Справа № 620/11527/24 Суддя першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Штульман І.В.,
суддів Заїки М.М., Черпака Ю.К.,
при секретарі Головченко В.М.,
за участі представників сторін, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в Чернігівський окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст України), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України від 08 лютого 2024 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Мін'юст України в особі комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України (далі - Комісія) повторно розглянути питання про надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України від 08 лютого 2024 року №5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Міністерство юстиції України в особі Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Міністерства юстиції України повторно розглянути матеріали про визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у протоколі засідання Комісії відсутні посилання щодо зауважень до поданих позивачем документів, водночас не зазначені підстави неврахування наданих на її розгляд документів, що позбавляє суд можливість перевірити спірне рішення на предмет його обґрунтованості. Крім того, суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що Комісія на виконання своїх повноважень вчиняла дії, спрямовані на повне та всебічне вивчення документів, заслуховування пояснень осіб, стосовно яких вони подані, показань свідків. Відтак, за висновками суду, невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень критеріям обґрунтованості є безумовною підставою для визнання його протиправним та скасування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове про відмову у позові.
Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що серед наданих Академією Державної пенітенціарної служби України (далі - Академія ДПтС) документів містився витяг з журналу бойових дій, який вівся Академією ДПтС всупереч вимог чинного законодавства, оскільки остання не належить до підрозділу військової частини, а відтак такий документ не може бути підставою для надання особам начальницького складу статусу учасника бойових дій. Наголошує, що судом не було враховано, що документального підтвердження фактів особистої участі осіб начальницького складу Академії ДПтС у виконанні бойових завдань матеріали справи не містять, оскільки відповідно до архівної довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 19 жовтня 2023 року №179/1/8212 відсутні поіменні списки осіб, які виконували завдання в смузі відповідальності. Окремо звертає увагу на залишення поза увагою суду постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/4823/24 в аналогічних правовідносинах, де було наголошено на правомірності дій Мін'юсту України при вирішення питання щодо надання особам начальницького складу Академії ДПтС статусу учасника бойових дій. Підкреслює також на неможливості виконання рішення суду у цій справі з огляду на те, що Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок №413), у редакції від 12 липня 2024 року передбачає повторний розгляд Комісією документів виключно у випадку їх повторного подання особою з урахуванням нових нормативних вимог. Окрім наведеного апелянт зазначає на необхідності розгляду цієї справи у загальному позовному провадженні.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 24 грудня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кашуба М.О. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч доводів апелянта належними і допустимими доказами підтверджується наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, Комісією не спростовано зміст довідки Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо участі ОСОБА_1 у виконанні бойових завдань, а також не враховано наявність в Академії ДПтС права на ведення журналу бойових дій. Указує на помилковості посилання апелянта на постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, оскільки в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України лише висновки Верховного Суду щодо застосування норм права є обов'язковими. Окрім цього звертає увагу, що всупереч доводів апелянта до поданих позивачем документів має застосовуватися та редакція Порядку №413, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Крім іншого, зауважує, що будь-яких належних обґрунтувань необхідності розгляду цієї справи у порядку загального позовного провадження відповідачем не наведено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2025 року.
У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 19 березня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, позивач проходить службу в Пенітенціарній академії України (перейменована з Академії Державної пенітенціарної служби) та є офіцером Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 47 (по стройовій частині) підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року був зарахований до сил та засобів оборони міста Чернігова; на продовольче забезпечення зарахований при військовій частині НОМЕР_2 з 24 лютого 2022 року (а.с.20).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2022 року № 86 ОСОБА_1 було виключено з сил та засобів оборони міста Чернігова з 04 квітня 2022 року (а.с.21).
Згідно наказу командувача оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по стройовій частині) від 19 квітня 2022 року № 43 позивач з 04 квітня 2022 року прибув до складу сил та засобів Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.22).
Відповідно до копії довідки Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 листопада 2022 року № 569/д/ОУВЧ ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області, м. Чернігові.
Підставою для видачі вказаної довідки визначені наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року № 47, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2022 року №86, наказ командувача Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19 квітня 2022 року №43 (а.с.19).
З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2024 року Комісією було розглянуто матеріали щодо надання статусу учасника бойових дій особам начальницького складу Академії Державної пенітенціарної служби, зокрема, і позивачу, за результатами розгляду яких прийнято рішення №5, яким відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій (далі - УБД). Нормативною підставою для відмови слугувало посилання на абзаци другий та третій пункту 11 Положення про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 грудня 2023 року № 4324/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2023 року за № 2201/41257 (далі - Положення №4324/5) (а.с.17-18).
У свою чергу, із змісту протоколу засідання Комісії вбачається, що з метою недопущення необґрунтованого прийняття рішення щодо надання Комісією статусу УБД, зокрема, ОСОБА_1 , було надіслано відповідні запити до військової частини НОМЕР_1 (Оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») щодо надання витягів з журналу бойових дій Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та/або військової частини НОМЕР_1 у частині, що стосується Академії ДПтС.
Листом військової частини НОМЕР_1 повідомлено про неможливість надати витяги з підсумкових бойових донесень або витяги із бойових розпоряджень у зв'язку з передачею вказаних документів до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та тим, що їм надано гриф обмеження доступу «Таємно». Витягів з журналів бойових дій військової частини НОМЕР_1 не було надано. Згідно довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України угруповання виконували завдання в смузі відповідальності. Поіменні списки військовослужбовців особового складу відсутні.
У зв'язку з цим Комісія прийшла до висновку про ненадання документального підтвердження фактів особистої участі осіб начальницького складу Академії ДПтС, у тому числі ОСОБА_1 , або у складі військової частини у виконанні бойових завдань.
Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу приписів статтей 5, 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон), Порядку №413 у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, а також Положення №4324/5, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на необґрунтованість прийнятого Комісією спірного у цій справі рішення.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й станом на сьогодні.
Відповідно до статті 5 Закону учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону визначено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Абзацом десятим пункту 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України - для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - не менш як один з таких документів - витяги (копії) бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
Абзацом п'ятим пункту 6 Порядку № 413 передбачено, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання (абзац шостий пункту 6 Порядку №413).
Пунктом 2 Положення №4324/5 передбачено, що основними завданнями комісії є прийняття рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, звільненим зі служби, які набули право на отримання статусу учасника бойових дій під час проходження служби у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до абзаців другого і третього пункту 11 Положення №4324/5 комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності підстав, які підтверджуються документами, для надання особам, зазначеним у пункті 2 цього Положення, статусу учасника бойових дій; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій.
Отже, оцінка Комісією документів має істотне значення для прийняття рішення по суті порушеного питання, а перелік документів, визначений Порядком № 413, допускає альтернативність і не вимагає виключно їхньої сукупності.
Матеріалами справи встановлено, що позивач у період з 24 лютого 2022 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Чернігівській області, місті Чернігові, що підтверджується відповідною довідкою Оперативного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08 листопада 2022 року №569/д/ОУВЧ. Підставою для видачі довідки слугували наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24 лютого 2022 року №47, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2022 року №86, наказ командувача Оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 19 квітня 2022 року №43.
Крім того, Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » листом від 10 лютого 2023 року №502/16/122 на лист голови Комісії від 30 січня 2023 року №10733/14.8/-23 повідомило про те, що Оперативне угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 08 листопада 2022 року видало персональні довідки співробітникам Академії Держаної пенітенціарної служби про їх участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, чим підтвердило факт безпосередньої участі кожної особи в обороні України. Вищезазначені довідки встановленого зразка, як зазначено у листі від 10 лютого 2023 року №502/16/122, і є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (а.с.90-91).
Більше того, згідно з витягами з наказів Академії ДПтС, долученими апелянтом до матеріалів справи, підполковник внутрішньої служби ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 06 листопада 2022 року залучався до виконання бойових завдань з оборони міста Чернігова шляхом несення служби на блок-постах, охорони і оборони центрів зв'язку, навчальних корпусів, центрального корпусу Академії ДПтС, мостів, спеціальної комендатури, спостереження з метою виявлення понтонних переправ і диверсійно-розвідувальних груп.
Водночас, як вбачається із змісту витягу з протоколу засідання Комісії від 08 лютого 2024 року №5, її висновок про ненадання документального підтвердження фактів особистої участі осіб начальницького складу Академії ДПтС у складі військової частини у виконанні бойових завдань ґрунтується на тому, що військовою частиною НОМЕР_1 не було надано витяги з журналів бойових дій, у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України відсутні поіменні списки військовослужбовців особового складу, а Академія ДПтС не уповноважена вести журнал бойових дій.
Однак, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що довідка від 08 листопада 2022 року №583/д/ОУВЧ та накази, на підставі яких вона видана, є чинними, на час розгляду справи не скасовані, видані державними органами та в розумінні положень Порядку №413 у поєднанні з витягами з наказів Академії ДПтС містять достатні докази для встановлення чи спростування доводів про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Чернігівській області, місті Чернігові.
Крім того, слід наголосити, що форма довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджена як Додаток 6 до Порядку № 413.
За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції, у протоколі засідання Комісії відсутні посилання щодо зауважень до поданих документів та не зазначено підстави неврахування наданих на розгляд Комісії документів.
Твердження відповідача про те, що журнал бойових дій вівся Академією ДПтС всупереч вимог чинного законодавства, оскільки остання не належить до підрозділу військової частини, а відтак такий документ не може бути підставою для надання особам начальницького складу статусу учасника бойових дій, колегія суддів оцінює критично, оскільки ведення журналу бойових дій Академією Державної пенітенціарної служби передбачено наказом Академії ДПтС від 24 лютого 2022 року №89/ОД (а.с.89), а у спірному випадку Академія ДПтС діяла як структурний підрозділ сил та засобів оборони міста Чернігова, що в силу положень Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06 жовтня 2010 року №363, надавало їй право вести такий журнал.
Посилання апелянта на лист військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2023 року №502/16/22, яким повідомлено про неможливість надання витягів з підсумкових бойових донесень або витягів із бойових розпоряджень у зв'язку з передачею вказаних документів до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, та те, що їм надано гриф обмеження доступу «Таємно», й на архівну довідку Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 12 вересня 2023 року №290/14.7/11-23/ДСК, в якій зазначено, що «угрупування виконували завдання в смузі відповідальності. Поіменні списки військовослужбовців особового складу відсутні», не можуть вважатися обґрунтованою підставою для відмови у задоволені позовних вимог з огляду на наступне.
Абзацом шостим пункту 6 Порядку №413 встановлено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Пунктом 9 Положення №4325/5 також передбачено, що комісія: розглядає в місячний строк подані керівниками Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, державних установ «Центр пробації» та «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі - органи і установи) або особою самостійно документи, передбачені пунктом 10 цього Положення; заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи, свідків та представників органів державної влади, інших установ та організацій.
Отже, саме на Комісію покладено обов'язок з вивчення документів, заслуховування пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, а за відсутністю підстав повернення їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Надсилання листів до військової частини НОМЕР_1 та Галузевого Ддержавного архіву Міністерства оборони України не є достатнім та належним виконанням Комісією своїх повноважень для встановлення обставин, що потребують підтвердження.
Окрім наведеного, суд апеляційної інстанції наголошує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, базуватися на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2003 року у справі «Suominen v. Finland»; заява № 37801/97).
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура прийняття відповідного рішення.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення/документи взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувалася Комісія, коли досліджувала документи під час засідання, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про відмову у наданні особі статусу учасника бойових дій, з огляду на наслідки, які це потягне.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача не відповідає вимогам та принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк прийняте суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття; недобросовісно, що порушує права та законні інтереси позивача, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
За встановлених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08 лютого 2024 року № 5 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій позивачу та, з метою відновлення прав позивача, зобов'язання відповідача повторно розглянути матеріали позивача ОСОБА_1 про надання статусу УБД.
Щодо посилання апелянта на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 06 листопада 2024 року у справі №620/4823/24, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аргументи відповідача в апеляційній скарзі щодо необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження колегія суддів вважає помилковими.
Так, у розумінні частини шостої статті 12 КАС України дана справа не належить до справ незначної складності. Водночас, така характеристика справи автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 12 та частині четвертій статті 257 КАС України.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.
Ця справа не належить до вичерпного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження відповідно до вимог частини четвертої статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України.
До того ж, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зауважує, що розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження не вплинув на правильність вирішення справи судом першої інстанції та не призвів до ухвалення незаконного рішення, а тому відповідно до статті 317 КАС України не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі №826/17802/16.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №620/11527/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді М.М. Заїка
Ю.К. Черпак
Повне рішення складено 19 березня 2025 року.