Справа № 755/18144/24 Суддя першої інстанції: Галаган В.І.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Заїки М.М., Черпака Ю.К.,
при секретарі - Головченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -
У жовтні 2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (далі - позивач; ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) звернулося в Дніпровський районний суд міста Києва з позовом про затримання строком на 6 (шість) місяців громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року позовну заяву повернуто ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у задоволенні позову ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року, представник ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції апелянт зазначає про відсутність підстав для повернення позовної заяви, однак жодних підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року ним не наведено.
Відзиву на апеляційну скаргу у межах встановленого судом строку не надійшло.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін у судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
За змістом частини четвертої статті 288 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 19 березня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в ході проведення профілактичних заходів з виявлення іноземців та осіб без громадянства, які нелегально перебувають на території України, ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області 15 жовтня 2024 року був виявлений громадянин Республіки Таджикістан ОСОБА_1 , який порушив правила перебування іноземців в Україні та проживав без відповідного дозволу в Україні.
Згідно письмових пояснень відповідача ОСОБА_1 від 15 червня 2023 року, на територію України він прибув літаком 22 липня 2021 року, перетнувши державний кордон через пункт пропуску «Бориспіль-D» з метою працевлаштування. В Україні проживає за рахунок неофіційних підробітків продавцем сухофруктів на ринках міста Києва. Дозволу на застосування праці іноземців не отримував, власного житла на території України не має. Після закінчення дозволеного терміну перебування, усвідомлюючи, що цим порушує міграційне законодавство України, з території України не виїхав. До кримінальної відповідальності на території України не притягувався. З питань оформлення посвідки та тимчасового проживання до уповноважених органів не звертався. До Державної міграційної служби з питань продовження строку перебування на території України також не звертався (а.с.65).
Відносно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 15 червня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області складено протокол від 15 червня 2023 року №013215 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 203 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КпАП України) та винесено постанову від 15 червня 2023 року №013169 про накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 5100,00 грн (а.с.66-69).
15 червня 2023 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 відповідача зобов'язано покинути територію України до 25 червня 2023 року (а.с.70-71).
15 жовтня 2024 року головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області складено протокол від 15 жовтня 2024 року №МКМ 000467 про адміністративне затримання громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , у зв'язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КпАП України і в той же день були прийняті рішення про його примусове видворення з України та поміщення його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (а.с.75-76, 77-78, 80-81).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога надання правової допомоги громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 з моменту затримання особи є обов'язком ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, а матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу були надані правові послуги, передбачені частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та відсутні відомості про будь-яке рішення Центру з надання безоплатної вторинної допомоги стосовно ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
- взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
- зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Статтею 13 Закону України від 02 червня 2011 року №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон №3460) встановлено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:
- захист;
- здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
- складення документів процесуального характеру.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають особи, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.
Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказами Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Службою безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція №353/271/150).
Згідно з пунктом 9 Інструкції №353/271/150 у кожному випадку затримання іноземця більше ніж на три години щодо його примусового повернення або з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення невідкладно інформується регіональний Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Тобто, з моменту затримання, особа має право на всі види правових послуг, які передбачені частиною другою статті 13 Закону №3460-VI, в тому числі, має право на захист та здійснення представництва її інтересів у судах, інших державних органів.
Частиною третьою статті 19 Закону №3460-VI встановлено, що якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Частиною третьою статті 16 КАС України визначено, що безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може заарештований або триматися під вартою інакше як вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника (стаття 29 Конституції України).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Отже, вимога надання правової допомоги з моменту затримання особи є обов'язком, встановленим законом.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2020 року у справі №473/4762/19.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідачу ОСОБА_1 були надані правові послуги, передбачені частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», відсутні відомості від Центру вторинної правової допомоги щодо отримання повідомлення про затримання зазначеної особи та рішення Центру вторинної допомоги про надання чи відмови у наданні йому правової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову шляхом затримання громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, оскільки ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області під час розгляду справи стосовно відповідача були допущені порушення процедури розгляду справи.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду відмічає, що зміст апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року є майже ідентичним до змісту апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року та стосується оскарження ухвали про повернення позовної заяви ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені представником позивача в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 229, 242-244, 250, 288, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2025 року у справі №755/18144/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді М.М. Заїка
Ю.К. Черпак