19 березня 2025 року м. Дніпросправа № 334/7713/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024р. в адміністративній справі №334/7713/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Департаменту патрульної поліції визнання протиправною та скасування постанови ,-
11.09.2024р. ОСОБА_1 , звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови /а.с. 1-7/.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.09.2024р. позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви /а.с. 23/.
У встановлений судом строк позивачем було усунено недоліки позовної заяви /а.с. 25/ і ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №334/7713/24, поновлено строк та справу призначено до розгляду /а.с.28/.
Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що поліцейським взводу 1 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Тєлєнковим Д.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА №121181 від 29.04.2024р., якою до нього застосовано адміністративну відповідальність за ст.126 ч.4 у вигляді штрафу у розмірі 20400грн. за вчинене правопорушення, але позивач вважає, що правопорушення він не вчиняв, тому позивач вважає такі дії поліцейського протиправними, а прийняту ним постанову незаконною, тому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА №121181 від 29.04.2024р. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024р. у справі №334/7713/24 у задоволенні адміністративного позову - відмовлено (суддя Бредіхін Ю.Ю.) /а.с. 48-49/.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою поштового зв'язку 14.11.2024р., безпосередньо до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2024р. у справі №334/7713/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024р. у справі №334/7713/24 залишено без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 22.11.2024р. заявником апеляційної скарги у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги було усунуто.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024р. у справі №334/7713/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024р. у справі №334/7713/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи.
Матеріали адміністративної справи №334/7713/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 06.01.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.01.2025р. у справі №334/7713/24 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 18.03.2025р., про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що 29.04.2024р. інспектором батальйону 3 роти 1 Тєлєнковим Управління патрульної поліції в Запорізькій області, було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА №121181 від 29.04.2024р. / а.с. 8/, відповідно до якої 21.04.2024 р. о 14:33:00 ОСОБА_1 , позивач у справі, в м. Запоріжжя, вулиця Богдана Ступки 74 керував ТЗ RENAULT LOGAN держномер НОМЕР_1 , з порушенням швидкісного режиму в населених пунктах, а саме рухався зі швидкістю 85км/год у населеному пункті, при цьому керував ТЗ будучи позбавленим права керування ТЗ, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, та до ОСОБА_1 за вчинення цього правопорушення застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400грн., і саме ця постанова є предметом оскарження у даній справі.
Враховуючи те, що предметом оскарження у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №121181 від 29.04.2024р., що складена відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, то, з урахуванням положень ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення та дотримання встановленої чинним законодавством процедури (порядку) розгляду справи певної категорії, нормами чинного процесуального законодавства покладено саме на суб'єкта владних повноважень, тобто на відповідача у даній справі.
Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній справі, врегульовано положеннями Законів України «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Статтями 8, 18, 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що на поліцію покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху України та його учасниками, при цьому поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Частиною 1 ст. 35 вищевказаного Закону встановлено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (частина 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього ж Закону поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;
4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;
5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Відповідно до пп. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Підпункт 2.4 Правил дорожнього руху встановлює, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1.
Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби, серед іншого, у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху, при цьому поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, а водій, що на вимогу працівника поліції повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пп. 2.1. Правил.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 заперечуючи факт порушення ним ч.4 ст.126 КУпАП, посилається на те, що керував автомобілем, 21.04.2024р. маючи посвідчення водія, а відтак, мав право керувати транспортним засобом але до матеріалів справи водійське посвідчення позивачем долучено не було.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідачем в додатках до апеляційної скарги було надано відеозаписи порушення позивачем правил дорожнього руху та розгляду справи про адміністративне порушення
З відеозапису, які були надані суду відповідачем /а.с. 45/ вбачається, що: о 14:33:30 транспортний засіб RENAULT LOGAN держномер НОМЕР_1 їхав з перевищення встановлених обмежень швидкості руху, а саме 85 км/год в межах населеного пункту, вимір зроблено приладом TruCam ТС0008388.
Відповідно до постанови Комунарського районного суд м. Запоріжжя від 21.06.2023р. у справі №333/6681/22 на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі тисячу двісті неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000грн. та з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Зазначені докази, колегія суддів вважає належними та допустимими.
Колегія суддів вважає, що відповідач 29.04.2024р. прийняв законну та обґрунтовану постанову серії ББА №121181 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ч.4 ст.126 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи позивача про безпідставне притягнення до адміністративної відповідальності та про порушення його прав відповідачем при складанні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі спростовується належними та допустимими доказами.
Отже, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом, та норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття постанови серії ББА №121181 від 29.04.2024р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення, яке передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, і яка є предметом оскарження у даній справі, діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, і суд першої інстанції постановив у даній справі правильне рішення про відсутність підстав для задоволення позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та постановив обґрунтоване рішення про залишення без задоволення заявлених позивачем позовних вимог, і оскільки під час апеляційного розгляду даної справи будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, рішення суду першої інстанції від 04.11.2024р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2024р. у справі №334/7713/24- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 19.03.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова