Справа № 761/43222/24 Суддя першої інстанції: Осаулов А.А.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Штульман І.В.,
суддів - Вівдиченко Т.Р., Оксененка О.М.,
при секретарі - Головченко В.М.,
за участю: - Козлова П.Б. , - представника позивача;
- Коцур С.О.,- представника відповідача;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання незаконною та скасування постанови, -
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) - адвокат Козлов Павло Борисович звернувся в Шевченківський районний суд міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання незаконною та скасування постанови заступника начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко Інни Валеріївни від 17 жовтня 2024 року про накладення відносно громадянина ОСОБА_2 адміністративного стягнення за частиною другою статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), прийнятої за результатами розгляду акту фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Базис Кейс» №104155/26/15/07/45383999 від 13 вересня 2024 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року позов задоволено частково. Скасовано постанову заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І.В. від 17 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 163-15 КУпАП і закрито справу про адміністративне правопорушення. В іншій частині позовну заяву залишено без задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначив, що належними і допустимими доказами не підтверджується неможливість здійснення безготівкових у господарській одиниці - кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 26, прим. 1, водночас представник позивача наголошував на можливості здійснення безготівкового розрахунку через QR-код або безпосередньо на розрахунковий рахунок підприємства ТОВ «Базис Кейс», а вимог щодо здійснення таких розрахунків виключно через POS-термінал чинне законодавство не містить. Суд першої інстанції дійшов висновку, що: контролюючим органом не доведено ознак повторності при вчиненні адміністративного правопорушення, що унеможливлює кваліфікацію діяння ОСОБА_2 за частиною другою статті 163-15 КУпАП; матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Поряд з цим, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що ОСОБА_2 , - директор ТОВ «Базис Кейс», не належить до суб'єктів правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП, адже доказів, що касир (продавець) є уповноваженою посадовою особою підприємства, позивачем не надано. Також суд першої інстанції зауважив, що позовна вимога ОСОБА_2 про визнання незаконною спірної постанови суперечить приписам статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що всупереч висновків суду суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість безготівкових розрахунків саме через POS-термінал. Як зазначає представник відповідача, протокол про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не складався, оскільки ОСОБА_2 не був присутній під час фактичної перевірки. У подальшому, оскільки для складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 , - директор ТОВ «Базис Кейс», не прибув, то такий був складений за відсутності позивача та направлений на його податкову адресу. Викладене, на переконання апелянта, свідчить про належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що наявною у розпорядженні контролюючого органу податковою інформацією підтверджується попереднє притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за частиною першою статті 163-15 КУпАП, що вказує на правильність кваліфікації його діяння за ознакою повторності відповідно до частини другої статті 163-15 КУпАП. Окрім зазначено, апелянт підкреслює, що будь-яких доводів на спростування саме факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-15 КУпАП, позивачем ОСОБА_2 наведено не було, а його мотиви зводилися лише до процедурних порушень, нібито допущених ГУ ДПС у м. Києві при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 19 лютого 2025 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Козлов П.Б. просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що можливість здійснення безготівкових розрахунків забезпечується не лише за допомогою POS-терміналу, а й з використанням QR-коду чи переказу на розрахунковий рахунок ТОВ «Базис Кейс». У працівників контролюючого органу взагалі відсутні повноваження з проведення безготівкових закупівель. ГУ ДПС у м. Києві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення оцінювалися документи, які не надавалися особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Позивач не належить до суб'єктів правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП.
У додаткових поясненнях у справі представник позивача - адвокат Козлов П.Б. просить врахувати під час апеляційного перегляду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі №761/38716/24.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 березня 2025 року. Оголошено перерву до 12 березня 2025 року та у зв'язку з хворобою члена колегії - до 19 березня 2025 року.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 19 березня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Базис Кейс» - кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1.
Під час перевірки встановлено, зокрема, що суб'єкт господарювання не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків з використанням електронних платіжних засобів. У розрахунку платіжною карткою у кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1 відмовлено.
Висновки перевірки зафіксовані в акті від 13 вересня 2024 року №104155/26/15/07/45383999, в якому також зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення буде складено за викликом.
У зауваженнях до акта перевірки представник ТОВ «Базис-Кейс» - адвокат Козлов П.Б. зазначив, що надано можливість розрахуватися через PоS термінал або на рахунок безготівковим розрахунком.
Листом від 26 вересня 2024 року відповідач направив на адресу позивача запрошення прибути 08 жовтня 2024 року о 10 год 00 хв до ГУ ДПС у м. Києві для складання протоколів про адміністративні правопорушення на підставі статтей 155-1, 163-15 КУпАП.
У зв'язку з неявкою посадової особи ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_2 для складання, підписання та отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками ГУ ДПС у м. Києві 08 жовтня 2024 року складено акт №8987/26-15-07-07-00-17 неявки для складання протоколу про адміністративне правопорушення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У цей же день, - 08 жовтня 2024 року головним державним інспектором ГУ ДПС у м. Києві Юрченком Артемом Юрійовичем складено протокол №4557 про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано, що при проведенні фактичної перевірки кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Базис Кейс», встановлено, що посадова особа - директор ТОВ «Базис Кейс» ОСОБА_2 , вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме не забезпечив перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). Платіжний термінал відсутній, чим порушено пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі - Постанова №894). У протоколі також зазначено, що правопорушення зафіксовано 12 вересня 2024 року о 15 год 40 хв у кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена частиною другою статті 163-15 КУпАП. Крім того, у протоколі вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 17 жовтня 2024 року о 09 год у приміщенні ГУ ДПС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Смілянська, 6.
17 жовтня 2024 року заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко Інною Валеріївною прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-15 КУпАП, якою до ОСОБА_2 , - директора ТОВ «Базис Кейс», за порушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: порушення пункту 1 Постанови №894 - недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів статтей 9, 163-15, 283 КУпАП, статті 65 Господарського кодексу України, статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю», статтей 1, 38 Закону України «Про платіжні послуги», Постанови №894, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність належних і допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 , - директором ТОВ «Базис Кейс», адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-15 КУпАП.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду не може не погодитися з огляду на таке.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, посадової особи ГУ ДПС у м. Києві, а також встановлення останньою факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша).
Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина друга).
Закон України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року №1591-IX (далі - Закон) визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
За визначеннями, що наведені у пункті 1 статті 1 указаного Закону, держатель платіжного інструменту - фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (підпункт 7); електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом (підпункт 13); торговець - суб'єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який відповідно до договору з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі (підпункт 89).
Відповідно до пункту 28 статті 38 Закону торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.
Згідно підпункту 1 пункту 29 статті 38 Закону торговцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті.
Торговці мають право заохочувати держателя до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.
Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням торговцями таких термінів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а контроль за забезпеченням захисту прав споживачів при здійсненні зазначених розрахунків - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.
Викладене свідчить, що торговці зобов'язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 1 пункту 1 Постанови №894 установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно, з 1 січня 2023 року - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту).
Отже, починаючи з 01 січня 2023 року ТОВ «Базис Кейс» зобов'язано забезпечити можливість держателя електронного платіжного засобу здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв.
Аналіз наведених вище правових норм, поряд з іншим, свідчить і про те, що Закон не обмежує торговців у способах забезпечення безготівкових розрахунків і надає торговцю можливість забезпечити здійснення безготівкових розрахунків шляхом використання платіжних застосунків, надання споживачу реквізитів свого рахунку/платіжного інструменту (зокрема, електронного платіжного засобу), що дасть змогу споживачу здійснити оплату за товари (надані послуги) на рахунок торговця.
Як було встановлено раніше, у зауваженнях до акта перевірки представник ТОВ «Базис Кейс» адвокат Козлов П.Б. зазначив про те, що у кіоску за адресою: м. Київ, пр-т. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1, є можливість розрахуватися через PОS термінал або на рахунок безготівковим переказом.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів існування можливості здійснення розрахунків безготівковим переказом за вказаною вище адресою здійснення торгівлі.
Так, додана до позовної заяви копія заяви про внесення змін до договору надання послуг еквайрингу у АТ «Ощадбанк» (індивідуальної частини) №9583732-240409 від 09 квітня 2024 року не містить відомостей про кіоск за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1, за якою проводилася фактична перевірка.
Щодо наданої копії наказу ТОВ «Базис Кейс» від 02 квітня 2024 року №4-од «Про забезпечення виконання вимог ПКМУ №894 від 29.07.2022 року» колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що у додатку 1 до нього відсутня адреса торгової точки - кіоску, в якому була проведена фактична перевірка та було виявлено порушення - м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1.
Таким чином, у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази використання пристроїв чи інших способів, які дозволяють ТОВ «Базис Кейс» здійснювати розрахунок за продаж товарів у безготівковий формі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1.
У підтвердження цього висновку свідчить й те, що із змісту доданої до відзиву на позов копії Х-звіту реєстратора розрахункових операцій ТОВ «Базис Кейс» з фіскальним номером 3001096821, розташованого у кіоску за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1, вбачається, що протягом 12 вересня 2024 року до 15 год 44 хв реалізація товарів здійснювалася лише за готівкові кошти на загальну суму 20407,97 грн.
Отже, всупереч висновків суду першої інстанції наявні у матеріалах справи документи підтверджують факт порушення ОСОБА_2 ,- директором ТОВ «Базис Кейс», установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості, які є загальнодоступними, підтверджують повноваження позивача ОСОБА_2 як керівника юридичної особи - ТОВ «Базис Кейс», код ЄДРПОУ 45383999.
До того ж, позивачем не надано будь-якого доказу на підтвердження того, що не він, а касир (продавець) ТОВ «Базис Кейс» є посадовою особою, відповідальною за проведення розрахунків в кіоску за адресою м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 43В, прим. 1.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2., як керівник ТОВ «Базис Кейс», не є суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтю 163-15 КУпАП.
Приписи статті 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами частин першої-другої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
У спірному випадку на підтвердження факту вчинення позивачем ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-15 КУпАП, відповідачем надано належні і допустимі докази, а саме: акт перевірки; протокол про адміністративне правопорушення; копію Х-звіту з реєстратора розрахункових операцій. Натомість, позивачем ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про дотримання вимог законодавства щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Твердження позивача, з яким погодився суд першої інстанції, щодо ненадання відповідачем доказів правомірності притягнення позивача ОСОБА_2 до відповідальності саме за частиною другою статті 163-15 КУпАП, колегія суддів вважає помилковим.
Так, у протоколі від 08 жовтня 2024 року №4557 про адміністративне правопорушення у рядку «Притягався(лася) до адміністративної відповідальності раніше і за що» зазначено: «відомості відсутні». Таке, формулювання, на переконання колегії суддів, не дозволяє безумовно стверджувати про неправильну кваліфікацію відповідачем вчиненого позивачем ОСОБА_2 діяння з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що 24 квітня 2024 року заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко Інною Валеріївною прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за правопорушення, передбачене частиною першою статті 163-15 КУпАП. Указана постанова позивачем не оскаржувалася.
Отже, станом на час вчинення правопорушення 12 вересня 2024 року, складання протоколу про адміністративне правопорушення 08 жовтня 2024 року та прийняття спірної постанови 17 жовтня 2024 року не сплив рік з моменту накладення на позивача ОСОБА_2 попереднього стягнення за частиною першою статті 163-15 КУпАП, а відтак кваліфікація його дій саме за частиною другою вказаної статті відповідала вимогам КУпАП.
За встановлених вище обставин у своїй сукупності, на думку колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 163-15 КУпАП.
Щодо висновків суду першої інстанції про недотримання ГУ ДПС у м. Києві вимог КУпАП в частині неповідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, як самостійну підставу для скасування спірної постанови від 17 жовтня 2024 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_2 такою підставою не обґрунтовувалися, питання дотримання відповідачем порядку та процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення в частині повідомлення позивача про розгляд такої справи останнім не порушувалися. Представник позивача - адвокат Козлов П.Б. під час апеляційного розгляду пояснив, що його довіритель ОСОБА_2 достовірно, завчасно достовірно знав про дату, час та місце розгляду 17 жовтня 2024 року відповідачем справи про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись статтями 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року у справі №761/43222/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді Т.Р. Вівдиченко
О.М. Оксененко