20.03.2025
Справа № 522/6903/19
Провадження 1-кп/522/1121/25
20 березня 2025 року м. Одеса
Колегія суддів Приморського районного суду міста Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019161500000182 відомості про яке внесено 25.01.2019, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плисків, Погребищенського району, Вінницької обл., громадянин України, який має середню освіту, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання в м. Одеса, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019161500000182, відомості про яке внесено 25.01.2023 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на думку прокурора продовжують існувати і в необхідності продовження запобіжного заходу покладається необхідність запобігання подальшим спробам: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання і просив його задовольнити.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора і просив залишити його без задоволення. Зазначив, що ризики відпали і втратили актуальність, обвинувачений тривалий час утримується під вартою, внаслідок чого запобіжний засіб фактично перетворюється на відбування покарання. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 26.01.2019 року обвинуваченому ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався та закінчується 20.03.2025 р.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років із конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість злочину, який інкримінується ОСОБА_7 , останній може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків та законних джерел для існування, за таких обставин він може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому обвинувачується або вчинити інше кримінальне правопорушення проти власності.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
Посилання сторони захисту на тривалість розгляду кримінального провадження і перебування обвинуваченого під вартою суд враховує і зазначає, що відповідно протоколу про повторний автоматизований розподіл справа надійшла у провадження вказаного складу суду 03.11.2023 року, через відставку головуючого судді ОСОБА_8 .
Колегію суддів невідкладно було встановлено графік судових засідань, який узгоджено із захисником, з метою винесення законного, неупередженого, справедливого судового рішення у найкоротші розумні строки. Таким чином, даним складом суду вжито усіх передбачених законом способів щодо найшвидшого розгляду кримінального провадження і винесення законного і справедливого рішення у найкоротші строки, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_7 під вартою, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. На теперішній час розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 ще не завершений.
Суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Окрім того, суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Так, в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, а тому суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, суд не вбачає.
На підставі викладеного, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, КПК України, ст. ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, враховуючи позицію обвинуваченого та його захисника, колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження обраного запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, строком до 16 травня 2025 року, включно, з раніше обраним Одеським апеляційним судом м. Одеси від 30.10.2024р. розміром застави, у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
На переконання суду, застава у вказаному розмірі є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а також відповідає приписам п.3 ч.5 ст.182 КПК України та з огляду на тривалість розгляду кримінального провадження не перетворює обраний ОСОБА_7 запобіжний захід на безальтернативний.
Керуючись вимогами ст.ст. 8, 9, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019161500000182 відомості про яке внесено 25.01.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 16 травня 2025 року, включно з раніше обраним розміром застави, у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
В разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, визначені п.п.1-4,8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому ОСОБА_7 зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та /або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою, на більш м'який запобіжний захід - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3