Справа № ЗП/620/7/24 Суддя першої інстанції: Падій В.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Безименної Н.В., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Головченко В.М.,
за участі - Гаврук Н.С., - представника Служби судової охорони, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби судової охорони на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року, постановлену за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
04 грудня 2024 року ОСОБА_1 (далі - заявник; ОСОБА_1 ) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив заборонити Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони, на виконання вимог наказу Служби судової охорони №334 від 29 листопада 2024 року «Про результати проведення службового розслідування», проводити атестування полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , - начальника територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області, для визначення відповідності займаній посаді, - до набрання законної сили рішенням у справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони проводити атестування співробітника територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області для визначення відповідності займаній посаді, а саме начальника територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області, полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 , на виконання вимог наказу Служби судової охорони №334 від 29 листопада 2024 року «Про результати проведення службового розслідування» до набрання законної сили рішенням у справі.
Приймаючи оскаржувану ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у разі задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказів Служби судової охорони від 29 листопада 2024 року №334 та від 03 грудня 2024 року №338 в частині, що стосується ОСОБА_1 , відновити його порушене право буде неможливо, оскільки такі накази вже будуть реалізовані Службою судової охорони й позивачу необхідно буде ініціювати додаткові судові спори. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову має наслідком виключно збереження існуючого становища та жодним чином не порушує права та законні інтереси Служби судової охорони, у той час як ОСОБА_1 для відновлення своїх прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, шляхом ініціювання додаткових судових спорів.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Служба судової охорони (далі - апелянт; ССО) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вчинення дій щодо проведення атестування не вплине на можливість захисту прав позивача шляхом скасування наказів. Апелянт зазначив, що заборона проведення атестування начальника Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області (далі - ТУ ССО у Чернігівській області) може призвести до ризику здійснення керівництва державним органом особою, яка не відповідає займаній посаді, і застосування таких заходів забезпечення позову ОСОБА_1 спричинить більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали заяви з суду першої інстанції, які надійшли 14 лютого 2025 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2025 року.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 19 березня 2025 року, зважаючи у тому числі й на те, що матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції 14 лютого 2025 року.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Заявник ОСОБА_1 18 березня 2025 року надав до Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання про розгляд справи №ЗП/620/7/24 у його відсутність, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , - представника Служби судової охорони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року - скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обіймає посаду начальника Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області.
Наказом Служби судової охорони від 08 жовтня 2024 року №286 «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» (далі - Наказ №286), з метою встановлення причин й умов, що сприяли порушенню, зокрема, начальником ТУ ССО у Чернігівській області ОСОБА_1 , службової дисципліни і неналежного виконання покладених на нього обов'язків, призначено службове розслідування (а.с.10-11).
Наказом Служби судової охорони від 29 листопада 2024 року №334 «Про результати проведення службового розслідування» (далі - Наказ №334), з метою реалізації висновку службового розслідування, наказано Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність провести атестування, зокрема, начальника ТУ ССО у Чернігівській області ОСОБА_1 (а.с.12).
Наказом Служби судової охорони від 03 грудня 2024 року №338 «Про проведення атестування співробітників Служби судової охорони» (далі - Наказ №338) Голові Вищої атестаційної комісії Служби судової охорони наказано провести 09 грудня 2024 року об 11 годині 30 хвилин засідання комісії стосовно проведення атестування співробітників для визначення відповідності займаній посаді, зокрема, начальника ТУ ССО у Чернігівській області Рибака О.А. (а.с.13-14).
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Крім того, заходи забезпечення позову мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватися належними доказами.
Поряд із цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, також з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Також суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник ОСОБА_1 зазначив, що невжиття заходу забезпечення позову із зупинення проведення атестування його посади може істотно ускладнити або взагалі призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення його позову.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що упереджене ставлення відповідача до нього свідчить про прогнозованість прийняття рішення - звільнення за результатами атестаційної комісії.
Додатково ОСОБА_1 у заяві зазначив про необхідність забезпечення позову шляхом заборони Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони проводити атестування, оскільки ним буде оскаржуватися Наказ №338.
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції погодився з твердженнями ОСОБА_1 , викладеними у вищезгаданій заяві та прийшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви, однак Шостий апеляційний адміністративний суд не може погодитися з такими висновками Чернігівського окружного адміністративного суду, з огляду на наступне.
Висновок суду першої інстанції про те, що у разі задоволення позову про визнання протиправним та скасування Наказів №334 та №338 буде неможливо відновити порушене право ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки у разі проведення атестації з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам співробітників Служби судової охорони, вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення співробітників Служби судової охорони через службову невідповідність провести атестування, зокрема, начальника ТУ ССО у Чернігівській області ОСОБА_1 чинним законодавством передбачена процедура оскарження такого рішення та відновлення порушених прав працівника, з моменту його порушення, у разі задоволення позову.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі №ЗПП/320/23/20.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів про забезпечення позову може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подаватися адміністративний позов, буде істотно ускладнено та для відновлення яких необхідно буде ініціювати додаткові судові спори, однак такий висновок є безпідставним з огляду на те, що суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Судова колегія Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборона Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони проводити атестування ОСОБА_1 до вирішення спору щодо правомірності Наказів №334 та №338 за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що наслідком їх реалізації буде безумовне звільнення заявника із Служби судової охорони, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову і зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень.
З наказу Служби судової охорони №99о/с від 18 лютого 2025 року вбачається, що полковника Служби судової охорони ОСОБА_1 звільнено зі служби за підпунктом 1 (за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби), і серед підстав для звільнення значиться рапорт заявника про його звільнення від 18 лютого 2025 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність підстав для забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони Вищій атестаційній комісії Служби судової охорони проводити атестування ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви.
Керуючись статтями 150, 151, 242, 308, 310, 312, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Служби судової охорони - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі №ЗП/620/7/24 - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді Н.В. Безименна
Ю.К. Черпак
Повне рішення складено 19 березня 2025 року.