20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 215/234/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 січня 2025 року (суддя Демиденко Ю.Ю.) у справі №215/234/25 за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу правового забезпечення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівського районної у м.Кривий Ріг ради про встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
Встановити наявність компетенції (повноважень) начальника відділу правового забезпечення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівського районної у м.Кривий Ріг ради Гулі Ганни Сергіївни при розгляді заяви 06.12.24 вх С-16-П про відвід її і начальника надавати юридичну консультацію для виконання вимоги розглянути заяву від 26.11.24 вх С-12-П на сесії Тернівської районної у місті ради і створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Ради та визнати таку процедуру протиправною діяльністю і зобов'язати не створювати такі перешкоди.
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 січня 2025 року позовну заяву передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду мотивована тим, що переданий на вирішення суду спір предметно не підсудний місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду щодо предмету спору та спірних правовідносин між сторонами, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням правил юрисдикції, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для передачі справи на розгляд іншого суду.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Так, виходячи з підстав заявленого позову, позивачкою фактично порушено питання щодо розгляду відповідачем її звернення.
Суд першої інстанції, враховуючи зміст заявлених позивачем вимог, дійшов правильного висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 предметно не підсудна
місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з положеннями ч.1 ст.20 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Оскільки, частиною 2 статті 20 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті, то суд першої інстанції, врахувавши територіальну підсудність, дійшов вірного висновку про те, що переданий на вирішення суду спір предметно підсудний Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Кодекс адміністративного судочинства України не визначає порядок дій суду першої інстанції у разі подання до нього позову, який предметно не підсудний цьому суду, а саме не визначає можливості повернення такого позову заявнику чи направлення його до суду, до предметної підсудності якого віднесено розгляд таких справ.
В той же час, порушення судом першої інстанції предметної підсудності є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ч.1 ст.318 КАС України).
Тобто, положення Кодексу адміністративного судочинства України мають прогалину в частині визначення дій суду першої інстанції у вказаному випадку.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо предметної підсудності, обґрунтовано застосував аналогію закону, яким визначено порядок дій суду при вирішенні питання щодо територіальної підсудності (ст..29 КАС України).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншому суду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне в задоволенні апеяційної скарги відмовити.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 14 січня 2025 року по справі №215/234/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки, визначені ст..329 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 20.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк