Справа № 344/4717/25
Провадження № 1-кс/344/2283/25
19 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12024090000000116 від 07.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,
Слідча звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого покликався на те, що відділом розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024090000000116 від 07.02.2024за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Установлено, що директор Долинського спеціалізованого агролісгоспу (далі за текстом - Долинський САЛГ або Агролісгосп) ОСОБА_4 , являючись службовою особою, діючи умисно, використовуючи свої службові повноваження всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди іншими фізичними та юридичними особами, що полягала у підвищенні їх прибутків за рахунок зменшення прибутку Агролісгоспу, у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2021 року №1433 «Про затвердження переліку видів продукції, торгівля якими здійснюється виключно на організованих товарних ринках» із змінами, внесеними Постановою Кабінету міністрів України від 26.07.2022 №834, згідно якої Перелік доповнено видом продукції - «Деревина (лісоматеріали)», тобто без проведення відповідних електронних торгів (аукціонів) здійснив продаж лісоматеріалів за договорами поставки лісопродукції №31 від 19.10.2022 та №19 від 28.03.2023, у кількості 344,055 м3 на суму 740 740,74 із ФОП ОСОБА_6 ; №14 від 17.02.2022 та №4 від 04.01.2023, у кількості 591,185 м3 на суму 1 527 607,83 із ФОП ОСОБА_7 ; №2 від 04.01.2022 та №3 від 04.01.2023 у кількості 756,391 м3 на суму 2 191 985,03 з ТОВ «УЛДК» за цінами, значно нижчими від існуючих на дату продажу деревини ринкових цін, унаслідок чого інтересам громади у особі Івано-Франківської обласної ради завдано матеріальну шкоду на загальну суму 4 012 412,11 гривень, яка в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки 4 до ст. 364 КК України є тяжкими наслідками.
18 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 ,повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Як зазначено у клопотанні, причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами, складеними працівниками Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, висновками проведених експертиз, допитами свідків, документами, отриманими у порядку ст. 93 КПК України,а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за яке передбаченепокарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тобто даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбаченихп.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний розуміє, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено суворе безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час він може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;
- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, до яких підозрюваний, як колишній директор Долинського САЛГ, використовуючи зв'язки із працівниками Агролісгоспу, має доступ, таякі мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки уприміщенні Долинського САЛГ, де зберігаються відомості, що можуть свідчити про причетність до вчинення вказаного злочину інших невстановлених на даний час осіб;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків,експертів, та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 відомі їхні анкетні дані, деякі із них йому були підпорядковані як керівнику, а з іншими, будучи директором Долинського САЛГ, вів господарську діяльність щодо реалізації лісоматеріалів за заниженими цінами; крім того, в основу підозри також входять висновки експертів;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у свою чергу затягуючи хід досудового розслідування, оскільки ОСОБА_4 може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс-мажорні чи поважні обставини, а також посилаючись на віддаленість від органу досудового розслідування у зв'язку із проживанням у Долинському районі Івано-Франківської області та місцем роботи у Львівській області.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності,може переховуватися від органів слідства та суду, впливати на свідків, чинити перешкоди слідству шляхом спілкування з іншими особами, вчиняти дії для знищення речей та документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, на думку прокурора, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінальногопроцесу.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в ньому, просив клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили відмовити в його задоволенні, та обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 18 березня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В поданому до суду клопотанні прокурор посилається на те, що причетність ОСОБА_4 до інкримінованогойому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: матеріалами, складеними працівниками Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, висновками проведених експертиз, допитами свідків, документами, отриманими у порядку ст. 93 КПК України,а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри заперечила, вказуючи на те, що до компетенції та посадових обов'язків підозрюваного не входило самостійне прийняття рішень щодо встановлення ціни на деревину, з приводу чого йому висунуто підозру.
Відтак, на думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинна бути перевірена в ході досудового розслідування органом обвинувачення.
При цьому, на даний час ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри частково мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною ссукупністю матеріалів кримінального провадження, які все ж повинні бути в подальшомуц перевірені слідчим та прокурорм.
Крім цього, прокурором лише частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177КПК України.
Зокрема, недоведеними є ризик переховування від від органів досудового розслідування та суду, оскільки з моменту внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР підозрюваний допитувався в статусі свідка, тобто йому було відомо про дане кримінальне провадження, однак докази зловживання ним своїми процесуальними правами відсутні, і прокурор такі факти підтвердив.
Ризик знищення доказів чи впливу на свідків також є недоведеним, оскільки на даний час підозрюваний звільнений із займаної посади директора Долинського спеціалізованого агролісгоспу, що не заперечив прокурор.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином частково доведено прокурором.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за яке передбаченепокарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тобто даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором доведено існування частини зазначених у клопотанні ризиків.
Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, щодо підозрюваного неможливим є застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту в нічний час, унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.
Вирішуючи дане клопотання, враховую також характеризуючі особу підозрюваного дані, умови його життя, вік, стан здоров'я, відсутність судимості в минулому, наявність міцних соціальних зв'язків, наявність на утриманні двох повнолітніх дітей-студентів.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
Ч. 5 ст. 194 КПК України передбачено обов'язки, які слідчим суддею можуть бути покладені на підозрюваного.
Відтак, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні прокурором не доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що нічний домашній арешт зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам.
Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити йому щоденно у період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду, оскільки застосування до останнього саме такого запобіжного заходу зможе запобігти вищевказаним ризикам та сприятиме дієвості кримінального провадження на даному етапі.
Ч. 6 ст. 181 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст.ст. 176-179, 194, 309 КПК України, -
В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та заборонити йому щоденно у період часу з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений час;
- не відлучатися за адміністративні межі сукупно Івано-Франківської та Львівської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому ж кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
та роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді діє до 17 травня 2025 року включно та підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , а контроль за її виконанням покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.03.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_8