П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8755/24
Суддя першої інстанції: Дубровна В.А.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 11.11.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
19.03.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Дунайська імпортна компанія» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000890/2 від 29.12.2023 року; картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001680 від 29.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку стосовно неподання документів, визначених ч.2, ч.4 ст.53 Митного кодексу України. До митного оформлення було надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та дозволяли митному органу застосувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів у відповідності до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Крім того, витребування документів, визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України, можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. В свою чергу, в ході здійснення митних процедур, Одеською митницею не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару за основним методом, а саме по собі зазначення у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. На думку позивача, вказане свідчить про відсутність у митного органу фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів на підставі резервного методу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 року позов задоволений з підстав того, що позивачем, для оформлення товару за першим методом, надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає про правомірність дій Одеської митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки документи, які надані позивачем до митного органу на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, містили розбіжності та у яких відсутні необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МК України, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2023 року між Фірмою «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Постачальник, Туреччина) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія» (Покупець) укладено контракту №04/23, за умовами якого постачальник зобов'язається поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених контракті.
Відповідно до п.1.2 Контракту від 22.08.2023 року поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.
Пунктом 2 Контракту від 22.08.2023 року визначено, що загальна сума контракту складається із сум всіх інвойсів, що будуть виставлені постачальником на підставі замовлень покупця протягом усього строку дії цього контракту. Покупець зобов'язаний оплатити вартість тільки тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених замовлень. Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару.
Також, згідно п.3.1 Контракту від 22.08.2023 року сторонами погоджено умови платежу, а саме - оплата за товар здійснюється покупцем за однією з наступних умов: 100% передплата або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
З метою митного оформлення імпортованого товару, 29.12.2023 року декларантом позивача ТОВ «Отоман» (діючий в інтересах ТОВ «Дунайська імпортна компанія» на підставі Договору №11/06-20 від 11.06.2020 року) подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500046649U6 на імпортовані товари, а саме: «лимон свіжий сорт MAYER, у пластикових ящиках 2220 шт., на 26 дерев'яних палетах, врожай 2023 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: EMIRS CITRUS. Виробник: EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина(TR).».
На підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом було подано наступні документи: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №EMR2023000000020 від 19.12.2023 року; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 20.12.2023 року; фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) №EC/TR A 5512975 від 19.12.2023 року; сертифікат про походження товару (Сertificate of origin) №MM 0795561 від 19.12.2023 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №04/23 від 22.08.2023 року; договір про надання послуг митного брокера №11/06-20 від 11.06.2020 року; договір (контракт) про перевезення №2/19 від 01.03.2019 року; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосування Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №10896511.
Митну вартість поставлених товарів, позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються.
Однак, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем по зазначеній митній декларації, Одеська митниця встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: відповідно до пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; згідно контракту 04/23 від 22.08.2023 року передбачено передплату або 100% або 14 днів з моменту закінчення митного оформлення. Однак, ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати. Платіжні документи не надавалися.
На підставі зазначеного, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, Одеською митницею було зобов'язано декларанта протягом 10 днів (за наявності) надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
На виконання вимог митного органу, 29.12.2023 року позивач надав лист №29/12-23-2 з наступними документами: прейскурант (прайс-лист), висновок експерта, калькуляцію та копію митної декларації країни відправлення.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, митний орган вказав наступні підстави для коригування митної вартості товару: у надісланому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів; у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на Fatura-Y, яка до митного оформлення не надавалася; у калькуляції не зазначена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
29.12.2023 року рішенням №UA500500/2023/000890/2 Одеська митниця здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом, яким митну вартість товару №1 скориговано до рівня 1,2 дол. США/кг. нетто замість 0,7 дол. США/кг. нетто, яка була заявлена декларантом.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001680.
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі - МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 29.12.2023 року №UA500500/2023/000890/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.12.2023 року №UA500500/2023/001680.
В даному випадку, із оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано за основним методом з тих підстав, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з наведеним, Одеською митницею визначено митну вартість товару за резервним методом.
При цьому, за наслідком проведення митних процедур, відповідачем встановлено, що, у наданих до митного оформлення документах, відсутні дані щодо упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, як складової митної вартості товару, та, наданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс), не містить зазначення умов оплати, що унеможливлює здійснити перевірку правильності визначення митної вартості самого товару. Крім того, митний орган зауважив, що наданий висновок експерта не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів; у калькуляції не зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт; в копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на Fatura Y, яка до митного оформлення не надавалася.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Перевіривши матеріали справи та надаючи оцінку обставинам, які викликали у відповідача сумнів щодо заявленої позивачем митної вартості товару, судова колегія зазначає наступне.
Так, згідно ч.10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
У рішенні про коригування митної вартості товару, відповідачем визначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Відповідно до п.1.2 Контракту №04/23 від 22.08.2023 року, укладеного між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фірмою «EMIRS CITRUS NARENCIYE YAS MEYVE SEBZE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI», поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами і визначається в замовленнях, наданих покупцем на кожну партію товару. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, зазначеної в інвойсі по кожній партії товару.
Пунктами 7.1, 7.2. Контракту №04/23 сторонами погоджено, що товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Таким чином, враховуючи, що згідно зовнішньоекономічного договору, ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, імпортером жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за приписами ч.10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню імпортером з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення імпортером та декларантом митної вартості товару.
Також, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.
З урахуванням наведеного, твердження відповідача про відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) інформації щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів є необґрунтованими та безпідставними.
Також, як на підставу для коригування митної вартості товарів, Одеська митниця посилалась на те, що ні в одному документі не має чіткого зазначення умов оплати, а платіжні документи не надавалися.
Відповідно до п.3.1 Контракту №04/23 від 22.08.2023 року сторонами визначена можливість здійснення оплати: 100% передплата або 100% протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем.
Разом з тим, п.3.2 Контракту передбачено, що у випадку, якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі, або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умови оплати поставки такого товару відповідно до п.3.1 Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем.
Тобто, сторонами Контракту в п.3.2 фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом, що свідчить про необґрунтованість доводів митного органу стосовно відсутності у інвойсі умов оплати товару.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №803/3649/15.
У постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зробив висновок, що навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Також, не заслуговують на увагу посилання митниці на те, що висновок експерта носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, оскільки відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме надані позивачем висновки не могли бути прийняті до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.53 МК України експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, а отже, не може впливати на підтвердження складових митної вартості товару.
Зауваження митного органу на те, що у калькуляції не зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт не впливають на визначення митної вартості товару з огляду на те, що калькуляція складена постачальником, та позивач не мав впливу на його зміст, оскільки постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу.
Разом з цим, відповідно до п. 4.5 Контракту від 22.08.2023 року обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Також, колегія суддів критично ставиться до зауважень митного органу щодо ненадання до митного органу рахунку-фактури, яка зазначена у експортній митній декларації. Так, у митній декларації країни відправлення зазначено посилання на рахунок-фактуру №EMR2023000000020 від 19.12.2023 року. При цьому, зазначений інвойс було надано до Одеської митниці разом з іншими документами, що також не заперечується відповідачем і в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищенаведене, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими.
Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Щодо застосування відповідачем при коригуванні заявленої позивачем митної вартості резервного методу, слід зазначити наступне.
Так, митним органом визначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим та становить по товару №1 складає 1,2 дол. США/кг. нетто (МД від 22.12.2023 року №UA110130/2023/700318) ніж заявлено декларантом 0,7 дол. США/кг. нетто товару.
Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.
Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов'язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Однак, рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000890/2 від 29.12.2023 року не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Також, при прийнятті рішення про коригування митної вартості товару митний орган обмежився лише посиланням на МД від 22.12.2023 року №UA110130/2023/700318 в якості інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Зазначене свідчить, що при коригуванні митної вартості товарів, декларант не має змоги перевірити серед яких митних декларацій контролюючий орган обирає саме ту, що слугує джерелом для коригування митної вартості товарів у конкретному випадку, оскільки доступу до баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України позивач немає, що є позбавленням його права доступу до митної декларації, яку використовував митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, та порушенням принципу змагальних процесів.
Крім того, наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій ТОВ «Дунайська імпортна компанія», не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення митного органу є протиправними та підлягає скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Разом з цим, враховуючи, що саме прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/001680 від 29.12.2023 року, вказана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню, як документ, що має похідний характер від рішення про коригування митної вартості.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, при вирішенні справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк