03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 356/515/24 Головуючий у суді першої інстанції - Хижний Р.В.
Номер провадження № 22-ц/824/4795/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя,-
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, у якому, враховуючи уточнену позовну заяву, подану 14 жовтня 2024 року, просив суд: встановити юридичний факт спільного проживання його та ОСОБА_4 однією сім'єю як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу, починаючи з 15 вересня 2000 року по 18 квітня 2024 року; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 його спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_4 ..
В подальшому, 12 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив суд накласти арешт із забороною відчуження та внесення у відповідний реєстр відомостей на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що починаючи з 15 вересня 2000 року він проживав однією сім'єю в незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 по день її смерті в будинку за вищевказаною адресою. Вказує, ІНФОРМАЦІЯ_1 остання померла.
Наголошує, будинок, в якому вони проживали, був придбаний за спільні кошти та оформлений на покійну ОСОБА_4 .. За спільні кошти вони робили капітальні ремонти в будинку, здійснювали добудови, проводили комунікації.
Проте, зазначає, державним нотаріусом було відмовлено йому в оформленні його спадкових прав після смерті ОСОБА_4 на тій підставі, що ним не було доведено факт перебування з померлою в родинних відносинах.
Вказує, заяви про прийняття спадщини подали відповідачі, які є дітьми померлої від першого шлюбу, які неодноразово погрожували йому виселити його з будинку після оформлення спадщини.
Відтак, оскільки з відповідачами у нього вбачається спір про спадкове майно та враховуючи, що після 18 жовтня 2024 року у відповідачів виникне право на переоформлення спадщини, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі щодо можливого визнання за ним права власності на частину спірного майна.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не було доведено належним чином, що ним та ОСОБА_3 учиняються хоч якісь дії, які можуть привести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Наголошує, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, які дали б змогу, на його думку, встановити співмірність заявлених позовних вимог із тими заходами забезпечення позову, які пропонує вжити позивач.
Таким чином, вважає, судом першої інстанції не було встановлено співмірності заявлених позовних вимог із заявленими заходами вжиття забезпечення позову.
Звертає увагу суду, що житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_4 за власні кошти до знайомства із позивачем та початку його проживання у даному будинку. Відтак, зазначає, такий будинок не є та не може бути спільною власністю подружжя.
При апеляційному розгляді справи представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити їх в повному обсязі, а Згурівського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року - скасувати.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явились (а.с.181-182; 187).
У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву позивача по справі про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що позивачем у повному обсязі доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення його позову. Суд вказав, що у даному випадку застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення таких прав, оскільки на даний час відповідачі можуть розпорядитись спірними земельними ділянками, що є предметом спору.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову відповідає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Як вбачається із матеріалів вказаної справи позивач звернувся до суду із даним позовом, відповідно до якого, враховуючи уточнену позовну заяву, подану 14 жовтня 2024 року, просив суд: встановити юридичний факт спільного проживання його та ОСОБА_4 однією сім'єю як жінки та чоловіка, без реєстрації шлюбу, починаючи з 15 вересня 2000 року по 18 квітня 2024 року; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 його спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Встановлено, після смерті останньої, Березанською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №123/2024 (а.с. 53-65).
Відтак, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину у встановленому законом порядку прийняли її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є відповідачами у даній справі (а.с. 54-55).
Разом з тим, у спадковій справі міститься довідка старости Жуківського старостинського округу Згурівської селищної ради від 03 липня 2024 року №03.04-17/136, відповідно до якої на день смерті ОСОБА_4 з нею був зареєстрований та проживав її співмешканець - ОСОБА_2 (а.с. 58).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що у позовній заяві позивач ОСОБА_2 ставить вимогу про визнання житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 його спільною сумісною власністю подружжя з ОСОБА_4 .
Таким чином, предметом розгляду в даній справі є саме спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який прийняли у спадщину відповідачі по справі.
Враховуючи зазначені обставини, а також предмет позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Крім того, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянтів в частині того, що позивачем не було доведено належним чином, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 учиняються хоч якісь дії, які можуть привести до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду та спрямовані на відчуження вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, оскільки це не впливає на висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову, адже житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 є предметом позову у даній справі.
Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки спірне майно фактично перебуває у їх володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення поданої заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються вирішення питання по суті спору, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, заявлені заходи забезпечення позову в повній мірі відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 05 листопада 2024 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 березня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська
В.О. Фінагеєв