П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27506/24
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Дата і місце ухвалення: 02.12.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірним податковим повідомленням-рішенням ОСОБА_1 неправомірно нараховано податкове зобов'язання зі сплати земельного податку на суму 111 719,60 грн., оскільки при його обчисленні Головне управління ДПС у Миколаївській області використало дані нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 5 585 980,01 грн., в той час як єдиним документом, що підтверджує відомості про грошову оцінку належної позивачу земельної ділянки, є звіт про експертну грошову оцінку, розроблений у 2016 році експертом ПП «УКРЛЕНД» Поповою Л.С., згідно якого оціночна вартість земельної ділянки становить 559 020,00 грн. Також, позивач посилався на те, що контролюючим органом невірно визначено податковий (звітний) період нарахування земельного податку. За твердженнями позивача, в розумінні положень п.286.5 ст.286 ПК України станом на 03.05.2024р. податковий період зі сплати земельного податку за 2024 рік ще не настав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення від 02.12.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на недотримання контролюючим органом вимог законодавства щодо отримання інформації про земельну ділянку з метою обчислення суми земельного податку. Згідно вимог ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Відповідач при розрахунку податкового зобов'язання використав нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка не має персоналізованого характеру по відношенню до конкретної земельної ділянки. До того ж, за твердженнями апелянта, контролюючим органом невірно визначено податковий (звітний) період нарахування земельного податку.
Головне управління ДПС у Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що визначення суми податку на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193 має персоналізований характер. Контролюючим органом використано нормативну грошову оцінку, зазначену у витягу Держгеокадастру від 15.03.2024р. №НВ-4800246122024, яка складає 11 171 960,01 грн. за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193 загальною площею 2 га.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно даних Державного реєстру речових прав ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 2 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, кадастровий номер 4820982200:12:055:0193, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки серія та номер 1514, виданий 26.12.2016р., видавник: Шевиріна А.О. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, НВТ 894097, 894098.
Рішенням Коблівської сільської ради Миколаївської області №12 від 14.07.2023р. «Про встановлення земельного податку на території Коблівської сільської територіальної громади» встановлено ставки земельного податку (додаток №1) та пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, за переліком (додаток №2).
Згідно Додатку №1 до рішення №123 від 14.07.2023р., з 01.01.2024р. ставка земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, встановлена у розмірі 1% до нормативно-грошової оцінки.
Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Миколаївській області від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375 ОСОБА_1 нараховано до сплати грошове зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 111 719,60 грн.
При розрахунку суми земельного податку за 2024 рік контролюючим органом використані дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0193 у сумі 11 171 960,01 грн. відповідно до витягу №НВ -4800246122024 від 15.03.2024р. із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та 1% ставка податку згідно рішення Коблівської сільської ради від 14.07.2023р. №12.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду про його скасування.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не встановив порушень відповідачем порядку нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2024 рік за земельну ділянку кадастровий номер 4820982200:12:055:0193. Суд визнав необґрунтованими твердження позивача про застосування Головним управлінням ДПС у Миколаївській області при розрахунку земельного податку відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які мають неперсоналізований характер щодо конкретної земельної ділянки, зазначивши, що відповідачем використано дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4820982200:12:055:0193 відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що узгоджується з положеннями ПК України та Закону України «Про оцінку земель». Щодо доводів позивача про те, що контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024р. за податковий період - 2024 звітний рік, який на момент складення податкового повідомлення-рішення ще тривав, то суд звернув увагу на помилковість тлумачення ОСОБА_1 положень п.286.5 ст.286 ПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
В свою чергу, земельний податок, у відповідності до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно п.270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Положеннями пунктів 271.1, 271.2 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї); е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв'язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Як вже зазначалося, предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 правомірності прийнятого Головним управлінням ДПС у Миколаївській області податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2024 року №237136-2411-1423-UA48060090000097375, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання зі сплати земельного податку за 2024 рік в сумі 111 719,60 грн.
При зверненні з даним позовом до суду та в обґрунтування вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує того, що він є платником відповідного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193, а також наявності у нього обов'язку сплати земельного податку за 2024 рік.
Позивач не погоджується з проведеним відповідачем розрахунком земельного податку, а саме: із використаною Головним управлінням ДПС у Миколаївській області нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість таких посилань позивача виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, відповідно п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані державного земельного кадастру.
Згідно ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку земельного податку за 2024 рік контролюючим органом використано дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зазначені у витягу Держгеокадастру №НВ-4800246122024 від 15.03.2024р. із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193.
Згідно вказаного витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193 становить 11 171 960,01 грн.
Зазначеним спростовуються твердження апелянта про відсутність персоналізованого характеру при розрахунку земельного податку за вказаною земельною ділянкою, що мало місце при нарахуванні ОСОБА_1 відповідного податку за попередні періоди.
Щодо посилання апелянта на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою: Миколаївська область, Березанський район, с. Коблеве, площею 2,0000 га., кадастровий номер 4820982200:12:0550193, який складено у 2016 році експертом ПП «УКРЛЕНД» Л.С. Поповою (оціночна вартість 559020,00 грн.), то колегія суддів зазначає, що звіт про експертну грошову оцінку не повинен використовуватися при визначенні бази оподаткування земельним податком, оскільки в розумінні положень ст.5 Закону України «Про оцінку земель» він використовується тільки при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.
Більше того, як зазначено в самому звіті про експерту грошову оцінку земельної ділянки, датою оцінки є 26.12.2016р. і дійсність оцінки один рік з дати оцінки.
Що ж до посилань апелянта на те, що контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024р. за податковий період - 2024 звітний рік, який на момент складення податкового повідомлення-рішення ще тривав, то колегія суддів зазначає, що Головне управління ДПС у Миколаївській області діяло у відповідності до п.286.5 ст.286 ПК України.
Згідно вказаної норми нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Отже, відповідач обґрунтовано 03.05.2024р. сформував та направив позивачу податкове повідомлення-рішення про нарахування земельного податку за податковий період 2024 рік, тобто за поточний податковий період.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачем порядку нарахування позивачу суми податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2024 рік за земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:055:0193.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук