11 березня 2025 року м.Дніпросправа № 405/6306/24 2-а/405/77/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року у справі № 405/6306/24 (2-а/405/77/24) (суддя Волоткевич А.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом про визнання прортиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії АА № 00021498 від 15.08.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В позовній заяві позивач зазначала, що відповідачем при винесенні оскарженої постанови не враховано, що перевезення вантажу здійснювалося автопоїздом у складі тягача та спеціалізованого напівпричепа н/пр-контейнеровоза, для якого максимальна дозволена маса складає 44 тони, а не 40 тон, як помилково вказала уповноважена особа відповідача в оскарженій постанові. Крім того, звертала увагу, що вона є власником лише спеціалізованого вантажного сідлового тягача, а власником спеціалізованого напівпричепа є її чоловік ОСОБА_2 , до того ж транспортний засіб був переданий в оренду ТОВ «ЗІАВТОТРАНС».
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач, нею була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем невірно визначено суб'єктний склад вчиненого правопорушення, та безпідставно застосовано штраф до ОСОБА_1 , тоді коли мало бути застосоване до неї та ОСОБА_3 , що не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення. У діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки габаритно-вагові показники транспортного засобу - MAN 26.440 спеціалізований вантажний сідловий тягач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та BODEX KIS 3WS спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким здійснювалось перевезення вантажу відповідали допустимим нормам для контейнеровозів.
Також позивач звертає увагу, що транспортний засіб марки MAN 26.440 спеціалізований
вантажний сідловий тягач, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки BODEX KIS 3WS спеціалізований напівпричіп -контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_2 використовуються у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІАВТОТРАНС». Наполягає, що у спірній постанові не зазначено категорії транспортногозасобу, а також типу транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, взагалі відсутні будь-які дані про наявність напівпричепу, його марку, модель, номерний знак, параметри напівпричепу, тобто тих даних, на підставі саме яких встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,038% (4,415 тон).
Відповідач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 000021498 від 15.08.2024, транспортний засіб MAN 26.440, номерний знак НОМЕР_1 01.08.2024 о 19:00 год. за адресою М-06, км 24+100, Київська область, здійснив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 11,038 % (4,415 т), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.2 ст.132-1 КУпАП. На відповідальну особу ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. . Виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу: загальна маса - 44 415 кг, кількість вісей - 6 (а.с. 20). Вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 1.1, яке має свідоцтва про повірку, які були чинними станом на день вчинення правопорушення (а.с. 82-85).
Як вбачається з інформаційної картки габаритно-вагового контролю загальна маса т/з MAN 26.440, номерний знак НОМЕР_1 без урахування похибки становила 49350 кг (49,35 т) (а.с. 79).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (спеціалізованого вантажного сідлового тягача) MAN 26.440, номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 є власником транспортного засобу спеціалізованого напівпричепу н/пр контейнеровоз для перевоза контейнерів 1А із самовивантажуванням BODEX, номерний знак НОМЕР_3 (а.с. 25).
Позивач, вважаючи постанову протиправною та незаконною, звернулася до суду з позовом про її скасування.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що обставини, зазначені в постанові про адміністративне правопорушення, знайшли своє підтвердження, а відповідач при ухваленні спірної постанови діяв в межах повноважень, у спосіб та на підставі, що передбачені законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Частиною четвертою статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
У розумінні Закону № 2344-ІІІ великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.
Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (далі - Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом “б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено нормативні вагові параметри транспортних засобів, рух яких допускається, у разі, коли їх параметри не перевищують визначеного.
Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1174 від 27 грудня 2019 року (далі - Порядок № 1174).
Пунктом 7 Порядку № 1174 передбачено, що фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
Інформаційні файли з винесеними постановами передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 229 КУпАП посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частинами 2, 3 статті 132-1 КУпАП.
Згідно зі статтею 249 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Частиною першою статті 279-5 КУпАП передбачено, що в разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122-2, частинами 2, 3 статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, встановлюють відповідальну особу, зазначену в частині 1 статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
Подані відповідачем до матеріалів справи метадані, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову, містять найменування засобу вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр); найменування автомобільної дороги загального користування; дані про максимальне дозволене навантаження на вісь, категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу.
Оскаржена позивачем постанова містить виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.
Відтак, оскаржена позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення містить усі складові, необхідні в достатній мірі для його кваліфікації, зокрема, повну масу транспортного засобу, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, тому суд не може погодити висновок суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що всі необхідні відомості для визначення складу правопорушення містяться в метаданих, на підставі яких сформовано оскаржену в цій справі постанову. Крім того, власне постанова містить фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу.
Зафіксований факт вчинення правопорушення та постанова містить інформацію про 6 вісей, а також фотофіксацію транспортного засобу як тягача, так і причепу, а отже доводи позивача про відсутність фіксації причепу є безпідставними.
Надаючи оцінку доводам скаржниці, що транспортний засіб є контейнеровозом, та, відповідно, має більшу дозволену вагу, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 марки BODEX KIS 3WS (а.с.25 ) - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз для перевезення контейнері типу 1А із самовивантажуванням, маса без навантаження становить 4400 кг., повна маса становить 35500 кг.
Згідно з п.22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси для комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 т (для автомобільних доріг державного значення), 24 т (для автомобільних доріг місцевого значення).
У відповідності до п.1.5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», наземними транспортними засобами визнаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Стаття 1 Закону №2344-III установлює, що транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Напівпричепом є причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра маси транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
У ст.1 “Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затв. наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363) визначено, що сідельний тягач - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, причіп - це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей та (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) - це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно із інструкцією відносно його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
Сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак, відносяться до категорії вантажних автомобілів.
Наведене кореспондується із п.2.13 ПДР України, відповідно до якого транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Аналіз вищевказаних норм в сукупності дає підстави вважати, що повна маса 42 т, згідно із п.22.5 ПДР України, дійсно встановлена у разі здійснення перевезення вантажу в одному або більше контейнерах або в змінних кузовах.
Водночас, у Правилах №363, дано визначення н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.
При цьому, означеними вище Правилами наведено визначення: вантажний контейнер - це одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об'єм дорівнює 1 куб.м і більше).
Відповідно до пп.17.1-17.5 Правил №363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.
Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.
Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам, вантажоодержувачам і призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.
Універсальні автомобільні контейнери, які належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб. м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
При цьому, номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. Разом з цим, обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб. м).
Відповідно до вимог п.17.15 Правил №363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.
Однак, у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом позивача, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в універсальних контейнерах, згідно з їх призначенням. Позивачем також не надано доказів того, що на розміщеному напівпричепі знаходився контейнер із відповідним маркуванням.
Пунктом 15 “Правил перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів» (затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644) передбачено, що спеціалізовані великовантажні контейнери: рефрижераторні (ізотермічні), танки-контейнери (контейнери-цистерни), хопери-контейнери повинні відповідати вимогам міжнародного стандарту ІСО. На них повинні бути нанесені такі трафарети: - код власника і номер контейнера; - код країни, код типорозміру контейнера; - маса брутто і власна маса контейнера; - табличка про допущення контейнера до експлуатації за умовами безпеки згідно з ГОСТ-25588-83; - табличка про допущення перевезення вантажів за митними печатками та пломбами згідно з ГОСТ-25588-83; - дата чергового планового ремонту.
У свою чергу, позивачем не надані суду докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю її транспортним засобом здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах, згідно з їх призначенням.
Судом було встановлено, що товарно-транспортна накладна містить інформацію щодо виду товару (жито), який перевозився. Однак, ТТН не містить номера контейнера і відправницького контрольного знаку, як того вимагають Правила № 363, що не дає можливість дійти висновку, що транспортний засіб використовувався для перевезення сипучого вантажу в контейнері.
Крім того, з фотодоказів правопорушення, вказаних в постанові та розміщених на відповідному Інтернет сайті встановлено, що транспортний засіб не обладнаний розпізнавальними знаками відповідно до п. 30.3 Правил дорожнього руху України, маркуванням та номерами, відповідно до положень ч. 17.4 Правил № 363, які ідентифікують їх, як автопоїзд, який перевозить контейнери.
Саме по собі зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії "спеціалізованого напівпричепу н/пр контейнеровоз для перевоза контейнерів 1А із самовивантажуванням BODEX" не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалося у контейнері.
Щодо твердження позивача про те, що вона не є суб'єктом відповідальності, а згідно договору оренди транспортних засобів від 22.03.2022 транспортний засіб MAN 26.440 днз НОМЕР_1 переданий у користування ТОВ «ЗІАВТОТРАНС».
Статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Оскільки, позивачем не надано доказів внесення ТОВ «ЗІАВТОТРАНС» до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, як належного користувача вищезазначеного транспортного засобу, відповідно до статті 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення саме позивач, є належним суб'єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
Щодо доводів у скарзі, що відповідачем не враховано того факту, що позивач є власником лише тягача, а її чоловік - власником напівпричепу.
У ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 року за N 128/2568 (далі Правила № 363), визначено, що сідельний тягач це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, причіп це транспортний засіб, призначений для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортного засобу належать напівпричепи і причепи-розпуски.
Транспортним засобом визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Вантажним автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Автопоїзд (транспортний состав) це механічний транспортний засіб, що з'єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою, а експлуатацією транспортного состава є транспортування тягачем причепа згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа тягачу, наявність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення тощо).
Згідно з п. 2.13 Правил дорожнього руху України транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки транспортний засіб складається з тягача відповідної категорії та причепу, відповідальною особою у спірних правовідносинах є саме власник тягача, оскільки сам по собі причеп не є самостійним учасником дорожнього руху.
Доводи позивача що до того, що в постанові не вказано даних про причіпний пристрій та його державний номерний знак, тип транспортного засобу, його повну масу, а також такі параметри як ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, що позбавляє можливості кваліфікувати подію, як порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України та правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, колегією суддв відхиляються.
Суд встановив і з цим погоджується колегія суддів, що в спірній постанові викладена суть правопорушення та чітко зазначено про рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України: перевищення загальної маси транспортного засобу на саме на 11,038 % (4,415 тон). За постановою серія АА № 00021498 від 15.08.2024, фактична загальна маса транспортного засобу на момент фіксації порушення склала 44,415 тонн, тобто більше за максимально дозволену порівняно з 40 тонами на 4,415 тони, що і відображено в постанові.
Таким чином, оскаржена позивачем постанова відповідає вимогам діючого законодавства та містить всі необхідні дані, які є обов'язковими при винесені постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, підстав для її скасування не встановлено.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ч.3 ст.272, ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 листопада 2024 року у справі № 405/6306/24 (2-а/405/77/24) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до ч.3. ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак