20 березня 2025 року місто Київ
справа № 756/3499/23
провадження№22-ц/824/1192/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер будівництво»
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер будівництво», подану адвокатом Сікорським Тимофієм Генріховичем, на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 15 квітня 2024 року,ухвалене у складі суддіТихої О.О.
у справі за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер будівництво» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації,-
У березні 2023 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача в порядку суброгації на його користь суму майнової шкоди в розмірі 218 909, 34 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 3283, 64 грн.
Під час розгляду справи,позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» подав заяву про уточнення позовних вимог до ОСОБА_1 та залученого співвідповідачем ТОВ «Віннер будівництво», у якому просив стягнути на його користь з відповідачів солідарно в порядку суброгації страхове відшкодування у розмірі 218 909,34 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 3283, 64 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2020 близько 03-30 год. на 112км+700м а/д Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2020 у справі №695/415/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Автомобіль «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , був застрахований ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №2745/19-Тз/Зп116 від 06.12.2019.
Відповідно до рахунку-фактури СТО № СФ-0000562 від 03.03.2020 ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , склала 450 809 грн.
Позивач відповідно до договору добровільного страхування здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику у розмірі 446 027 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс серії АО № 004563305), згідно до умов якого, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну складає 130 000 грн.
Крім того, автомобіль «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП був забезпечений Договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.
ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснила на користь позивача виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 227 117,66 грн.
Таким чином, різниця не відшкодованого страховиком за договором обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхового відшкодування становить 218 909,34 грн., яке позивач, посилаючись на ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, просить стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_1 , як заподіювача шкоди, та з ТОВ «Віннер будівництво», як роботодавця водія, з вини якого під час виконання трудових обов'язків було завдано матеріальну шкоду.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 15 квітня 2024 року частково задоволені позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , ТОВ «Віннер будівництво» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації.
Стягнуто з ТОВ «Віннер будівництво» на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в порядку суброгації суму страхового відшкодування у розмірі 218909, 34 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 283,64 грн..
У задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, представник відповідача ТОВ «Віннер будівництво» - адвокат Сікорський Т.Г. 17 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в порядку ст.355 ЦПК України.
Вважає, що суд першої інстанції не повноз'ясував обставини справи, що мають значення, висновки суду не відповідають обставинам справи, невірному застосуванні норм процесуального права.
Зокрема зазначає, що судом першої інстанції у рішенні зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.У такому разі суд, на підставі ст. 51 ЦПК України,повинен був замінити його на належного відповідача ТОВ «Віннер будівництво». У зв'язку з такою заміною, цей спір мав би розглядатись у порядку господарського судочинства, адже позивач та відповідач 2 в цій справі є двома суб'єктами господарювання в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України. І, як наслідок, згідно із ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у цій справі
Також звертає увагу, що знаючи про наявність потенційної вимоги у позивача до ТОВ «Віннер будівництво», що підтверджується направленою ним претензією від 29.05.2020№ 20052059588, яка міститься в матеріалах справи, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повинен був звернутись з позовом до ТОВ «Віннер будівництво».
Вважає, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП 19.02.2020 о 03-30 год. не виконував трудових обов'язків, оскільки робочими годинами згідно «Правил внутрішнього трудового розпорядку» є проміжок часу з 08-00 год. по 20-00 год., а тому відсутні правові підстави покладати відповідальність на ТОВ «Віннер будівництво».
Наголошує, що суд першої інстанції повинен був більш детально дослідити ту обставину, що існує різниця між зазначеним у наказі про відрядження від 17.02.2020 номерним знаком автомобіля, ніж тим,на якому рухався працівник у момент вчинення ДТП (АА2652І замість НОМЕР_1 ), а не вважати це опискою.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про солідарне стягнення з останнього страхового відшкодування не оскаржується, відповідно апеляційним судом не переглядається.
Позивач ТОВ «СК «Арсенал Страхування» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та вирішити питання судових витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 20000 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 серпня2024 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що19.02.2020 близько 03-30 год. на 112км+700м а/д Бориспіль-Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2020 у справі № 695/415/20, яка набрала законної сили 16.06.2020, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.06.2020, згідно із засадами інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.
Отже, вина відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.
Транспортний засіб «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №2745/19-Тз/Зп116 від 06.12.2019.
За вказаним договором ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» узяло на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику ОСОБА_2 збитки, завдані, зокрема, внаслідок ДТП, яка є страховим випадком. Вигодонабувачем за договором зазначене ТОВ «Пост Фінанс».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 19.02.2020, був пошкоджений автомобіль «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .
19.02.2020 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, № 2713 від 28.02.2020 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту КТЗ «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , становить 821 977,26 грн.; вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, становить 451 051,32 грн.
Відповідно до рахунку-фактури СТО № СФ-0000562 від 03.03.2020 ФОП ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , склала 450 809 грн., з яких: 39 113 грн. - виконані роботи по ремонту автомобіля; 411 696 грн. - вартість використаних запчастин та матеріалів.
Відповідно до страхового акту № 006.01088620-1 від 19.03.2020 по Договору добровільного страхування наземного транспорту №2745/19-Тз/Зп116 від 06.12.2019 та розрахунку страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування склав 446 027,00 грн.
Як убачається з Рішення про порядок сплати страхового відшкодування по договору страхування предмету застави ТОВ «Пост Фінанс» (вигодонабувача за договором добровільного страхування) за вих. № 18-03/2020-27 від 18.03.2020 товариство надало згоду на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для ремонту автомобіля «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , згідно з рахунком-фактурою СТО № СФ-0000562 від 03.03.2020 ФОП ОСОБА_3 .
Частину страхового відшкодування у розмірі 443 310,26 грн. на підставі страхового акту № 006.01088620-1 від 19.03.2020 було перераховано позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням № 17068808 від 27.03.2020; на суму 2 716,74 грн. зі страхувальником ОСОБА_2 проведено взаємозалік з оплатою страхової премії по договору добровільного страхування №2745/19-Тз/Зп116 від 06.12.2019.
Таким чином, позивачем ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до договору добровільного страхування здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 на загальну суму 446 027,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс серії АО № 004563305), згідно до умов якого ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, складає 130 000 грн.
ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснила на користь позивача виплату страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (49%) у розмірі 227 117,66 грн., невідшкодованою лишилася сума у розмірі 218 909, 34 грн.
29.05.2020 позивачем на адресу ТОВ «Вінер будівництво» направлено претензію щодо відшкодування завданих збитків в розмірі 218 909, 34 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що напідставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено та не заперечувалося представником ТОВ «Віннер будівництво», що ОСОБА_1 на момент ДТП, яка мала місце 19.02.2020, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Віннер будівництво» та керував службовим автомобілем, який належить ТОВ «Віннер будівництво». Обставин, які б підтверджували неправомірне заволодінняОСОБА_1 транспортним засобом,відповідачем належними доказами не доведено та судом не встановлено, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати саме ТОВ «Віннер будівництво» має нести відповідальність за завдання шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Зазначення у наказі про відрядження від 17.02.2020 номерного знаку автомобіля «FordFocus» як « НОМЕР_3 » замість « НОМЕР_1 », суд першої інстанції розцінював як описку, оскільки жодних заперечень з боку відповідача ТОВ «Віннер будівництво» з приводу того, що ОСОБА_1 на час ДТП керував якимось іншим транспортним засобом, аніж тим, на якому був відряджений, під час розгляду справи не надходило.
Крім того, суд першої інстанції виходив із доведеності сумипонесених позивачем витрат на ремонтно-відновлювальні роботи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Винна особа - володілець транспортного засобу, має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов'язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховику.
Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується на безумовній підставі, навіть, у випадку наявності вини потерпілого. Відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки не настає лише у випадку непереборної сили чи умислу потерпілого.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: від 21.12.2022 № 369/13458/20; від 06.07.2022 № 442/3107/21; від 19.05.2022 № 201/8818/19; від 03.05.2022 № 450/4163/18; від 26.04.2022 № 184/1641/20.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно із ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
До страховика, який виплати страхове відшкодування за договором майнового страхування, умежах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст.993 ЦК України).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст.993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняється, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Встановивши, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту на користь потерпілого страхове відшкодування в сумі 446027 грн., відповідно до позивача перейшло право вимоги потерпілої особи до особи, відповідальної за завдання шкоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», останнє виплатило позивачеві страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу 227117,66 грн. Решта суми відповідно до ст.1194 ЦК України має сплатити винна у дорожньо-транспортній пригоді особа.
Згідно із ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 02.06.2022 № 395/223/21, від 25.11.2022 № 646/3413/19.
Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль «MAN», номерний знак НОМЕР_2 , сталася з вини ОСОБА_1 , працівника ТОВ «Віннер будівництво», під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_1 , згідно з наказом директора ТОВ «Віннер будівництво» Северина М.Ю. № 20200217-0001 від 17.02.2020 як керівник проекту, на службовому автомобілі «FordFocus», номерний знак НОМЕР_1 , був відряджений до м. Маріуполя на період з 17.02.2020 по 19.02.2020 (три дні) з робочих питань щодо об'єктів: «Капітальний ремонт відділення анестезіології з палатами інтенсивної терапії і операційний блок другого поверху адміністративно-операційного блоку КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь». ОСОБА_1 ознайомлений з даним наказом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки доводів апелянта про те, що ДТП сталась у позаробочий час, а тому товариство не може нести відповідальність за дії свого працівника, оскільки ТОВ «Віннер будівництво» належним чином не довело того, що ОСОБА_1 неправомірно заволодів транспортним засобом, що відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України покладало б відповідальність на нього, натомість, матеріалами справи доведено, що останній потрапив на службовому автомобілі у ДТП, повертаючись зі службового відрядження.
Такі висновки також підтверджуються свідченнями свідкаОСОБА_5 у судовому засіданні, який попереджений про кримінальну відповідальність.
Суд першої інстанції правомірноне прийняв до уваги надані представником ТОВ «Віннер будівництво» «Правила внутрішнього трудового розпорядку» та правила, закріплені у корпоративній політиці ТОВ «Віннер будівництво» «Відрядження», оскільки доказів ознайомлення ОСОБА_1 з зазначеними документами матеріали справи не містять та не можливо встановити чи саме ці Правила діяли в період дії трудових відносин з ОСОБА_1 ..
Крім того, у матеріалах справивідсутні докази притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , за керування службовим автомобілем у неробочий час у нічний час доби,що згідно наданих Правил в разі недотримання графіку роботи, корпоративних правил та політик є дисциплінарним проступком.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на різницю між вказаним у наказі про відрядження від 17.02.2020 номерним знаком автомобіля, і тим,на якому рухався працівник у момент вчинення ДТП (АА2652І замість НОМЕР_1 ) колегія суддів зазначає, що так якзаперечень з боку відповідача ТОВ «Віннер будівництво» з приводу того, що ОСОБА_1 на час ДТП керував якимось іншим транспортним засобом, аніж тим, на якому був відряджений, під час розгляду справи не надходило, що підтверджується матеріалами справи, це твердження не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підстава для скасування рішення суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.
В апеляційній скарзі ТОВ «Віннер будівництво» аргументує спою позицію тим, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, а тому суд на підставі ст. 51 ЦПК України повинен був замінити його на належного відповідача ТОВ «Віннер будівництво». У зв'язку з такою заміною, цей спір мав би розглядатись у порядку господарського судочинства, адже позивач та відповідач 2 в цій справі є двома суб'єктами господарювання в розумінні п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України. Враховуючи такі обставини та вимоги ст. 255 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у цій справі.
Також посилається на претензією від 29.05.2020 № 20052059588, надіслану йому ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до звернення до суду, що підтверджує той факт, що звертаючись з цим позовом до суду позивачу було відомо про те, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Віннер будівництво». Проте, не зважаючи на це, позивач вирішив звернутись з позовом до ОСОБА_1 і розглядати спір з неналежним відповідачем в порядку цивільного судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим, при визначенні юрисдикційної належності справи, окрім предмета спору, приймається до уваги також його суб'єктний склад.
Інші справи у спорах між суб'єктами господарювання, розглядаються господарськими судами (п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Ухвалою Оболонського районного суду від 4 грудня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача та залучено ТОВ «Віннер будівництво» як співвідповідача у цьому спорі.
На підставі цього позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог у цій справі. З аналізу цієї заяви вбачається, що позивач просить стягнути солідарно з ТОВ «Віннер будівництво» та ОСОБА_1 суму майнової шкоди та суму судового збору.
Відповідно до ч.ч 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Так дійсно, в матеріалах справи є копія претензії від 20.05.2020 № 200520-59588/к адресована ТОВ «Віннер будівництво» (а.с. 53). Проте у додатках, доданих до позовної заяви,такого документа не значиться. Відповідно, суд першої інстанції не міг передбачити та тим більше впливати на вибір відповідача у цій справі під час звернення до суду з позовом.
Отже,керуючись вимогами ЦПК України, Оболонськийрайонний суд м. Києварозглядає спір в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів. У заяві про уточнення позовних вимог позивачем заявлено вимогу як до юридичної особиТОВ «Віннер будівництво», так і до фізичної особи ОСОБА_1 , а тому цей спір правомірно розглядався судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства У зв'язку з чим,у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування ст. 255 ЦПК України та закриття провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу , що ухвалою Оболонського районного суду від 14 вересня 2023 року ТОВ «Віннер будівництво» спочатку було залучено у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. У зв'язку з цим, останній подав до суду пояснення в яких підтримав позицію відповідача та зазначив, що під час вчинення ДТП ОСОБА_1 перебував з ТОВ «Віннер будівництво» у трудових відносинах, а також «…вважає, що залучення підприємства у даній справі у якості третьої особи не відповідає фактичним обставинам справи». Тобто, позиція ТОВ «Віннер будівництво'у своїх поясненнях та апеляційній скарзі є суперечливою. Заналізу змісту наявних у матеріалах справи пояснень та відзиву ТОВ «Віннер будівництво» колегія суддів приходить до висновку, що апелянт погоджується з тим, що ОСОБА_1 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди на службовому автомобілі виконував свої трудові обов'язки, він є неналежним відповідачем, а належним є ТОВ «Віннер будівництво». Протилежного судом не встановлено та матеріалами справи не доведено. Залучення апелянта спочатку третьою особою, а потім співвідповідачем не впливають на вирішення спору по суті та не спростовують правильність застосування ч.1 ст.1172 ЦК України у цьому спорі та висновків викладених у постановах Верховного Суду в аналогічних правовідносинах судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги і в цій частині.
Інших доводів апеляційна скарга не містить
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 рокув частині оскаржуваних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, про які заявлено представником останнього у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Віннер Будівництво», колегія суддів вважає, що такі не підлягають стягненню.
Установлено, що у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 відмовлено і в цій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується.Другий відповідач ТОВ «Віннер Будівництво» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ТОВ «Віннер Будівництво».
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 жодним із учасників справи не оскаржується, відповідно в цій частині апеляційним судом таке рішення не переглядається, передбачених законом підстав для стягнення витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу немає.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Віннер будівництво», подану адвокатом Сікорським Тимофієм Генріховичем, залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус