Справа № 580/4867/24 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.Ю.
20 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Василенка Я.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках № 2300-0602-8/18004, № 2300-0602-8/18002, № 2300-0602-8/18001 від 13 березня 2024 року.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19 квітня 2024 року № 971090163379 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не встановлено обставини, що мають значення для справи, а встановлені обставини є недоведеними.
Також судом першої інстанції помилково не враховано, що позивач не досягла пенсійного віку та те, що за нормами діючого Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року пенсії по інвалідності не призначаються.
Задоволення позовної вимоги про призначення пенсії позивачу, відповідач вважає втручанням в свої дискреційні повноваження.
У межах встановленого судом строку, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби у періоди: з 12 серпня 2002 року до 31 березня 2016 року - в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області, з 01 квітня 2016 року до 28 грудня 2017 року - в Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, з 29 грудня 2017 року до 09 грудня 2020 року - в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, на посадах, віднесених до посад державної служби (а. с. 12-17).
Вказані відомості трудової книжки підтверджують стаж державної служби позивача - 18 років 2 місяці 27 днів, а станом на 01 травня 2016 року стаж державної служби складав 13 років 8 місяців 18 днів.
Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 12ААА № 191877, ОСОБА_1 05 жовтня 2015 року встановлено ІІ (другу) групу інвалідності (а. с. 11), в зв'язку із чим позивачці призначена пенсія по інвалідності 2-ї групи, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 16 березня 2016 року) (а. с. 10).
13 березня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області склало на ім'я позивача Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 2300-0602-8/18001, № 2300-0602-8/18002, № 2300-0602-8/18004 (а. с. 19-24).
Позивач 15 квітня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (а. с. 25-26).
Рішенням № 971090163379 від 19 квітня 2024 року про відмову в перерахунку пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, зазначивши, що такий не передбачає призначення пенсії по інвалідності (а. с. 28).
Листом від 19 квітня 2024 року № 2300-0209-8/28224 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило позивачу про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення (а. с. 27).
Вважаючи протиправною зазначену відмову пенсійного органу позивач звернулась до суду з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби станом на 01 травня 2016 року більше як 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, відтак остання має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, а тому наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про їх передчасність.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами частини дев'ятої та десятої, дванадцуятої статті 37 Закону № 3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посадах державної служби у періоди: з 12 серпня 2002 року до 31 березня 2016 року - в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ватутіне Черкаської області, з 01 квітня 2016 року до 28 грудня 2017 року - в Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, з 29 грудня 2017 року до 09 грудня 2020 року - в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, на посадах, віднесених до посад державної служби (а. с. 12-17).
Отже позивач працювала на посадах державної служби, що відповідачем не заперечується.
Також судом встановлено, що згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії 12ААА № 191877, ОСОБА_1 05 жовтня 2015 року встановлено ІІ (другу) групу інвалідності (а. с. 11).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 та Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 645/3044/17, від 29 червня 2023 року у справі № 560/5061/22, від 12 лютого 2025 року у справі № 580/6600/24, від 05 березня 2025 року у справі № 560/5916/24.
Адміністративна справа № 580/4867/24 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи № 822/524/18 (позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність, відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України, предмет спору - вимога зобов'язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII), а тому висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі підлягають обов'язковому застосуванню при вирішенні даного спору.
Щодо тези апеляційної скарги ро те, що після 01 травня 2016 року, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж, колегія суддів відхиляє таку, тому що Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Отже з урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови пенсійного органу у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо тези апеляційної скарги про втручання в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у межах спірних правовідносин, праву позивача на переведення на інший вид пенсії кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з підпунктом 3 пункту 5 розд. IV Порядку № 3-1 рішення за результатами розгляду заяви про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший приймається з урахуванням поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви з усіма необхідними документами (переведення вперше на пенсію по інвалідності - у строк, передбачений пунктом "e" статті 50 Закону).
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для повного та ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати пенсійний орган прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 15 квітня 2024 року пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів, керуючись приписами статті 308 КАС України, не надає оцінки даній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Я.М. Василенко
Є.О. Сорочко