Справа №295/3698/25
1-кс/295/1774/25
18.03.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянув подане в кримінальному провадженні № 62024240020002296 від 24.06.2024 року за підозрою ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Житомирі) Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає: АДРЕСА_1 .
Слідчий звернувся з клопотанням про застосовування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В клопотанні вказано, що 30.04.2024 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України.
30.04.2024 наказом № 121 командира в/ч НОМЕР_1 військовослужбовця за мобілізацією ОСОБА_5 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону в/ч НОМЕР_1 .
У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.
Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.
До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався востаннє 14.01.2025 Указом Президента України № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 15 січня 2025 року № 12404-IX.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію. Демобілізація - комплекс заходів спрямованих, крім іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України на організацію і штати мирного часу.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» рішення про демобілізацію приймає Президент України.
Тобто, воєнний стан в України введено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, що неодноразово продовжувався востаннє 14.01.2025 Указом Президента України № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України від 15 січня 2025 року № 12404-IX, що станом на 06.05.2024 припинено або скасовано не було.
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за мобілізацією, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Однак, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за мобілізацією, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону в/ч НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, близько 22 год. 30 хв. 06.05.2024 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків у військовій частині та визначених місцях служби до 13.03.2025, коли прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 та визначених місцях служби з 06.05.2024 по 13.03.2025 військовослужбовець ОСОБА_5 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводить час на власний розсуд.
13 березня 2025 року військовослужбовцю ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий посилається на існування ризиків, що полягають у можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та просить задовольнити клопотання, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання.
Сторона захисту просила відмовити у задоволені клопотання, вказуючи на те, що підозрюваний є членом релігійної громади, внаслідок переконань не може брати зброю. Захисник зауважив, що про обставини перебування у громаді та сповідування певних принципів повідомлялось до відповідного центру комплектування, до якого підозрюваний прибув самостійно без будь-якого примусу. Повідомлені ОСОБА_5 відомості було проігноровано працівниками центру, особу фактично скеровано до десантно-штурмових військ, де саме навчання, що обумовлює здобуття навичок володіння із зброєю, унеможливлено для особи. Захисник звернув увагу на викладеному Верховним Судом висновку, що зводиться до можливості особи проходити альтернативну військову службу. Акцентував, що державою протягом тривалого часу не здійснюється запровадження чіткого законодавчого врегулювання проходження такої служби.
Вказуючи на достатні соціальні зв'язки, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За положеннями п.п. 1-4 ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, що грунтується на доданих до клопотаннях матеріалах.
Слідчим суддею також встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
До вказаного висновку слідчий суддя приходить як з огляду на тяжкість покарання, що може бути застосоване в разі визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, так і інших даних, що характеризують особу та виявляють соціальні зв'язки.
Так, за змістом службової характеристики, складеною т.в.о. командира навчального батальйону військової частин НОМЕР_1 курсант ОСОБА_5 зарекомендував себе посередньо, потребує постійного контролю, може самостійно приймати необдумані рішення.
В даному випадку слід звернути увагу, що сам характер кримінального правопорушення виявляє схильність особи до ухилення від виконання покладених обов'язків, що обгрунтовує існування заявлених слідчим ризиків за процесуальним значенням.
Доводи щодо перебування особи в складі релігійної громади не є достатнім доводом щодо спростування як обґрунтованості повідомленої особи підозри за ч.5 ст. 407 КК України, так і щодо існування процесуальних ризиків, пов'язаних із можливістю переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для відвернення вищевказаних процесуальних ризиків та забезпечення належної поведінки учасника.
У відповідності до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437 442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави.
Керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя -
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали до 13.05.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1