19 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/12422/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року у справі №522/12422/24 за позовом ОСОБА_1 до Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
25.07.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень, просив:
- скасувати протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №264648 від 15.07.2024 року, складений інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 ;
- скасувати постанову серії ЕНА №2613701 від 16.07.2024 року, складену капітаном поліції Касім О.П., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-1КУпАП, у виді штрафу у розмірі 255 гривень;
- закрити справу про адміністративне у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ №264648 від 15.07.2024 року, позивачу, як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не надано можливості довести свою невинуватість щодо встановленого адміністративного правопорушення, та безпідставно відмовлено у долученні до матеріалів справи в якості доказу - Висновок експертного дослідження № 16/5151/285.
Більше того, як стверджував позивач, під час складення протоколу ОСОБА_1 заявляв усне клопотання щодо перенесення розгляду справи на час проведення автотехнічної експертизи та про залучення до участі у справі адвоката, які протиправно залишені без задоволення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року закрито провадження в адміністративній справі №522/12422/24 в частині позовних вимог про скасування протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 264648 від 15.07.2024 року, складеного інспектором прикордонної служби ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року у справі №522/12422/24 у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалюючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2613701 від 16.07.2024 року є законною та обґрунтованою, прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Не погоджуючись із вище вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи позивача, викладені в позові та в уточненні до позовної заяви, про незгоду ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ №264648 від 15.07.2024 року та спірною у цій справі постановою.
Так, як наголошував скаржник, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивачу не надано можливості довести свою невинуватість щодо виявленого адміністративного правопорушення, та безпідставно відмовлено у долученні до матеріалів справи в якості доказу - Висновок експертного дослідження № 16/5151/285.
При цьому, зазначений Висновок експертного дослідження № 16/5151/285, наявний в матеріалах справи та не врахований судом попередньої інстанції в якості доказу невинуватості позивача. Більше того, скаржник стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки в оскаржуваному судовому рішенні щодо протиправної відмови відповідачами у задоволенні клопотань позивача стосовно перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення на час проведення автотехнічної експертизи та про залучення до участі у справі адвоката.
Серед іншого, скаржник звертає увагу, що відповідачами не надано до суду доказів, в підтвердження зафіксованих розбіжностей номеру кузова (VIN -коду) транспортного засобу із записом, відображеному в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, в матеріалах справи наявний новий бланк Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , отриманий позивачем за наслідками експертного дослідження, який підлягає врахуванню під час розгляду даної справи.
Насамкінець, скаржник вказує про порушення процедури складення Акту про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу, на підставі якого складений протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №264648 від 15.07.2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник військової частини НОМЕР_2 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.
Відповідач - Болградський районний відділ поліції ГУНП в Одеській області не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу приписів пункту 1,3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Зокрема, як з'ясовано колегією суддів, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 121-1 КУпАП, 16.07.2024 року капітаном поліції Касім О.П. відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., шляхом винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №2613701.(а.с.6)
Відповідно до змісту постанови серії ЕНА №2613701 від 16.07.2024 року, підставою для застосування адміністративного стягнення стали установлені обставини про те, що під час перетину кордону через КПП «Виноградівка», водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Mitsubichi Pagerо», державний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер кузова якого не відповідає запису в реєстраційному документі, чим порушив вимоги п.32.2 Правил дорожнього руху України.
Уважаючи протиправною постанову серії ЕНА №2613701 від 16.07.2024 року, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Згідно із пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно до пункту 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.
Положеннями пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху України установлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака.
Згідно із абзацу 2 пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок від 07 вересня 1998 року №1388), експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Положеннями п. 9 Порядку від 07 вересня 1998 року №1388 складовими частинами транспортного засобу, які мають ідентифікаційні номери, є кузов, шасі, рама, двигун.
У відповідності до п. 16 Порядку від 07 вересня 1998 року №1388 на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп, дозволи на встановлення на транспортних засобах спеціальних світлових і (або) звукових сигнальних пристроїв. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.
Приписами статті 121-1 КУпАП передбачено, що експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок реєстрації та експлуатації транспортних засобів (див. Закони України "Про дорожній рух", "Про автомобільний транспорт").
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у експлуатації транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені.
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (водій транспортного засобу, тобто особа, яка в установленому порядку отримала дозвіл на керування транспортним засобом - водійське посвідчення тощо).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, згідно із приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є:
своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно до статті 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Разом з цим, відповідно із приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема:
- відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення);
- пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності із положеннями частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право:
- знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
- при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
- оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За змістом наведених правових норм КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред'явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Судова колегія звертає увагу, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та з огляду на положення статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
Апеляційним судом з'ясовано, що 15 липня 2024 року на КПП «Виноградівка», працівником прикордонної служби ОСОБА_2 складено протокол №307271 про адміністративне правопорушення відповідно до статті 121-1 КУпАП України. До протоколу додаються:
- пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на одному аркуші;
- акт поглибленого огляду транспортного засобу, копія паспорта, технічного паспорту.
