Справа №359/10375/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2388/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
18 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12024116100000300 обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стодоли Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 31.08.2018 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, звільненого умовно-достроково ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 11.02.2022 року,
визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Звільнено на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 1 (один) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту проголошення вироку, тобто 25.09.2024 року.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним в ухиленні від виконання покарання у вигляді позбавлення права займатись певною діяльністю, за наступних обставин.
Так, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31 серпня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотирьох) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, якого 25.02.2022 Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 11.02.2022 року звільнено умовно-достроково з Кагарлицької виправної колонії №115.
13.04.2022 до Бориспільського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київської області надійшов вирок суду відносно ОСОБА_7 на виконання в частині додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.
21.04.2022 ОСОБА_7 було ознайомлено з умовами відбування додаткового покарання, роз'яснено порядок виконання вироку та покладених на нього обов'язків, попереджено про відповідальність, в тому числі за ст. 389 КК України, за порушення умов відбування покарання, про що відібрано підписку.
Однак, ОСОБА_7 незважаючи на проведені працівниками Бориспільського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київської області роз'яснення, знаючи про порядок відбування покарання та про відповідальність, яка настає за ухилення від відбування додаткового покарання, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, маючи умисел на ухилення від відбування такого покарання, з метою невиконання встановлених на нього обов'язків, порушуючи порядок і умови відбування покарання, не передав у відповідні органи наявне у нього посвідчення водія та не повідомивши про його наявність, продовжував керувати транспортними засобами, при цьому допустив грубі адміністративні правопорушення на транспорті, а саме:
-09.04.2024 о 12:54 ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » по трасі М-19 в Тернопільському р-ні, Тернопільської обл., де був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області за порушення правил користування ременями безпеки або шоломами та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП;
-13.05.2024 о 14:57 ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » по вул. Сумська, с.Верхня Сироватка, Сумського р-ну, Сумської обл., де був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Сумській області за порушення правил дорожнього руху і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП;
-03.07.2024 о 13:56 ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » по трасі Н-14 м.Бобринець, Бобринецького р-ну, Кіровоградської обл., де був зупинений працівниками ВРПП відділу поліції №3 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, після чого останнього було притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП;
-20.06.2024 о 13:28 ОСОБА_7 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» з державним реєстраційним номером « НОМЕР_1 » по пр. Миколи Бажана, Дарницького р-ну, м.Київ, за порушення перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших правил дорожнього руху, після чого останнього було притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Враховуюче вищевикладене, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у неодноразовому вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з керуванням транспортними засобами, порушив порядок та умови відбування покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, чим ухилився від виконання вироку Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2018 в частині відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 роки.
На вказаний вирок прокурор подавапеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання приєднати невідбуте додаткове покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2018 та призначити остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 11 днів. В решті вирок суду залишити без змін.
Зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 389 КК України, суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КК України не приєднав невідбуту ним за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2018 частину додаткового покарання у виді 1 року 11 днів позбавлення права керувати транспортними засобами, тобто не застосував закон, який підлягає застосуванню, тим самим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Разом з цим, суд першої інстанції в порушення ч. 4 ст. 71 КК України призначив ОСОБА_7 покарання у виді 1 року обмеження волі та застосовуючи ст. 75 КК України звільнив від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, чого не мав права робити, адже ОСОБА_7 не відбув частину додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 1 рік 11 днів, яке необхідно відбувати реально, тобто суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, а отже неправильно застосував закону України про кримінальну відповідальність.
Окрім того, суд першої інстанції, в мотивувальній частині оскаржуваного вироку не навів обґрунтованих мотивів застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України та його звільнення від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, пославшись лише на те, що поведінка ОСОБА_7 пов'язана з відсутністю постійного доходу, недостатністю контролю за поведінкою останнього з боку державних органів, тобто суд застосував закон, який не підлягає застосуванню.
Також, суд першої інстанції, не врахував те, що обвинувачений ОСОБА_7 звільнений умовно-достроково за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, належних висновків для себе не зробив, будучи обізнаним про заборону користуватися спеціальним правом - керувати транспортними засобами, ігноруючи обмежувальні заходи, умисно чотири рази (09.04.2024, 13.05.2024, 03.07.2024, 20.06.2024) вчинив адміністративні правопорушення, знову ж таки пов'язані з порушенням правил дорожнього руху.
Вказує, що призначене судом покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання строком на 1 рік є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Вирок суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 389 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 повністю дотримався вимог зазначених норм кримінального закону. Так, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом першої інстанції враховано дані щодо особи обвинуваченого, який раніше судимий та не відбув додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався, на обліках не перебуває, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України судом першої інстанції визнано і враховано щире каяття, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено та обґрунтовано призначено покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.
З урахуванням наведених обставини в їх сукупності, а саме даних про особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом'якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_7 не в повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, належних висновків для себе не зробив, будучи обізнаним про заборону користуватися спеціальним правом - керувати транспортними засобами, ігноруючи обмежувальні заходи, умисно чотири рази (09.04.2024, 13.05.2024, 03.07.2024, 20.06.2024) вчинив адміністративні правопорушення, знову ж таки пов'язані з порушенням правил дорожнього руху, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки дані обставини судом враховано та призначено ОСОБА_7 найбільш суворе покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.
Таким чином, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 було дотримано вимог кримінального процесуального закону, враховано всі обставини, які впливають на його вид та розмір, в тому числі і ті, на які посилається в своїй апеляційній скарзі прокурор, а наявність у ОСОБА_7 судимості та невідбутого строку додаткового покарання не може бути безумовною підставою, яка виключає можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК України, враховуючи його вірний соціальний напрямок поведінки та принцип індивідуалізації покарання.
Одночасно є безпідставними доводи прокурора про те, що місцевий суд в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КК України не приєднав невідбуту ним за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2018 частину додаткового покарання у виді 1 року 11 днів позбавлення права керувати транспортними засобами, тобто не застосував закон, який підлягає застосуванню, тим самим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, з наступних підстав.
Так, зміст ст. 71 КК України вказує на те, що ця норма підлягає застосуванню, коли покарання (частина покарання) за попередній злочин не була відбута засудженим саме на момент вчинення особою нового злочину, й подальше фактичне відбуття такою особою покарання на момент ухвалення рішення судом про призначення покарання за сукупністю вироків не виключає необхідності застосування цих положень закону, проте одночасно передбачає необхідність зарахування такого вже фактично відбутого покарання особі за правилами, передбаченими приписами ст. 72 КК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 72 КК України додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.
Отже в даному випадку засудження ОСОБА_7 за попереднім вироком до такого виду покарання як позбавлення волі, яке він відбув, із додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами, відбутим частково, а за новим вироком - до обмеження волі, та звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, виключає застосування ст. 71 КК України в силу вимог ч. 4 ст. 72 КК України.
Додаткових доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного вироку чи не були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та могли б свідчити про те, що призначене ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим та його виправлення і перевиховання неможливе без реального відбування покарання прокурором до апеляційного суду не надано.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_7 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора з приводу м'якості призначеного судом покарання обвинуваченому.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргузаступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Суддя Суддя