П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2913/24
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 20.09.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26 січня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 25.01.2024 року) до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00087500019 та №00088500019 від 13.12.2021 року;
- стягнути з Одеської митниці Держмитслужби на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по справі, а саме: судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 19 000 грн.
- розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалою суду від 31.01.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на 29.02.2024 року; витребувано у Одеської митниці: належним чином завірені копії податкових повідомлень-рішень №00087500019 та №00088500019 від 13.12.2021 року; копію листа Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 19.01.2021 року №15/15-03-01/7.10/176 (вх. Одеської митниці від 19.01.2021 року №1227/4-06), яким направлено відповідь уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001-ІОС.4331.15.2020 (вх. Державної митної служби України від 06.07.2020 року №17867/11); копію сертифікату з перевезення товару форми EUR.1, у якому відповідно до проведеної перевірки проставлено позначку у графі 14 «Результат перевірки», на підставі яких було видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00087500019 та №00088500019 від 13.12.2021 року; зобов'язано позивача надати суду додатки до листа Одеської митниці від 18.12.2023 року №7.10-2/7.10-19-01/8.19/24360.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 2019 року позивачем за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 здійснено митне оформлення товару з кодом УКТ ЗЕД 8701209000 «Сідельний тягач двохосьовий, що був у використанні: марки DAF, модель XF 460 FT; номер кузова (шасі) НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 12902 см.куб.; колісна формула 4х2; призначення - для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування; календарний рік виготовлення 2014, фірма виробник Daf Trucks N.V., країна виробництва - EU.» Підставою для застосування преференційної ставки ввізного мита став сертифікат із перевезення (походження) товару форми EUR.1. від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, який поданий до митного оформлення за ВМД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 (графа 44, код документа « 0954») та експортером зазначено КВ Trans s.c. (Польща). За результатами митного оформлення Позивач сплатив усі митні платежі та митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався. Листом Одеської митниці від 17.11.2021 року №7.10-19-22/23 позивача повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарів за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783. На виконання вимог, передбачених у листі, позивачем були направлені пояснення стосовно всіх обставин придбання, митного оформлення у Польщі, перетину державного кордону, митного оформлення в Україні, та копії відповідних документів стосовно митного оформлення сідельного тягача DAF XF 460 FT, який позивачем було ввезено на митну територію України для провадження господарської діяльності (міжнародні перевезення вантажів) згідно митної декларації від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783. Позивачем додано Декларацію постачальника на товари, що мають преференційний статус походження, видану КВ Trans s.c. від 29.12.2015 року, де чітко вказано про преференційне походження, та Свідоцтво виробника, видане DAF Trucks Polska Sp. Z о.о. від 12.01.2021 року №. OP-006/DTP/2021, в якому вказано країну, місце та назву фабрики, на якій був виготовлений сiдельний тягач DAF XF 460 FT. З 22.11.2021 року по 26.11.2021 року відповідачем було проведено перевірку, за результатами якої був складений Акт №26/7.10-19-19/2654310972 від 30.11.2021 року та прийняті оскаржувані повідомлення-рішення.
Оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки факт оформлення Митним органом Республіки Польща сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року № PL/MF/AP 0116260 однозначно свідчить про ідентифікацію товару та країни походження, а також вказує на те, що у Митного органу Республіки Польщі не виникало сумнівів щодо вказаних обставин. Користуючись своїм правом на застосування преференційного режиму ввезення товарів, що походять з Європейського Союзу, позивач подав до митного органу примірник сертифікату з перевезення товару та зазначив у відповідній графі про застосування преференції. Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 був оформлений відправником/експортером. При цьому жодними нормативними актами та з урахуванням правових позиції у справах №140/2168/21 та 420/9231/21 у позивача не передбачено обов'язку перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, а отже не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав проігнорувати ті дані, які були перевірені митницею Польщі при оформлені експортної декларації. Жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення сідельного тягача не було. За таких обставин не було жодних підстав для виникнення сумнівів щодо дійсності сертифікату про походження товару. Тому діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач був переконаний, що поставлений товар дійсно є товаром походження з країн Європейського Союзу.
07.02.2024 року представник позивача подала докази на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.
15.02.2024 року відповідач подав:
- заяву про залишення позову без розгляду; у задоволенні заяви відмовлено ухвалою суду від 18.03.2024 року;
- відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечуючи проти позову, Одеська митниця зазначила, що перевіркою встановлено, що митне оформлення товару №1 за МД від 28.10.2019 року UA500090/2019/019783 здійснено із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом « 410 - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої ст.29 додатка І-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)». Преференцію по сплаті ввізного мита застосовано на підставі сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, зазначеного у графі 44 за кодом документу « 0954», а саме: - до товару №1 за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701 20 90 00 застосовано преференційну зменшену ставку ввізного мита відповідно до Доповнення І Конвенції у рамках Угоди - 0% (пільгова ставка ввізного мита без застосування преференнії - 10%); При цьому, відповідно до даних, наведених у графі 47 «Нарахування мита та митних платежів» МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 сума ввізного мита (код 020), що нарахована умовно (сп. платежу 06) за товаром №1 складає 47 533,52 грн. Застосування преференційного режиму до товару, оформленого позивачем за МД від 28.10.2019 року здійснювалось у відповідності до Доповнення І до Конвенції Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 08.11.2017 року. Відповідно до наданої відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 №3001- 1OC.4331.15.2020 експортером не доведено походження товару на який розповсюджується сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, тобто статус походження товарів у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не підтверджено та до них не може бути застосований преференційний режим. Митними органами Польщі разом із відповіддю надіслана копія сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 з відміткою у графі 14 «Результат перевірки», що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності. У зв'язку з тим, що всі тексти Угоди та її додатків є автентичними, вони не потребують перекладу. Отже, у відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001-10С.4331.15.2020 чітко вказано про не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 за результатами проведеної перевірки. Таким чином, статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару форми BUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення І та відповідних положень Доповнення ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, тобто за МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783, до товару №1 «Сідельний тягач двохосьовий» не може бути застосований преференційний режим з наданням звільнення від оподаткування по ввізному миту. Таким чином, перевіркою встановлено порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МКУ, Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами та неправомірне застосування режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783. За результатами перевірки встановлено, що відповідно до Митного тарифу України (без застосування преференційного режиму): за МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 до товару № l за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8701 20 90 00 ставка ввізного мита становить 10%. Встановлені порушення призвели до заниження позивачем податкових зобов'язань по сплаті митних платежів за МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783, на загальну суму 57040,22 грн, (ввізного мита на суму 47 533,52 грн. податку на додану вартість на суму 9 506,70 гривень).
Також у відзиві зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 19 000 грн., з урахуванням складності справи, є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності.
29.02.2024 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій просила витребувати у відповідача оригінал відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001-ІОС.4331.15.2020, та, зокрема, зазначила, що позивачем ставиться під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (електронної копії) відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001- 1OC.4331.15.2020, тому позивач звертається з клопотанням про витребування оригіналу вказаного доказу. Також зазначено, що ФОП ОСОБА_1 та АБ «ОЛЕНИ ОСАДЧОЇ» погодили вартість надання правової допомоги у фіксованому розмірі в сумі 19 000 грн., враховуючи складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката; витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена.
У підготовчому засіданні 29.02.2024 року оголошено перерву до 14.03.2024 року за клопотанням представника відповідача.
13.03.2024 року представник позивача подала суду додаткові пояснення, у яких, зокрема, зазначила, що на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 року відповідачем надано до суду Копію відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001-1OC.4331.15.2020 (вх. Державної митної служби України від 06.07.2020 №17867/11) щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260. У той же час, вказаний Лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки зазначений Лист від 03.07.2020 року №3001-1OC.4331.15.2020, що доданий до матеріалів справи, складений іноземною мовою та в матеріалах справи відсутній належним чином завірений та легалізований у законному порядку переклад на українську мову, який би надав можливість встановити викладені в ньому відомості. Перші три літери коду «XLR», в конкретному випадку, визначають країну-виробника - Нідерланди (Голландія), тобто країну ЄЄ; лише тільки за даними VIN-коду цього ТЗ, який використовується митними органами для ідентифікації усіх транспортних засобів, відповідач фактично міг упевнитись у країні походження транспортного засобу. Аналогічні відомості щодо виробника Daf Trucks N.V. (Нідерланди) і країни погодження зазначені у митній декларації від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783, у інвойсі-фактурі від 12.10.2019 року, який складено продавцем товару - КВ Trans s.c.(Польща), Свідоцтво виробника, що видане DAF Trucks Polska Sp. Z о.о. від 12.01.2021 No. OP-006/DTP/2021, Картці транспортного засобу серії КР/ААВ 8309967 та надано як підставу для митного оформлення товару. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на підтвердження правомірності свого рішення не надав будь-яких доказів, які б підтверджували недостовірність відомостей, заявлених в митній декларації на час її подання.
У підготовчому засіданні 14.03.2024 року оголошено перерву до 29.03.2024 року за клопотанням представника відповідача.
21.03.2024 року представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів - копії відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001-ІОС.4331.15.2020 та копію сертифікату з перевезення товару форми EUR.1.
Ухвалою суду від 21.03.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.04.2024 року.
Судове засідання, призначене на 04.04.2024 року було відкладено на 23.04.2024 року у зв'язку із оголошенням на території міста Одеси повітряної тривоги.
Судове засідання, призначене на 23.04.2024 року було відкладено на 09.05.2024 року на задоволення відповідного клопотання представника відповідача, а потім - на 15.05.2024 року.
Судове засідання, призначене на 15.05.2024 року було відкладено на 28.05.2024 року у зв'язку із оголошенням на території міста Одеси повітряної тривоги.
У судовому засіданні 28.05.2024 року після заслуховування вступного слова представників позивача та відповідача судом було оголошено перерву до 06.06.2024 року.
04.06.2024 року відповідач подав пояснення, у яких зазначив, що під час митного оформлення по МД від 28.10.2019 року №UA50000/2019/19783, ФОП ОСОБА_1 надано: Інвойс №12/10/19 від 21.10.2019 року, в якому зазначено, що він виписаний на підставі заключення зовнішньоекономічного контракту №U-12/10/2019 від 21.10.2019 року. Але після митного оформлення ФОП ОСОБА_1 подано заяву на модифікацію (внесення змін до митної декларації) відповідно до якої підставою для митного оформлення був зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 10.10.2019 DF- 10102019, що суперечить наданому інвойсу, та є підставою вважати подання неправдивих відомостей. Також сертифікат в ЕВРО 1 наданому до митного оформлення, який надає підставу для звільнення від сплати митних платежів, зазначені інвойс (рахунок-фактура) №12/10/19 від 21.10.2019, який виданий на підставі іншого зовнішньоекономічного контракту ніж той, який був поданий до митного оформлення. Сертифікат ЕВРО 1 надано в електронному вигляді, а саме перша сторінка без обороту, на якій відповідно до Конвенції про пан-евро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналась 08.11.2017 року, зазначається відповідає товар вимогам надання пільг відповідно до Конвенції.
Судове засідання, призначене на 06.06.2024 року було відкладено на 10.06.2024 року у зв'язку із відсутністю у приміщенні суду електропостачання.
У судовому засіданні 10.06.2024 року судом досліджувались письмові докази та оголошено перерву до 13.06.2024 року на задоволення клопотання представника відповідача.
11.06.2024 року Одеська митниця подала додаткові пояснення, у яких, зокрема, зазначила, що у зв'язку з технічною помилкою, а саме, зажовуванням листів принтером разом з відзивом на позовну заяву не була відсканована та долучена копія митної декларації 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783. 03.06.2024 року були подані та залучені судом в судовому засіданні 10.06.2024 додаткові пояснення по справі. В своїх поясненнях Одеська митниця посилалась на документи та була впевнена, що МД №UA500090/2019/19783 від 28.10.2019 року, вже після модифікації є в матеріалах справи. Відповідач надає аркуш коригування та копію протоколу процедури митного оформлення де вказано, що була модифікація до МД.
Судове засідання, призначене на 13.06.2024 року було перенесено на 30.07.2024 року на задоволення клопотання представника позивача.
29.07.2024 року представник позивача подала додаткові пояснення, у яких зокрема, зазначила, що 11.06.2024 року відповідачем подано додаткові пояснення у справі, де зазначено, що в аркуші коригування МД № UA500090/2019/019783 від 28.10.2019 року вказаний час 17:13:22. Процедура митного оформлення завершена 28.10.2019 року о 17:14:00, тобто внесення змін до митної декларації було до завершення процедури митного оформлення. Твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки жодних дій 28.10.2019 року о 17:14:00 не вчинялося і у вказаний час відсутні будь-які записи в Протоколі процедури митних оформлень, наданому самим відповідачем. Отже, митне оформлення було завершено та випущено товар у вільний обіг на підставі МД №UA500090/2019/019783 від 28.10.2019 року та інших документів (контракту №U-12/10/2019 від 21.10.2019 року, інвойсу №12/10/19 від 21.10.2019 року та ін.), які містили першопочаткові відомості, а не на уточнених після внесення змін до митної декларації та надання нових документів. Аркуш коригування державним інспектором ВМО №1 м/п «Чорноморський» Єфименком В.О. було складено 05.10.2020 року на підставі Заяви на модифікацію №1 від 05 жовтня 2020 року. Також даний факт підтверджується скріншотом листування з відповідачем від 05.10.2020 року (о 13:48), у якому зазначено вхідний номер та дату реєстрації Заяви, а саме: «Вх.№7171/26 від 05.10.2020 року».
У судовому засіданні 30.07.2024 року після заслуховування додаткових пояснень представників учасників справи судом оголошено перерву до 13.08.2024 року.
Судове засідання, призначене на 13.08.2024 року було відкладено на 27.08.2024 року у зв'язку із оголошенням на території міста Одеси повітряної тривоги.
У судовому засіданні 27.08.2024 року після дослідження доказів судом оголошено перерву до 10.09.2024 року для підготовки сторін до судових дебатів.
У судовому 10.09.2024 року після промови представників позивача та відповідача у судових дебатах, виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Одеської митниці №00087500019 та №00088500019 від 13.12.2021 року.
Стягнуто з Одеської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21, м.Одеса, 65078) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп. судового збору.
На вказане рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №420/2913/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
08.11.2024 року (вхід.№49204/24) на адресу суду апеляційної інстанції від представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - Осадчої Олени Олексіївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.
19.11.2024 року (вхід.№50917/24) представником Одеської митниці - Соколовською Анастасією Олександрівною до суду апеляційної інстанції подані письмові пояснення, згідно яких заявник просить апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі №420/2913/24 задовольнити; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - скасувати; ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року витребувано від DAF Тракс Україна / DAF Trucks Ukraine (вул. Київське шосе, 5, м. Одеса, 65031) наявну інформацію щодо сідельного тягача двохосьового: марки DAF, модель XF 460 FT; номер кузова (шасі) НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 12902 см.куб.; колісна формула 4х2; призначення - для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування; календарний рік виготовлення 2014, фірма виробник Daf Trucks N.V., а саме: місце виробництва, країни походження.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 здійснено митне оформлення товару з кодом УКТ ЗЕД 8701209000 «Сідельний тягач двохосьовий, що був у використанні: марки DAF, модель XF 460 FT; номер кузова (шасі) НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 12902 см.куб.; колісна формула 4х2; призначення - для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування; календарний рік виготовлення 2014, фірма виробник Daf Trucks N.V., країна виробництва - EU. (т.1 а.с.29-30).
В графі 33 «Код товару» декларантом визначений код товару 87012090.
В графі 34 «Код країни походження» зазначено «EU», у графі 36 «Преференція» вказано « 410» (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), у зв'язку з чим застосовано преференційну ставку ввізного мита - 0%.
В графі 42 митної декларації визначена ціна імпортованого товару у розмірі 17 000 Євро.
Разом з митною декларацію ФОП ОСОБА_1 (графа 44 декларації), на виконання вимог статті 335 та 53 Митного кодексу України, було подано наступні документи: копія Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вперше від 23.06.2014 року; копія Декларації (Т1) №19PL394010E0814243 від 21.10.2019 року; копію контракту від 21.10.2019 року №U-12/10/2019, укладеного між KB Trans s.c. (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець); копію рахунку №12/10/2019 від 21.10.2019 року; копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №б/н від 21.10.2019 року; сертифікат із перевезення (походження) товару форми EUR.1. від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, який поданий до митного оформлення за ВМД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783 та експортером зазначено КВ Trans s.c. (Польща).
Листом Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 19.01.2021 року №15/15-03-01/7.10/176 до Одеської митниці направлено відповідь уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001- 1OC.4331.15.2020 щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260. У відповіді зазначено, що експортером не доведено походження товару, на який розповсюджується сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, тобто статус походження товарів у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не підтверджено та до них не може бути застосований преференційний режим.
Одеська митниця листом від 17.11.2021 року №7.10-19-22/23 повідомила позивача про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товарів за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783.
ФОП ОСОБА_1 направив відповідачу пояснення стосовно обставин придбання, митного оформлення у Польщі, перетину державного кордону, митного оформлення в Україні, та копії відповідних документів стосовно митного оформлення сідельного тягача DAF XF 460 FT VIN: НОМЕР_3 2014 року виробництва, який ним було ввезено на митну територію України для провадження господарської діяльності (міжнародні перевезення вантажів) згідно митної декларації від 28.10.2019 року. До пояснень додано Декларацію постачальника на товари, що мають преференційний статус походження, видану КВ Trans s.c. від 29.12.2015, де вказано про преференційне походження, та Свідоцтво виробника, видане DAF Trucks Polska Sp. Z о.о. від 12.01.2021 року №OP-006/DTP/2021, в якому вказано країну, місце та назву фабрики, на якій був виготовлений сiдельний тягач DAF XF 460 FT.
З 22.11.2021 року по 26.11.2021 року Одеська митниця провела перевірку, за результатами якої був складений Акт №26/7.10-19-19/2654310972 від 30.11.2021 року «Про результати документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезені на митну територію України товару за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783» (т.1,а.с.61-70)
В Акті зафіксовано порушення позивачем:
1. частини 5 ст.280, ч.1 ст.281 МК України, підпункту (а) пункту 1 ст.15 Доповнення до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами та неправомірно застосовано преференцію до товару, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 47 533,52 грн.
пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 9506,70 грн.
Розрахунок заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 у розрізі видів митних платежів наведено у додатку №1 «Розрахунок податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 , які виникли внаслідок порушення частини п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МКУ, підпункту (а) пункту 1 ст.15 Доповнення 1 до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами та неправомірно застосовано преференцію до товару, та неправомірне застосування режиму вільної торгівлі за МД від 28.10.2019 року №UA500090/2019/019783», що є невід'ємною частиною цього акту (т.1 а.с.71).
13.12.2021 року Одеською митницею прийняті на підставі Акту від 30.11.2021 року:
- податкове повідомлення-рішення №00088500019, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 457,37 грн. (т.1 а.с.47-48), у тому числі штрафні санкції;
- податкове повідомлення-рішення №00087500019, яким збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України суб'єктами господарювання у розмірі 52 286,87 грн. (т.1 а.с.49-50), у тому числі штрафні санкції.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч.1-4 ст.45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням.
Відповідно до вимог ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст.351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Питання перевірки походження товарів регулює також Регіональна конвенція, якою передбачено можливість проведення таких перевірок митними органами країни-експортера у наступних випадках: при видачі сертифіката EUR.1; у подальшому - у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
У тексті Регіональної конвенції зазначені положення викладені у наступним чином: - митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню (стаття 7 розділу 2 Доповнення 1); - сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR.MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (стаття 16 розділу 5 Доповнення 1); - подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції (стаття 32 розділу 6 Доповнення 1).
Відповідно до вимог ч.2, 6 ст.36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з вимогами ст.43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до вимог ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з вимогами ст 278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинену у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи I, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, яка набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження Угоди, ратифікувати (додається) з такою заявою: «Зобов'язання України, які випливають із статті 8 Угоди, щодо ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року будуть виконані після внесення відповідних змін до Конституції України».
Відповідно до вимог ст.26 глави 1 розділу Угоди про асоціацію положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Згідно з вимогами ч.1 ст 2 розділу 2 Протоколу І з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Відповідно до вимог ч.1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачена статтею 17 розділу 5 Підтвердження походження Протоколу 1, згідно з якою сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Відповідно до стаття 28 Протоколу І до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» №2187-VIII від 08.11.2017 року Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (для України набрала чинності 01.02.2018).
Частиною 1 ст.15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ-МЕО, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження ЕUR-МЕD»), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і Ь.
Відповідно до вимог ч.1 ст.16 Доповнення І Визначення поняття Походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції, сертифікат з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно з вимогами ч.7 ст.16 Доповнення митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Підпунктом 54.3.6 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до вимог п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з вимогами пп.54.4 ст.54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до вимог п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з вимогами п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, органи митного контролю після завершення митного оформлення набувають повноваження на проведення перевірки правильності розмитнення певного товару за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску такого товару і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі №820/2466/13-а.
З аналізу положень Регіональної конвенції слідує, що можливість проведення подальших перевірок (після митного оформлення) у довільному порядку передбачено для митного органу країни експортера, а для органу митного контролю України необхідною умовою подальших перевірок є наявність обґрунтованих сумнівів.
Як вбачається з матеріалів справи, що для підтвердження преференційного походження товару заявленого за митною декларацією від 28.10.2019 року №UA500090/2019/0197873 декларантом ФОП ОСОБА_1 до митного органу було надано, зокрема, сертифікат про походження товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260.
Відповідно до пунктів 1, 4, 5 статті 17 Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 Розділу V Підтвердження походження Протоколу І Угоди, Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
В Акті перевірки від 30.11.2021 року №26/7.10-19-19/2654310972 вказано, що листом Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно - тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 19.01.2021 року №15/15-03-01/7.10/176 (вх. Одеської митниці від 19.01.2021 року №1227/4- 06) направлено відповідь уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001- 1OC.4331.15.2020 (вх. Державної митної служби України від 06.07.2020 року №17867/11) щодо результату перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260. Відповідно до наданої відповіді уповноваженого органу Польщі від 03.07.2020 року №3001- 1OC.4331.15.2020 експортером не доведено походження товару, на який розповсюджується сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260, тобто статус походження товарів у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 не підтверджено та до них не може бути застосований преференційний режим. Пунктом 3 статті 16 Доповнення 1 визначено, що експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Пунктом 3 статті 32 Доповнення і визначено, що перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Пунктом 5 статті 32 Доповнення 1 визначено, що митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Відповідно до додатку ІІІ а «Зразок та застосування сертифікату з перевезення товару EUR.1» Доповнення І у графі 14 «Результат перевірки» зазначаються результати виконаної перевірки.
Митними органами Польщі разом із відповіддю надіслана копія сертифікату з перевезення товару форми EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 з відміткою у графі 14 «Результат перевірки», що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.
Саме на підставі вищезазначеної відповіді відповідачем зроблені висновки про порушення позивачем умов надання преференційної ставки ввізного мита та прийняті оскаржувані повідомлення-рішення.
Колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч.1 та 3 ст.43 МК України сертифікат про походження товару є документом, що однозначно підтверджує країну походження товару. При цьому, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов'язково (ч.3 ст.44 МК України). Вказана норма узгоджується з ч.1 ст.16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), відповідно до якої товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу. Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію. Так, у відповідності до ч.1 цієї статті сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
З огляду на наведене, колегія суддів зауважує, що на виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року про витребування доказів, 30.01.2025 року (вхід. №5478/25) ТОВ «ТЕС ТРАКС ОДЕСА» повідомило суд апеляційної інстанції про те, що Товариство не є ані виробником, ані імпортером запитуваного транспортного засобу, а саме: сідельний тягач двохосьовий: марки DAF, модель XF 460 FT; номер кузова (шасі) НОМЕР_2 ; тип двигуна - дизель, робочий об'єм циліндрів - 12902 см.куб.; колісна формула 4х2; призначення - для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування; календарний рік виготовлення 2014, фірма виробник DAF Trucks N.V. Єдина інформація, якою володіє ТОВ «ТЕС ТРАКС ОДЕСА» стосовно цього транспортного засобу, - це інформація у вигляді SWIADECTWO ZGODNOЊCI WE POJAZDY KOMPLETNE (сертифікат відповідності), відповідно у якому вказано у п.0.5. «НАЗВА ТА АДРЕС ВИРОБНИКА»: DAF Trucks NV Hugo v.d. Goeslaan 1, 5643 TW Eindhoven, Holandia. Даний документ був отриманий на запит, через веб-портал DAF для дилерів, копія якого додається.
Отже, колегія суддів вважає, що факт оформлення Митним органом Республіки Польща сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 свідчить про ідентифікацію товару та країни походження, а також вказує на те, що у Митного органу Республіки Польщі не виникало сумнівів щодо вказаних обставин.
Колегія суддів зауважує, що приписами чинного законодавства не передбачено обов'язку декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаросупровідних документах при заповненні митних декларацій, у тому числі і сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 (у даному випадку), а отже, не було підстав не враховувати дані, які надав сам постачальник (відправник/експортер), який володів зазначеним товаром, а також підстав не враховувати ті дані, які були перевірені митницею Польщі при оформленні експортної декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, при митному оформленні позивачем сідельного тягача марки DAF, модель XF 460 FT у митного органу не виникло сумнівів щодо належності та достатності для здійснення митного оформлення товару згідно поданих позивачем разом із декларацією документів.
Колегія суддів погоджується із твердженням позивача про те, що відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, покладається виключно на експортера (продавця). Сертифікат є офіційним документом, у відповідності до якого настають визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим, недійсним чи ін., інакше до нього застосовується презумпція правомірності.
Стороною відповідача не надано судам першої та апеляційної інстанцій, доказів визнання недійсним сертифікату з перевезення товару форми EUR.l від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.
Отже, сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 21.10.2019 року є чинним документом, що підтверджує походження товару з країни Європейського Союзу та надає пільги зі сплати митних платежів.
Крім того, вищезазначений сертифікат був виданий експортеру - КВ Trans s.c. (Польща) за його зверненням, а тому саме він несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної у цьому сертифікаті, необхідної для підтвердження походження товару.
При цьому, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 21.10.2019 року №PL/MF/AP 0116260 містить повну інформацію щодо задекларованого товару, будь-які розбіжності в документах про країну походження товару відсутні.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги стосовно того, що під час проведення перевірки встановлено факт неправомірного застосування ФОП ОСОБА_1 режиму вільної торгівлі та застосування зменшеної ставки мита до товару, оформленого за МДUA500090/2019/01978 від 28.10.2019 року, оскільки Акт перевірки від 30.11.2021 року №26/7.10-19-19/265431097 не містить належних та допустимих доказів того, що товар, оформлений за вищезазначеною митною декларацією, не має преференційного походження, а лист уповноваженого органу Польщі не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом наведених в Акті порушень.
У повідомленні №7.10-19-22/23 від 17.11.2021 року (т.1 а.с.43) про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи зазначено, що перевірка проводилась на підставі п.2 ч.2 ст.351 МК України.
Положенням пункту 2 частини 2 статі 351 МК України, які стали підставою для проведення документальної невиїзної перевірки, визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Отже проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727.
Відповідно до пункту 5 розділу 2 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку №727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.
Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки від 30.11.2021 року №26/7.10-19-19/265431097 відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання ФОП ОСОБА_1 недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов'язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень. Відповідно й наведеного не встановлено в ході розгляду справи.
З поданих доказів суд не має можливості зробити висновок, які саме обставини передували проведенню перевірки сертифікату уповноваженим органом Польщі, у зв'язку з чим та на підставі якої інформації проводилася така перевірка, при цьому, при проведенні відповідачем документальної невиїзної перевірки такі обставини не встановлювалися.
Виключно лист уповноваженого органу Польщі суд не вважає достатнім доказом для висновку, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно використав преференційний режим при розмитненні імпортованого товару та у його діях наявні порушення митного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальність за дії особи-експортера за можливу недостовірність сертифікату з перевезення товару від 21.10.2019 року.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при розмитненні сідельного тягача марки DAF, модель XF 460 FT 28.10.2019 року ФОП ОСОБА_1 дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував діючу на момент розмитнення преференційну ставку ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання.
Враховуючи те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи на стадії апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті справи не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до вимог п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко