Справа № 287/2584/24
провадження 3/287/1906/25
10 березня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин Микола Григорович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ID-картка НОМЕР_1 видана 25.09.2019 року, громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 662780 від 16.10.2024 року вбачається, що 16.10.2024 року о 11 год. 35 хв. в с. Перга по вул. Центральна ОСОБА_1 , керуючи мопедом Мустанг з явними ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зокрема, у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явилася в судове засідання, не подала клопотання про його відкладення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Статтею 62 Конституції України визначено, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до п. 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі Порядок), огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, п. 8 Порядку зазначає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Разом з цим, до матеріалів справи поліцейським відеозапису не долучено, свідків, які б могли підтвердити факт відмови ОСОБА_2 від огляду на стан сп'яніння не залучено.
Відтак, у суду відсутні будь-які докази на підставі яких можна було б дійти висновку про винуватість водія ОСОБА_1 , оскільки відсутність відеозапису події за участі ОСОБА_1 , а також відсутність показів свідків щодо відмови ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, утворює неможливість судової оцінки правильності процедури огляду водія на стан сп'яніння загалом. А з огляду на те, що всі сумніви щодо вини особи повинні тлумачитися на її користь, така обставина, у сукупності з позицією самого водія, вказує на те, що підстави для висновку про доведеність відмови водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відсутні.
Таким чином огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
З огляду на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено із порушення вимог закону, суд приходить до висновку, що його вина належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року)
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 251, 256, 280, 283, 284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: М. Г. Русин