Справа № 338/138/25
20 березня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю : секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження № 12024091120000190 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, інваліда війни ІІІ групи, з професійно-технічною освітою, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, громадянина України, за ч.1 ст.286-1 КК України,
ОСОБА_6 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Злочин скоєно за таких обставин.
ОСОБА_6 , близько 09 години 40 хвилин 20 листопада 2024 року, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перевищуючи максимально дозволену швидкість руху транспортних засобів у населених пунктах, рухався по проїзній частині ділянки автодороги Р38 «Богородчани-Гута» в с. Підгір'я по вул. Сагайдачного у напрямку села Дзвиняч, де наблизився до заокругленої ділянки праворуч.
В цей час, по зазначеній ділянці автодороги, у зустрічному напрямку по правій смузі руху автомобілем марки «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_7 , який перевозив пасажів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху, не впорався із керуванням, виїхав на смугу руху для зустрічних транспортних засобів, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Opel Astra».
При цьому, ОСОБА_6 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, зокрема:
- пункт 1.5, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- пункт 1.10, відповідно до якого, "небезпека для руху" - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися;
- пункт 2.1, згідно з яким водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- пункт 2.3, яким визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- пункт 2.9, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- пункт 10.1, який зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- пункт 12.1, за яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- пункт 12.3, який зобов'язує водія в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- пункт 12.4, відповідно до якого, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год;
- пункт 12.9 б, згідно з яким водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, цих Правил.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «Opel Astra» ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми шийного відділу хребта з переломами поперечних відростків 6, 7 шийних хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечні для життя в момент спричинення.
В судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені в обвинуваченні обставини та дав показання про те, що вечором 19 листопада 2024 року він зустрівся з побратимом, з яким служив у лавах Збройних сил України, та з яким він вжив невелику кількість спиртних напоїв. Зранку наступного дня, тобто 20 листопада 2024 року, йому потрібно було поїхати в селище Богородчани для вирішення питання продовження лікування наслідків поранення, яке він отримав на війні з російською федерацією. Оскільки зранку він почував себе добре, не відчував ніякого впливу алкоголю, зважаючи на те, що поспішав, не маючи права керування транспортними засобами, він сів за кермо свого автомобіля «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та поїхав у лікарню у селище Богородчани. Повертаючись з лікарні додому, проїжджаючи село Підгір'я, він проявив неуважність, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , який перевозив пасажирів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Внаслідок його дій сталася ДТП, в якій пасажир ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Після ДТП він цікавився здоров'ям потерпілої, повністю відшкодував заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду, відшкодував шкоду водію автомобіля. Розуміє, що його дії містять ознаки необережного злочину, за який він готовий понести покарання, однак просить суворо його не карати. Погоджується з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які він не заперечує.
Відповідно до вимог ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому встановлено добровільність та істинність позиції обвинуваченого та потерпілої, а також роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оспорювати фактичні обставини справи, які не досліджуються судом, в апеляційному порядку.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч.1 ст.286-1 КК України якпорушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку винного, яка свідчить про його прагнення згладити наслідки вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, критичне ставлення до вчиненого, позицію потерпілої, бере до уваги необережну форму вини обвинуваченого.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який не має судимості та вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с.72), має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (а.с.70), одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, є інвалідом війни ІІІ групи, а також те, що на обліку у лікарів психіатра та нарколога він не перебуває та за такою допомогою не звертався (а.с.63).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає : щире каяття, яке проявилося у повному визнанні своєї вини як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду кримінального провадження, надання оцінки своїм діям, зокрема щире висловлення жалю щодо події, яка сталася; активне сприяння розкриттю злочину, зокрема надання показань, участь у слідчих діях, відсутність будь-яких перешкод з його сторони для провадження досудового розслідування, надання послідовних пояснень в ході судового розгляду; добровільне відшкодування завданого збитку; незадовільний стан здоров'я та наявність інвалідності внаслідок війни; наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому суд також враховує позицію потерпілої, яка не має ніяких претензій до обвинуваченого та просить суворо його не карати.
Суд також враховує досудову доповідь органу пробації (а.с.43-51) в частині того, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі, оскільки ймовірність вчинення повторного правопорушення є низький.
Слід зазначити, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006№3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Призначаючи покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Таким чином, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого діяння, тяжкість інкримінованого злочину, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_6 положення ч.1 ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання у виді штрафу.
Разом з тим, суд не знаходить обґрунтованих підстав, за яких міг би не застосувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Таке порання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід обвинуваченому не обраний, клопотання про обрання запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено й у суду відсутні підстави щодо обрання запобіжного заходу. Цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на залучення експертів.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України підлягає до скасування арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богородчанського районного суду від 22 листопада 2024 року в справі № 338/1608/24.
Керуючись ст.370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, та, із застосуванням до основного виду покарання ч.1 ст.69 КК України, призначити покарання у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Речові докази : автомобіль «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - повернути власникам чи законним володільцям.
Стягнути з ОСОБА_6 12734,40 грн процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави, а саме:3183,60 грн за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-24/17003-ІТ; 3183,60 грн за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-24/17004-ІТ, а також 6367,20 грн за проведення Івано-Франківським НДЕКЦ інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-24/17006-ІТ.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддіБогородчанського районного суду від 22 листопада 2024 року в справі № 338/1608/24.
Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1