути з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1/2 від загальної вартості витрат у сумі 350000,00 (триста п'ятдесят тисяч) грн. у вигляді компенсації.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивач в позовній заяві зазначає, що у період перебування у шлюбі він з відповідачем у 2018 році купили автомобіль OPEL, моделі MERIVA 2008 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (на час купівлі) НОМЕР_2 . Також ваказує, що він організував та капітально ремонтував житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності відповідачеві, та загальна вартість ремонту складає 700000,00 (сімсот тисяч) грн.
Однак позивачем не долучено до матеріалів справи правовстановлюючих документів на вказаний автомобіль, а саме свідоцтва про реєстрацію автомобіля OPEL, моделі MERIVA 2008 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (на час купівлі) НОМЕР_2 та документів, які підтверджують вартість капітального ремонту.
Також, суд звертає увагу, що у п.1 резолютивної частини позовних вимог позивачем заявлено взаємовиключні вимоги, оскільки ОСОБА_1 просить визнати право особистої приватної власності на 1/2 частину автомобіля та водночас просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 1/2 частини загальної вартості автомобіля.
Крім, цього відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 25.08.2020 у справі №910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з позовом майнового характеру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, провадження № 12-36гс20, зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
За аналізом наведених правових норм, зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні Засади оцінки майна і майнових прав» №1440 від 10 вересня 2003 року ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду та повинна бути підтверджена відповідними відомостями
В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, висновок суб'єкта оціночної діяльності.
Всупереч зазначеному, позивачем до позовної заяви не додано жодного належного доказу на підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля OPEL, моделі MERIVA 2008 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (на час купівлі) НОМЕР_2 на день звернення до суду.
З огляду на викладене, у позовній заяві ціна позову вказана орієнтовно.
Відповідно до статті 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.
Відповідно до пункту 36, 37 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.
Пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об'єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.
За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз'яснення та застереження.
При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об'єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.
Пунктом 52 Національного стандарту № 1 регламентовано, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Визначення ціни позову є прерогативою та обов'язком саме позивача у справі.
Тому, в даному випадку, у судді відсутні підстави вважати, що на день подання позову позивач позбавлена можливості замовити оцінку спірного транспортного засобу та встановити його ринкову ціну на день звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлений судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується доданою до позовної заяви квитанцією.
Проте, оскільки представником позивача не обґрунтовано ціну позову, суддя позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який останній повинен був сплатити звертаючись до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя прийшов до висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі, а тому, вважає за необхідне, залишити позовну заяву без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу (його представнику) необхідно: визначити ціну позову; надати докази на підтвердження ринкової вартості автомобіля OPEL, моделі MERIVA 2008 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (на час купівлі) НОМЕР_2 та у разі необхідності доплатити судовий збір відповідно до ставок визначених Законом України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру та надати суду докази на підтвердження його оплати або подати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; надати правовстановлюючі документи на спірне майно; надати докази в обґрунтування позовних вимог; уточнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач згідно ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись, ст.ст. 185, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Б. І. Кошель