П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 505/3065/24
Перша інстанція: суддя Ващук О.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шевчук О. А.
за участі секретаря - Алексєєвої Н. М.
представника ОСОБА_1 - адвоката Осокіна С. Ю.
розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року у справі за позовом адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення
У серпні 2024 року адвокат Осокін С. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому, з урахуванням уточнень (а.с.14-16), просив скасувати постанову від 14.06.2024 №11667 по справі про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю відповідного складу.
Обґрунтовуючи позов, адвокат Осокін С. Ю. зазначив такі підстави.
По-перше, справа про адміністративне правопорушення розглянута без участі ОСОБА_1 та за відсутності доказів належного його сповіщення про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, що є, на думку адвоката, порушенням вимог статей 268 та 277-2 КУпАП.
По-друге, адвокат указує, що до 19.05.2024 адміністративного правопорушення та відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП не існувало. Дана норма КУпАП введена в дію лише з 19.05.2024, що виключає її застосування за дії, вчинені до 19.05.2024.
Разом з цим, позивачу в спірній постанові інкримінують порушення правил військового обліку без номера та дати, де указано, що ОСОБА_1 14.06.2013 звільнився з органів внутрішніх справ, однак в семиденний строк на військовий облік за місцем проживання не став.
Адвокат, спираючись на вимоги статті 58 Конституції України, зазначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що протоколом про адміністративне правопорушення, складеного 14.06.2024, ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 14.06.2024 о 18:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінет №1. Про належне сповіщення позивача про розгляд адміністративної справи свідчать особисті підписи ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення.
Далі суд першої інстанції указав, що позивач є військовозобов'язаним, 14.06.2013 звільнився з органів внутрішніх справ, однак станом на момент винесення стосовно нього оскаржуваної постанови, не став на військовий облік за місцем проживання.
Тобто, позивач не перебував на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 17.06.2024 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто вже після прийняття оскаржуваної постанови.
Суд відхилив доводи адвоката Осокіна С. Ю., що норма частини 3 статті 210 КУпАП, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності з 19.05.2024, тому відповідно до статті 58 Конституції України немає зворотної дії у часі і не може бути застосована до ОСОБА_1 .
Так, суд вважав, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми.
На думку суду першої інстанції, триваюче правопорушення ОСОБА_1 розпочалось з 14.06.2013, коли останній звільнився з органів внутрішніх справ, проте не прибув особисто для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та станом на 14.06.2024 не перебував на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, що було виявлено 14.06.2024 під час перевірки документів позивача.
Відповідно після виявлення адміністративного правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол №1278 від 14.06.2024 та розглянута справа про адміністративне правопорушення за результатом якої прийнята спірна постанова та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Осокін С. Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу.
У скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відтак, адвокат просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Так, доводи апеляції складаються з такого.
По-перше, адвокат продовжує наполягати на тому, що до 19.05.2024 адміністративного правопорушення та відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП не існувало, зазначена норма КУпАП введена в дію лише з 19.05.2024, що виключає її застосування за дії, вчинені до 19.05.2024.
По-друге, згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
У даному випадку очевидно, що у відповідача була і є можливість отримання з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, персональних даних ОСОБА_1 , а тому і на цій підставі частина 3 статті 210 КУпАП не підлягає застосуванню.
По-третє, 13.05.2024 позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подав заяву про надання відстрочки від призову, що підтверджується відповідною копією, наявною в матеріалах справи. На думку адвоката позивача, відповідач зобов'язаний був виконати свій обов'язок та взяти ОСОБА_1 на військовий облік ще 13.05.2024.
Отже, адвокат позивача підсумовує, якщо навіть і кваліфікувати дії ОСОБА_1 в період з 14.06.2013 як адміністративне правопорушення, то його особиста явка 13.05.2024 до відповідача із заявою про відстрочку слід оцінювати як закінчення триваючого правопорушення.
Також адвокат указує, що з 13.05.2024 до взяття, 17.06.2024, ОСОБА_1 на військовий облік, останній знаходився в стані певного діалогу з ІНФОРМАЦІЯ_2 та очікував рішення комісії щодо відстрочки, яку згодом і отримав.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Адвокат Осокін С. Ю. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Фактичні обставини справи свідчать про таке.
14.06.2013 ОСОБА_1 звільнився з органів внутрішніх справ та на військовий облік за місцем проживання не став.
13.05.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подав заяву про надання відстрочки від призову, що підтверджується відповідною копією, наявною в матеріалах справи (а.с.33).
14.06.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою з'ясування результату розгляду його заяви про відстрочку.
Однак, цього ж дня, начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 складено протокол №1278, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 14.06.2013 звільнився з органів внутрішніх справ та в семиденний строк передбачений пунктом 1.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних, а з 30.12.2022 пунктом 1.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, на військовий облік за місцем проживання не став. Після чого з 2013 року перебував на військовому обліку не завдяки виконання ним вимог правил військового обліку, а завдяки алгоритмам роботи АІТС «Оберіг». Відповідно до АІТС «Оберіг» обліковувався без прив'язки до будь якого військкомату (ТЦК та СП).
В подальшому, всупереч вимог пунктів 3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, не проходив медичний огляд військово-лікарською комісією, чим порушив пункт 1.4 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Порушуючи вимоги пункту 1.10 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до якого необхідно звіряти не рідше одного разу на п'ять років персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 не звіряв свої персональні дані.
Вказані протиправні діяння ОСОБА_1 продовжував вчиняти також і після 18.05.2024.
Отже, у протоколі констатовано, що позивач вчинив порушення правил військового обліку, тобто порушив вимоги частини 3 статті 210 КУпАП.
Також у даному протоколі указано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.06.2024 о 18:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач з даним протоколом був ознайомлений та отримав його другий примірник, про що свідчать відповідні підписи.
На підставі даного протоколу, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_3 14.06.2024 прийняв постанову №11667, якою, за порушення частини 3 статті 210 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 грн.
Далі, 17.06.2024 відповідач взяв ОСОБА_1 на військовий облік, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Також, 04.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу видана довідка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 11.08.2024.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідаючи на головний довід апеляції про те, що позивача не може бути притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, оскільки відповідна норма введена в дію лише з 19.05.2024, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ - 14.06.2013) передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної податкової адміністрації України.
Однак, Закон №2232-ХІІ до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Проте, з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ діє положення частини 10 статті 1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частиною 7 статті 1 вказаного Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09.05.2024 №3696-ІХ, яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Отже, до 19.05.2024 норми частини 3 статті 210 КУпАП не існувало.
Тобто, з 19.05.2024 встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
Згідно зі статтею 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
За частиною 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Колегія суддів вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, який ще у 2013 році звільнився з органів внутрішніх справ, мав обов'язок стати на військовий облік як військовозобов'язаний згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції, яка діяла на той період часу.
Однак, не було визначено строків виконання цього обов'язку в законі, а також в матеріалах справи відсутні докази, що позивач отримував повістку про виклик до військкомату, а в подальшому до ТЦК та СП, як відсутні дані, що він змінював місце проживання, яке було відоме відповідачу.
З 19.05.2024 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму частини 3 статті 210 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил.
Водночас, 13.05.2024 позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де подав заяву про відстрочку, а 14.06.2024 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою з'ясування результату розгляду його заяви про відстрочку, проте на нього склали протокол за частиною 3 статті 210 КУпАП за не постановку на облік військовозобов'язаних ще з червня 2013 року, коли не існувало ні норми частини 3 статті 210 КУпАП, ні строків виконання відповідного обов'язку.
Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП з червня 2013 року, оскільки норма частини 3 статті 210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку.
Слід також зазначити, що 60-денний строк для уточнення даних спливав 16.07.2024. Водночас, позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 17.06.2024, тобто в межах 60-денного строку для уточнення даних.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що немає ні події, ні складу адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, за яке позивача піддано такому суворому стягненню як 17 000 грн. штрафу.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має ретроспективної дії.
Крім того, згідно статті 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Також колегія суддів вважає доречним зауваження адвоката Осокіна С. Ю. на примітку статті 210 КУпАП.
Так, відповідно до цієї примітки, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Як свідчить зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 14.06.2024 №1278 та зміст спірної постанови від 14.06.2024 №11667 позивач перебував на військовому обліку завдяки алгоритмам роботи АІТС «Оберіг» без прив'язки до будь якого військкомату (ТЦК та СП).
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердив можливість отримання персональних даних щодо ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що виключає можливість застосування до ОСОБА_1 статті 210 КУпАП.
Слід також зазначити, що в спірній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_2 не указує номера та дати Правил військового обліку, який порушив позивач, що ставить його у стан правової невизначеності та позбавляє права належним чином обґрунтувати незаконність дій суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про законність спірної постанови.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що виразилось у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України рішення суду має бути скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.
Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 слід стягнути суму судового збору на користь позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1514 грн.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями: 195, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 30 січня 2025 року - скасувати.
Ухвалити у справі за позовом адвоката Осокіна Сергія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - нове рішення про задоволення позову.
Постанову від 14.06.2024 №11667 по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя О. А. Шевчук