Справа № 620/11426/24 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року (м. Чернігів, дата складання повного тексту - 01.10.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 75% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 13.02.2024 здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 75% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем при перерахунку пенсії протиправно обмежено розмір пенсії до 70% грошового забезпечення, адже при перерахунку раніше призначеної пенсії не допускається звуження змісту та обсягу соціальних гарантій. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на час обчислення розміру пенсії за вислугу років складав 75% грошового забезпечення.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній посилається на норми частини 2 статті 13 Закону України № 2262 (зі змінами внесеними Законом України від 27.03.2014 № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні») визначено, що «максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що дії відповідача повністю відповідають приписам чинного законодавства, натомість вимога позивача провести перерахунок пенсії з 13.02.2024 виходячи з 75% відповідних сум грошового забезпечення не відповідає нормам законодавства, діючим на час проведення перерахунку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи (а.с.12, 17).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі №620/1589/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року ОСОБА_1 у розмірі 70% грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 75 % відповідних сум грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 13, 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 1 січня 2016 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили 12.01.2021.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року змінено в мотивувальній частині з урахуванням висновків даної постанови. Постанова набрала законної сили 12.01.2021.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, у відповідь на яку відповідач, листом від 20.05.2024 повідомив, що на рішеннями Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 620/12196/21 та від 14.09.2023 по справі № 620/9761/23 не зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області проводити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 75 % грошового забезпечення (а.с. 15-16 та його зворот).
Вважаючи дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії з 13.02.2024 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на підтверджене в судовому порядку право позивача на отримання пенсії виходячи з 75 % грошового забезпечення та на відсутність змін в законодавстві щодо означеного, оскільки спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною 3 статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У зазначену вище статтю, Законом України від 08.07.2011 №3668 були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. У подальшому Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» обмежено максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення до 70% (набрали чинності 01.05.2014).
Разом із тим, статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 80% розміру грошового забезпечення.
Крім того, внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №Пз/9901/58/18.
Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Суд першої інстанції вірно вказав, що пенсія позивачу вже була встановлена та виплачувалась у розмірі 75% грошового забезпечення, що підтверджуються протоколами перерахунку (а.с.12-13).
При цьому, з протоколу перерахунку (а.с.14) встановлено, що пенсія позивачу виплачується виходячи з 70% грошового забезпечення. Отже, відповідач безпідставно зменшив розмір пенсії позивача з 75% до 70%.
Крім того, право на отримання позивачем пенсії виходячи з 75% грошового забезпечення підтверджено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 620/1589/20.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зважаючи на підтверджене в судовому порядку право позивача на отримання пенсії виходячи з 75% грошового забезпечення та на відсутність змін в законодавстві щодо означеного, оскільки спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, наявні підстави для задоволення позову.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача під час її перерахунку з 75% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 13.02.2024 перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 75% від відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова