Справа № 185/2925/25
Провадження № 1-кс/185/250/25
20 березня 2025 року м. Павлоград
Слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконфереції), слідчого ОСОБА_4 , у присутності підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Павлоград Дніпропетровської області, освіта середня спеціальна, військовослужбовця, стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого судимість,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася старший слідчий СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 з клопотанням, погодженим з прокурором Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2025 за № 12025041370000433, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до зазначеного клопотання, у провадженні слідчого відділу Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12025041370000433 від 14 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи зарахованим до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду солдата стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 6 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ), 13 березня 2025 року, близько 12 годин 00 хвилин (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) перебував за адресою: АДРЕСА_2 , у приміщенні гаражного приміщення, яке належить потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на столі, який розташований з лівої сторони від входу у вказане приміщення, побачив мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33 5G», IMEI : НОМЕР_2 , IMEI : НОМЕР_3 , який визначив як об'єкт свого злочинного посягання, та у ОСОБА_5 раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_5 в цей же день, тобто 13 березня 2025 року, близько 12 години 05 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням встановити не надалось можливим, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що відсутній контроль зі сторони власника майна, достовірно знаючи, що викрадений ним телефон належить потерпілому ОСОБА_8 , розуміючи, що його злочинні дії залишаться ніким не поміченими, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A33 5G», IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріального збитку на суму 4934,17 грн.
Після чого, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
18.03.2025 в період часу з 21 години 03 хвилин по 21 години 22 хвилини (час фактичного затримання 19 годин 15 хвилин) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було затримано в порядку ст. 615 КПК України.
18.03.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
Підозра ОСОБА_5 в інкримінованих йому злочині обґрунтовується:
- протоколом огляду місця події від 13.03.2025;
- показами потерпілого ОСОБА_8 ;
- протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_8 ;
- показами свідка ОСОБА_9 ;
- протоколом огляду предмету, а саме «Samsung Galaxy A33 5G», IMEI : НОМЕР_2 , IMEI : НОМЕР_3 , який було добровільно видано свідком ОСОБА_9 .
Тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, вчинив тяжкий злочин, вказана обставина дає підстави вважати, що перебуваючи під загрозою кримінальної відповідальності та розуміючи реальність та невідворотність її настання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового слідства та суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Крім того, підозрюваному ОСОБА_5 відомі дані про потерпілого та свідка по кримінальному провадженню, у зв'язку з чим слідство вважає, що останній може незаконно впливати на них у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, оцінюючі в сукупності всі зібрані обставини у кримінальному провадженні та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: серед яких - переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший - більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти ризикам, яка вказані у клопотанні.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави на розсуд суду.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, підозрюваного, захисника, щодо можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результаті розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2025 за № 12025041370000433 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
18.03.2025 о 19 годині 15 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було затримано в порядку статті 615 КПК України.
18 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
При розгляді справи слідчий суддя враховує принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції» та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
У рішенні по справі “Александровська проти України» від 25 березня 2021 року ЄСПЛ відзначив, що Конвенція вимагає, щоб під час обрання запобіжного заходу суди розглядали також і не пов'язані з позбавленням свободи заходи. При цьому рішення про тримання під вартою чи його продовження не може ґрунтуватися винятково на серйозності висунутих обвинувачень, а його обґрунтування не може бути абстрактним, узагальненим чи стереотипним.
Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, звільнений 07.11.2024 з Криворізької ВК Дніпропетровської області на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 6 років 8 місяців 26 днів, для проходження військової служби за контрактом, вчинив тяжкий злочин, схильний до вчинення злочинів, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , який самовільно покинув військову частину, не одружений, не має постійного місця роботи, постійного джерела доходу, що в свою чергу свідчить про нестійкість соціальних зв'язків, на обліках у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, негативно характеризується за місцем проходження військової служби, враховуючи також існування ризиків незаконного впливу на потерпілого та свідка з метою схилення їх до надання суду неправдивих свідчень на його користь, перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам у кримінальному провадженні.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, а саме те, що він не працює, тяжкість правопорушення, за вчинення якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити йому заставу у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Таким чином, строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування не може перевищувати двох місяців, що обраховується з дня повідомлення особі про підозру.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Павлоградського районного ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з 19 години 15 хвилин 18 березня 2025 року.
Строк дії ухвали - до 19 години 15 хвилин 16 травня 2025 року.
Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1