Справа № 361/6491/24 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2202/2025 Доповідач: ОСОБА_2
12 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
законного представника
потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2024 року щодо ОСОБА_7 ,
Цією ухвалою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджана, міста Сейдакяран, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , не інваліда, не депутата, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, фізична особа підприємець, раніше не судимого, абонентський номер зв'язку НОМЕР_1 ,
задоволено клопотання представника потерпілого, на підставі ст. 46 КК України звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження - закрито.
Скасовано арешт накладений на автомобіль марки «Ford» моделі «Transit» реєстраційний номер НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 травня 2024 року. Вказаний автомобіль залишено у володінні власника - ОСОБА_12 .
Вирішено питання щодо стягнення процесуальних витрат.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2024 року у справі №361/6491/24 щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що суд першої інстанції невірно застосував закон України про кримінальну відповідальність, невірно ототожнив поняття примирення представника потерпілого з винним з поняттям: «примирення потерпілого з винним».
Прокурор, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №439/397/17, зазначає, що поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесу, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення. Таким чином, особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено ч.2 ст.55 КПК України.
Звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.44 КПК України законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику.
Так, у вищезгаданій постанові ВП ВСУ наголосила, що право на примирення, визначене ст.46 КК України це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Використання права на примирення іншими особами є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Зі змісту ухвали вбачається, що клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України подане саме представником потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 . Отже, ця обставина свідчить про те, що клопотання подане не уповноваженою на те особою, а тому не підлягало задоволенню.
Крім того, з ухвали суду випливає, що думку потерпілого неповнолітнього про можливість звільнення винного від кримінальної відповідальності у судовому засіданні не з'ясовували.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника, обвинуваченого, потерпілого та законного представника потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час кримінального провадження у суді першої інстанції представник потерпілого ОСОБА_10 заявив клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням. Повідомив, що претензій до ОСОБА_7 не має. Обвинувачений підтвердив факт примирення з потерпілим та повідомив, що відшкодував заподіяну йому шкоду.
Статтею 46 КК України передбачено, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом, зокрема, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції, виходячи з даних, які є в матеріалах кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх передбачених ст. 46 КК України підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, що правильно встановлено та відображено в ухвалі судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та законний представник потерпілого ОСОБА_10 подали заяви про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, оскільки обвинувачений примирився з потерпілим, повністю усунув завдану ним шкоду, вперше вчинив необережний нетяжкий злочин.
На підтвердження факту примирення потерпілого ОСОБА_9 з обвинуваченим ОСОБА_7 законний представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , у поданій заяві зазначив, що потерпілий примирився з обвинуваченим, а тому він не заперечує проти звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 .
В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_9 підтримав заяву про примирення та вважав рішення суду законним та обгрунтованим. Сумнівів з приводу того, що примирення між обвинуваченим та потерпілим досягнуто добровільно немає.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі не навів обґрунтування щодо порушення прав учасників процесу постановленням оскаржуваного судового рішення.
Статтею 59 КПК України визначено, що якщо потерпілий є неповнолітнім (малолітнім), то до участі в справі разом з ним залучається законний представник, який користується правами потерпілого, визначеними ст. 56 КК України.
Так з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим від кримінального правопорушення є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є неповнолітньою особою, його інтереси у кримінальному провадження представляє законний представник ОСОБА_10 .
Колегія суддів вважає, що наявна в матеріалах кримінального провадження заява про примирення з обвинуваченим за своїм змістом виражає волевиявлення саме потерпілого ОСОБА_9 . Погодження законного представника в заяві на звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, не свідчить про те, що примирення відбулося між законним представником та обвинуваченим, як про це зазначає прокурор в апеляційний скарзі, а вказує на те, що законний представник в межах своїх прав підтримує волевиявлення потерпілого.
Крім того, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року за наявності, передбачених у ст.46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
За результатами апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги прокурора про порушення прав потерпілого ОСОБА_9 , делегування його права законному представнику, та як наслідок - неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постановлена щодо ОСОБА_7 ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а підстави для її скасування та призначення нового судового розгляду, як про це просить апелянт в своїй апеляційній скарзі, - відсутні, у зв'язку з чим ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2024 рокуслід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2024 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, на підставі статті 46 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та закриття кримінального провадження - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4