Справа №295/17515/24
Категорія 59
2/295/334/25
18.03.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі: головуючого судді - Лєдньова Д.М.
при секретарі Желєвої Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -
Представник позивача - адвокат Зарицький М.А., звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом, у якому просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
За життя відповідна особа склала заповіт, посвідчений 13.10.1993 року державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Слюсар В.В., яким на випадок смерті зроблено розпорядження: з належного ОСОБА_3 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 частину заповідано ОСОБА_1 , 1/4 частину заповідано ОСОБА_4 і 1/4 частину - ОСОБА_2 .
Представник зауважує, що ОСОБА_1 прийнято спадщину в порядку п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР як таким, що фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
За результатом звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом у вчиненні відповідної нотаріальної дії відмовлено з винесенням постанови.
Постанова мотивована тим, що за змістом заповіту ОСОБА_3 від 13.10.1993 року спадкоємцем 1/2 частиним будинку призначено ОСОБА_1 , що унеможливлює видачу свідоцтва ОСОБА_1 .
Вказуючи на те, що обумовлений у заповіті спадкоємець та позивач ОСОБА_1 фактично є однією особою, існуюча розбіжність виникала внаслідок складення заповіту в 1993 році згідно паспортних даних, при цьому, інший, позасудовий порядок поновлення порушених прав позивача не передбачений, учасник просить задовольнити позов, визнати право власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Згідно ухвали суду від 13.02.2025 витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гукової Н.Є. копію спадковою справи №155/94 до майна ОСОБА_3 .
В подальшому, 11.03.2025 до суду від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гукової Н.Є. надійшла копія спадкової справи, витребувана судом за вищевказаною ухвалою.
В судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача - адвокат Зарицький М.А., позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.
Судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
За змістом заповіту ОСОБА_3 , посвідченого 13.10.1993 року державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Слюсар В.В., з належного ОСОБА_3 житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 частину заповідано ОСОБА_1 , 1/4 частину заповідано ОСОБА_4 і 1/4 частину - ОСОБА_2 .
Спадщину прийняли позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 . ОСОБА_4 помер після відкриття спадщини, за життя спадщину не прийняв.
Відповідачу ОСОБА_2 . Другою житомирською державною нотаріальною конторою 03.12.1997 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку житлового будинку (спадкова справа №155/94).
За наслідком звернення представника позивача до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гукової Н.Є. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 на частку будинку видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.08.2024 за №232-1/02-14.
Згідно вказаної постанови нотаріусом встановлено невідповідність заявлених вимог документам, що їх посвідчують, оскільки за змістом заповіту ОСОБА_3 від 13.10.1993 року спадкоємцем 1/2 частиним будинку призначено ОСОБА_1 .
Як слідує з матеріалів справи, а саме довідки, наданої Управлінням державної міграційної служби України в Житомирській області, громадянину ОСОБА_1 було видано: паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , 28.03.2001 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 06.12.2006 Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий у зв'язку зі зміною по батькові з ОСОБА_5 , на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 03.08.1955 Житомирським ДРАЦС.
Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
За змістом ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Приписами ст. 560 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.
У ст. 561 ЦК УРСР зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає. Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-ХІІ, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. (ч. 1 ст. 67 Закону).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, та відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Положенням ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № v-753740-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку досліженим доказам суд приходить до висновку про набуття позивачем прав спадкоємця за заповітом, складеним 13.10.1993 року, сформований зміст якого виявляє розбіжності із паспортними даними особи у зв"язку із видачею нових паспортів.
Приймаючи до уваги, що позивач позбавлений можливості вирішити питання набуття права власності на спадкове майно в позасудовому порядку, при цьому, обраний спосіб захисту є ефективним та дієвим, суд вважає необхідним задовольнити позов.
Керуючись ст.ст. 524,534,549,560,561 ЦК УСРС (в редакції 1963 року), ст.ст. 4-13, 17, 18, 89, 263, 265, 273 ЦПК України, 15,16, 328, 392 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 3016716618040), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Лєдньов Д.М.