Справа № 320/13361/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс» звернулося з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.11.2022 №7706110/36159142;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість, прийняту 16.11.2022 №9244588956 днем прийняття рішення №7673206/36159142 від 21.11.2022 про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість ГУ ДПС України у м. Києві, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс» та вважати її зареєстрованою в день подання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що приймаючи рішення про неврахування таблиці даних платника ПДВ податковий орган не зазначив чітких підстав прийняття цього рішення, внаслідок чого оскаржуване рішення податкового органу є протиправним та підлягає скасуванню через невідповідність критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акту, що породжує його неоднозначне трактування.
Відповідачами подано відзиви на адміністративний позов, в яких зазначено, що прийняття Державною податковою службою України спірного рішення зумовлено наявністю у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення позивачем ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 24.11.2022 №7706110/36159142 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Зобов'язано Державну податкову службу України врахувати Таблицю даних платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс», зареєстровану у контролюючому органі 16.11.2022 за №9244588956, датою її подання, а саме: 16 листопада 2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано правомірністю прийнятого відповідачем рішення. Зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх обставин у справі. Наголошує, що прийняття Державною податковою службою України спірного рішення зумовлено наявністю у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення позивачем ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників. Вказує на неспівмірність стягнутих на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бомакс Плюс» (ідентифікаційний код 36159142, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.12-Б, 1-й поверх) зареєстровано 15.09.2008 в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює такі види господарської діяльності за КВЕД 2010: 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
16.11.2022 позивачем було сформовано в електронній формі та направлено засобами електронного зв'язку до Головного управління у м. Києві Таблицю даних платника податку на додану вартість за встановленою формою, згідно з додатком №5 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
До вказаної таблиці позивачем додані пояснення, в яких позивач зазначив, що ТОВ «Бомакс Плюс» купує товар у Компанії «Louropel» (з якою укладено контракт №1/10 від 01.10.2008) та реалізовує його ПАТ «Астра Люкс», ТОВ «МІК», ТОВ «Олтекс», ТОВ «Виробнича організація «Харків» та ін.
До вказаних пояснень позивач долучив: заяви представника Компанії «Louropel»; договір оренди нерухомого майна №02/21А від 10.02.2021 та додаткову угоду від 31.12.2021, до договору оренди нерухомого майна №02/21А від 10.02.2021, укладені з ТОВ «Техцентр ТВ»; договір поставки товару №5/2017 від 01.03.2017, укладений з ТОВ «Олтекс»; договір поставки товару №6/2017 від 22.06.2017, укладений з ТОВ «Астра Люкс»; договір поставки товару №1/1/2021 від 01.07.2021, укладений з ТОВ «Екстрім-текс»; договір поставки №2/20 від 18.12.2020, укладений з ТОВ «МІК».
21.11.2022 комісією Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №7673206/36159142, яким враховано відповідну таблицю Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс».
24.11.2022 комісією Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №7706110/36159142, відповідно до якого: «Комісією Державної податкової служби України прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 16.11.2022 за №9244588956 врахованої згідно з рішенням комісії від 21.11.2022 №7673206/36159142. Підстави: наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників».
Представник позивача, адвокат Глушко Марта Сергіївна, звернулась до Державної податкової служби України із адвокатським запитом від 15.12.2022, у якому просила надати податкову інформацію щодо ТОВ «Бомакс Плюс», яка стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, зареєстрованої в контролюючому органі 16.11.2022 №9244588956 та врахованої згідно з рішенням комісії від 21.11.2022 №7673206/36159142.
Державна податкова служба України листом від 19.12.2022 №16974/6/99-00-018-02-02-06 повідомила позивачу, що Комісією 24.11.2022 проведено ґрунтовний аналіз діяльності платника, поданої ним податкової та іншої звітності, наданого пояснення, даних Реєстру та встановлено, що ТОВ «Бомакс Плюс» реалізувало в квітні-грудні 2021 року та січні 2022 року гудзики за кодом УКТЗЕД 9606220000 в кількості 150,095 тис. шт., хольнітен з кріпленням за кодами УКТЗЕД 9606100000, 7117190090 в кількості 26,92 тис. шт. на суму ПДВ 379,3 тис. грн для платника, який за рішенням комісії регіонального рівні відповідав критеріям ризиковості платника податку (на дату винесення рішення про неврахування та таблиці даних платника податку).
Зважаючи на викладене, Комісією центрального рівні колегіально з урахуванням вимог діючого законодавства прийнято рішення від 24.11.2022 №7706110/36159142 щодо неврахування таблиці даних платника податку.
Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення не містить жодної передбаченої чинним законодавством мотивації підстав та причин неврахування таблиці даних платника податку та не містять доказів наявності податкової інформації, яка свідчила б про надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних або, принаймні, про здійснення платником податків ризикових операцій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 зупинення реєстрації податкової накладної визначено, що таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
За правилами п.п. 12-14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5).
У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Порядок розгляду таблиці даних платника податку визначений в п.п. 15-17 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, згідно з якими таблиця даних платника податку з поясненнями розглядається комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів після її отримання.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (додаток 6).
У рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування.
Згідно з пунктом 18 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли: така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12); зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P
Пунктом 19 Порядку №1165 встановлено, що комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), яку враховано, зокрема, в автоматичному режимі, що надсилається платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, якщо: стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1; до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.
Згідно з пунктом 22 Порядку №1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, у відповідності до пунктів 12, 14 Порядку №1165, скористався своїм правом та подав контролюючому органу таблицю даних платника податку на додану вартість разом із відповідними письмовими поясненнями до неї.
У спірному рішенні комісія ДПС України в якості підстави неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість зазначила про наявність у контролюючих органів податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: реалізація товарів (робіт, послуг) на ризикових контрагентів протягом 2021-2022 років; відсутність (недостатня кількість) найманих працівників.
При цьому, відповідач у спірному рішенні зазначив загальну причину - встановлення невідповідності кількості придбаних та реалізованих товарів.
Більш детального обґрунтування такої невідповідності оскаржуване рішення не містить.
Так, лише у листі від 19.12.2022 №16974/6/99-00-018-02-02-06 відповідач повідомив, що Комісією встановлено, що ТОВ «Бомакс Плюс» було реалізовано в квітні-грудні 2021 року та січні 2022 року ґудзики за кодом УКТЗЕД 9606220000 в кількості 150,095 тис. шт., хольнітен з кріпленням за кодами УКТЗЕД 9606100000, 7117190090 в кількості 26,92 тис. шт. на суму ПДВ 379,3 тис. грн для платника, який за рішенням комісії регіонального рівні відповідав критеріям ризиковості платника податку (на дату винесення рішення про неврахування та таблиці даних платника податку).
При цьому, відповідач не зазначив конкретне найменування контрагента позивача, який відповідає критеріям ризиковості платника податку.
Суд першої інстанції вірно вказав, що законодавець у даному випадку встановлює перелік обов'язкової для фіксації в рамках рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідне рішення не може вважатися належним чином оформленим. Податковий орган у згаданому рішенні повинен зазначити конкретну причину, на підставі якої ним не було враховано подану таблицю даних платника податку.
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 20.04.2023 у справі №380/4746/22.
У письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що ТОВ «Бомакс Плюс» є, зокрема, оптовим постачальником швейної фурнітури (ґудзики, кнопки для одягу, хольнітени).
Позивач зазначив, що товариство за період з 01.04.2021 по 31.01.2022 мало господарські відносини з такими контрагентами як ТОВ «Тусмо», ТОВ «Олтекс», ПАТ «Астра люкс», ТОВ «Виробнича організація «Харків», ТОВ «Екстрім-текс», ТОВ «Макс Трейд», ТОВ «Модний дім «Воронін», ТОВ «МІК», Військова частина НОМЕР_1 , Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського, та ТОВ «Преміум Спірітс Брендс».
На підтвердження наданих пояснень позивач долучив до матеріалів справи такі документи:
- контракт №1/10 від 01.10.2008 з додатковими угодами, укладені з компанією «Louropel», за яким позивачем було придбано ґудзики та пряжки;
- договір поставки товару №1/2019 від 01.03.2019, укладений з ТОВ «Тусмо»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків;
- договір поставки товару №5/2017 від 01.03.2017, укладений з ТОВ «Олтекс»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків;
- договір поставки товару №6/2017 від 22.06.2017, укладений з ТОВ «Астра Люкс»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір поставки товару №7/2017 від 21.07.2017, укладений з ТОВ «Виробнича організація «Харків»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір поставки товару №1/1/2021 від 01.07.2021, укладений з ТОВ «Екстрім-текс»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні 2021 року - січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір поставки товару №3/2021 від 01.10.2021, укладений з ТОВ «Макс Трейд»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у вересні-жовтні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір поставки товару №2/2018 від 01.01.2018, Додаткова угода №3 від 01.01.2021, укладені з ТОВ «Модний дім «Воронін»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у квітні - листопаді 2021 року здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір поставки №2/20 від 18.12.2020, укладений з ТОВ «МІК»; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у травні-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту ґудзиків та хольнітенів;
- договір про закупівлю речового майна за державні кошти №233Д від 26.11.2021, укладений з Військовою частиною НОМЕР_1 ; акт прийому-передачі від 18.12.2021, видаткові накладні, на підставі яких позивачем у листопаді-грудні 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту фурнітура для оздоблення форменого одягу;
- договори про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України №121/1/21 від 09.07.2021 та №266/1/21 від 22.11.2021, укладені з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського; видаткові накладні, на підставі яких позивачем у липні - листопаді 2021 року була здійснена поставка вказаному контрагенту фурнітура для оздоблення форменого одягу;
- договір поставки товару №1/2021 від 17.09.2021, укладений з ТОВ «Преміум Спірітс Брендс»; видаткова накладна, на підставі якої позивачем у січні 2022 року була здійснена поставка вказаному контрагенту металевих аплікацій.
Також позивач долучив до матеріалів справи висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.05.2017 №602-123-20-3/16479 на об'єкт «Ґудзики металеві та застібки».
Натомість, відповідачі під час розгляду справи не надали доказів на підтвердження того, що вищевказані контрагенти позивача відповідають критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, позивач не може нести відповідальність ні за діяльність своїх контрагентів, ні за присвоєння контролюючим органом статусу ризикового платника ПДВ іншим суб'єктам господарювання.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Відтак, презумпції добросовісності платника податків є обов'язком доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 20.04.2023 у справі №380/4746/22.
При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не конкретизовано, яка саме податкова інформація про здійснення ризикових операцій була отримана контролюючим органом.
Оскаржуване рішення не містить жодної передбаченої чинним законодавством мотивації підстав та причин неврахування таблиці даних платника податку та не містять доказів наявності податкової інформації, яка свідчила б про надання платником податку недостовірної інформації в таблицях даних або, принаймні, про здійснення платником податків ризикових операцій.
Щодо необхідності зазначення в рішенні про неврахування таблиці даних платника ПДВ конкретної податкової інформації та доведення її наявності під час судового розгляду справи неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20.04.2023 по справі №380/4746/22, від 31.05.2023 по справі №280/1255/20.
Враховуючи вищевикладене, суду першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, що в свою чергу вказує на наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про врахування/неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість №7706110/36159142 від 24.11.2022.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1165 таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
З наведених нормативно-правових вимог вбачається, що врахування таблиці даних платника податку є законодавчо встановленим обов'язком для контролюючого органу, у разі надходження до нього рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Враховуючи висновки суду про протиправність оскаржуваного рішення Державної податкової служби України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою належного захисту прав позивача, слід зобов'язати саме Державну податкову службу України врахувати таблицю даних платника податку на додану вартість ТОВ «Бомакс Плюс», оскільки саме цей контролюючий орган спірним рішенням порушив права позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №380/4746/22 та від 31.05.2023 у справі №280/1255/20.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем жодними доказами та поясненнями не було спростовано висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15300,00 грн.
Щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 15300,00 грн позивач надав: договір про надання правової допомоги №17-11/22 від 17.11.2022; додаток №3 від 26.11.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.12.2024.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів дійшла висновку, що проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 15 300,00 грн не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, колегія суддів, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення відзиву), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бомакс Плюс» (04073, місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок 12-Б, поверх 1, код ЄДРПОУ 36159142) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна