Справа № 754/7246/23 Головуючий 1-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2354/2025 Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
особи, відносно якої застосовано
примусові заходи медичного
характеру - ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою законного представника особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100030001128 від 02 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_8 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з рішенням суду, законний представник особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року про задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023100030001128 від 02 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_8 . Закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023100030001128 від 02 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_8 .
В обґрунтування апеляційних вимог законний представник зазначає, що судове рішення є незаконним, і наслідком цього рішення можуть бути життєво-важливі порушення прав і свобод ОСОБА_8 , що є загрозою для його існування.
Апелянт зазначає, що після винесення Деснянським районним судом міста Києва ухвали, що оскаржується, у сторони захисту, виникли обґрунтовані сумніви щодо дії воєнного стану в Україні на дату правопорушення, а також деякі обставини, що встановлені під час розгляду кримінального провадження, дослідженні судом першої інстанції не повністю і з порушеннями.
Законний представник звертає увагу, що після винесення Деснянським районним судом міста Києва Ухвали, що оскаржується, виявилось, що сторона захисту переплутала терміни «загальний строк досудового розслідування», що вказаний в ч.4 ст.219 КПК України, і «строк досудового розслідування кримінального провадження в загальному порядку», неправильно обчислила строк досудового розслідування і тому не подавала клопотання про закриття кримінального провадження. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджувались наявність чи відсутність обставин для закриття кримінального провадження. Також, не досліджувалась обставина, чи є клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру процесуальним документом, і в мотивувальній частині ухвали, що оскаржується, відсутній висновок, що це клопотання є процесуальним документом.
В пам*ятці про права, яка надавалася для ознайомлення ОСОБА_8 перед початком судових засідань, була відсутня інформація про його право брати участь в прийнятті судом рішення про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Під час судового розгляду суд не виконав його обов'язок роз'яснити ОСОБА_8 , що через не дослідження обставини щодо невчасного подання оскаржуваного клопотання до суду, ОСОБА_8 може бути позбавлений права оскаржити цю обставину в апеляційному порядку. Законний представник зазначає, що ОСОБА_8 не є обвинуваченим, він визнаний неосудним, і в будь-якому випадку він не заперечував би проти закриття судом кримінального провадження, якби це питання розглядалось в суді першої інстанції.
Звертає увагу, що в межах цієї справи було тільки одне кримінальне провадження за №12023100030001128. Цей номер кримінального провадження був присвоєний автоматично при внесенні в ЄРДР даних про відкриття кримінального провадження і не змінювався. Відбулась зміна порядку провадження з загального на порядок щодо застосування примусових заходів медичного характеру в межах одного кримінального провадження. Суд ухвалою не об'єднував в одне провадження матеріали провадження.
Таким чином, не можна застосовувати в цій справі поняття «загальний строк досудового розслідування», для якого у випадку його продовження згідно вимог ч.7 ст.219 КПК України і порядку його продовження відповідно до ч.4 ст.119 КПК України його строк для тяжких злочинів не повинен перевищувати 12 місяців з дня повідомлення про підозру. Також в цій справі не було продовження строку досудового розслідування необ'єднаного провадження.
Відповідно до вимог ст.290 КПК України в цій справі не встановлювався слідчим суддею строк для ознайомлення сторін з матеріалами справи після завершення досудового розслідування прокурором, що згідно ч.5 ст.219 КПК України фактично призупинив би перебіг строку досудового розслідування на період ознайомлення сторін з матеріалами.
Строк досудового розслідування розпочався з дня, що після повідомлення про підозру, з 05 квітня 2022 року. Тому в даній справі, відповідно до ч.3 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування закінчився через 2 місяці після повідомлення про підозру, тобто 04 червня 2023 року.
Законний представник зазначає, що кваліфікація судом правопорушення за ч.4 ст.186 КК України як грабіж, вчинений у великих розмірах в умовах воєнного або надзвичайного стану, на тій підставі, що викрадення чужого майна відбулось в умовах воєнного стану, є неправомірною.
Апелянт зазначає, що судом були спростовані неправдиві свідчення потерпілої, що вказані в протоколі її допиту від 02 квітня 2023 року, що нібито ОСОБА_8 підходив до будинку з вулиці і не зайшов в парадне, а пішов за потерпілою, і вихопи у неї ключі з кишені. ОСОБА_8 вийшов з парадного, тому що почув сильний дзенькіт ключів. Відкрита крадіжка ключів ОСОБА_8 , що не знав адреси проживання власниці ключів, і відкрито повернувся до своєї квартири, продемонструвавши їй, де знаходяться її ключі, повинно бути пом'якшуючою обставиною, а не навпаки, в порівнянні з таємною крадіжкою ключів. Потерпіла ОСОБА_11 не заявила цивільний позов з приводу шкоди через необхідність міняти замки дверей квартири, ключами від яких заволодів ОСОБА_8 . Отже, квартира була не її і ключі також.
ОСОБА_9 заперечує, що діяння, вчинене ОСОБА_8 , є суспільно-небезпечним через отримання потерпілою нібито істотної шкоди.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року про задоволення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023100030001128 від 02 квітня 2023 року, щодо ОСОБА_8 та кримінальне провадження закрити.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що в клопотанні про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру, прокурор безпідставно, не опираючись на матеріали досудового розслідування, самовільно без огляду на висновки Судового-психіатричного експерта зазначив, що ОСОБА_8 потребує саме госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом. Крім того, зазначене клопотання, в порушення вимог ч.2 ст.292 КК України не містить позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров'я.
Разом з тим, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі взагалі не згадується про показання потерпілої ОСОБА_11 та їм не надається оцінка. Так, під час допиту потерпілої в судовому засіданні, вона показала, що ключі їй не належать, вони були видані їй власником квартири, яку потерпіла на той час винаймала. Зазначені ключі були повернуті їй ОСОБА_8 02.04.2023 року, коли вона перебувала у його квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_1 .
Захисник зазначає про те, що 31.01.2023 року під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що перебуваючи в квартирі за адресою АДРЕСА_1 він бачив як ОСОБА_8 на прохання потерпілої віддав їй ключі. В оскаржуваній ухвалі не відображено показань свідка ОСОБА_13 та не надано їм оцінку.
Таким чином, ключі після їх повернення ОСОБА_8 потерпілій, були в незаконний спосіб вилучені співробітниками поліції у останньої та в незаконний спосіб поміщені до кишені куртки ОСОБА_8 , звідки потім, в незаконний спосіб були вилучені слідчим під час особистого обшуку ОСОБА_8 .
Отже, з огляду на ст.86 КПК України ключі, які є предметом злочину в зазначеному кримінальному провадженні, є недопустимим доказом, оскільки були отримані поза порядком, передбаченим КПК України.
Апелянт наголошує, що всупереч вимогам Закону, були складені наступні процесуальні документи:
- протокол огляду місця події від 19 квітня 2023 року з додатком до нього у виді фототаблиці, згідно якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 у присутності понятих та за участі потерпілої ОСОБА_11 було оглянуто ключі, які остання упізнала, як належні їй;
- протокол огляду місця події від 19 квітня 2023 року з додатком до нього у виді фототаблиці, згідно якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 у присутності понятих та за участі потерпілої ОСОБА_11 було оглянуто шнурок чорного кольору, який остання упізнала, як шнурок з її куртки;
- протокол затримання ОСОБА_8 від 02 квітня 2023 року у порядку ст. 208 КПК України, згідно якого під час затримання ОСОБА_8 у останнього було виявлено та вилучено з кишені куртки зв'язку з ключами, мотузку чорного кольору;
- постанова слідчого про призначення судово-товарознавчої експертизи, а також висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 09 травня 2023 року за № 2256/23.
Захисник зазначає, що дані документи є похідними доказами від зв'язки ключів з чорним шнурком, які були здобуті органом досудового слідства у незаконний спосіб, тому також є недопустимими доказами за принципом плодів отруйного дерева.
Отже, на переконання сторони захисту, під час судового розгляду не було доведено що ОСОБА_8 вчинив суспільно-небезпечне діяння, а тому в застосуванні примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 мало бути судом відмовлено, а кримінальне провадження закрито.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення законного представника та захисника, думку прокурора, пояснення особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як встановлено у ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Згідно з ч. 3 вказаної статті, суд встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.
З системного аналізу вказаних норм КПК України слідує, що законодавець покладає на суд обов'язок під час розгляду клопотання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру, враховуючи те, що така особа є неосудною і не усвідомлює свої дії та події, що відбуваються з нею, здійснити повне та всебічне дослідження матеріалів, якими обґрунтовується дане клопотання, а також на підставі такого дослідження встановити усі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 у стані неосудності вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за обставин викладених в ухвалі, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та підтверджуються наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 в суді, що 02 квітня 2023 року виходячи з під'їзду зіштовхнулась з раніше незнайомим ОСОБА_8 , який набирав код на домофоні, щоб увійти. Вона зайшла з собакою за будинок, надягнула на голову капюшон, руки тримала в кишенях. Почула позаду кроки, озирнувшись побачила позаду себе ОСОБА_8 , він був дуже близько до неї. Злякавшись, зробила крок назад, після чого ОСОБА_8 вдарив її по зап'ястку правої руки, вирвав з рук ключі від квартири, та побіг в сторону її під'їзду. Вона кричала йому у слід. У подальшому викликала поліцію. Ключі їй було повернуто;
- показаннями свідка ОСОБА_12 в суді про те, що перебуваючи у складі патруля прибув за викликом грабіж, дату та час не пам'ятає. Заявниця на місці повідомила, що у неї чоловік викрав ключі, після чого забіг до під'їзду. Шляхом опитування громадян було встановлено, що це житель цього будинку, також встановили у якій квартирі він проживає. Двері квартири їм не відчиняли, через вікно батько цього чоловіка повідомив, що син знаходиться вдома, поводиться дивно. Вони запропонували чоловікові повернути ключі, однак той не йшов на контакт. Було викликано СОГ;
- даними, що містить протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02 квітня 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 звернулась до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що 02 квітня 2023 року близько 11 год. 45 хв. по АДРЕСА_2 , невідомий чоловік відкрито заволодів зв'язкою ключів від вхідних дверей до квартири та забіг до під'їзду будинку;
- даними, що містить протокол огляду місця події від 02 квітня 2024 року з додатком до нього у виді фототаблиці, згідно якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 у присутності понятих та за участю потерпілої ОСОБА_11 оглянуто ділянку місцевості по вул. Милославській, 17-А у м. Києві;
- даними, що містить протокол огляду місця події від 19 квітня 2023 року з додатком до нього у виді фототаблиці, згідно якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 у присутності понятих та за участі потерпілої ОСОБА_11 було оглянуто ключі, які остання упізнала, як належні їй;
- даними, що містить протокол огляду місця події від 19 квітня 2023 року та додатком до нього у виді фототаблиці, згідно якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 у присутності понятих та за участі потерпілої ОСОБА_11 було оглянуто шнурок чорного кольору, який остання упізнала, як шнурок з її куртки, який відірвав чоловік, який відкрито викрав у неї ключі;
- даними, що містить протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 квітня 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 на фото № 3, на якому зображено ОСОБА_8 , за формою голови, носа, підборіддя, очима, впізнала чоловіка, який 02 квітня 2023 року відкрито заволодів її ключами від квартири;
- даними, що містить протокол затримання ОСОБА_8 від 02 квітня 2023 року у порядку ст. 208 КПК України, згідно якого під час затримання ОСОБА_8 у останнього було виявлено та вилучено з кишені куртки зв'язку з ключами, мотузку чорного кольору;
- даними, що містить висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 09 травня 2023 року за № 2256/23, відповідно до якого ринкова вартість об'єктів дослідження, з урахуванням їх зносу, станом на 02 квітня 2023 року становить: металевого кільця, бувшого у використанні, у технічно справному стані - 07 грн., металевого ключа, бувшого у використанні, у технічно справному стані - 49 грн., металевого ключа з гравіюванням «KALE», бувшого у використанні, у технічно справному стані - 56 грн., металевого ключа з пластиком, з літерами «DC» з двох сторін, на металевій частині відтиск «910», бувшого у використанні, у технічно справному стані - 50 грн., магнітного ключа, бувшого у використанні, у технічно справному стані - 24 грн. 50 коп. Загальна вартість об'єктів дослідження становить 171 грн. 50 коп., за умови, що станом на досліджувану дату об'єкти дослідження мали якісні споживчі характеристики.
Захисником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про повторне дослідження усіх доказів у кримінальному провадженні, проте, підстави, передбачені ч. 3 ст. 404 КПК України, захисником не наведені. За відсутності належного обґрунтування необхідності дослідження повторно доказів під час апеляційного розгляду, колегією суддів відмовлено у задоволенні такого клопотання захисника.
Визнавши доведеним, що ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування до нього примусових заходів медичного характеру.
Судом першої інстанції встановлено, що неосудність ОСОБА_8 як на момент вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування суспільно небезпечного діяння, так і на час розгляду кримінального провадження підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 407 від 04 травня 2023 року, безпосередньо до періоду часу, що відноситься до інкримінованому ОСОБА_8 діяння, у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння та на даний час ОСОБА_8 страждав/страждає на хронічне психічне захворювання - шизофренію, параноїчної форми, безперервний тип перебігу з вираженим апато-дисоціативним дефектом (F20.00 за МКХ10 перегляду) та за своїм психічним станом не міг/ не може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом ОСОБА_8 потребує надання психіатричної допомоги - поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
Крім того, згідно висновку судово-психіатричного експерта № 769 від 27 червня 2024 року, безпосередньо до періоду часу, що відноситься до інкримінованому ОСОБА_8 діяння, у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння та на даний час ОСОБА_8 страждав/страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді Шизофренії параноїчної, безперервний перебіг, виражений апато-дисоціативний дефект, параноїчний синдром (F20.00 - згідно з МКХ-10-го перегляду), та за своїм психічним станом не міг/ не може усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом ОСОБА_8 потребує надання психіатричної допомоги - поміщення в спеціальний лікувальний заклад з метою його обов'язкового лікування, а також запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних діянь.
Суд першої інстанції, врахувавши, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України мало місце і вчинене ОСОБА_8 в стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, дійшов до обґрунтованого висновку, що з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечних діянь, слід застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сукупністю досліджених у справі доказів доведено, що ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
За встановлених обставин висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_8 скоїв суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, є правильними з огляду на наявність психічного захворювання, яким він страждав у період інкримінованого йому діяння та страждає в даний час, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК України, застосував до ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та законного представника ОСОБА_9 в інтересах особи, щодо якої застосовані примусові заходи медичного характеру, ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, а ухвала суду, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги законного представника особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_8 - ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суд м. Києва від 25 вересня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4