1Справа № 335/127/24 2/335/1047/2025
19 березня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Шалагінової А.В., за участі секретаря судового засідання Савченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення,
03.01.2024 до суду надійшов позов КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, який мотивовано тим, що відповідачі своєчасно не здійснюють оплату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються за адресою їх проживання: АДРЕСА_1 , внаслідок чого за період з 01.01.2015 по 31.10.2023 утворилась заборгованість розміром 25 009,52 грн., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, а також просив стягнути судові витрати розміром 2 684,00 грн.
Судом проведено такі процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання, встановлено строки для подання заяв по суті справи, призначене перше судове засідання на 13.02.2024 на 10:30 год.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2024 позовні вимоги КП «ВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.01.2025 задоволено заяву ОСОБА_2 в особі представника адвоката Левицької Ю.В. про перегляд заочного рішення, вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 14.02.2025 на 14:00 год., встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
У встановлений судом строк відповідачі, представник відповідача відзив на позов не подали.
13.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку із її зайнятістю в іншому процесі.
14.02.2025 судове засідання відкладене на 19.03.2025 на 14:00 год. у зв'язку з неявкою учасників процесу.
19.03.2025 від представника відповідача Несчотного О.В. надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку із хворобою представника.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом із повідомленням, однак конверти з відправленнями повернулись на адресу суду з відміткою пошти від 07.03.2025 та від 09.03.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання у день проставлення вказаної відмітки у поштовому повідомленні.
Крім того, відповідач-2 ОСОБА_2 повідомлявся про дату, час та місце судового засідання в порядку ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки його зареєстроване місце проживання не відоме. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, яке здійснене 25.02.2025, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Також відповідач-2 ОСОБА_2 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку ч. 5 ст. 130 ЦПК України шляхом вручення повістки його представнику адвокату Левицькій Ю.В. шляхом її доставки до Електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 25.02.2025.
Причини неявки в судове засідання відповідачі не повідомили, відзив на позов не подавали.
Представник відповідача-2 адвокат Левицька Ю.В. у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином в порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України шляхом доставки судової повістки до її електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 25.02.2025. Від представника відповідача-2 Левицької Ю.В. надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку з її хворобою.
Разом із тим, враховуючи, що відповідачі, представник відповідача-2 повторно не з'явились до суду, тому з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу за їх відсутності.
При цьому, враховуючи, що відповідачі, будучі належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися до суду, не повідомили про причини неявки, не подали відзиву на позовну заяву, судом за згодою представника позивача, висловленою у поданій нею заяві від 19.03.2025, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів (із занесенням до протоколу судового засідання) відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.
Так, позивачем протягом періоду з 01.01.2015 по 31.10.2023 надавались відповідачам послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, за період з 01.01.2015 по 31.10.2023 заборгованість відповідачів за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення складає 25 009,52 грн. (а.с. 4-6).
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Правовідносини з приводу водопостачання та водовідведення регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про питну воду та питне водопостачання».
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання, підстави виникнення яких передбачені у ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору, вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, згідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.
За вимогами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами, та вноситься у встановлені строки.
За рішенням Запорізької міської ради № 546 від 28.10.1999 збирання абонентської плати з населення за водокористування та водовідведення проводиться окремо від інших комунально-побутових послуг, а функції зі збору платежів з населення передано КП «Водоканал».
Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживачів з моменту користування цими послугами.
Судом встановлено, що відповідачі свої зобов'язання з оплати послуг за спожиту воду і послуги водовідведення виконували неналежним чином, внаслідок чого в них виникла заборгованість перед позивачем.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідачів за період з 01.01.2015 по 31.10.2023 становить 25 009,52 грн.
При цьому, представник відповідача-2 в обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення у цій справі посилалась на те, що у даному випадку наявні підстави для застосування строку позовної давності за період з 01.01.2015 по 31.10.2023.
Згідно з додатковими поясненнями представника позивача у цій справі, представник позивача вважає, що строк позовної давності у даному випадку був продовжений у зв'язку із дією карантину на території України з 12.03.2020, та у зв'язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022.
Надаючи оцінку даним обставинам, суд враховує таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.
У подальшому строк карантину було продовжено відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, карантин на території України діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
До суду із цим позовом позивач звернувся 27.12.2023 (відповідно до поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява). У позові просив стягнути заборгованість з 01.01.2015 по 31.10.2023. Строк позовної давності продовжено з дня набрання чинності змінами до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо продовження строку позовної давності з 02.04.2020.
Таким чином, що позовна давність по заборгованості за період з січня 2015 року по березень 2017 року спливла до введення карантину, а тому на неї дія пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності не поширюється.
При цьому, у даному випадку не має значення введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 для вирішення вказаного питання, оскільки позовна давність за вимогами за період з січня 2015 р. по березень 2017 р. спливла до введення воєнного стану.
З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості, за період з січня 2015 року по березень 2017 року в сумі 2 744,42 грн. (2 751,42 грн. (заборгованість за період січень 2015 р. - березень 2017 р.) - 7 грн. (сплачено у березні 2017р.) = 2 744,42 грн.) задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
При цьому, здійснення оплати розміром 7,00 грн. у березні 2017 р. не перериває строку позовної давності, оскільки вказана оплата здійснена у меншому розмірі, аніж нарахування у цьому місяці (111,84 грн.), що не свідчить про визнання відповідачами свого боргу. Аналогічно, позовна давність не переривалась і при здійсненні оплати відповідачами у вересні 2017 р. в сумі 7,00 грн., жовтні 2017 р. в сумі 7,00 грн., у вересні 2018 р. в сумі 30,00 грн., у березні 2019 р. в сумі 15,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідачів підлягає сума заборгованості за період з квітня 2017 року по жовтень 2023 року в сумі 22 265,10 грн. (25 009,52 грн. (заборгованість за весь період з січня 2015 р. по жовтень 2023 р.) - 2 744,42 грн. (заборгованість за період з січня 2015 р. по березень 2017 р.) = 22 265,10 грн.)
Отже, позовні вимоги КП «ВОДОКАНАЛ» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 2 388,76 грн. (89% від 2 684,00 грн.) - по 1 194,38 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» заборгованість з оплати за централізоване водопостачання і водовідведення за період з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2023 року розміром 22 265 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят п'ять) гривень 10 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ВОДОКАНАЛ» судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 38 коп.
Копію заочного рішення надіслати сторонам рекомендованими листами із повідомленнями.
Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, а саме - до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначеного строку, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частини заочного рішення складені 19 березня 2025 року.
Заочне рішення складено в повному обсязі 21 березня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВОДОКАНАЛ», ЄДРПОУ 03327121, вул. Святого Миколая, б. 61, м. Запоріжжя, 69002;
Відповідач-1 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач-2 - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Шалагінова