20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/20616/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної Прикордонної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року (суддя Голобутоський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, Адміністрації Державної Прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної Прикордонної служби України, у якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджене Головою Державної прикордонної служби України 04.05.2024 №357;
зобов'язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову виплату у розмірі 1000000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 02.12.2022 по сьогодні проходить військову службу в НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. 30.01.2024 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР (м. Кривий Ріг) видав довідку серії 12 ААА №003501, згідно з якою позивачу встановлено 25% втрати працездатності (захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби). З цих підстав позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні такої допомоги, посилаючись на те, що захворювання позивача не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що оскільки відповідно до довідки МСЕК від 30.01.2024 серії 12 ААА №003501, ОСОБА_1 встановлено 25 (двадцять п'ять) % втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, а не захворювання пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби, відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги останньому. Таким чином, рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України № 357 від 04.05.2024 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є законним, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02.12.2022 по сьогодні проходить військову в НОМЕР_2 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Відповідно до довідки №12/1-1702 від 21.07.2023, виданої молодшому сержанту ОСОБА_1 , останній дійсно 02.05.2023, 07.06.2023, 20.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в межах Сумської області (н.п. Садки, Біловоди).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 13.11.2023, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач є учасником бойових дій.
Згідно з довідкою №79/2999 військово-лікарської комісії проведено медичний огляд ВЛК 12.04.2022, де зазначено діагноз ОСОБА_1 : Гіпертонічна хвороба 2 ст (ступінь 2, ризик 3), гіпертрофія лівого шлуночка з порушенням діастолічної функції та 1 ст та І ст стенозу аортального клапану, аортальна регургітація 1а, мігрального та трикуспідального клапану 11-2 ст. Серцева недостатність 1 ст (фракція викиду 58 %).
Відповідно до довідки №4528 гарнізонної військово-лікарської комісії від 20.11.2023 було становлено молодшому сержанту ОСОБА_1 наступний діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст. ст.2, ризик високий. Фіброз аортального клапану з формуванням недостатності трикуспідального клапану І ст. атеросклеротичний кардіосклероз. СН 0 ст. Стеатоз печінки, Хронічний гепатит С (ПЛР негативний від 09.11.2023 р.). Ангіопатія сітківки обох речей. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз III ст. шийного, грудного та поперекового відділів хребта, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта І ст., гемангіоми Тн8, Tal0, L4, L5 у вигляді стійкого больового синдрому з незначним порушенням функції. Хронічний шийний радикуліт, нестійка ремісія. Аліментарне ожиріння І ст. Захворювання ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Позивача було визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до Довідки №3120 гарнізонної військово-лікарської комісії від 06.06.2024 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступеню, ризик високий.
Атеросклероз аорти, фіброз аортального клапана. Міокардіофіброз. СН 0 ст. Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, кили міжхребцевих дисків C4- C5, C5- C6, Th8- Th9, LР-S1, протрузії міжхребцевих дисків Th9-Th10, L4-L5 гемангіома тіл Th8, Th10, L4, L5, вузликовий дефект Th12-L1, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта 1 ст. у вигляді больового синдрому незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія справа з помірно вираженим больовим та м'язово-тонічним синдромами. Хронічний шийний радикуліт, м'язово-тонічним та больовим синдромами з помірним порушенням функції.
Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Аліментарне ожиріння ІІ ст. Хронічний вірусний гепатит С (ПЛР РНК НCV негативний) з незначним порушеннями функції. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецестит з незначним порушенням функції. Варикозна хвороба ВПС з ХВН ІІ ст. та незначним порушенням кровообігу та функції. Артроз колінних суглобів І ст. (МРТ стадія ІІ). Дегенеративні зміни медіальних менісків колінних суглобів. Застаріле пошкодження ПЗС правого колінного суглоба. Артроз правового таранно-човнокоподібного суглоба ІІ ст. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови до 4м зліва, до 4,5 м справа. Викривлення носової перегородки без порушення функції дихання. Макропатія, змішаний астигматизм ст.0,5Д при гостроті зору, з корекцією 1,0 лівого ока.
Часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелеп.
Захворювання ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Віддалені наслідки травми (2018) - закритого перелому латеральної кісточки та заднього краю ДЕМ правої великогомілкової кістки та консервативного лікування у вигляді консолідованих переломів, посттравматичного артрозу правого гомілково-ступневого суглоба ІІ ст. з больовим синдромом та помірного порушення функції.
Травма, НІ, не пов'язана з проходженням військової служби.
У зв'язку з переліченими діагнозами встановленими ВЛК ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до довідки КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР (м. Кривий Ріг) №003501 Серії 12 ААА про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 30.01.2024 було встановлено ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25 (двадцять п'ять)%.
Позивач звернувся до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної Прикордонної служби України щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у зв'язку з встановленням 25% втрати працездатності.
04.05.2024 Адміністрацією Державної Прикордонної служби України прийнято рішення №357 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» сержанту ОСОБА_1 . Відмову мотивовано тим, що згідно з абзацом другим пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Враховуючи те, що захворювання позивача не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби відмовлено у призначення і виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) установлено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року № 1934-XII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону № 2011-XII та інших нормативно-правових актів.
Закон № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ст. 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1, п. 7 ч. 2, ч. 3 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», указами Президента України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відтак, військовий обов'язок включає в себе призов на військову службу та проходження військової служби.
Відповідно до ч.ч.1-3, 6 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним з видів військової служби.
Стаття 24 Закону № 2232-ХІІ визначає початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, а також час та місце виконання обов'язків військової служби.
За змістом частини четвертої цієї статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Водночас, ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 2-4, 6, 9-10 ст. 16-3 Закону № 2011-XII, у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджено Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (пункт 1 Порядку № 975).
Пунктом 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 2 Порядку № 975, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та указами Президента України.
Згідно п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку № 975 установлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності), військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з довідками ВЛК №79/2999 від 12.04.2022, №4528 від 20.11.2023 та МСЕК серії 12 ААА №003501 від 30.01.2024 захворювання позивача, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, позивачу відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №003501 від 30.01.2024 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, причина втрати працездатності «захворювання, так пов'язані з проходженням військової служби».
Слід звернути увагу, що в обох довідках визначено, що травма, порання, так, «пов'язана з проходженням військової служби».
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 320/4821/19, надаючи аналіз приписам п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Суд також виснував, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема: суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби; визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби; відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23, суд зазначив, що аналіз вищевказаних положень Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:
- тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;
- причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме «під час виконання нею обов'язків військової служби».
В означеній постанові Верховний Суд, задовольняючи частково касаційну скаргу відповідача, скасував рішення судів попередній інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, визначивши, що в зазначеній категорії справі з'ясуванню підлягають не тільки строки встановлення ступеню втрати працездатності, а і визначення причин встановлення військовослужбовцям інвалідності та/або ступеня втрати працездатності.
Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Пунктом 1.1 Положення № 402 установлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Абзацом 7 пункту 1.3 Положення № 402 визначено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно пункту 21.1 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до пункту 21.2 Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.5 Положення № 402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються виключно в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби»;
в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»;
ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
е) «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби»;
є) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН»;
ж) «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН»;
з) «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН»;
и) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу»;
к) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 520/14757/2020, аналізуючи зазначені вище норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що «причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, зокрема у військовослужбовців, визначається ВЛК і ЛЛК та викладається у формулюваннях, які закріплені на нормативному рівні.
Оскільки, умовами пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII право на отримання грошової допомоги пов'язується безпосередньо з причинним зв'язком отриманого поранення чи захворювання, а саме з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, для отримання грошової допомоги формулювання причинного зв'язку захворювання повинно відповідати підпунктам г) пункту 21.5 Положення - «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» та ж) пункту 21.5 Положення «Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН». Іншого формулювання причинного зв'язку захворювання, що призвело до часткової втрати працездатності, отриманого під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби, пункт 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України не містить.
Відтак, словосполучення «під час виконання ним обов'язків військової служби» та «пов'язане з проходженням військової служби», які по-різному викладені, але є однаковими за своєю суттю.
З врахуванням того, що позивач втратив 25% працездатності без установлення інвалідності під час проходження служби у зв'язку із захворюваннями, так, пов'язаним з проходженням військової служби, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Щодо клопотання скаржника про врахування додаткових пояснень від 13.02.2025.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не приймає до увагу додаткові докази, оскільки долучені скаржником додаткові докази до матеріалів справи від 13.02.2025 в силу приписів частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Зі змісту письмових пояснень від 13.02.2025 судом відповідних поважних причин не встановлено.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної Прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко