П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
судді П'ятого апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.
18 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18886/24
У червні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови ВП № НОМЕР_1 від 10.06.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № НОМЕР_1 від 10.06.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року по справі № 420/19892/23, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 року, ОСОБА_1 18.04.2024 року проведено перерахунок пенсії з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 становить 12564,60 грн. Перерахунок пенсії проведено за період з 31.12.2017 по 30.04.2024.
Також встановлено, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, у підтвердження чого позивач надав скріншот з Реєстру.
В свою чергу, як встановлено судом, невиплата нарахованої доплати до пенсії обґрунтовується пенсійним органом відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
За наслідками апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо невиконання у спірному випадку позивачем рішення суду без поважних причин та відповідно правомірності накладення на ГУПФУ в Одеській області штрафу оскаржуваною постановою.
Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправильне здійснення позивачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 12.09.2023 року.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що з оскаржуваної постанови про накладення штрафу вбачається, що позивача зобов'язано провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, в матеріалах справи відсутні судові рішення щодо неправильного перерахунку пенсії.
Колегія суддів вказала на те, що судом першої інстанції при вирішенні даної справи не врахована правова позиція Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 754/3105/17, від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 140/784/19, згідно якої невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та відповідно накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Не погоджуючись з вказаним висновком колегії суддів апеляційного суду, вважаю за необхідне, керуючись ст.34 КАС України, висловити окрему думку.
Так, зі змісту судових рішень у справі № 420/19892/23, ухвалених на користь ОСОБА_1 , вбачається, що Департаментом патрульної поліції на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року по справі №420/16580/22, було виготовлено та надіслано до ГУПФ: 1) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 Кравченка від 07.03.2023 року №546; 2) грошовий атестат від 10.04.2023 року №237.
Виготовлення оновленого грошового атестату та довідки було пов'язано із необхідністю зазначення у них індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2015 року по 30.12.2017 року, яка не увійшла до розрахунку пенсії при її призначенні ОСОБА_1 в якості одного із складових елементів.
Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 19.05.2023 року №12602-11077/К-02/8-1500/23 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні відповідного перерахунку пенсії на підставі поданих документів, обґрунтовуючи це тим, що врахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії індексації не передбачено, а пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило, що врахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії індексації не передбачено.
Вказане і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (справа № 420/19892/23).
Суди визнали протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у здійсненні ОСОБА_1 відповідного перерахунку пенсії на підставі довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону №2262 ОСОБА_1 від 07.03.2023 року №546 та грошового атестату від 10.04.2023 року №237 та зобов'язали ГУПФ провести перерахунок призначеної пенсії з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Саме у зв'язку з виконанням вищевказаного судового рішення Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.04.2024 року, Головне управління ПФУ в Одеській області повідомило державного виконавця про те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі № 420/19892/23, ОСОБА_1 18.04.2024 року був проведений перерахунок пенсії з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення.
У листі ГУ ПФУ в Одеській області від 24.04.2024 року, адресованого Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 року становитиме 12564 грн. Також зазначено, що перерахунок пенсії проведено за період з 31.12.2017 року по 30.04.2024 року, але доплата до пенсії відсутня, оскільки розмір пенсії заявника після проведеного перерахунку не змінився.
З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважало, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі.
Однак, як вбачається з наданих третьою особою пояснень та документів, в оновленому грошовому атестаті №237 вказана збільшена у порівнянні з попереднім грошовим атестатом нарахована сума - 10857,61 грн. (тоді як у попередньому грошовому атестаті така сума дорівняє 10 414,27 грн.). При цьому у оновленому атестаті зазначена сума індексації - 443,34 грн. Крім того у довідці №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення вказана сума для нарахування пенсії - 10 886,16 грн.
В свою чергу, у наданому Головним управлінням ПФУ в Одеській області перерахунку пенсії основний розмір пенсії (70 % від грошового забезпечення) ОСОБА_1 розрахований від суми 10 383,03 грн., а не від сум зазначених у поданих Департаментом патрульної поліції документах.
Як зазначено позивачем, лише з 01.05.2024 року сума пенсії ОСОБА_1 становитиме 12564 грн.
Хочу звернути увагу на те, що судове рішення у справі № 420/19892/23 направлене саме на захист права позивача на пенсійне забезпечення, зокрема, на забезпечення права ОСОБА_1 на збільшення розміру пенсії у зв'язку із включенням до розміру грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та призначення пенсійних виплат, сум індексації.
Тобто оскільки сутністю вимог ОСОБА_1 був його майновий інтерес, то внаслідок ухвалення судового рішення у справі № 420/19892/23 на свою користь, останній мав правомірні очікування на отримання збільшеного розміру пенсійних виплат.
Однак, за твердженням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області розмір пенсії ОСОБА_1 внаслідок здійсненого перерахунку пенсії не змінився, що не відповідає меті ухваленого судового рішення та свідчить про невиконання судового рішення у справі № 420/19892/23.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було подано державному виконавцю обґрунтування проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 та документального підтвердження відсутності доплати до раніше призначеного розміру пенсії.
За таких обставин доводи позивача про виконання судового рішення є необґрунтованими.
Також не можу погодитись з твердженням колегії суддів про безпідставність висновку суду першої інстанції про неправильне здійснення позивачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 12.09.2023 року, з огляду на відсутність в матеріалах справи судових рішень щодо неправильного перерахунку пенсії.
Вважаю, що посилання на необхідність чергового звернення позивача до судових органів з питань правильності перерахунку пенсії, здійснення якого обумовлено ухваленим на його користь судовим рішенням у справі № 420/19892/23, є безпідставним, призводить лише до зайвої судової тяганини.
Судовим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі № 420/19892/23 чітко сформульовано зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на зазначене саме в рамках виконавчого провадження по виконанню судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі № 420/19892/23 необхідною є перевірка правильності здійсненного ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 31.12.2017 року у відповідності до грошового атестату №237 та довідки за №546 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
При цьому вважаю взагалі недоречними посилання колегії суддів на те, що невиконання пенсійним органом судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, та відповідно, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
В даному випадку позивач стверджував про фактичне виконання судового рішення у справі № 420/19892/23 шляхом проведення відповідного перерахунку пенсії ОСОБА_1 , однак вказував на відсутність будь-якої доплати до пенсії внаслідок проведеного перерахунку.
За відсутності доплати до пенсії, яка повинна бути виплачена пенсіонерові, не підлягають дослідженню і питання щодо наявності чи відсутності у пенсійного органу фінансової можливості виплати стягувачу заборгованості з пенсійних виплат, оскільки за обставин даної справи такої заборгованості позивачем не визначено.
Однак, незважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції надав оцінку обставинам невиконання судового рішення з підстав відсутності відповідного фінансування органів пенсійного фонду та дійшов висновку, що така причина невиконання судового рішення є поважною, а тому прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на позивача від 10.06.2024 року є протиправною.
Вказане, на мою думку, свідчить про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам даної справи.
Також вважаю за необхідне зазначити, що статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення.
Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків.
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Таким чином право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio".
Все вищевикладене свідчить про те, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є важливою гарантією дотримання права особи на справедливий суд. Виконання рішення повинно бути швидким і ефективним. Ухвалене на користь особи судове рішення не може не виконуватись державними органами, оскільки це підриває основоположні принципи правової, демократичної держави.
Однак в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не виконало рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року у справі № 420/19892/23 та не довело факту наявності поважних причин такого невиконання.
Хочу звернути увагу на те, що завданням державної виконавчої служби є саме своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання, зокрема, судових рішень.
Одним із важелів, яким наділені органи державної виконавчої служби з метою спонукання боржника до виконання покладеного на нього обов'язку щодо виконання судових рішень, є можливість застосовувати штрафні санкції за невиконання без поважних причин судового рішення.
Передбачена законом можливість застосування посадовими особами державної виконавчої служби до органу Пенсійного фонду, як боржника у справі, на якого покладено обов'язок щодо виконання судового рішення, штрафу за таке невиконання, є належним та дієвим заходом впливу з метою спонукання боржника до виконання законодавчих приписів щодо обов'язковості судового рішення.
Вважаю, що невиконання судового рішення грубо порушує права та законні інтереси стягувача ( ОСОБА_1 ), що може мати наслідком ухвалення ЄСПЛ рішення проти України на його користь, і така ситуація беззаперечно негативно вплине на імідж України у сфері верховенства права та призведе до значних витрат з Державного бюджету України, пов'язаних з компенсацією особі шкоди, завданої внаслідок протиправних дій державних органів.
З огляду на все вищезазначене вважаю, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № НОМЕР_1 від 10.06.2024 року про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу в розмірі 510 грн. є незаконною та необґрунтованою, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позову.
Суддя: А.В. Бойко