справа №220/1343/23
провадження №1-кп/176/93/25
Іменем України
21 березня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 липня 2023 року за №12022052620000234,
за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , -
В провадженні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12022052620000234 від 08.07.2023 року у відношенні ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Головуючий у справі суддя ОСОБА_1
12.03.2025 року прокурор заявив письмове клопотання щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України щодо впливу на свідків, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення або ухилитись від суду. Зокрема зазначив, про обґрунтованість підозри, що тяжкість покарання може стимулювати обвинуваченого до втечі, обвинувачений має негативну характеристику, а його матеріальний стан дає йому можливість переховуватись від суду. Також вказав про неможливість запобігання ризику незаконно впливати на свідків , потерпілих, експертів шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з даними особами. Також вказав, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби, вчинивши тим самим кримінальні правопорушення, передбачені ст..ст.407-409 КК України. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищезазначеним ризикам, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу. Також вважає, що оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини, то в даному випадку відсутні підстави для визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, зазначив, що ризик впливу обвинуваченим на свідків залишається, оскільки вони в даному кримінальному провадженні не допитані, також вказав, що існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, з огляду на його негативну характеристику. Просив відмовити в клопотанні про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу як передача на поруки, оскільки командування військової частини не розуміється на обставинах справи, і на даний момент проводиться перевірка щодо фальсифікації відомостей в клопотанні.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 13.03.2025 року направив до суду письмові заперечення щодо даного клопотання, в яких просив відмовити в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, 13.03.2025 року направив письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на особисте зобов'язання. Після цього, 18.03.2025 року направив до суду письмові доповнення до клопотання, в яких просив обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистої поруки посадових осіб військової частини НОМЕР_1 : старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_7 , військової частини НОМЕР_1 та сержанта ОСОБА_8 , санітарного інструктора 1 медичного пункту 1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 . Як додаток надав копію клопотання командира від 16.03.2025 року та докази перебування зазначених військових на відповідних військових посадах. Зазначає, що прокурор викривляє фактичні обставини справи, намагається ввести суд в оману та маніпулювати фразами. Вважає кваліфікацію дій обвинуваченого невірною, оскільки вважає, що його дії повинні бути кваліфіковані за ст..119 КК України. Також зазначив, що його підзахисний перебуває під вартою тривалий час майже 1 рік та 8 місяців, ризик його втечі зменшується зі збігом часу, під час затримання ОСОБА_3 опору не чинив, знаходився на місці події, не вчиняв дій, спрямованих на втечу, переховування, знищення або спотворення доказів, не впливав незаконно на інших учасників справи, не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином, не вчиняв інших кримінальних правопорушень, має стійкі соціальні зв'язки, а саме дружину та двох дітей, характеризується позитивно. Клопотання прокурора вважає формальним та необґрунтованим, доводи прокурора мають виключно формальний характер голослівних припущень, а ризики не доведені належними та достатніми доказами.
Крім того, захисник в судовому засіданні вказав, що прокурор маніпулює нормами КПК України, не виконує своїх обов'язків, передбачених нормами КПК України, зокрема вказав, що прокурор не надав доказів, що свідки у даному кримінальному провадженні проходять військову службу, також прокурор не зазначає, які саме відомості є недостовірними в клопотанні військової частини та не надав доказів службового розслідування. Просив в задоволенні клопотання прокурора відмовити повністю.
Клопотання командира військової частини НОМЕР_1 за підписом командира даної військової частини про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на особисту поруку старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_7 , військової частини НОМЕР_1 , який є безпосереднім командиром в підпорядкуванні якого ОСОБА_3 буде проходити військову службу та сержанта ОСОБА_8 , санітарного інструктора в/ч НОМЕР_1 мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_9 є військовим медиком з високим рівнем професійної компетентності, має позитивну характеристику, його професійні навички мають вирішальне значення для підрозділу в умовах мобілізації та браку медичних кадрів в будучи під вартою не принесе користі Державі. Його присутність на фронті підвищить можливість надання медичної допомоги військовослужбовцям.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що воно не підтверджене відповідними доказами, а твердження, що в ньому зазначені, це тільки його слова, які не відповідають дійсності. Його командир виступив особистим поручителем, тому вважав можливим віддати його на поруки.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала клопотання прокурора, щодо клопотання військової частини та захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки заперечували, оскільки особи, які виступили поручителями не заслуговують на довіру, так як ОСОБА_7 як безпосередній командир обвинуваченого не забезпечив належну дисципліну у підрозділі, що призвело до розпивання військовослужбовцями спиртних напоїв та смерті потерпілого.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст.199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
У ч. 1 ст. 177 КПК України закріплено, що з метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшло підтвердження під час розгляду на стадії досудового розслідування слідчим суддею клопотань про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зокрема, ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду Донецької області застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.10.2023 року. Крім того, ухвалами суду від 06.10.2023, 24.11.2023, 02.03.2024, 13.05.2024, 04.07.2024, 27.08.2024, 17.10.2024, 04.12.2024, 23.01.2025 року строк запобіжного заходу обвинуваченому було продовжено до 21.03.2025 з визначенням застави у розмірі 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України , які існували на час обрання обвинуваченому вищевказаного запобіжного заходу, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілу, а також вчинити може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою приховування раніше вчиненого або будучи військовослужбовцем, з метою ухилення від відповідальності самовільно залишити місце проходження служби.
Зокрема, як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, із застосуванням насильства, докази по якому ще не досліджені, потерпіла та свідки по справі даним складом суду не допитані, а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.
Так, при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченого, який одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, останнє фактичне місце проживання та місце реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 . Однак, вказані обставини не є такими, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу, застосованого до останнього на даному етапі.
При вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше не судимий, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, який не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст.176-178,183,193-194,196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбаченихст.177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні або потерпілу, та які ще не допитані в судовому засіданні даним складом суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність.
При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст.23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_3 , не можуть їм запобігти.
В рамках кримінального провадження триває судовий розгляд, тому запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду, неможливо, у зв'язку з чим клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. З цих же підстав судом не приймаються доводи захисника, викладені в його письмових клопотаннях про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на особисте зобов'язання або передачу обвинуваченого на особисту поруку. При цьому доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого та оцінки доказів у кримінальному провадженні не приймаються до уваги при вирішенні даного клопотання, оскільки є предметом судового розгляду та підлягають оцінці судом на підставі ст.89 КПК України та ст.374 КПК України. Враховуючи викладене вище, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на особисте зобов'язання або передачу обвинуваченого на особисту поруку задоволенню не підлягають. Посилання захисника на те, що прокурор не надав доказів, що свідки у даному кримінальному провадженні проходять військову службу, також прокурор не зазначає, які саме відомості є недостовірними в клопотанні військової частини та не надав доказів службового розслідування не приймаються судом до уваги, оскільки предметом розгляду даного клопотання є питання чи не зменшилися заявлені ризики або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, про що сторонами надані відомості в їх письмових клопотаннях та досліджені судом.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язав визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачем обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому питання про визначення застави у даному провадженні відноситься судом на власний розсуд.
Враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість та обставини кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, а також те, що він обвинувачується у злочині, спричинив загибель людини, але тривалий час перебуває під вартою, за вказаний час порушення умов застосування запобіжного заходу не допускав, відповідно до вимог ст. 182 КПК Україні суд з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який є військовослужбовцем Збройних Сил України за мобілізацією, раніше не судимий, а також беручи до уваги ризики а передбачені ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави в сумі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з розрахунку: 3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб) *50 = 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, поклавши на обвинуваченого наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Строк дії вказаних обов'язків не може перевищувати строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу.
Такий розмір застави відповідає межам, визначеним пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України щодо тяжких злочинів, та не є завідомо непомірним для обвинуваченого з огляду на йоге сімейний та майновий стан.
Враховуючи встановлення застави судом клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, у задоволенні клопотання в іншій частині клопотання слід відмовити.
Щодо клопотання командира в/ч НОМЕР_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відносно обвинуваченого, слід зазначити, що суд не вбачає їх такими, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки «особиста порука» полягає у наданні особами, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. При цьому особи поручителів не є підписантами даного клопотання, а виконання ними обов'язків, передбачених ст..194 КПК України може перешкоджати виконанню ними своїх основних обов'язків як військовослужбовців. Крім того, наявність поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру, однак в матеріалах провадження відсутнє підтвердження цього факту, а тому, на даному етапі особиста порука, не є достатньою для гарантування належної поведінки обвинуваченого. Таким чином, клопотання про обрання запобіжного заходу у виді особистої поруки задоволенню не підлягає.
Разом з тим, доводи прокурора про те, що командування військової частини не розуміється на обставинах справи, і на даний момент проводиться перевірка щодо фальсифікації відомостей в клопотанні не приймаються судом до уваги, оскільки докази даних обставин не надано суду, а дане клопотання командира військової частини від 16.03.2025 року не містить фактичних обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції "Про прав людини і основоположних свобод", принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб із визначеною вище заставою.
Керуючись ст.ст..176-178,180,183,193-194,196,199 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
У задоволенні клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу особистої поруки посадових осіб військової частини НОМЕР_1 : старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_7 та сержанта ОСОБА_8 - відмовити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на особисте зобов'язання або передачу обвинуваченого на особисту поруку - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 17.05.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_3 в якості альтернативного запобіжного заходу заставу 50 (п'ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: отримувач платежу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26239738, рахунок № UA158201720355229002000017442, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні клопотання прокурора у іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому, захиснику направити уповноваженій службовій особі в місця ув'язнення.
Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_10