справа №176/115/25
провадження №2/176/419/25
Іменем України
21 березня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Гусейнова К.А.,
з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про витребування земельної ділянки,-
В січні 2025 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про витребування земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2020 року державним реєстратором Мангушської районної державної адміністрації Попруженком А.В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району за межами населених пунктів.
Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 10.03.2020 року № 1142-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, у тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421255100:01:003:1376) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однак, відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області належним чином завіреної копії наказу з аналогічним номером від 02.03.2020 року №1142-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області.
При цьому, під наказом № 1142-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», копія якого міститься у реєстраційній справі, зазначені посада та прізвище підписанта - «начальник Іван Якименко». Підпис відсутній. Наказ №1142-СГ від 02.03.2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Криворізької сільської ради Добропільського району, підписано в.о. начальника Тетяною Підгорною з накладенням її особистого підпису.
Тобто, зміст наказу від 02.03.2020 року № 1142-СГ, не відповідає змісту наказу з тим же номером, але іншою датою, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376.
Крім цього, відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 10-28-0.152-8513/2-23 від 14.08.2023, у період з 08 січня по 25 червня 2020 року включно, обов'язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області виконувала Підгорна Т.О.
Таким чином, саме Підгорна Т.О. мала повноваження на підписання наказів з питання розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення 02 березня та 10 березня 2020 року.
Тобто, ні 02 березня 2020 року, ні 10 березня 2020 року Якименко І.В. не мав повноважень на підписання наказу №1142-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 нібито надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га.
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-416/2-23 від 09.02.2024, ОСОБА_2 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17.09.2019 року № 4607-СГ «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою», їй надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району.
Однак, із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області не зверталася.
Крім цього, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомило про не прийняття наказу від 10.03.2020 року № 1142-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 , нібито надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га.
Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га, а остання вибула з державної власності поза її волею.
У подальшому, 27.08.2020 року ОСОБА_2 уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_1 .
У даному випадку немає жодних законних підстав для набуття ОСОБА_2 земельної ділянки державної власності. Оскільки ОСОБА_2 не набувала право власності на земельну ділянку, укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки є безпідставним.
Предметом спору виступає земельна ділянка з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради за межами населених пунктів.
На час вибуття з державної власності (15.04.2020 року) уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч.4 ст.122 ЗК України у редакції на час спірних відносин).
З 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження земельною ділянкою 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
З огляду на викладене, спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у комунальну власність Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області.
Указом Президента України від 04.07.2022 року № 469/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» створено Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області.
Отже, повноваження Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області натепер здійснюються Великоновосілківською селищною військовою адміністрацією Волноваського району Донецької області.
Відповідно до ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Такі випадки встановлено ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
А у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, утворенням військової адміністрації та надання їй повноважень відповідного органу місцевого самоврядування (Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області) саме Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області як представник власника (територіальної громади) мала би здійснити захист прав на земельні ділянки.
Нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області не вжила будь-яких заходів до витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
Так, прокуратурою проінформовано Великоновосілківську селищну військову адміністрацію Волноваського району Донецької області про виявлені порушення вимог земельного законодавства та безпідставність набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки.
Однак, листами № 01-25/1594 від 25.04.2024 року, №01-25/2068 від 29.05.2024 року та №01-25/4220 від 11.11.2024 року начальник Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області повідомив про те, що органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв'язку з чим не може належним чином відреагувати.
Таким чином, Великоновосілківська селищна військова адміністрація Волноваського району Донецької області самоусунулась від вжиття заходів для захисту порушених інтересів держави у сфері земельних правовідносин. За таких обставин інтереси держави залишаються незахищеними та потребують захисту.
З огляду на це, позивач вважає, що у прокурора наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з цим позовом та просить витребувати у ОСОБА_1 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року у справі було відкрито провадження та призначено до розгляду в підготовче судове засідання. Крім того, ухвалою суду від 14.01.2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421255100:01:003:1376 для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. На адресу Жовтоводського міського суду надійшла заява прокурора Кандиболоцької О.М. про розгляд справи без її участі. В заяві зазначила, що позовні вимоги вона підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила. Від відповідача ОСОБА_1 , яка викликалась в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, у запропонований їй ухвалою про відкриття провадження по справі від 14.01.2025 року строк, відзиву на позов до суду не надходило.
Третя особа ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Пояснень від третьої особи ОСОБА_2 не надійшло.
Від третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення, в яких вони просили розглядати справу без участі їхнього представника.
Крім того, в письмових поясненнях Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області зазначає, що як було з'ясовано, Головним управлінням наказ від 10.03.2020 року №1142-СГ, яким, нібито, ОСОБА_2 передана у власність вищевказана земельна ділянка, не приймався.
Реєстрація документів у Головному управлінні, зокрема з питань розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, здійснюється в автоматизованій системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ» на підставі наказу Держземагентства України від 10.04.2014 року №129 «Про деякі питання реєстрації документів в автоматизованій системі діловодства».
Розробником автоматизованих систем управління документами на своєму офіційному сайті за посиланням https://www.docprof.ua/uk/zahist-informatsiyi/ розміщена інформація стосовно того, що у СЕД «ДОК ПРОФ» підсистема захисту інформації надійно забезпечує захист відкритої інформації, яка є власністю держави, а комплекс засобів захисту (КЗЗ) інформації за результатами державної експертизи визнаний таким, що відповідає вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні.
Окрім того, з 01.10.2019 року Держгеокадастром впроваджене висвітлення в автоматичному режимі всіх виданих у сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності рішень, які реєструвалися територіальними органами Держгеокадастру у СЕД «ДОК ПРОФ».
Головним управлінням було проаналізовано інформацію щодо зареєстрованих у СЕД «ДОК ПРОФ» наказів у сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, а також, копії документів, на підставі яких приймалися вищевказані накази, та встановлено наступне.
За результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, відповідно до статей 151, 118, 122 Земельного кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 742-ГУ «Про особисте селянське господарство» Головним управлінням прийнятий наказ від 17.09.2019 року № 4607-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», згідно з яким їй надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоносілківської селищної ради Великоновосілківського (нині Волноваського) району Донецької області.
Проте, клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вищезгаданої земельної ділянки до Головного управління не надходило.
Більш того, згідно з даними СЕД «ДОК ПРОФ» наказ Головного управління за номером 1142-СГ зареєстрований 02.03.2020 року (а не 10.03.2020 року), підписаний «в.о. начальника Тетяною ПІДГОРНОЮ» і містить текст про відмову ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, розмір земельної ділянки 0,6208 га, кадастровий номер 1422084400:01:000:1019, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Також з'ясовано, що у «ДОК ПРОФ» не зареєстровано жодного наказу у сфері розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за 10.03.2020 року.
На запити Волноваської окружної прокуратури Донецької області Головним управлінням була надана ідентична за змістом інформація та копії відповідних документів.
Стосовно порядку набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку вбачається, що із наведеного алгоритму у визначений законодавством спосіб нею були реалізовані тільки такі етапи: 1) подано до Головного управління клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоносілківської селищної ради Великоновосілківського (нині Волноваського) району Донецької області; 2) отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення; 3) здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376 сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоносілківської селищної ради Великоновосілківського (нині Волноваського) району Донецької області.
Разом з тим, ОСОБА_2 не зверталася до Головного управління з приводу затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376 сільськогосподарського призначення площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського (нині Волноваського) району Донецької області, а Головним управлінням наказ про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 не видавався та не оприлюднювався.
На думку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, вищевказане свідчить про безпідставне набуття ОСОБА_2 у власність вищезазначеної земельної ділянки та незаконне її вибуття з володіння поза волею органу, уповноваженого розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.
Більш того, як підтверджується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 , безпідставно набувши спірну земельну ділянку у власність, у подальшому відчужила її ОСОБА_5 .
Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно наказу Керівника Донецької обласної прокуратури від 21.07.2022 р. № 572-к, Авдана Р.К. призначено першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області з 25 липня 2022 року. Таким чином, Авдан Р.К. має право на звернення до суду зі вказаним позовом, відповідно до положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з листів Великоновосілківської селищної військової адміністрації № 01-25/1594 від 25.04.2024 року, №01-25/4489 від 27.11.2024 року органом контролю у сфері земельних правовідносин є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, селищна рада в даний час не спроможна підтвердити або спростувати наведену у листі прокуратури інформацію, у зв'язку з чим не може належним чином відреагувати (а.с.23, 27).
20.12.2024 року прокурором Р.К.Авдан за його КЕП направлено до Великоновосілківської селищної військової адміністрації Повідомлення про представництво інтересів держави в суді. Проте, Великоновосілківською селищною військової адміністрацією не було здійснено дій щодо звернення до суду, як не повідомлено про відсутність необхідності таких дій. Таким чином, Великоновосілківська військова селищна адміністрація фактично не висловила бажання звертатися до суду з відповідним позовом, або вчиняти інші дії щодо захисту прав державної власності, що стало причиною такого звернення прокурором (а.с.28-33).
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України, виходячи з редакції Закону, чинної на час правовідносин сторін.
Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116, 118, 121 ЗК України, у редакції чинній на час виникнення правовідносин сторін.
Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Визначений статтею 118 ЗК України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116, 121 ЗК України.
Частиною 4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з п.1, абз.13 п.4, п.8, п.п.11 п.10 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Накази підписуються начальником Головного управління.
На час вибуття земельної ділянки з державної власності уповноваженим органом нею розпоряджатись виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.
Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпоряджатися до припинення воєнного стану утворена Великоновосілківська селищна військова адміністрація, яка в свою чергу, має повноваження розпоряджатися землями Великоновосілківської селищної ради. Таким чином, право вимоги за позовом належить безпосередньо Великоновосілківській селищній військовій адміністрації.
Судом встановлено, що 17.02.2020 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області з заявою щодо надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що перебуває у державній власності на території Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с.16 зворот).
Наказом ГУ Держгеокадастру Донецької області від 02.03.2020 року №1142-СГ ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки, розташованої на території Криворізької сільської ради Добропільнського району Донецької області, розмір земельної ділянки 0,6208 га, кадастровий номер 1422084400:01:000:1019, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність. Наказ підписаний в.о. начальника Тетяною Підгорною (а.с.17).
Згідно наказу ГУ Держгеокадастру Донецької області від 10.03.2020 року №1142-СГ надано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі ріллі площею 2,0000 га (кадастровий номер 1421255100:01:003:1376) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Вказаний наказ має штрих код та реєстрацію ГУ Держгеокадастру в Донецькій області 1142-СГ від 10.03.2020, видано, нібито, за підписом начальника ОСОБА_6 , проте самого підпису ОСОБА_7 наказ не містить (а.с.10).
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-416/2-24 від 09.02.2024, ОСОБА_2 зверталася до Головного управління для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Головним управлінням за результатом розгляду клопотання ОСОБА_2 прийнято наказ від 17.09.2019 року №4607-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою». Щодо затвердження проекту землеустрою ОСОБА_2 до Головного управління не зверталась, а тому і наказ щодо затвердження/відмови у затвердженні проекту землеустрою не приймався. В електронному документообігу СЕД «ДОК ПРОФ 3» зареєстрований наказ Головного управління від 02.03.2020 № 1142-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки». Наказ від 10.03.2020 року №1142-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» Клименко Є.С. Головним управлінням не приймався (а.с.15).
У подальшому, 27.08.2020 року ОСОБА_2 уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки з ОСОБА_1 (а.с.11-12).
Суд зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності є одним з обов'язкових етапів під час вирішення питання про надання земельної ділянки у власність безоплатно. Доказів отримання ОСОБА_2 відповідного рішення суду не надано, а згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Клименко Є.С. щодо затвердження проекту землеустрою до Головного управління не зверталась, рішення про затвердження/відмови у затвердженні проекту землеустрою не приймалось (а.с.15).
Крім того, наказ від 10.03.2020 р. №1142-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» ОСОБА_2 . Головним управлінням не приймався.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи стаття 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376 зареєстрована за ОСОБА_2 15.04.2020, тобто після «прийняття» наказу №11142-СГ від 10.03.2020 року «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 нібито надано у власність цю земельну ділянку. З 27.08.2020 року зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.08.2020 року (а.с.9).
Таким чином, приймаючи до уваги зазначене вище, а саме: відсутність заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою, наявність у електронному документообігу СЕД «ДОК ПРОВ 3» іншого наказу з тім же номером, але з іншою датою про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з підписом в.о. керівника, суд вважає доведеним той факт, що спірний наказ щодо ОСОБА_2 від 10.03.2020 р. №1142-СГ, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області у відповідності до правової процедури не приймався. Відповідно, і державна реєстрація права приватної власності за відповідачем на спірну земельну ділянку, проведена на підставі наказу, який ГУ Держгеокадастр у Донецькій області не приймався.
Зазначене у сукупності свідчить, що відповідач не набула у встановленому законом порядку, відповідно до передбаченої законом процедури, право власності на спірну земельну ділянку. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що спірна земельна ділянка вибула з власності Держави поза її волею.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя. В цілому, вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року). Для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується».
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 згідно якого «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони цієї категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом державної влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель сільськогосподарського призначення.
Отже, в даній справі підлягають застосуванню положення статті 387 ЦК України.
Суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц про те, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
Оцінюючи додержання «справедливого балансу», з огляду на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції, суд зазначає, що реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка є предметом позову, було вчинено на підставі неіснуючого рішення ГУ Держгеокадастру.
Визначаючи наявність суспільного інтересу у поверненні земельної ділянки державі, суд звертає увагу, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.
Окрім того, суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.
Судом під час розгляду даної справи не встановлено невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Застосовуючи до даних правовідносин висновки ВС, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом витребування земельної ділянки є ефективним та таким, що поновить його порушені права.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем надано належні, достатні та допустимі докази на обґрунтування своїх вимог. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за платіжним дорученням за № 2947 від 25.12.2024 р. сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за подання позовної заяви та за платіжним дорученням № 3023 від 25.12.2024 р. сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову, а всього 3633,60 грн.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача.
Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд,
Позов Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про витребування земельної ділянки - задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр.Миру, буд.23, с.Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913) земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:003:1376, площею 2,0000 га.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м.Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