Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/2935/21
Провадження № 1-кп/490/43/2025
«20» березня 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
за участі прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
його захисника - ОСОБА_7
потерпілої - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021150020000117 про обвинувачення
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, освіти не здобув, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , , раніше засуджувався:
-20 червня 2014 року - Дніпровським районним судом міста Києва - за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - до 10 років позбавлення волі; був звільнений 03 травня 2019 року умовно-достроково, з невідбутим строком покарання 02 роки 05 місяців 10 днів
у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України, -
1. ОСОБА_6 звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України.
2. По справі проведений судовий розгляд, судові дебати, обвинувачений висловив останнє слово та суд пішов до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
3. Під час винесення вироку у нарадчій кімнаті з'ясувалось, що ухвалення судового рішення з дотримання встановленого у статтях 2, 7, 9 КПК України загальних засад кримінального судочинства, зокрема - всебічного, повного та неупередженого судового розгляду кримінального провадження, не є можливим.
3.1. Так, відповідно до частини 4 статті 107 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції в обов'язковому порядку здійснюється фіксування перебігу судового процесу за допомогою технічних засобів.
В обставинах же цього кримінального провадження 05 березня 2025 року судом було проведене судове засідання, під час якого судом були досліджені результати проведеного за участі свідка ОСОБА_10 слідчого експерименту, після чого суд завершив дослідження обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, надав обвинуваченому останнє слово та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Проте, через технічний збій за результатами цього засідання зроблений лише відеозапис судового засідання належної якості; аудіо запис судового засідання же не відтворюється.
Таке здатне поставити під сумнів обґрунтованість вироку за результатами розгляду кримінального провадження.
3.2. До того ж, з в обставинах кримінального провадження об'єднуючим закріплюючим та закріплюючим елементом, без якого інші докази практично втрачають доказове значення, є визнаний під час досудового розслідування ніж, який, як стверджує досудове розслідування, є знаряддям злочину.
Така «роль» цього доказу вимагає підвищеної ретельності під час його дослідження у суді.
Проте, під час здійснення цього кримінального провадження цей ніж безпосередньо не оглядався, що навряд є домірним значенню цього речового доказу.
3.3. Окрім того, прокурором суду надані протоколи допиту обвинуваченого, як підозрюваного.
Проте, документи, у яких відображений зміст висунутої ОСОБА_6 підозри до матеріалів кримінального провадження не долучені, що не дозволяє повною мірою оцінити позицію обвинуваченого, зокрема, під час досудового розслідування.
4. Діючим Кримінально-процесуальним законодавством порядок дій суду у такому випадку не є врегульованим, через що відповідно до частини 6 статті 9 КПК України суд виходе з загальних засад кримінального провадження, що визначені у статті 7 цього Кодексу.
4.1. Оскільки ухвалення вироку без дотримання таких засад суперечить вимогам діючого кримінально-процесуального законодавства, через що взагалі не є можливим, суд вважає за необхідне, не ухвалюючи вирок по суті справи, діяти в силу засади законності за правилами застосування аналогічного кримінально-процесуального закону.
При цьому ситуацією, що є аналогічною той, яка склалась в процесі, суд вважає ситуацію, яка складається під час проголошення обвинуваченим останнього слова, адже під час останнього слова обвинуваченого, так само, як й під час наради суддів, сторони не мають можливості подавати докази, сторони не мають право ставити запитання та обмінюватись міркуваннями із приводу обставин справи та ходу судового розгляду.
Відповідно до частини 4 статті 365 КПК України, яка регулює проголошення останнього слова обвинуваченого, у випадку, коли за наслідками останнього слова ухвалення вироку не є можливим, суд відновлює з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.
4.2. В цьому випадку таке відновлення не порушить прав сторін у справі.
4.3. Більше того, відповідно до Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
Та з огляду на дороговкази, що запроваджені у цих настановах судової практики міжнародних судових установ, суд відзначає, що більш ретельне дослідження обставин цієї справи сприяє належному захисту права ОСОБА_11 на життя.
За такого суд вважає за необхідне відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 365 КПК України, суд, -
Відновити з'ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 115 Кримінального Кодексу України - та перевірку їх доказами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя = ОСОБА_1 =
Суддя = ОСОБА_2 =
Суддя = ОСОБА_3 =