Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3851/19
Провадження № 1-кп/490/127/2020
«05» лютого 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - Алєйнікова В.О.,
при секретарі - Буравцовій Є.Д.
за участі прокурора - Добрінової О.В.
захисника - Дорошенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Римніку Вилча держави Румунія, є громадянином Румунії, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України
встановив:
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Під час судового засідання захисник заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі за сплиненням строків давності
2. Прокурор під час судового засідання проти задоволення цього клопотання не заперечував.
Встановлених судом обставин із посиланням на докази
Відповідно до статті 49 Кримінального Кодексу України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули встановлені у пунктах 1-5 частини 1 вказаної статті строки.
Об'єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:
Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, котра вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цьому разі перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. Одночасно факт умисного вчинення особою будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду є обставиною, яка зупиняє диференційовані строки, визначені в ч. 1 ст. 49 КК.
Якщо особа, що ухилилася від досудового розслідування або суду, буде затримана чи з'явиться із зізнанням до моменту закінчення загального (недиференційованого) строку давності (до спливу 5-річного строку з дня вчинення кримінального проступку чи 15-річного строку з дня вчинення злочину), то диференційовані строки давності, визначені у ч. 1 ст. 49 КК, відновлюються. У цьому разі час, який минув з дня вчинення кримінального правопорушення, до дня, коли особа стала ухилятися від досудового розслідування або суду, а також час, який минув із дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання до дня набрання вироком законної сили, зараховується у диференційований строк давності.
Якщо відновлення диференційованих строків давності, визначених у ч. 1 ст. 49 КК, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності виявиться для неї менш сприятливим, застосуванню підлягає загальний строк давності, визначений у ч. 2 ст. 49 КК: п'ять років з дня вчинення кримінального проступку, п'ятнадцять років з дня вчинення злочину. За таких обставин до загального строку давності зараховується і час, протягом якого особа ухилялася від досудового розслідування або суду (з дня ухилення до дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання)».
Отже, звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального Кодексу України є можливим за наявності трьох умов:
-закінчення зазначених у законі строків;
-не ухилення особи від слідства або суду
-не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості;
Вирішення питання про наявність таких у мов в цьому випадку призводить до такого.
А. Щодо закінчення зазначених законом строків.
Вирішуючи питання про те, чи сплили передбачені законом строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, суд, виходе з такого.
Відповідно до положень пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України, питання при закінчення строків давності вирішується, виходячи з:
1.початкового моменту перебігу строку давності;
2.передбаченої законом тривалість строку давності.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою діяння, що містить елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною Кримінального Кодексу України.
Тривалість строків давності відповідно до пунктів 1-5 частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України визначається ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, в свою чергу, відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України, визначається відповідно до санкцій статей Особливої частини цього Кодексу.
Статті Кримінального Кодексу ж, санкції яких мають враховуватись при визначенні ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, визначаються відповідно до вчиненого особою діяння та наявності в такому діянні елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Таке доводить, що для вирішення питання про закінчення строків давності слід визначити:
I.сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України;
II.ступінь тяжкості цього діяння;
III.тривалість строку давності
І……Вирішуючи питання про порядок визначення сутності вчиненого ОСОБА_3 діяння, часу його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд виходе з такого.
1. Норма статті 49 Кримінального Кодексу України на відміну від норм, що регулюють звільнення від кримінальної відповідальності з інших підстав, не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із визнанням цією особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, її каяттям у такому або відшкодуванням нею завданої нею шкоди.
Норми §2 глави 24 Кримінального Процесуального Кодексу України, що регулюють порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема, за цією обставиною, не передбачають, що для звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією обставиною необхідними є встановлення внаслідок досудового розслідування або судового розгляду як самого факту вчинення кримінального правопорушення, так й усіх обставин його вчинення. При цьому відповідно до частини 1 статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, діюче законодавство не пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й з встановленням часу та характеру вчиненого особою кримінального правопорушення внаслідок кримінального провадження.
В той же час, у частині 2 статті 285 Кримінального Кодексу України зазначається про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, як розтлумачив Верховний Суд України у пункті 3 своєї Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328 К/С-16, системно-структурний аналіз норм Кримінального Процесуального Кодексу доводить, що обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Таке доводить, що при вирішенні питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого особою діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, слід визначати, на підставі версії державного обвинувачення про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, що викладена в обвинувальному акті.
2. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України.
2.1. У наданому суду обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_2 вчинив протиправні діяння 20 - 24 травня 2018 року.
2.2. Його дії органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України.
За такого при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності сутність вчиненого нею діяння, час його вчинення та наявність в ньому елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого в Особливій частині Кримінального Кодексу України, суд визначає на підставі версії державного обвинувачення, за якою
20-24 травня 2018 року той вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України.
Таке дозволяє визначити початковим моментом перебігу строку давності в цьому випадку 24 травня 2018 року.
ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кваліфікованого за частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України кримінального правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_2 , суд враховує санкцію цих норми та положення статті 12 цього Кодексу.
Ці норми дозволяють вирішити питання про ступень тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого звинувачений ОСОБА_2 , таким чином.
1. Санкція частини 2 статті 185 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.
Відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
2. Санкція частини 2 статті 361 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.
Відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального Кодексу України за такого це кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
Отже, кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_2 , є нетяжким злочином.
ІІІ……Вирішуючи питання щодо тривалості строків давності у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення ОСОБА_2 , суд виходе з приписів частини 1 статті 49 Кримінального Кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї статті у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, строк давності становить п'ять років.
Таке доводить, що в цьому випадку строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності тривав до 24 травня 2023 року.
Б. Щодо неухилення обвинуваченої від слідства та суду.
А……Як розтлумачив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17 визначив таке.
Закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов'язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.
Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв'язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.
При з'ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку.
Б……З огляду на такі настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Матеріали справи доводять, та сторони або потерпіла зрештою не заперечують того, що в межах цього кримінального провадження у квітні 2019 року ОСОБА_2 було висунуте обвинувачення.
Отже, після цієї дати обвинувачений усвідомлював, що в нього є наявним юридичний обов'язок з'являтись до суду за викликом та перебувати «в межах досяжності» суду.
2. Принагідно суд відзначає, що під час досудового розслідування обвинувачений від органів досудового розслідування не ухилялась.
3. З матеріалів кримінального провадження вбачається, та сторони не заперечують того, що після направлення справи до суду обвинувачений не вчиняв дій, що можуть бути сприйнятими, як ухилення від суду; тривалість розгляду справи ж є зумовленою повномасштабним вторгнення збройних сил російської федерації на територію України.
Наведене у сукупності доводить, що в обставинах цього кримінального провадження ОСОБА_2 від суду не ухилявся.
В. Щодо невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеню тяжкості.
Відповідно до частини 3 статті 49 Кримінального Кодексу України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частині першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
В зв'язку з цим суд відзначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що після 24 травня 2018 року ОСОБА_2 вчинив злочин.
Таке доводить, що в цьому випадку перебіг давності не переривався.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Під час вирішення питання про наявність підстав для подальшого розгляду цього кримінального провадження
І……Відповідно до частини 2 статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
ІІ……З огляду на таке суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає наступне.
1. Встановлені судом обставини доводять, що в цьому випадку з моменту вчинення стверджуваного кримінального правопорушення до моменту розгляду питання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності встановлені у частині 1 статті 49 Кримінального Кодексу України строки давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням вказаних автором обвинувального акту діянь сплинули.
2. Під час досудового розслідування обвинувачений у встановленому законом порядку уклав угоду про визнання винуватості.
Таке не дозволяє стверджувати, що обвинувачений бажає розглядати справу з метою доведення своєї невинуватості.
3. Захисник просить про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття провадження у справі.
Таке дозволяє прийти до висновку про те, що обвинувачений висловив свою позицію у справі, яка наразі полягає ні в чому іншому, як у тому, що він не заперечує проти закриття провадження у справі із спливом строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 288 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого провадження у цій справі слід закрити, що унеможливлює подальший розгляд цього кримінального провадження.
Під час вирішення питання про можливість закриття кримінального провадження за відсутності обвинуваченої.
І……Вирішуючи питання про можливість вирішення питання про закриття кримінального провадження за відсутності обвинуваченої суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.
1. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
/частина 1/
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
/частина 2/
2. Відповідно до статті 2 Кримінального Процесуального Кодексу України
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 розтлумачив, що
Послідовність викладення в диспозиції [цієї] правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
3. Відповідно до Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» Розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого за таких умов:
-своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту;
-наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення;
-проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес;
-забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення;
-надання особі права на оскарження судового рішення;
-забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи.
4. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кримінального Процесуального Кодексу України
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, [зокрема] що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
ІІ……Вирішуючи питання про наявність в умовах цього кримінального провадження умов для розгляду справи за відсутності обвинуваченого, суд відзначає таке.
1. В цьому випадку обвинувачений був своєчасно повідомленим про час та місце розгляду питання про закриття провадження у справі.
2. Як доведено вище, в цьому випадку закриття провадження у справі відповідає позиції обвинуваченого.
3. Далі, питання про закриття провадження у справі було розглянуте у відкритому судовому засіданні у загальному порядку; при цьому у судовому засіданні брав участь захисник обвинуваченого.
4. Далі, обвинуваченому буде надано судове рішення по суті розглянутого питання, та він буде мати можливість його оскаржити у встановленому порядку, зокрема - із використанням засобів зв'язку.
Таке доводить, що в цьому випадку судом дотримані усі вимоги щодо забезпечення справедливого розгляду справи за відсутності обвинуваченого.
ІІ……Приймаючи рішення про закриття провадження у справі за відсутності обвинуваченого, суд враховує й таке.
В цьому випадку будь-які підстави для твердження про те, що втручання у права та свободи обвинуваченого виправдовується потребами судового розгляду є відсутніми, адже такі твердження не відповідають вимогам кримінального закону.
Відповідно ж до процитованих приписів пункту 2 частини 3 статті 132 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин застосування до нього заходів примусу є відсутніми.
Таке доводить, що в цьому випадку суд вжив усі можливі заходи для забезпечення явки обвинуваченого у судове засідання.
ІІІ……Суд враховує й таке.
1. Розгляд справи за відсутності обвинуваченого в обставинах, що склались в межах цього кримінального провадження, дійсно прямо законом не передбачений.
2. В той же розгляд справи за відсутності обвинуваченого, як доведено вище, відповідає міжнародним стандартам справедливого судового розгляду та не призведе до порушення його /обвинуваченого/ прав.
3. За таких обставин навіть якщо пристати на позицію про те, ніби в умовах цього кримінального провадження розгляд справи за відсутності обвинуваченого є порушенням певної процедури, таке порушення матиме наслідком забезпечення інтересів ефективного судового провадження, а також - визначення навіть для потерпілих належної процедури захисту їх прав.
4. Продовження ж здійснення кримінального провадження за таких обставин призведе лише до безпідставного затягування вирішення питань кримінального судочинства та безпідставного й беззмістовного продовження судового розгляду без реальної можливості його завершення задля самого лише формального дотримання процедури.
Наведене у сукупності дозволяє в умовах цього кримінального провадження вирішити питання про закриття провадження у справі за відсутності обвинуваченого.
Керуючись статтями 369-372, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.Клопотання захисника - задовольнити.
2.Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності в зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України - в зв'язку з закінченням строків давності.
3.Провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15 - частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 361 Кримінального Кодексу України - закрити.
Ухвала може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 (семи) днів.
Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=