Провадження № 22-ц/803/2358/25 Справа № 208/5733/24 Суддя у 1-й інстанції - Савранський Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
20 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
розглянувши в приміщенні суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Дубова Олена Андріївна, на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року про залишення без розгляду та повернення заяви представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Дубової Олени Андріївни про скасування судового наказу у складі судді Савранського Т.А. у цивільній справі №208/5733/24 за заявою Комунального підприємства “Центральні тепломережі» Кам'янської міської ради про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за оплаті за послуги з теплопостачання, -
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Дубової О.А., про скасування судового наказу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за № 208/5733/24 від 09 липня 2024 року виданого за заявою КП «Центральні тепломережі» Кам'янської міської ради, залишено без розгляду та повернуто її боржнику, на підставі ч.1, 6 ст. 170 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений ч.1 чт. 170 ЦПК України на подання заяви про скасування судового наказу, не подавши клопотання про поновлення такого процесуального строку, що є підставою для застосування положень ч.5 ст. 170 ЦПК України, та заявник не навела даних про необґрунтованість вимог стягувача, не довела, в чому саме полягає наявність спору про право, що не може бути розглянуто в порядку наказного провадження, внаслідок чого дана заява є неналежно оформленою і що є підставою для застосування ч.6 ст. 170 ЦПК України (а.с.34,35).
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Дубову О.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.38-41).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Так, скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять рекомендованого поштового повідомлення про вручення боржникові або членам її сім'ї поштового відправлення із вкладенням судового наказу та додатків до нього. Оскаржувана ухвала не містить зазначення коли саме боржник отримала судовий наказ, адже саме з цієї дати починає відлік процесуального строку на право подання заяви про скасування судового наказу, що судом першої інстанції не встановлено. Також зазначила, що судом першої інстанції, при розгляді заяви стягувача про винесення судового наказу не здійснювався запит до відповідних органів щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_1 , тоді як боржник до 08 квітня 2021 року була зареєстрована зовсім за іншою адресою. Так адреса, за якою направлявся пакет документів судом, є адресою проживання її батька. Скаржник наголошує, що ані копію судового наказу, ані заяви про видачу судового наказу з додатками вона ніколи не отримувала, а про існування такого судового наказу їй стало відомо лише 03 жовтня 2024 року, коли за адресою по АДРЕСА_1 , де мешкає її батько, надійшло поштове повідомлення від виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження за цим судовим наказом. Скаржник вважає, що не пропустила процесуального строку, встановленого ст. 170 ЦПК України, адже взагалі не отримувала оскаржуваний судовий наказ, що не потребує подання відповідного клопотання.
Крім цього скаржник зазначає, що судовий наказ не містить періоду, за який проводиться стягнення, адже з 08 квітня 2021 року вона не проживає та не зареєстрована за адресою, яка вказана у наказі, а з 23 квітня 2021 року вона не є власником цієї квартири, що свідчить про наявність спору та не може розглядатись в порядку наказного провадження, враховуючи ще і застосування строку позовної давності.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Стягувач КП «Центральні тепломережі» Кам'янської міської ради, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що, в провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа за заявою КП «Центральні тепломережі» Кам'янської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання послуг по оплаті за теплопостачання, судового збору.
09 липня 2024 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Центральні тепломережі» Кам'янської міської ради 17700,00 грн заборгованості по оплаті за теплопостачання, та судовий збір у розмірі 302,80 грн.
З заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 звернулась до суду лише 09 жовтня 2024 року, відтак нею пропущено строк на звернення до суду, встановлений ч. 1ст. 170 ЦПК України.
Ухвалюючи про залишення без розгляду та повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції зазначив, що заявник ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений ч.1 чт. 170 ЦПК України на подання заяви про скасування судового наказу, не подавши клопотання про поновлення такого процесуального строку, що є підставою для застосування положень ч.5 ст. 170 ЦПК України.
Також суд першої інстанції вважав недоведеним боржником необґрунтованість вимог стягувача та недоведеність наявності спору про право, що є підставою для застосування ч.6 ст. 170 ЦПК України.
З таким висновком суду та обставинами справи колегія суддів повністю не погоджується.
Згідно з ч.1ст.170 ЦПК України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 3 ч. 5 ст.170 ЦПК України встановлено, що заява про скасування судового наказу має містити клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 ЦПК України у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Так, колегією суддів встановлено, що судовий наказ, виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська 09 липня 2024 року, надсилався судом на адресу боржника ОСОБА_1 09 липня 2024 року, що підтверджується супровідним листом (а.с.18).
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертом, який має вміст у вигляді судового наказу, тобто, без заяви про видачу судового наказу із додатками, на поштовій довідці про причини повернення конверту, міститься відмітка пошти “за закінченням терміну зберігання».
Матеріали справи не містить письмових доказів про отримання ОСОБА_1 судового наказу, що судом першої інстанції не враховано.
Колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника щодо відсутності в матеріалах справи письмових доказів саме отримання нею як заяви про видачу судового наказу з додатками, так і самого судового наказу, за відсутності чого неможливо встановити певну дату отримання ОСОБА_1 судового наказу.
Належить зазначити, що процесуальний строк, визначений ч.1 ст. 170 ЦПК України, починає свій відлік саме з дня отримання судового наказу божником, а не з дня його надіслання судом на адресу боржника, як про це помилково зазначив суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про пропуск ОСОБА_1 строку, встановленого ст. 170 ЦПК України, взявши за дату початку відліку процесуального строку саме дату надіслання судом судового наказу на адресу боржника, що не відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржник про те, що вона дізналась про наявність судового наказу лише 03 жовтня 2024 року, оскільки інших відомостей про момент того, коли ОСОБА_1 дізналась про наявність судового наказу, матеріали справи не містять, подавши заяву про скасування судового наказу вже 09 жовтня 2024 року, тобто, в межах строку, передбаченого ч.1 ст. 170 ЦПК України.
Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції невірно встановив перебіг початку строку, визначеному у ст. 170 ЦПК України, а, відтак, дійшов помилкового висновку про застосування ч. 5 ст. 170 ЦПК України щодо необхідності подання ОСОБА_1 клопотання про його поновлення із зазначенням причин пропуску цього строку.
Разом з цим, суд першої інстанції, застосовуючи ч.6 ст. 170 ЦПК України, вважав заяву ОСОБА_1 неналежно оформленою з підстав, зокрема, недоведеності даних про необґрунтованість вимог стягувача та недоведеності наявності спору про право, та залишив заяву без розгляду з поверненням заяви заявникові.
Колегія суддів також не може погодитись з висновками суду першої інстанції в цій частині, адже, застосовуючи пропуск боржником процесуального строку, фактично розглянув по суті вимоги заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, надавши правову оцінку наданим заявником ОСОБА_1 письмовим доказам до цієї заяви, що є передчасним та суперечить нормам ст. 170, 171 ЦПК України.
За таких підстав, у суду першої інстанції не було належних правових підстав для застосування положень ані ч.5 ст. 170, ані ч.6 ст. 170 ЦПК України та залишення без розгляду і повернення заяви боржникові ОСОБА_1 у цій справі.
Колегія суддів повністю приймає доводи скаржника ОСОБА_1 до уваги та вважає їх обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при залишенні без розгляду і поверненні заяви ОСОБА_1 , що призвело до постановлення помилкової ухвали, знайшли своє підтвердження, а у суду першої інстанції не було достатніх підстав для застосування ч.5,6 ст. 170 ЦПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Дубова Олена Андріївна - задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено “20» березня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна