Справа № 204/11030/24
Провадження № 1-кп/204/614/25
18 березня 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 12024041680000696 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 20 липня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначила, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім цього, ОСОБА_3 після повідомлення йому про підозру переховувався від органу досудового розслідування з метою уникнення покарання за вчинене не кримінальне правопорушення, у зв'язку із чим був оголошений у розшук. Також, обвинувачений постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв'язків не має, що вказує на можливість переховування останнього від суду. Щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначила, що ОСОБА_3 відоме місце перебування потерпілого, місця проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що останній може здійснювати незаконний вплив як на потерпілого, так і на свідків, шляхом їх залякування, умовляння та пропонування неправомірної вигоди. Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ОСОБА_3 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, не має офіційного місця роботи, що в свою чергу свідчить про відсутність офіційного джерела доходу, який здатен забезпечити достатній рівень його життя, а тому у разі застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу може вчинити інші, в тому числі корисливі, кримінальні правопорушення. Таким чином, на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому необхідно продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Суду пояснив, що зазначені прокурором у своєму клопотанні ризик є необґрунтованими. Так, ризик впливу як на потерпілого, так і на свідка, на який посилається прокурор є необґрунтованим та таким, який не можна брати до уваги, оскільки в судовому засіданні потерпілий був уже допитаний, щодо свідка слід зазначити те, що уже вкотре стороною обвинувачення не може бути забезпечена явка останньої в судове засідання, а тому впливу обвинуваченого на свідка бути не може. Щодо посилання прокурора на можливість продовження вчинення кримінального правопорушення, то слід зазначити, що даний злочин був закінченим, а тому можливості його продовжити у обвинуваченого не має. Окрім цього, посилання прокурора на можливість вчинення нового кримінального правопорушення не була доведена належними доказами, а тому вказане є лише припущенням прокурора. Щодо ризику можливого переховування, то прокурором наявність вказаного ризику не була доведена належними доказами, а тому приймати його до уваги не можливо. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В судовому засідання обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 27 березня 2025 року.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Так, надаючи оцінку доводам прокурора, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
У відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Крім цього, слід окремо звернути увагу й на той факт, що під час досудового розслідування, після того як ОСОБА_3 було вручено повідомлення про підозру, останній почав переховуватись від органу досудового розслідування, у зв'язку із чим був оголошений у розшук.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Судом також береться й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Крім того, перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_3 на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Оскільки, хоча й судовий розгляд по кримінальному провадженню вже розпочато, однак залишається ще не допитаною один свідок, яка була очевидцем подій, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідка, вона може надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом не може бути взятим до уваги посилання прокурора про наявність ризику впливу обвинуваченого на потерпілого, оскільки останній вже був допитаний судом та надав свої показання щодо подій, які відбулися суду, а тому вказаний ризик перестав існувати.
Щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить й те, що обвинувачений ОСОБА_3 не є працевлаштованим, у зв'язку із чим не має підтвердженого джерела доходу, що в свою чергу може свідчити про те, що в разі зміни йому запобіжного заходу на більш м'який може вдатися до дій задля незаконного збагачення шляхом вчинення повторних кримінальних правопорушень, а тому на даний час даний ризик існує та є триваючим.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід є такими, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 та усунути ризики, які наявні та є дійсними на даний час, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Щодо посилання сторони захисту на те, що в разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу, йому релігійною організацією буде надано як житло, а також забезпечено місцем працевлаштування, судом береться до уваги, однак це не може бути тими обставинами, які в свою чергу зменшують наявність ризиків, які були встановлені судом під час розгляду клопотання прокурора.
Тому ризики передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, не змінилися та мають місце й в теперішній час, що вказує на недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу і продовження існування ризиків, а тому обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м'які запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 16 травня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», для виконання.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1