Провадження № 22-ц/803/3054/25 Справа № 185/13500/24 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
12 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року у складі судді Зінченко А.С. про відмову у прийнятті до провадження заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Цент фінансових рішень», приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В'ячеславович, про зміну способу та порядку виконання виконавчого напису нотаріуса,-
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року відмовлено в прийнятті до провадження заяви ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Цент фінансових рішень», приватний виконавець Щигарцев І.В., про зміну способу та порядку виконання на підстав виконавчого напису нотаріуса (а.с. 15).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 20-24).
Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання на підстав виконавчого напису нотаріуса не передбачений нормами ЦПК України, а тому в прийнятті до розгляду такої заяву в порядку виконання (ст. 435 ЦПК України) слід відмовити.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Виходячи з приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
16 грудня 2024 року до місцевого суду надійшла заява ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», про зміну способу та порядку виконання виконавчого напису нотаріуса (а.с. 1-2).
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У відповідності до змісту ч. 7 ст. 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вже звертав увагу на те, що загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у прийнятті заяви про зміну способу та порядку виконання на підставі виконавчого напису нотаріуса посилаючись на те, що нормами ЦПК України не передбачений розгляд такої заяви, при цьому, суд не врахував, що згідно ст. 435 ЦПК України за результатами розгляду такої заяви суд постановляє ухвалу про задоволення такої заяви або про відмову в її задоволенні.
Постановлення ухвали про відмову у прийнятті за результатами розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання на підставі виконавчого напису нотаріуса, нормами процесуального права не передбачено.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті заяви про зміну способу та порядку виконання на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З огляду на наведене доводи апелянта про допущення судом першої інстанції порушення процесуальних норм знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції. Вказана підстава є достатньою для скасування оскарженого судового рішення, тому інші доводи апеляційною скарги не мають правового значення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена ухвала суперечить нормам процесуального права тому підлягає скасуванню із направленням матеріалів заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» - задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року про відмову у прийнятті до провадження заяви - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “12» березня 2025 року.
Повний текст постанови складено “20» березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна