20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 280/8924/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (суддя Семененко М.О.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
третя особа Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.09.2024 № 204450020773 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 04.09.2024 про призначення пенсії за віком, урахувати при підрахунку страхового стажу періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці з 27.05.1981 до 11.09.2024 (дата винесення оскаржуваного рішення), зарахувати до трудового стажу період навчання в Харківському професійному кулінарному училищі в 1979-1981 роках та прийняти рішення щодо призначення пенсії позивачу з урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 11.09.2024 № 204450020773, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 04.09.2024, подану ОСОБА_1 , та вирішити питання про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 27.05.1981, періоду навчання в Харківському професійному кулінарному училищі відповідно до свідоцтва № НОМЕР_2 від 25.07.1981 та про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не є належним відповідачем в справі, адже позивач територіально не відносить до його територіальності. Пенсійна справа перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області, яке і має виступати належним відповідачем. Також зазначає, що прийняте УПФУ рішення є законним та обґрунтованим, адже трудова книжка серії НОМЕР_1 від 27.05.1981 оформлена з порушенням вимог чинного законодавства та не може бути прийнята в якості належного документу для призначення позивачеві пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також представником подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком, яка в порядку перерозподілу була передана на розгляд до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно з рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11.09.2024 № 204450020773 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до рішення: вік заявника становить 60 років 7 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період роботи відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.05.1981, оскільки на титульній сторінці зміну прізвища зроблено без зазначення дати видачі свідоцтва про укладення шлюбу; період навчання відповідно свідоцтва № НОМЕР_2 від 25.07.1981, оскільки видано на дівоче прізвище. Для підтвердження зміни прізвища надано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 24.12.1983, в якому ім'я не відповідає паспортним даним особи.
Назване рішення є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 24 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Станом на час початку ведення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162).
Пункт 2.12 Інструкції № 162 передбачав, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.
Надалі порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.6. Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з підпунктами 2.11- 2.13 Інструкція № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для неприйняття УПФУ до уваги трудової книжки та інших документів слугувала та обставина, що останні мають невідповідності в імені позивача.
Натомість суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
При цьому відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні норми містяться й у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» № 301, якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок правильного ведення трудової книжки на адміністрацію підприємства, у зв'язку з чим недотримання відповідного порядку останньою не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до її страхового (пільгового) стажу.
Більш того, вірним є висновок суду першої інстанції, який не спростований належними доводами з боку відповідача, що подані позивачем документи містять відомості щодо її прізвища та по батькові, дати і місця народження, серії та номеру паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податку, які дають можливість ідентифікувати саме позивачку та свідчать про належність поданих документів саме ОСОБА_1 .
Також суд не вважає вірними доводи апелянта, що він не є належним відповідачем у даній справі, адже саме ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняв оскаржуване рішення. Повернення пенсійної справи до ГУ ПФУ в Харківській області не знімає з ГУ ПФУ в Запорізькій області як органу, який прийняв неправомірне рішення, усунути таке порушення.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи та факт того, що на стадії апеляційного розгляду адвокат не проводив додаткового правового аналізу, відмінного від того, що лягло в основу позовної заяви, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн лише за підготовку відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірними зі складністю адміністративної справи, витраченим часом на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим витрати на правничу допомогу для відшкодування з боку відповідача підлягають зменшенню до 2 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року в адміністративній справі № 280/8924/24 залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з 20 березня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 20 березня 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров