03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 369/9868/24 Головуючий у суді першої інстанції - Янченко А.В.
Номер провадження № 22-ц/824/5359/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У червні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 02 вересня 2014 року у розмірі 31 345,58 грн станом на 15 травня 2024 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 24 624,05 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 6 721,53 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що , що 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої відповідач отримав кредит на картковий рахунок у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Проте, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з врахуванням внесених відповідачем коштів на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 15 травня 2024 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 24 624,05 грн та заборгованості за простроченими відсотками - 6 721,53 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 рокупозовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 624,05 грн. та 1 902,95 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині незадоволених вимог, представник АТ КБ «Приватбанк» - Ніколаєнко О.М. подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а рішення ухвалено за невідповідності висновків суду обставинам справи. Окрім того, апелянт вказує, що судом не було надано належної правової оцінки наданим доказам, зокрема анкеті-заяві, виписці про рух коштів по рахунку та розрахунку заборгованості, які свідчать, на думку апелянта, про факт укладення кредитного договору та правові підстави виникнення заборгованості.
Апелянт наголошує, що в матеріалах справи міститься підписана відповідачем Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, якою встановлено, що процентна ставка за користування кредитом складає 42 % річних.
Враховуючи вищевикладене, представник АТ КБ «Приватбанк» - Ніколаєнко О.М. просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 рокув частині незадоволених позовних вимог та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким вимоги задовольнити повністю. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. (а.с.43).
Разом з тим, з вказаної анкети-заяви неможливо встановити яку послуги було обрано та який кредитний ліміт було встановлено, оскільки вказана інформація відсутня у даній анкеті-заяві.
Своїм підписом в анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, а також зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ «Приватбанку».
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Разом із позовною заявою банком також було надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02 вересня 2014 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , за період з 02 вересня 2014 року по 15 травня 2024 року (а.с.16-29).
Відповідно до вказаних розрахунків, станом на 15 травня 2024 року заборгованість становить 31345,58 грн. в т.ч.: 24624,05 грн. - заборгованість за кредитом; 00,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 00,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6721,53 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 - нарахована комісія.
Крім того, банком також було надано виписку по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за період з 02 вересня 2014 року по 17 травня 2024 року (а.с.30-40), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача щодо розмірів встановленого кредитного ліміту (а.с.41), довідку про видані кредитні картки із зазначенням строку їх дії (а.с.42).
Крім того, в матеріалах справи міститься Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 14 грудня 2021 року, де містяться умови кредитування для карт «Універсальна» та «Універсальна Gold» (а.с.46-51).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту та відмову у стягненні заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Так, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення відсотків за наданим кредитом, мотивував своє рішення тим, що надані позивачем документи не підтверджують умов кредитування та наявність заборгованості у визначеному позивачем розмірі. Вказано, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису відповідача, а анкета-заява містить лише анкетні дані та контактну інформацію. Таким чином, наданими документами не підтверджується факт досягнення згоди між сторонами щодо розміру відсотків за користування коштів, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Апеляційний суд не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем за допомогою електронного або іншого аналога власноручного підпису.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що між позивачем та відповідачем було підписано Кредитний договір б/н від 19 жовтня 2021 року про надання кредитних коштів у розмірі кредитного ліміту, який не перевищує: 50 000 грн для картки «Універсальна», 75 000 грн для картки «Універсальна Gold» строком на 24 місяців з можливістю пролонгації, зі сплатою відсотків : 42% річних для картки «Універсальна», 40,8% для картки «Універсальна Gold». Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту - 84%.
Таким чином, сторони погодили тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, фіксована, змінюваної ставки немає, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення та/або невиконання зобов'язань за договором.
Зміст укладеного між сторонами кредитного договору спростовує висновки суду першої інстанції щодо не узгодження розміру відсоткової ставки між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції належним чином обставини справи не з'ясував, не звернув уваги на те, що у підписаному 19 жовтня 2021 року договорі сторони погодили істотні умови договору, зокрема, розмір процентної ставки, в зв'язку із чим суд дійшов помилкових висновків про відмову у стягненні заборгованості за відсотками.
Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, рішення суду згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Оскільки за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами, то з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, які поніс позивач в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 542 грн.
Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану представником Ніколаєнко Оленою Миколаївною, задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 вересня 2024 року в частині відмови в стягненні заборгованості по відсотках за кредитним договором скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 6 721,53 грн (шість тисяч сімсот двадцять одна гривня п'ятдесят три копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Текст постанови складено 19 березня 2025 року.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв