Справа №295/13697/24
2-п/295/15/25
11.03.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої - судді Перекупка І.Г.,
за участі секретаря Конончук Ю.О.,
за участю представника заявника Добраниця В.М.,
за участю представника позивачки по справі ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщені Богунського районного суду м. Житомир заяву представника заявника ОСОБА_2 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2024 р. у справі за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
Представник заявника ОСОБА_2 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Богунського районного суду м. Житомир з заявою про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14.11.2024 р. у справі за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. В обгрунтування заяви вказав, що відповідач по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів «…не був усвідомлений про наявність данної справи, не отримав позовну заяву, не отримував повістки…Судом було порушено право відповідача на подачу відзиву в межах ст. 178 ЦПК України…Судом, без з'ясування матеріальних спроможностей відповідача, безпідставно було зобов'язано сплачувати на утримання дитини аліменти у розмірі 10 000 грн.» (а. с. 60-79).
Згідно протоколу авторозподілу справ по Богунському районному суду від 24.01.2025 р. головуючим призначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 80)
Ухвалою від 28.01.2025 р. заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15.00 год. 11.03.2025 р. (а. с. 82).
В судовому засідання представник заявника, відповідача у цивільній справі, наполягав на скасуванні заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2024 року у справі за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, обгрунтовуючи свою позицію наданими суду доказами.
Представник позивача по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, заперечувала проти скасування заочного рішення наполягаючи на безпідставності доводів представника заявника.
Дослідивши заяву та матеріали справи, судом встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Частини 3, 4 ст. 284 ЦПК України передбачають, що учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Судом встановлено, що заочним рішенням від 14.11.2024 р. позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів були задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з 16.09.2024 р та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. (а. с. 45-48)
Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що:
- відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки,
- а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов'язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Представник заявника, відповідача, крім посилання на те, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомленим про розгляд справи, зазначив про його, ОСОБА_3 поважний вік (71 рік, 1953 р. н.) та відсутність доходів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 не отримував поштової кореспонденції, направленої судом під час розгляду справи, остання поверталася до суду неврученою адресату з відмітками «за закінченням терміну зберігання». (а. с. 41-42, 52)
У відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, судом відзначається, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі № 12307/16 «В'ячеслав Корчагін проти Росії», вказано, що попри те, що особа не отримала судову повістку, її право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, порушено не було.
Разом з тим, посилання на докази, якими обґрунтована заява про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Суд критично відноситься до доводів представника заявника, відповідача в тій частині, що ОСОБА_3 не знав про позовні вимоги щодо аліменті.
Так, згідно довідки Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі від 04.03.2025 р. № 19060 ОСОБА_4 отримувала аліменти від ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно виконавчого листа № 295/13697/24 виданого 18.11.2024 р. Богунським районним судом м. Житомир про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи з 16.09.2024 р. до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_4 було отримано аліменти у листопаді 2024 р. у сумі 8 189,00 грн., у грудня 2024 р. 8 176,00 грн., у січні 2025 р. у сумі 3 700 грн., у лютому 2025 р. 4 079,89 грн. Всього 24 144,89 грн. (а. с. 119-123).
Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Проаналізувавши доводи заяви про перегляд заочного рішення, судом встановлено, що доказів, які мають істотне значення для правильності вирішення спору, - не надано, як і не надано будь-яких інших доказів, що мали б істотне значення для правильності вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, правові підстави для скасування заочного Богунського районного суду від 14.11.2024 р. немає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.
Оскільки положення ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачають як необхідні умови скасування заочного рішення саме істотні обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 126, 127, 284-288 ЦПК України, суд, -
Заяву представника заявника ОСОБА_2 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2024 р. у справі за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, - залишити без задоволення.
Одночасно суд роз'яснює, що заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги. протягом тридцяти днів з дня його проголошення даної ухвали.
У цьому разі строк, на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись від дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали виготовлено 20.03.2025 р.
Суддя Богунського районного
суду міста Житомир І.Г. Перекупка