Справа № 308/7923/14-к
17 березня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №308/7923/14-к кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченоих ч.1,2 ст. 127 КК України.
В ході судового розгляду провадження прокурор змінив обвинувачення і надав до суду обвинувальний акт затверджений 05.09.2016 року в якому міститься формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
ОСОБА_3 , 05 липня 2013 року, близько 20 год. 30 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, шляхом нанесення тілесних ушкоджень двома руками затиснутими в кулак наніс удари в область голови своїй сестрі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканці АДРЕСА_1 , в результаті чого остання не втрималась на ногах та впала на підлогу де ОСОБА_3 продовжив наносити їй удари руками затиснутими в кулак в область обличчя.
Згідно висновку судово-медичної експертизи N?682 від 27 серпня 2013 року на момент судово-медичного обстеження на тілі ОСОБА_6 , виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синців на шкірних покривах обличчя обох орбітальних ділянок. Згідно даних медичної документації та рентген обстеження, заповненої на її ім?я, у неї виявлено: «Забій носа. Деформація зовнішнього носа. Перелом кісток носа. Викривлення переділки носа».
Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути руки затиснуті в кулак сторонньої людини. По давності виникнення вище вказані тілесні ушкодження, згідно даних медичної документації, вкладаються в час пригоди, яка відбувалася 15 липня 2013 року. Дані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров?я на час більше 6 але менше 21 дня і по цій ознаці, згідно п.2.3.3. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" затверджених наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров?я.
Крім цього, 08 травня 2014 року близько 10 год. 30 хв., під час того як Державною виконавчою службою, виконувалось рішення Ужгородського міськрайонного суду про негайне примусове виселення ОСОБА_3 , з житлового приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де останній перебуваючи у вище вказаному населеному пункті по вул. Горького біля магазину (сільпо) побачив свою рідну сестру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підійшов до неї, де діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків при цьому тримаючи в руках скляну пляшку з під пива якою кинув останній в область голови, у результаті чого вона отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 125 ч.2 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Прокурором дії ОСОБА_3 кваліфіковано як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України .
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, про що подала до суду письмову заяву.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності підтримав , просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Також просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків. Надав згоду на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження.
Потерпіла в судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Суд, заслухавши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , думку прокурора, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .
Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання захисника обвинуваченого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а також обвинувачений в судовому засіданні надав згоду про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження . Судом роз'яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення обвинуваченому зрозуміла.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).
Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.
Як вбачається із змісту клопотання та матеріалів кримінального провадження, закінчився трирічний строк давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, у разі вчинення кримінального проступку .
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.
Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:
- не ухилялася від слідства або суду;
- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.
Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.
При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою,у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Згідно вимог ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку п'ять років.
Тому, за умови відсутності факту ухилення ОСОБА_3 , від слідства або суду, строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з приписами ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки з дня вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і до дня набрання вироком законної сили.
Проте, у разі підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_3 , будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК України такий строк для нього становить п'ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку.
Для застосування зазначеної норми обов'язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2019 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , та зупинено судове провадження у справі №308/7923/14-к.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.11.2019 року відновлено провадження по даній справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2023 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , та зупинено судове провадження у справі №308/7923/14-к.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2023 року відновлено провадження по даній справі.
Оскільки судом встановлено факт умисного ухилення ОСОБА_3 , від суду , тому строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК України становить п'ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 року ( справа № 735/1121/20, првадження № 13-26кс 22) міститься висновок щодо застосування норми права, відповідно до якого у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 , 5-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи час вчинення кримінального проступку - 05.07.2013 року за одним епізодом та 08.05.2014 року за іншим епізодом , сплинув 08.05.2019 року.
Через те, що у цьому кримінальному провадженні обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 не був ухвалений, такий строк минув 08 травня 2019 року. У зв'язку з чим, на час постановлення ухвали ОСОБА_3 , підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 5 КК України на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку із спливом загального п'ятирічного строку передбаченого ч. 2 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо останнього має бути закрито.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , було вчинено 05.07.2013 року за одним епізодом та 08.05.2014 року за іншим епізодом.
Таким чином, 08 травня 2019 року закінчився загальний п'ятирічний строк давності притягнення ОСОБА_3 , до кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України.
Таким чином на даний момент строк давності за вказане кримінальне правопорушення є таким, що минув, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності судом не встановлено.
За таких обставин, суд, за наявності згоди ОСОБА_3 , приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Цивільний позов по справі відсутній.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Запобіжний захід
Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу будь якого виду.
Клопотань у порядку, передбаченому ст.331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 - 288, 369-371, КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, зі зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013070170001198 від 16.07.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - провадженням закрити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обирати.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Дата оголошення повного тексту ухвали - 19.03.2025 о 08:30 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1