Як зазначалось вище апеляційним судом, у відповідності до приписів статті 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Так, під час ознайомлення із змістом протоколу, будь-яких доповнень та зауважень до складеного протоколу ОСОБА_1 не мав (не викладено/зазначено), про що свідчить особистий підпис позивача. (а.с.5-5 зворотній бік)
Як слідує зі змісту протоколу №307271, 15.07.2024 року о 23 год. 20 хв. під час перетинання позивачем державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобілів сполучення «Виноградівка» на власному транспортному засобі «Mitsubichi Pajero» 2008 р/в, української реєстрації ВН228ВЕ та проходження прикордонного контролю, прикордонним нарядом «Огляд транспортних засобів» в особі майстер-сержанта ОСОБА_3 виявлено, що VIN - код автомобіля позивача не відповідає записам в реєстраційних документах. Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке, передбачена приписами ст. 121-1 КУпАП.
Судова колегія звертає увагу, що під час складення протоколу, 15.07.2024 року позивачем надано письмові пояснення, у яких зазначено:
«До теперішнього часу неодноразово перетинав державний кордон України. Сьогодні 15 липня зупинений прикордонним нарядом в пункті пропуску «Виноградівка». Під час перевірки встановлено, що восьмий символ VIN коду авто не відповідає із записом в технічному паспорті. На запитання чи було мені відомо, я відповів, що так, працівниками Національної поліції мені роз'яснено, що це не має значення, оскільки цей символ вказує на тип палива або на потужність двигуна. З такою невідповідністю транспортний засіб використовується з 2008 року.». (а.с.33)
Як убачається зі змісту позову, з урахуванням поданих уточнень, та апеляційної скарги, позивач заперечує проти наявності вчиненого ним адміністративного правопорушення та наголошує про безпідставність складення протоколу та прийняття постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 121-1 КУпАП.
Відтак, у даному випадку предметом доказування є обставини щодо невідповідності ідентифікаційного номеру кузова транспортного засобу Mitsubichi Pagerо, державний номер НОМЕР_4 , із записом в реєстраційному документі номер НОМЕР_5 , під час перетину кордону через КПП «Виноградівка».
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, під час перетинання позивачем державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобілів сполучення «Виноградівка» на власному транспортному засобі «Mitsubichi Pajero» 2008 р/в, української реєстрації ВН228ВЕ, ОСОБА_1 надав працівнику прикордонної служби Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_5 .
При цьому, копію вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_5 , позивачем долучено до матеріалів справи. (а.с.9)
Матеріали справи свідчать, що працівником прикордонної служби виявлено невідповідність однієї цифри номера кузова розташованого на транспортному засобі, «Mitsubichi Pajero» 2008 р/в, української реєстрації ВН228ВЕ, із записом в реєстраційному документі за номером НОМЕР_5 , а саме восьмий порядковий номер кузова авто містить значення « 8», у свою чергу у Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_5 вказано - « 3».
За таких обставин, ідентифікаційний номер кузова (VIN - код) автомобіля «Mitsubichi Pajero» 2008 р/в, української реєстрації ВН228ВЕ, а саме «JMYLRV98W8J706576» не співпадає з ідентифікаційним номером, зазначеному в реєстраційному документі за номером НОМЕР_5 - «JMYLRV93W8J706576».
У своїх поясненнях, наданих під час складення протоколу, позивач зазначив, зокрема про те, що йому відомо про дані обставини. З такою невідповідністю транспортний засіб використовується з 2008 року. (а.с.33)
Отже, обставини, які відображення в проколі, зокрема про те, що під час ідентифікації на відповідність складових номерів та агрегатів транспортного засобу записам у реєстраційному документі, дублююча табличка якого та номер кузова транспортного засобу «Mitsubichi Pajero» не співпадає із записом в реєстраційному документі, знайшли своє документальне підтвердження під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Установлені вище обставини вказують на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами статті 121-1 КУпАП.
Що ж стосується доводів позивача стосовно того, що про відсутність вини в його діях підтверджує Висновок експертного дослідження №16/5151/285 від 16.07.2024 року, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Так, зі змісту Висновку експертного дослідження № 16/5151/285 від 16.07.2024 року убачається, що 16.07.2024 року судовий експерт відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів ОСОБА_4 провів криміналістичне експертне дослідження транспортного засобу «Mitsubichi Pajero» і реєстраційних документів, що його супроводжують.
На дослідження надано: легковий автомобіль марки «Mitsubichi Pajero» 2008 року випуску з номерним знаком НОМЕР_6 та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_5 .
Дослідженням необхідно було встановити:
1. Чи змінювались ідентифікаційні номери транспортного засобу, наданого на дослідження?
2. Чи відповідає бланк наданого на дослідження документа бланкам, які знаходяться в офіційному обігу?
Під час експертного дослідження складено Акт огляду №3084027/5140 транспортного засобу та реєстраційних документів від 16.07.2024 року. (а.с.8 зворотній бік)
У відповідності до змісту Акту огляду №3084027/5140 транспортного засобу та реєстраційних документів від 16.07.2024 року слідує, що ідентифікаційний номер кузова «Mitsubichi Pajero» 2008 року випуску з номерним знаком НОМЕР_6 - « НОМЕР_7 ».
У свою чергу ідентифікаційним номер кузова «Mitsubichi Pajero» 2008 року випуску з номерним знаком НОМЕР_6 , зазначений в Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу номер НОМЕР_5 - « НОМЕР_8 ».
За наслідками проведеного дослідження, судовим експертом відділу криміналістичного дослідження транспортних засобів і реєстраційних документів Вдовиченко І.Ю. установлено, що номер кузова та номер двигуна, наданого на дослідження транспортного засобу «Mitsubichi Pajero» з номерним знаком НОМЕР_6 , не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа "Свідоцтва про реєстрацію ТЗ" серія НОМЕР_5 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу.
На переконання судової колегії, наведені вище обставини додатково підтверджують невідповідність однієї цифри номера кузова розташованого на транспортному засобі, «Mitsubichi Pajero» 2008 р/в, української реєстрації ВН228ВЕ, із записом в реєстраційному документі за номером НОМЕР_5 .
За таких обставин, судова колегія уважає, що доводи позивача в цій частині є безпідставними та такими, які не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами статті 121-1 КУпАП.
Окрім цього, як з'ясовано апеляційним судом, в якості підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 уважає порушення відповідачами процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП, зокрема позбавлення позивача можливості перенесення розгляду справи на час проведення автотехнічної експертизи та скористатись правом на отримання правової (правничої) допомоги адвоката.
Водночас, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не надання можливості ОСОБА_1 реалізувати свої права передбачені статтею 268 КУпАП, у тому числі:
- заявляти клопотання;
- при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Апеляційний суд враховує, що у відповідності до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У свою чергу, реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством України, лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається вона своїм правом та у який спосіб.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що законодавством України не визнана обов'язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як слідує зі змісту протоколу ПдРУ №264648 від 15.07.2024 року, громадянину ОСОБА_1 роз'яснено його права, передбачені ч.1 ст.63 Конституції України та ч.1 ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16 липня 2024 року о 10 год. 30 хв. у приміщенні Болградського районного відділу поліції за адресою Одеська область, м. Болград, проспект Соборний, 97.
У свою чергу, як стверджує позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ним заявлялись усні клопотання, зокрема про перенесення розгляду справи на час проведення автотехнічної експертизи та залучення до участі у справі адвоката.
Разом з тим, в підтвердження зазначених вище доводів, позивачем не надано до суду відповідних доказів, а матеріали справи таких не містять. Крім того, зазначені посилання не спростовують факт допущення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачено приписами статті 121-1 КУпАП.
З огляду на наведені обставини справи, у колегії суддів не має правових та об'єктивних підстав ставити під сумнів дії працівників відповідачів під час складення протоколу та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 121-1 КУпАП.
Окрім того, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що наявність в матеріалах справи нового бланку Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортного засобу серії НОМЕР_3 жодним чином не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 121-1 КУпАП, саме на момент складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА №2613701 від 16.07.2024 року.
При цьому, проаналізувавши зміст наявного в матеріалах справи Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортного засобу серії НОМЕР_3 , колегія суддів вказує про те, що позивачем виправлено невідповідність ідентифікаційного номеру кузова транспортного засобу із записом в реєстраційному документі за номером НОМЕР_5 вже після вчинення ним адміністративного правопорушення, яке мало місце 15.07.2024 року.
Насамкінець, апеляційний суд уважає безпідставними доводи скаржника про порушення працівником прикордонної служби процедури складення Акту про проведення огляду (переогляду) транспортного засобу, та як наслідок визнання таких дій протиправними, з огляду на вимоги наказу №725 від 23.08.2017 року «Про порядок перевірки автомобільних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України або адмінкордон», які передбачають залучення фахівця в галузі судово-експертної діяльності.
Так, судова колегія звертає увагу, що таке обґрунтування, ні у позовній заяві, ні в уточненнях до позовної заяви, не зазначалось позивачем в якості підстави позову. При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивач не скористався правом змінити підстави та предмет позову до першого судового засідання суду першої інстанції, а фактично виклав в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях нове обґрунтування та вимоги, які не визначалися в якості підстав та предмету позову.
У свою чергу, з урахуванням встановлених вимог частини 2 статті 9 КАС України меж розгляду адміністративних справ застосування судом апеляційної інстанції приписів наказу №725 від 23.08.2017 року «Про порядок перевірки автомобільних транспортних засобів, які перетинають державний кордон України або адмінкордон», тобто норм яких у якості підстав позову позивачем не наведено, є виходом суду за межі позову, порушує принцип диспозитивності, що покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 121-1 КУпАП, а саме експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України довели факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та, відповідно, правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим немає правових підстав для її скасування.
Відтак, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
З підстав визначених статті 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року у справі №522/12422/24 за позовом ОСОБА_1 до Болградського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання противоправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями, є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький