Справа № 580/10469/24 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
19 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;
- зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 відповідно ч. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників по боржнику - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;
- зобов'язати відповідача виключити відомості з Єдиного реєстру боржників по боржнику - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виконавчий лист фактично виконаний в повному обсязі, таким чином виконавче провадження підлягає закінченню.
Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що відсутня жодна з підстав для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, визначених ст. 39 Закону № 1404-VIII, якою передбачено виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що виконавчий лист фактично виконаний в повному обсязі, таким чином виконавче провадження підлягає закінченню.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2020 у справі № 711/2668/20 ОСОБА_1 (позивач) визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 5 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів, а саме: 2760 літрів спирту етилового та 1820 літрів алкогольного напою під виглядом горілки.
Речові докази: 12 пластикових ємностей (діжок) місткістю близько 230 л. кожна, заповнені незаконно виготовленим спиртом етиловим, вилучені 06.02.2020 під час обшуку складського приміщення виробничого комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 , які зберігаються у складському приміщенні ГУ ДФС у Кіровоградській області, за адресою: м. Кропивницький, вул. Покровська, 4 - вирішено знищити після вступу вироку в законну силу; 364 ПЕТ-пляшки ємністю по 5 л. кожна, заповнені незаконно виготовленими алкогольними напоями під виглядом горілки, вилучені 06.02.2020 під час обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , які зберігаються у складському приміщенні ГУ ДФС у Кіровоградській області, за адресою: м. Кропивницький, вул. Покровська, 4 - вирішено знищити після вступу вироку в законну силу.
На виконання зазначеного вироку суду Придніпровський районний суд м. Черкаси 24.11.2020 видав виконавчий лист № 711/2668/20 (стягувач - держава, боржник - ОСОБА_1 ) про конфіскацію незаконно виготовлених товарів, а саме: 2760 л спирту етилового та 1820 л алкогольного напою під виглядом горілки, який пред'явлено до примусового виконання.
16.08.2021 головний державний виконавець Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шпак Оксана Анатоліївна на підставі зазначеного виконавчого листа від 24.11.2020 №711/2668/20 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 перебуває на виконанні у Першому відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Відповідно до довідки Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.05.2024 №43206 станом на 06.05.2024 виконавче провадження не завершено, у зв'язку з чим вилучити запис відносно ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників № НОМЕР_1 відсутня можливість.
Згідно з листом Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 15.07.2024 № 58 виконання вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2020 справі №711/2668/20 в частині знищення речових доказів, було доручено Соснівському відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Станом на поточну дату будь-якої інформації щодо виконання вироку в частині знищення речових доказів, які були предметом розгляду у кримінальному провадженні № 32020120010000027 від Соснівського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до ГУ ДФС у Кіровоградській області не надходило.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відомості про знищення після вступу вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2020 у справі №711/2668/20 в законну силу конфіскованого етилового спирту та горілки, яке було доручено здійснити Соснівському відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження НОМЕР_1.
Відповідач листом від 11.09.2024 № 91986 повідомив позивача, що згідно повідомлення ГУ ДФС у Кіровоградській області від 22.09.2021 встановлено, що майно відповідно до договору зберігання від 20.07.2020 № 01/20, укладеного між ГУ ДФС у Кіровоградській області та ТОВ «Екобудстандарт», передано на відповідальне зберігання директору зазначеного підприємства ОСОБА_2 . При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем встановлено наявність ознак кримінального провадження в діях зберігача майна - директора ТОВ «Екобудстандарт» ОСОБА_2 28.12.2023 до СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області направлено подання щодо притягнення до кримінальної відповідальності директора ТОВ «Екобудстандарт» ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 388 КК України. За результатами розгляду подання внесено запис про кримінальне провадження №42024252010000039 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Майно, а саме 2760 літрів спирту етилового та 1820 літрів алкогольного напою під виглядом горілки, не знищено. Також з наявної в матеріалах справи копії листа вбачається, що позивач лист відповідача від 11.09.2024 № 91986 отримав 17.10.2024, про що свідчить його власний підпис.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не завершення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та не виключення інформації щодо позивача з Єдиного реєстру боржників, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, а відтак і для виключення боржника (позивача у справі) з Єдиного реєстру боржників.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ cторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з статтею 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувана про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону № 1404-VIII під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються: 1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; 2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону № 1404-VIII, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 вказаного Закону.
Так, відповідно до ст. 62 Закону № 1404-VIII виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу ст. 39 Закону №1404-VIII визначає підстави для закінчення виконавчого провадження, а саме відповідно до частини першої зазначеної статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1404-VIII реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.
Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема, формування Єдиного реєстру боржників (п. 9 ч. 2 ст. 8 Закону № 1404-VIII).
Частина 1 ст. 9 зазначеного Закону визначає, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 9 Закону № 1404-VIII).
Відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів (ч. 7 ст. 9 Закону № 1404-VIII).
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Першому відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.11.2020 № 711/2668/20 про конфіскацію в боржника ОСОБА_1 незаконно виготовлених товарів, а саме: 2760 л спирту етилового та 1820 л алкогольного напою під виглядом горілки.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 не завершено у зв'язку з тим, що зазначене майно, а саме 2760 літрів спирту етилового та 1820 літрів алкогольного напою під виглядом горілки, не знищено.
Суд першої інстанції вірно вказав, що за вказаних обставин відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, а відтак і для виключення боржника (позивача у справі) з Єдиного реєстру боржників.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору зберігання від 20.07.2020 № 01/20, укладеного між ГУ ДФС у Кіровоградській області та ТОВ «Екобудстандарт», вказане майно передано на відповідальне зберігання директору зазначеного підприємства ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду подання від Черкаського відділу ДВС у м. Черкаси про те, що директором ТОВ «Екобудстандарт» ОСОБА_2 вчиняються незаконні дії щодо майна, яке відповідно до вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.10.2020 у справі № 711/2668/20, підлягає конфіскації, внесено запис № 42024252010000039 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 388 КК України.
Разом із тим, виконавчий лист №711/2668/20 від 24.11.2020 виданий Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання вироку суду про конфіскацію незаконно виготовлених товарів, а саме: 2760 л спирту етилового та 1820 л алкогольного напою під виглядом горілки.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 535 Кримінального процесуального кодексу України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
Згідно ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2-1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби; 3) про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 7-1) про застосування до засуджених примусового годування; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери); 13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 13-4) про звільнення від відбування покарання у зв'язку з прийняттям рішення про передачу особи для обміну як військовополоненого; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Частиною 1 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 539 Кримінально-процесуального кодексу України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв'язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Вищевказаними обставинами підтверджується, що майно, яке підлягає конфіскації, у позивача не перебуває, оскільки передане на відповідальне зберігання ТОВ «Екобудстандарт».
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за вказаних обставин саме ТОВ «Екобудстандарт» є належним боржником, тому ефективним способом захисту прав позивача є заміна боржника у виконавчому листі №711/2668/20 від 24.11.2020, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси.
Вказане свідчить, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не є ефективним, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19.03.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна