03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 760/26250/23 Головуючий у суді першої інстанції - Зуєвич Л.Л.
Номер провадження № 22-ц/824/4174/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А
19 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Акціонерне товариство «Універсал Банк», поданою представником Македоном Олександром Андрійовичем, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопада 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , відповідно до якого просило просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09 серпня 2018 року у розмірі 49 802,39 грн станом на 22 серпня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських.
Своїм підписом в анкеті-заяві відповідачка повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погодилась з тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 33 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Звертає увагу на те, що станом на 09 січня 2022 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 п. 5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 09 січня 2022 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.п. 5.18, 5.19 кредит 28 квітня 2022 року став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банк нараховував неустойку, передбачену Тарифами.
В зв'язку із порушенням умов договору про надання банківських послуг від 22 серпня 2023 року, у відповідачки виникла заборгованість у розмірі 49 802,39 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 49 802,39 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, не в повному обсязі досліджено матеріали справи. Зазначав, що між сторонами було погоджено усі істотні умови договору.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Зазначав, що підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку. Також підтвердила, що вищевказані документи їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Вважає посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначав також, що відповідачем не висловлювалось жодних заперечень з приводу наявної заборгованості, контр розрахунку заборгованості не надано.
Враховуючи вищевикладене, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання (а. с. 12).
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 2-3 анкети-заяви).
Відповідачка просила вважати її власноручний підпис або його аналоги (у т.ч. удосконалений електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку для засвідчення її дій. Також визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у т.ч. підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися з використанням простого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису (п. 6 анкети-заяви).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банк долучив витяг з Моноправил monobank / Uviversal bank, покрокову інструкцію активації картки Monobank та підписання УЕП Умов і правил, витяг з «Моноправил monobank/ Uviversal Bank», витяг з тарифів банку Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картка monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а. с. 13-31).
Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 09 серпня 2018 року, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 22 серпня 2023 року заборгованість відповідачки за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 49 802,39 грн (а. с. 8-11).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено видачі відповідачу кредитної картки, розміру встановленого кредитного ліміту та наданого кредиту, руху коштів на відкритому рахунку, а надані позивачем умови та правила, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, оскільки не підписані відповідачем.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог банку з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається і судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписавши 09 серпня 2018 року анкету-заяву, висловила згоду на отримання банківських послуг, а саме просила відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору; на підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100 000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків.
Апеляційний суд враховує, що анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі анкети-заяви та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк.
Так, анкета-заява від 09 серпня 2018 року містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана анкета не містить даних про розмір кредитних коштів.
В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримала платіжну картку, строк дії цієї картки та що на її ім'я відкрито поточний рахунок.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Пояснення позивача в апеляційній скарзі що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень, попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом, а також, що позичальник ознайомився з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» і Тарифами, зазначені документи містяться в мобільному додатку і відповідач має цілодобовий доступ до них, враховуються апеляційним судом, однак даних обставин не спростовують.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому згідно пункту 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).
У розрахунку заборгованості зазначено, що розмір заборгованості за наданим кредитом складає 49 802,39 грн і вказана сума заявлена банком до стягнення.
Проте, будь-яких доказів видачі кредитних коштів, підвищення (збільшення) кредитного ліміту до матеріалів справи позивачем до суду першої інстанції надано не було.
Подача 15 жовтня 2024 року позивачем виписки по банківському рахунку (а.с.154 т.1), довідки про наявність відкритого рахунку на ім'я ОСОБА_1 ( а.с. 155 т.1), довідки про розмір встановленого кредитного ліміту ( а.с. 157 т.1) уже після ухвалення судом першої інстанції рішення не впливає на висновки суду першої інстанції, оскільки вказані докази подані з порушенням вимог ч.2 ст. 83 ЦПК України.
Не можуть бути враховані вказані докази і при апеляційному перегляді даної справи оскільки відповідно до положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України - докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З врахуванням того, що саме позивач є власником даної інформації тому він мав технічну можливість та процесуальний обов'язок подати дані докази разом із позовною заявою, однак вказаних дій не вчинив.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за договором від 09 серпня 2018 року становить 49 802,39 грн (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять, і апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що всі платежі щодо погашення заборгованості за кредитом відображені у розрахунку.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу із запереченнями проти викладених позивачем обставин, зустрічних доказів саме по собі не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Апеляційним судом відхиляються як неспроможні доводи позивача в апеляційній скарзі, що банк подав до суду належні, достовірні та достатні докази у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, витягу з тарифів банку, витягу з умов та правил надання банківських послуг, розрахунку заборгованості, які не були належно оцінені судом першої інстанції та допущено поверхневий та формальний підхід до необхідності їх дослідження, з огляду на встановлені судом обставини недоведеності розміру виданого кредиту, якщо такий був виданий, і заборгованості, яка могла утворитися.
Враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати грошові зобов'язання та повернути кредитні кошти.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди з судовим рішенням і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк», подану представником Македоном Олександром Андрійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.
Текст постанови складено 19 березня 2025 року.
Судді :
_______________ ________________ ______________
М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв