Справа № 376/3032/24
1-кп/357/283/25
17.03.2025 колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_5 ,
захисник - адвокат: ОСОБА_6 ,
обвинувачений: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції, в залі судових засідань місто Біла Церква, Київської області, клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024111260000217, внесеному 20.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111260000217, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2024, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, відносно якого застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого продовжено по 20.03.2025. До вказаної дати остаточне рішення по справі не може бути прийнято відносно ОСОБА_7 .
Прокурором в судовому засіданні подане клопотання в порядку ст. 331 КПК України про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Позиція сторін та інших учасників.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_7 строком на шістдесят днів, з огляду на наявність ризиків, які були враховані обвинуваченому при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати а саме: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Вказані ризики підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює, що йому інкримінують тяжкий злочин, який передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до 15 років. Зазначене зумовлює ризик переховування від суду з метою уникнення покарання. Крім того, ОСОБА_7 обізнаний із анкетними даними всіх свідків у зв?язку із чим обвинувачений, перебуваючи на волі, може мати можливість безперешкодно впливати на них. Жодний більш м?який запобіжний захід не здатен забезпечити виконання покладених обов'язків і нівелювати вказані ризики.
Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник - адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час, оскільки ОСОБА_7 характеризується позитивно, не порушує процесуальну поведінку, має міцні соціальні зв'язки.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час.
Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якім він керував
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд доходить таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 та прийняти в судовому засіданні остаточне рішення до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу не виявляється можливим.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України. Санкція частини 1 статті 115 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Суд сприймає доводи захисника щодо особистісної характеристики обвинуваченого, його сімейних зв'язків. Водночас, вказані аргументи у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати ризик можливого переховування від суду з огляду на вказані обставини.
Суд також зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії дослідження доказів. Особи, заявлені прокурором в якості свідків, викликані на допит, що свідчить про те, що стороні захисту відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. У зв'язку із цим суд не бере до уваги твердження захисника щодо виправдувальних показань свідків, оскільки вказані доводи є передчасними.
З огляду на актуальність двох ризиків та їх характеру, суд дійшов висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатен на належному рівні забезпечити належне виконання процесуальних обов'язків і запобігти будь-якому прояву окреслених ризиків.
Враховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків. На думку суду, пропорційним до наявних ризиків є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказаний запобіжний захід здатний виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти встановленим ризикам у подальшому. Суд також виходить із того, що таке обмеження в реалізації прав і свобод людини є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.
Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 183, 193, 194, 196, 331, 376, 615 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про продовження строків застосування обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів - по 15.05.2025 включно.
У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 20.03.2025 об 11.00 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4А, зал судового засідання № 1 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Головуючий: Суддя: Суддя:
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10