20 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27910/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (суддя О.В. Серьогіна) у справі № 160/27910/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 26.01.2024 року №047150025391;
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.09.2024 року № 047150025391 про відмову у призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, 30.08.1982 року по 31.08.1982 року, 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року, і періоди підприємницької діяльності з 01.10.1992 року по 31.12.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за віком з 08.01.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення пенсійного віку 22.01.2024 року позивачка звернулась до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До вказаної заяви, серед іншого, була долучена довідка №61776/6/04-36-74-01-13 від 14.09.2023 року, видана ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до якої позивачка перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 18.03.1992 року, а у період з 01.01.1993 року по 31.12.2011 року нею здійснювала діяльність за умовами сплати фіксованого податку. 26.01.2024 року Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області було прийнято рішення №047150025391
про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці. Підставою для такого рішення слугувало те, що страховий стаж становить 18 років 9 місяців 11 днів, а для визначення права - 24 роки 9 місяців 15 днів. Указане рішення вмотивоване виключно наступним: за доданими документами не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року та з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року, оскільки в записах про звільнення печатка придатна до читання; не зараховано період роботи з 1993 року по 1998 року, оскільки відсутня довідка про сплату внесків та на якій системі оподаткування перебував заявник. 10.09.2024 року позивачка повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області. До заяви позивачка повторно долучила довідку №61776/6/04-36-74- 01-13 від 14.09.2023 року, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Також до заяви було долучено квитанції про сплату фіксованого податку за 1997 та 1998 роки. 17.09.2024 Головним управлінням ПФУ в Рівненській області було прийнято рішення №047150025391 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачці через відсутність необхідного страхового стажу 31 рік. За змістом вказаного рішення пенсійний орган визначив, що наявний, на його думку, страховий стаж становить 28 років 06 місяців 03 дні. У мотивах вказаного рішення зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно з трудовою книжкою від 29.09.1981 року незараховано період з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, оскільки печатка не придатна для читання. Позивачка не погоджується із рішеннями відповідачів, вважаючи їх протиправними.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.09.2024 року № 047150025391 про відмову у призначенні пенсії позивачці;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області дослідити питання щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 30.08.1982 року по 31.08.1982 року, з 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 01.10.1992 року по 31.12.1992 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивачки від 10.09.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Судом встановлено, що трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивачки.
Відтак, суд дійшов висновку про протиправність незарахування відповідачами до страхового стажу позивачки періодів роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року (ГУ ПФУ в Запорізькій області та ГУ ПФУ в Рівненській області), з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року (ГУ ПФУ в Запорізькій області).
Суд врахував, що після повторного розгляду заяви позивачки період роботи з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року було зараховано до страхового стажу позивачки, тому в цій частині на даний час відсутнє порушення прав позивачки.
Разом з тим, суд вказав, що через відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату страхових внесків позивачкою як фізичною особою-підприємцем, та неподання жодних доказів на підтвердження такої сплати позивачкою ні до пенсійного органу із заявою про перерахунок, ні до суду, підстави для зарахування періоду з 1993 по 1998 рік до страхового стажу позивачки відсутні.
Стосовно зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницькою діяльністю з 30.08.1982 року по 31.08.1982 року, з 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 01.10.1992 року по 31.12.1992 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року (із позовних вимог) суд встановив, що такі періоди не були предметом розгляду при вирішенні питання призначення пенсії за заявами позивачки від 22.01.2024 року та 10.09.2024 року та не зазначалися відповідачами як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком. Відтак, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх зарахування/незарахування, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.
З метою ефективного захисту прав та законних інтересів позивачки суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди трудової діяльності з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року.
Крім того, враховуючи, що пенсійним органом не було досліджено в рішенні питання щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 30.08.1982 року по 31.08.1982 року, з 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 01.10.1992 року по 31.12.1992 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року, суд вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області дослідити вказані періоди роботи позивачки.
Також, суд звернув увагу, що зобов'язавши пенсійний орган врахувати періоди роботи позивачки до страхового стажу, суд не може зобов'язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що суд першої інстанції помилково вважав про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, адже запис про звільнення позивачки завірено непридатною до читання печаткою.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання пенсійного органу дослідити питання щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи, повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії та відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка вказує, що у період з 01.01.1993 року по 31.12.2011 рік вона здійснювала підприємницьку діяльність за умовами сплати фіксованого податку, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою, яка в свою чергу є підставою для зарахування позивачці до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності. Зазначає, що пенсійний орган не вжив заходів щодо отримання відомостей про сплату позивачкою страхових внесків у період з 01.10.1992 по 31.12.2003, протиправно переклавши на позивачку ці обов'язки. Звертає увагу, що періоди з 30.08.1982 по 31.08.1982 та з 30.06.1983 по 01.08.1983 не є періодами здійснення позивачкою підприємницької діяльності. Вважає, що питання зарахування до страхового стажу позивачки періодів з 01.10.1992 по 31.12.1992 та з 01.01.1999 по 31.12.2003 не ставилось перед пенсійними органами, а особа правомірно розраховує, що пенсійний орган належним чином перевірить документи, які подані особою для зарахування страхового стажу. Вказує, що відповідачі не висловлювали підстав для незарахування до страхового стажу позивачки періоду з 01.10.1992 по 31.12.2003, а отже й немає підстави вважати, що у пенсійного органу в спірному випадку є дискреційні повноваження.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка перебуває на податковому обліку з 18.03.1992 року як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.09.2023 №61776/6/04-36-74-01-13.
Після досягнення пенсійного віку, а саме 60 років, 22.01.2024 року позивачка звернулась до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області із заявою № 371 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
До вказаної заяви, серед іншого, була долучена довідка №61776/6/04-36-74-01-13 від 14.09.2023 року, видана ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідно до якої позивачка перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець з 18.03.1992 року, а у період з 01.01.1993 року по 31.12.2011 року нею здійснювала діяльність за умовами сплати фіксованого податку.
Заяву позивачки від 22.01.2024 року № 371 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 26.01.2024 року №047150025391 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Підставою для такого рішення слугувало те, що страховий стаж становить 18 років 9 місяців 11 днів, а для визначення права - 24 роки 9 місяців 15 днів. За доданими документами не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року та з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року, оскільки в записах про звільнення печатка придатна до читання; не зараховано період роботи з 1993 року по 1998 року, оскільки відсутня довідка про сплату внесків та на якій системі оподаткування перебував заявник.
10.09.2024 року позивачка повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області.
До заяви позивачка повторно долучила довідку №61776/6/04-36-74-01-13 від 14.09.2023 року, видану ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Також до заяви було долучено квитанції про сплату фіксованого податку за 1997 та 1998 роки.
Заяву позиваки від 22.01.2024 року № 371 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 17.09.2024 №047150025391 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. За змістом вказаного рішення пенсійний орган визначив, що наявний страховий стаж становить 28 років 06 місяців 03 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29.09.1981 року період з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, оскільки печатка не придатна для читання.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідачів щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього ж Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 26.01.2024 року №047150025391 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Підставою для такого рішення слугувало те, що страховий стаж становить 18 років 9 місяців 11 днів, а для визначення права - 24 роки 9 місяців 15 днів. За доданими документами не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року та з 13.10.1989 року по 30.09.1992 року, оскільки в записах про звільнення печатка придатна до читання; не зараховано період роботи з 1993 року по 1998 року, оскільки відсутня довідка про сплату внесків та на якій системі оподаткування перебував заявник.
Крім того, рішенням Головного управління ПФУ в Рівненській області від 17.09.2024 №047150025391 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. За змістом вказаного рішення пенсійний орган визначив, що наявний страховий стаж становить 28 років 06 місяців 03 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29.09.1981 року період з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року, оскільки печатка не придатна для читання.
Колегія суддів встановила, що трудова книжка позивачки НОМЕР_1 містить відомості про трудову діяльність позивачки за період з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року:
- 25.05.1982 року - прийнята на посаду провідника пасажирських вагонів, наказ №576/к від 25.05.1982 року;
- 30.08.1982 року - звільнена за ст. 31 КЗпП РСФСР за власним бажанням, наказ №1032 від 26.08.1982 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Апеляційний суд вважає, що визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таких чином, колегія суддів вважає, що пенсійний орган у спірних рішеннях від 26.01.2024 та від 17.09.2024 протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 25.05.1982 року по 30.08.1982 року. Зворотні доводи пенсійного органу є безпідставними.
Пунктом 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 встановлено, що для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637, а за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
З наявної в матеріалах справи довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.09.2023 №61776/6/6/04-36-74-01-13 вбачається, що позивачка ФОП ОСОБА_1 зокрема з 01.01.1993 року по 31.12.1998 року здійснювала діяльність за умовами сплати фіксованого податку.
Матеріали справи містять виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, яка підтверджує, що позивачка з 1993 року по 1998 рік була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Колегія суддів звертає увагу, що органи Пенсійного фонду згідно ст.44 Закону №1058 мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для і оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що правами, які передбачені ст.44 Закону №1058, пенсійний орган не скористався.
Враховуючи положення п.2.1 Порядку №22-1, а також наявні в матеріалах справи довідку №61776/6/6/04-36-74-01-13 та виписку з ЄДРПОУ, апеляційний суд вважає, що Головне управління ПФУ в Запорізькій області спірним рішенням від 26.01.2024 року №047150025391 протиправно не зарахувало до страхового стажу позивачки період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1998.
Тому, з метою належного захисту прав позивачки, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, апеляційний суд зазначає про необхідність зобов'язати саме Головне управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивачки період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1998.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправними та скасування спірних рішень від 26.01.2024 року та 17.09.2024 року, а також зобов'язання пенсійного органу вчинити дії з урахуванням висновків суду.
Однак, суд першої інстанції помилково вказав про відсутність підстав для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивачки періоду здійснення нею підприємницькою діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1998.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дослідив, що питання наявності або відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи 31.08.1982 року, з 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 01.10.1992 року по 31.12.1992 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року пенсійним органом не вирішено, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що суд позбавлений можливості перевірити правильність зарахування/незарахування цих спірних періодів до страхового стажу. Доводи апеляційної скарги позивачки цей висновок не спростовують.
Відповідно до Рекомендацій №К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Апеляційний суд відхиляє доводи позивачки щодо дискреційних повноважень пенсійного органу стосовно зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи 31.08.1982 року, з 30.06.1983 року по 01.08.1983 року, з 01.10.1992 року по 31.12.1992 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року.
Так, матеріалами справи підтверджено, що пенсійний орган не вирішив питання стосовно зарахування вищезгаданих спірних періодів роботи до страхового стажу позивачки, тобто ці дискреційні повноваження пенсійний орган не реалізував.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язати пенсійний орган дослідити питання наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки вищезгаданих спірних періодів, оскільки це є належним способом захисту прав позивачки без втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивачки. В свою чергу, апеляційну скаргу пенсійного органу, слід залишити без задоволення.
Відповідно до приписів ст.317 КАС України резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід доповнити новим абзацом. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/27910/24 - змінити, доповнивши резолютивну частину цього рішення абзацом наступного змісту:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.1993 року по 31.12.1998 року.»
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/27910/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк