П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33149/24
Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 23.12.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
24.10.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» звернулось до суду з позовом до одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000458/2 від 03.09.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з метою митного оформлення ввезених товарів до Одеської митниці була надана митна декларація №24UA500500029757U9, але митний орган прийняв рішення про відмову в митному оформленні у вигляді Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таке рішення позивач вважав протиправним оскільки з наданих до митного органу документів безсумнівно і однозначно можна встановити вартість придбаного товару та у наданих документів відсутні будь-які суперечності та неповнота, які могли б вплинути на вартісні характеристики оцінюваного товару, проте формально послався на ненадання повного переліку витребуваних документів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, неповно з'ясував фактичні обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, апелянт вказує, що після формато-логічного контролю поданої позивачем митної декларації (МД) №24UA500500029757U9 від 27.08.2024 року, результати якого є обов'язковими для врахування, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів.
Апелянт звертає увагу, що декларантом не було подано витребуваних митницею додаткових документи, які підтверджують митну вартість товарів, що, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, було підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду 23.12.2024 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2023 року між компанією «КНР «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» (покупець) укладений Контракт №LT-170323.
Відповідно до пп.1.1 Контракту, продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменовану надалі «товар», а покупець згоден прийняти і оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих Специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
27.08.2024 декларантом позивача з метою здійснення митного оформлення товару, поставленого за Контрактом №LT-170323 від 17.03.2023 року, до Одеської митниці була подана митна декларація №24UA500500029757U9.
На підтвердження митної вартості декларантом надано такі документи:
1) пакувальний лист від 21.05.2024 року б/н;
2) рахунок-фактура комерційний інвойс № FQSY-043-P240412C1 від 21.05.2024 року;
3) коносамент № SXE24060181 від 14.06.2024 року;
4) міжнародна товаротранспортна накладна А№106375 від 27.08.2024 року;
6) сертифікат походження № C247297394080122 від 06.06.2024 року;
7) декларація походження товару (подавався повторно рахунок-фактура комерційний інвойс №FQSY-043-P240412C1 від 21.05.2024 року, в якому зазначено ці відомості);
8) платіжна інструкція №14 від 10.06.2024 року;
10) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4580818 від 14.08.2024 року;
11) довідка про транспортні витрати №437796 від 27.08.2024 року;
12) Додаткова угода №1 від 08.12.2023 року;
13) специфікація №4 від 12.04.2024 року;
14) звіт про зважування від 27.08.2024 року;
15) зовнішньоекономічний контракт №LT-170323 від 17.03.2023 року;
16) договір доручення №07092023 від 07.09.2023 року з брокером ФОП ОСОБА_1 ;
17) договір транспортно експедиційне обслуговування №11/10/23 від 11.10.2023 року;
18) копія митної декларації країни відправлення №350220240024502411 від 06.06.2024 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
Одеська митниця, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме:
1) відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) згідно специфікації від 12.04.2024 року №4 до зовнішньоекономічного договору (контракту) 17.03.2023 року №LT-170323 вартість тари та упаковки включену в ціну товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) в копії митної декларації країни відправлення від 06.06.2024 року №350820240084508101 від 29.02.2024 року зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;
4) поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.08.2024 року №437796 не містить інформації щодо умов поставки товару.
На підставі зазначеного було зобов'язано позивача протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями;
4) переклад декларації країни відправлення українською мовою, відповідно до ст.254 Митного кодексу України.
Декларантом 03.09.2024 року до митного органу було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:
1) лист декларанта від 03.09.2024 року;
2) прайс лист від 12.04.2024 року;
3) копія митної декларації країни відправлення №350220240024502177 від 21.05.2024 року;
4) коносамент №SXE24060181 від 14.06.2024 року;
5) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4580818 від 14.08.2024 року;
6) довідка про транспортні витрати №437796 від 27.08.2024 року;
7) договір про транспортно експедиційне обслуговування №11/10/23 від 11.10.2023 року;
8) Акт звірки взаємних розрахунків від 29.08.2024 року;
9) висновок про вартісні характеристики товару 3016 3-2/493 від 30.08.2024 року;
10) переклад експортної ВМД КНР від 26.08.2024 року;
11) переклад комерційного рахунку;
12) переклад сертифікату походження;
13) переклад пакувального листа.
03.09.2024 року Одеська митниця, за результатами розгляду поданих документів, прийняла рішення №UA500500/2024/000458/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості товару із застосуванням резервного методу.
Додатково в рішенні зазначено, що в наданому перекладі копії митної декларації країни відправлення від 06.06.2024 року №350220240024502411 наявні відомості про коносамент №1811F24NPF54488T1, який на розгляд не надано. Поставка товару здійснювалася на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування (далі-Договір) від 11.10.2023 року №11/10/23 згідно з яким п.4.1.3.1 передбачено, що клієнт оплачує: при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт-платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Разом з тим, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури від 14.08.2024 року №LS-4580818 на розгляд не надано, хоча з урахуванням умов пункту 4.1.3.1 Договору станом на дату митного оформлення товару оплата за таким рахунком-фактурою повинна була здійснена.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000930.
Поставлений товар було випущено у вільний обіг за результатом сплати позивачем різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, в той час як надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1 - 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1 - 2 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.ч.3 - 4 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч.ч.5 - 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4 - 5 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.ч.1 - 2 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Згідно з ч.ч.1 - 2 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідно до ч.ч.1 - 2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Колегія суддів зазначає, що митне законодавства містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення (ч.2 ст.53 МК України).
Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Водночас митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу щодо надання до митного оформлення документів, як містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар, колегія суддів зазначає таке.
Поставка товару задекларованого у митній декларації, здійснювалась на підставі контракту №LT-170323 від 17.03.2023 року, укладеного між компанією «КНР «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (продавець) та позивачем (покупець).
Згідно з п.5.1 Контракту, упаковка повинна бути надійною і забезпечити збереження вантажу при транспортуванні. Відповідно до інвойсу №FQSY-043-P240412C1 від 21.05.2024 року вартість пакування включена до ціни товару.
Отже, ціна товару включає в себе вартість упаковки, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 - має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак, колегія суддів погоджується і висновками суду першої інстанції про те, що витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на пакування, маркування товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджено, що ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту в пункту 1 частини 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо про те, що відповідно до п.2 ч.10 ст.58 МКУ, при визначенні митної в цій справі має додаватися така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що згідно специфікації від 12.04.2024 року №4 до зовнішньоекономічного договору (контракту) 17.03.2023 року №LT-170323 вартість тари та упаковки включену в ціну товару, а у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів, як і суд першої інстанції, зазначає таке.
Згідно зі специфікацією №4 від 12.04.2024 року, прайс-листом від 12.04.2024 року та інвойсом №FQSY-043-P240412C1 від 21.05.2024 року витрати з пакування товару покладаються на продавця. Ці витрати закладаються самостійно продавцем у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Отже, вартість пакування не є витратами, які понесені позивачем (покупцем), у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки, позивачем жодних витрат на пакування понесено не було, а тому за правилами ч.10 ст.58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення Позивачем митної вартості.
Відтак, суд першої інстанції правильно встановив, що митний орган мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а саме дані про те, що вартість упаковки та робіт з пакування були включені постачальником до ціни товару та додатковому відшкодування з боку позивача не підлягали.
Вказані дані з посиланням на положення контракту були також зазначені в листі декларанта, який надавався апелянту під час митного оформлення.
Теж саме стосується й витрат на навантажувальні/розвантажувальні роботи та транспортування товару, оскільки за умовами контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, а тому, враховуючи приписи п.п.«в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, ці витрати не потребують окремого документального підтвердження. За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно необхідності відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару.
Щодо посилання апелянта на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 06.06.2024 року №350820240084508101 зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, колегія суддів зазначає таке.
Як правильно встановив суд першої інстанції, з специфікації №4 від 12.04.2024 року до контракту №LT-170323 від 17.03.2023 року та комерційного інвойсу №FQSY-043-P240412C1 від 21.05.2024 року, вбачається, що базисом постачання є умови FOB Fuzhou, China. Тобто, портом відправки згідно базису постачання є місто Fuzhou (Фучжоу, Китай).
Базис поставки, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010», покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна (FOB) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в місце призначення (до кордону України).
Матеріалами справи підтверджено, що декларантом у поданій електронній митній декларації визначено умови поставки FOB.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, відхиляє посилання митного органу на те, що позивачем не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів статті 53 МК України.
Стосовно зауважень митного органу про те, що поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 27.08.2024 №437796 не містить інформації щодо умов поставки товару, колегія суддів, звертає увагу на те, що вказаний документ є довідкою про транспортні витрати, в якому зазначена інформація про витрати на міжнародне морське перевезення вантажу по коносаменту SХЕ24060181 за маршрутом морський торговельний порт port Fuzhou (China) прикордонний перехід Одеса (Ukraine) які становлять 374688,09 грн.. Вантаж не страхувався. Витрати включають всі портові та інші витрати пов'язані з обробкою вантажу в порту Одеса (Ukraine), оформленням і вивезенням вантажу автомобілем.
Отже, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, в якій не зазначається інформація про умови поставки товару. Умови поставки визначають обов'язки продавця по доставці товару до вказаного місця та визначають момент переходу ризику випадкової втрати або ушкодження товару. Дія Інкотермс розповсюджується виключно на відносини між продавцем та покупцем в рамках договорів купiвлi-продажу.
Доводи митного органу про те, що в наданому перекладі копії митної декларації країни відправлення від 06.06.2024 року №350220240024502411 наявні відомості про коносамент №1811F24NPF54488T1, який на розгляд не надано, колегія суддів відхиляє, як і суд першої інстанції, з огляду на таке.
Коносамент - це товаророзпорядчий документ, цінний папір, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.
Коносамент №1811F24NPF54488T1, який згадується у митній декларації країни відправлення є лінійним коносаментом та не є обов'язковим для пред'явлення його до митних органів.
Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту.
Натомість, декларантом до митного оформлення надано коносамент №SXE24060181 від 14.06.2024 року морського перевізника «SUNSHINE LOGISTICS SHENZHEN CO.,LTD», копія якого була надано разом з відповіддю на повідомлення митниці, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000458/2 від 03.09.2024 року.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції, доводи апелянта та позивача про те, що поставка товару здійснювалася на підставі договору на транспортно-експедиторське обслуговування (далі-Договір) від 11.10.2023 року №11/10/23, проте банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури від 14.08.2024 року №LS-4580818 на розгляд не надано, хоча з урахуванням умов пункту 4.1.3.1 Договору станом на дату митного оформлення товару оплата за таким рахунком-фактурою повинна була здійснена, колегія суддів зазначає таке.
Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.10.2023 між ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» (Експедитор) та ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» (Клієнт) укладений Договір №11/10/23 про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами пп.4.1.3.1 п.4.1.3 якого, при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт - платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов'язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, портові збори і т.п.), протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення/видання Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту.
14.08.2024 року ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» на виконання умов вказаного договору про транспортно-експедиторське обслуговування видано рахунок-фактуру №LS-4580818 на загальну суму з урахуванням ПДВ 404639,97 грн..
Отже, позивач підтвердив факт отримання експедиторських послуг, їх об'єм та вартість, яка включена позивачем до митної вартості товару.
За встановлених фактичних обставин, які не спростовані доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, внаслідок чого у апелянта були відсутні правові підстави здійснювати коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Так само і наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Під час апеляційного розгляду справи митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Отже, висновки суду першої інстанції стосовно правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не спростовані апелянтом.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька