Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5121/21
Провадження № 1-кп/490/519/2021
05 лютого 2025 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.
? при секретарі? ? -? ? Буравцовій Є.Д.
за участі прокурора ? - Бороденка С.А.
обвинуваченого ? - ОСОБА_1
? його захисника - Зозулі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження №? ? 12021152040000212 про обвинувачення
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
В? ? С? ? Т? ? А? ? Н? ? О В? ? И? ? В? ? :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
І……Сторони вважали за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні.
ІІ……Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
1. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор послався про те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, а ризики, які були враховані під час винесення попередніх ухвал про застосування до нього запобіжних заходів, наразі не усунуті та не зменшились.
2. Обвинувачений під час судового засідання просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний період доби.
В обґрунтування послався про те, що має вживати дії для свого життєзабезпечення, отже - має мати можливість працевлаштуватись та отримувати заробітну плату.
3. Захисник під час судового засідання позицію свого підзахисного підтримав..
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. 01 липня 2021 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 115, частиною 1 статті 263, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України,.
2. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів за таких обставин.
2.1. У березні 2021 року в непрацюючого мешканця м. Миколаєва ОСОБА_1 виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу з метою свого збагачення
Реалізуючи злочинний намір, 09.03.2021 біля 02:30 год. ОСОБА_1 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету скоєння розбійного нападу, заздалегідь приготувавши знаряддя вчинення злочину, а саме предмет зовні схожий на пістолет та медичну маску для приховування обличчя, прибув до автомобільної заправочної станції, розташованої за адресою: м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 192-В.
Перебуваючи біля приміщення АЗС, в якому на той час знаходився ОСОБА_3 , який працював оператором АЗС, ОСОБА_1 одягнувши медичну маску для приховування обличчя, спробував зайти до приміщення, але це йому не вдалося, оскільки двері були зачинені.
ОСОБА_3 , почувши сторонній шум, відчинивши двері приміщення, вийшов встановити причину шуму.
В цей час ОСОБА_1 , очікуючи його за рогом, вийшов до ОСОБА_3 та продемонстрував йому предмет, схожий на пістолет, який був обладнаний пристроєм для без звукової стрільби чорного кольору, погрожуючи ним, чим подолав у нього волю до опору, створивши реальні підстави побоюватись застосування до нього насильства, небезпечного для його життя і здоров'я, та висунув вимогу передати йому грошові кошти.
ОСОБА_3 , маючи реальні підстави побоюватись за своє життя та здоров'я, розцінюючи погрозу вказаним предметом реальною, пообіцяв віддати йому кошти, якщо той не завдасть йому шкоди та під його контролем повернувся до приміщення АЗС, щоб дістати гроші з каси та віддати їх ОСОБА_1 на виконання його злочинної вимоги.
Контролюючи дії ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , не маючи на це дозволу, також зайшов до приміщення АЗС, чим проник у інше приміщення з метою вчинення розбійного нападу.
Перебуваючи в приміщенні АЗС ОСОБА_3 , будучи під прицілом пістолету, яким погрожував ОСОБА_1 , з верхнього ящика письмового столу дістав грошові кошти, що були отримані за продаж пального та спробував їх віддати йому, на що той заперечив, наказавши? ? грошові кошти покласти до пакету. Не маючи його ОСОБА_3 пояснив, що такого пакету, який він бажає, в нього немає та запропонував покласти грошові кошти до пакету з під насіння, який знаходився на столі. ОСОБА_1 погодився, наказавши їх помістити до вказаного пакету та передати йому.
Отримавши пакет з грошовими коштами, ОСОБА_1 залишив місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись викраденими коштами на власний розсуд, чим заволодів майном ТОВ “СІТІ ОЙЛ» на загальну суму 2.970 грн.
Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 3 статті 187 Кримінального Кодексу України - як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи (розбій), поєднаний із проникненням у інше приміщення.
2.2. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
11.03.2021 [він] під час моніторингу Інтернет-сайту “Мінует Біз» виявив анкету раніше знайомої жінки на ім'я ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), яка раніше надавала йому сексуальні послуги, та в нього виникло бажання з нею зустрітися для отримання цих послуг.
Зателефонувавши до ОСОБА_5 за номером, який був зазначений в? ? анкеті на сайті, ОСОБА_1 домовився про зустріч із нею о 19:20 год. 11.03.2021, проте зустріч не відбулась і була перенесена на 12.03.2021.
12.03.2021 близько 11:00 год. ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_5 та домовився про зустріч о 13:00 год.
12.03.2021 біля 13:00 години, ОСОБА_1 на автомобілі марки “Renault Kango» д/н НОМЕР_1 , який належить його дружині ОСОБА_6 та перебував у його фактичному користуванні, прибув до перетину вулиць Московська та Адмірала Макарова в місті Миколаєві, де залишив автомобіль та пройшов до будинку АДРЕСА_2 . Зустрівши, ОСОБА_5 повела його в квартиру АДРЕСА_3 , яку вона винаймала для надання послуг сексуального характеру.
Біля 13:00 години цього ж дня, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , які знаходились в приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин через її погрози розповісти про їхні інтимні стосунки, виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5 .
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_5 , ОСОБА_1 дістав зі своєї чоловічої сумки нарзіний револьвер калібру 5,6 мм., виготовлений способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер марки “ZORAKI R1», № 1019-004667, який приніс з собою та порахував його зручним знаряддям вчинення злочину та таким, що володіє достатніми властивостями для досягнення мети злочину - умисного вбивства.
Після чого ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_5 та бажаючи їх настання, підійшов до неї та натиснувши на спусковий гачок пістолету здійснив один постріл в область скроні голови справа, чим спричинив ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: дві вогнепальні рани, розташовані на передній та правій поврхні голови; крововиливи в м'які тканини голови в лобній та правій скроневій області; пошкодження лобної та правої скроневої кістки; розриви твердої мозкової оболонки в місцях зазначених пошкоджень; субдуральна та субарахноїдальні крововиливи з розм'якшеннями речовини головного мозку по ходу ранових каналів, які відповідно до висновку експерта № 891, в своїй сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
У подальшому, з метою уникнення покарання, ОСОБА_1 зачинив за собою квартиру та забрав із собою знаряддя злочину - нарізний револьвер калібру 5,6 мм., виготовлений способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер марки “ZORAKI R1», № 1019-004667 та набір ключів від цієї квартири та від квартири в якій проживала ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_5 , які залишив у своєму автомобілі.
Приїхавши до свого місця мешкання ОСОБА_7 вказаний пістолет помістив до металевого сейфу, де 18.03.2021 він був вилучений працівниками поліції під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ключі були вилучені 18.03.2021 під час санкціонованого обшуку автомобіля марки “Renault Kango» д/н НОМЕР_1
Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 115 Кримінального Кодексу України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
2.3. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
Маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_1 придбав без передбаченого законом дозволу, в порушення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів », затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, у невстановлених осіб та невстановленому місці:
-пістолет марки “Stalker» серії №? ? М2906-UK № 0919-000098, калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, який зберігав його у лівій зовнішній кишені куртки чорного кольору та носив його при собі без відповідних дозвільних документів;
-пістолет револьверного типу № 1019-004667 та 5 набоїв калібру 5,6 мм. в ньому, який є нарізним револьвером? ? калібру 5,6 мм. Флобер марки “ZORAKI R1», № 1019-004667, який зберігав в сейфі квартири АДРЕСА_6 , без відповідних дозвільних документів;
-гладкоствольний револьвер калібру 9 мм. Р.А., що виготовлений способом саморобної переробки шумового (стартового) револьвера моделі “МР 313 Наган-07» № 093139937 та призначений для подачі звукових сигналів (звукової імітації пострілу) із застосуванням капсулів-запалювачів “Жевело-Н», який зберігав в автомобілі марки? ? Renault Kango» д/н НОМЕР_1 , без відповідних дозвільних документів;
-8 пістолетних патронів каліюру 9 мм Р.А., спорядженими металевими кулями та 5 - 5,6-мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення, які зберігав в автомобілі Renault Kango» д/н НОМЕР_1 , яким він користувався;
-69 - 5,6 мм? ? (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення, які зберігав по місцю проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
18.03.2021, в період часу з 15:45 год. По 20:53 год. проведено санкціонований обшук автомобіля? ? марки? ? Renault Kango», червоного кольору, д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , за участі останнього.
В ході обшуку автомобіля марки? ? Renault Kango» д/н НОМЕР_1 виявлено та вилучено:
-пістолет марки “Stalker» серії №? ? НОМЕР_2 -UK № 0919-000098, калібру 9 мм Р.А.К., виробництва Туреччини, який є вогнепальною зброєю;
-револьвер, який згідно висновку судової балістичної експертизи є гладкоствольним револьвером калібру 9 мм. Р.А., що виготовлений способом саморобної переробки шумового (стартового) револьвера моделі “МР 313 Наган-07» № 093139937 та призначений для подачі звукових сигналів (звукової імітації пострілу) із застосуванням капсулів-запалювачів “Жевело-Н»;
-8 пістолетних патронів калібру 9 мм Р.А., спорядженими металевими кулями та 5 - 5,6-мм (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення.
Зберігаючи вказану вогнепальну зброю та бойові припаси у автомобілі марки? ? Renault Kango» д/н НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_6 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 та пістолет марки “Stalker» серії №? ? НОМЕР_2 -UK № 0919-000098, калібру 9 мм Р.А.К. улівій зовнішній кишені своєї куртки чорного кольору, він перевозив її автомобілем, тобто вчинював дії по її переміщенню та транспортуванню безпосередньо при собі, маючи можливість швидкого її використання - здійснення пострілів, чим носив вогнепальну зброю та бойові припаси, без передбаченого законом дозволу.
Крім того, 18.03.2021 проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
-пістолет револьверного типу з номером на ньому № 1019-004667 та 5 предметів ззовні схожими на набої калібру 5,6 мм., який є нарізним револьвером? ? калібру 5,6 мм. Флобер марки “ZORAKI R1», № 1019-004667;
-69 - 5,6 мм? ? (.22 Ir) гвинтівкових спортивно-мисливських патронів кільцевого запалення.
Вказаний пістолет та набої ОСОБА_1 зберігав у сейфі в одній із кімнат квартири в якій проживав, за адресою: АДРЕСА_1 та брав їх з собою, тобто вчиняв дії по її переміщенню та транспортуванню безпосередньо при собі, маючи можливість швидкого її використання - здійснення пострілів, чим носив вогнепальну зброю та бойові припаси , без передбаченого законом дозволу.
Так, 12.03.2021 ОСОБА_1 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вчинив вбивство ОСОБА_5 за допомогою нарізного револьверу калібру 5,6 мм., виготовленого способом саморобної переробки револьверу калібру 4 мм. Флобер моделі? ? “ZORAKI R1», № 1019-004667, який носив у своїй чоловічій сумці, при вказаних вище обставинах.
Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - як незаконне придбання, зберігання та носіння вогнепальної? ? зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
2.4. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
Маючи умисел на незаконне поводження зі зброєю, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, ОСОБА_1 придбав без передбаченого законом дозволу у невстановленої особи у невстановленому місці ніж моделі «SKIF», який є коротко клинковою холодною зброєю колючої дії - складним мисливським ножем загального призначення.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер свого діяння, ОСОБА_1 зберігав його при собі без відповідних дозвільних документів, чим порушив Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», », затверджену Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року.
18.03.2021 проведено санкціонований обшук автомобіля? ? марки? ? Renault Kango», д/н НОМЕР_1 , яким користувався? ? ОСОБА_1 та який знаходився навпроти будинку АДРЕСА_7 , в ході якого був проведений особистий обшук ОСОБА_1 , під час якого в кишені штанів останнього виявлено та вилучено складний ніж моделі «SKIF», який є короткоклинковою холодною зброєю колючої дії - складним мисливським ножем загального призначення та який останній зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
Ці дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України - як незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
3. В межах цього кримінального провадження 18 березня 2021 року ОСОБА_1 був затриманий.
4. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Тішка Д.А. від 19 березня 2021 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 15 травня 2021 року включно.
Подальшими ухвалами слідчого судді та суду строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.
Востаннє ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2024 року строк тримання ОСОБА_1 .? ? під вартою був продовженим до 17 лютого 2024 року включно.
На виконання цієї ухвали обвинувачений перебував під вартою до 16 лютого 2024 року.
Таким чином, загальний строк перебування обвинуваченого під вартою становив 02 роки 10 місяців 28 днів.
5. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 лютого 2024 року обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід був змінений на цілодобовий домашній арешт.
Водночас на нього були покладені обов'язки:
-не залишати квартиру АДРЕСА_6 , окрім випадків явки до суду, оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, обстрілів в районі житлового будинку тощо);;
-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з потерпілим та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю
5.1. Строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом з покладенням на нього таких обов'язків ухвалами суду продовжувався неодноразово, востаннє - до 11 червня 2024 року.
5.2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 червня 2024 року строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом був продовженим до 11 серпня 2024 року включно.
При цьому зважаючи на те, що за місцем його перебування електронний засіб контролю не застосовувався, ухвалою від 11 червня 2024 року обов'язок щодо носіння такого засобу був скасованим.
5.3. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2024 року строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом був продовженим до 29 вересня 2024 року включно.
При цьому місце його перебування під домашнім арештом було зміненим; до того ж - суд поновив йому обов'язок носити електронний засіб контролю.
5.4. Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під домашнім арештом з покладенням на нього таких самих обов'язків продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 грудня 2024 року - до 05 лютого 2025 року включно.
Наразі строк застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становить 11 місяців 20 днів.
6. Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 суд виходив з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також - вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд відзначав, що актуальність кожного з цих ризиків наразі не є значною.
7. Розгляд цієї справи у Центральному районному суді міста Миколаєва відбувався таким чином.
7.1. Протягом періоду з 01 липня 2021 року до 25 січня 2022 року справа перебувала в провадженні судді ОСОБА_8 .
Протягом цього періоду суд завершив підготовче провадження та розпочав судовий розгляд.
7.2. Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 68/0/15/22 від 25 січня 2022 року суддя Мамаєва О.В. була звільненою з посади в зв'язку із поданням заяви про відставку.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 30 від 01 лютого 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
7.3. На виконання цього розпорядження 02 лютого 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого головуючим суддею для розгляду цього кримінального провадження була визначена суддя Лагода К.О.
Протягом періоду з 02 лютого 2022 року до 08 серпня 2022 року судом, з огляду на оперативну обстановку у місті Миколаєві, лише вирішувалось питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою.
7.4.? ? Розпорядженням Голови Верховного Суду № 345/0/149-22 від 08 серпня 2022 року суддя ОСОБА_9 була відрядженою до Приморського районного суду м. Одеси.
За такого розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду міста Миколаєва № 747 від 11 серпня 2022 року було ухвалено про здійснення повторного автоматизованого розподілу цього кримінального провадження.
7.5. На виконання цього розпорядження 11 серпня 2022 року був здійснений повторний автоматизований розподіл цього кримінального провадження, внаслідок чого головуючим суддею для розгляду цього кримінального провадження був визначений суддя Алєйніков В.О.
7.6. Після цього за клопотанням обвинуваченого та його захисника суд розпочав судовий розгляд спочатку.
8. Наразі перебіг та результати нового судового розгляду зводяться до такого.
8.1.Протягом нового судового розгляду суд оголосив обвинувальний акт.
8.2. Далі суд визначив обсяг та порядок дослідження доказів у справі.
Відповідно до встановленого порядку дослідження доказів має відбуватись поепізодно у такій послідовності:
-дослідження доказів щодо обвинувачення у незаконному поводженні зі зброєю, а саме:
-дослідження доказів щодо обвинувачення у вчиненні навмисного вбивства, а саме:
-дослідити документи;
-допитати свідків;
-допитати потерпілого;
-допитати обвинуваченого
-дослідження доказів щодо обвинувачення у вчиненні розбійного нападу;
-допитати потерпілого
-дослідити документи;
-допитати свідків;
-допитати обвинуваченого
8.3. Далі, відповідно до встановленого порядку суд дослідив усі наявні докази щодо обвинувачення, пов'язаного з незаконним поводженням зі зброєю.
8.4. Далі, суд відповідно до встановленого порядку дослідив докази щодо обвинувачення у вчинені навмисного вбивства.
(а) Так, суд закінчив дослідження доказів, що є наявними в сторін.
(б) Далі, за клопотанням прокурора судом призначена експертиза наявних в розпорядженні органів досудового розслідування мобільних телефонів ОСОБА_5 .
На виконання цієї ухвали експертами зроблений висновок № 24-6167 від 20 грудня 2024 року.
Проте, дослідити цей висновок у повному обсязі у судовому засіданні наразі невидається за можливе через те, що додані до нього електронні документи не можуть бути переведеними у візуальну форму за допомогою наявних на теперішній час в розпорядженні суду засобів.
(в) Наразі судом ухвалено про допит потерпілої в режимі відео конференції.
Проте, суд за місцем проживання потерпілої надіслав повідомлення про відсутність технічної можливості для проведення відео конференції.
(г) До того ж, прокурором вживаються заходи задля забезпечення можливості допиту свідка за цим епізодом обвинувачення.
8.5. Далі, суд відповідно до встановленого порядку дослідив докази щодо вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу.
(а) Так, суд дослідив усі наявні в розпорядженні сторін докази.
(б) Наразі сторони згоді із тим, що для встановлення обставин цього кримінального провадження необхідною є участь потерпілого, проте - вжитими заходами встановити місце його /потерпілого/ перебування не видалось за можливе.
Наразі прокурором вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження потерпілого.
9. Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
Що регулюють подальший розгляд кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кримінального Процесуального Кодексу України
Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Щодо суті питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під домашнім арештом
1. Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органівдосудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України одним з запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
3. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
3.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.4. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
3.5. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
3.6 Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя? ? «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства».
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов'язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов'язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов'язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов'язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.
Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб
Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.
/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах
«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/
4. Відповідно до частини 4 статті 196 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
5. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України обираючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
-не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
-пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
-докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Стосовно подальшого руху цього кримінального провадження.
1. Наразі сторони наполягають на неможливості з'ясування обставин кримінального провадження за відсутності потерпілого; така позиція відповідає матеріалам кримінального провадження.
Відповідно до процитованих вище приписів статті 325 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого у судовому засіданні слід оголосити перерву.
3. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням навантаження суду та учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне оголосити перерву до «31» березня 2025 року до 10:00 години.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Наразі по справі триває судовий розгляд.
З огляду на таке, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 .? ? у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
Метою ж тримання обвинуваченого під вартою наразі є забезпечення можливості подальшого розслідування кримінальної справи, яке /подальше розслідування/ повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Відзначає й ту обставину, що винуватість у незаконному поводженні зі зброєю обвинувачений наразі визнає.
2. В той же час суд, стосовно обставин цього кримінального провадження суд відзначає таке.
2.1. Правдоподібність викладених в обвинувальному акті обставини, які стосуються порушення обвинуваченим порядку поводження зі зброєю, самим обвинуваченим не заперечується.
2.2. Висуваючи ОСОБА_1 підозру у вчиненні навмисного вбивства, органи досудового розслідування діяли з очевидною відсутністю належної ретельності та дбайливості.
(а) Так, висуваючи це обвинувачення, органи досудового розслідування не повною мірою дотримали належної правової процедури.
До того ж - ретельну перевірку усіх обставин вчинення вбивства органи досудового розслідування не здійснили.
Так, висунуте ОСОБА_1 підозру, а згодом - обвинувачення у вчиненні вбивства ОСОБА_5 , органи досудового розслідування висловили припущення про мотив вчинення злочину, який /мотив/ належним чином не перевірили та вагомих доказів його наявності не отримали.
До того ж, запропонований органами досудового розслідування мотив стверджуваного вбивства в умовах цього кримінального провадження викликає обґрунтовані сумніви в його правдоподібності.
(б) При цьому обвинувачений не заперечує того, що у вказаний органами досудового розслідування день та приблизно у вказаний в обвинувальному акті час був разом з ОСОБА_5 ..
При цьому стверджує, що в момент, коли він розстався з ОСОБА_5 , та ще була живою та її життю нічого не загрожувало.
Наведене у сукупності вказує про те, що ознаки «правдоподібності» мають як версія обвинувачення, так й версія захисту.
Стосовно цієї обставини суд відзначає, що на цій стадії кримінального провадження остаточна оцінка цим версіям може бути наданою тільки у вироку суду.
За такого на цій стадії кримінального провадження суд констатує «правдоподібність» версії обвинувачення.
2.3. Стосовно версії органів досудового розслідування про вчинення ОСОБА_1 розбійного нападу суд відзначає, що на теперішній час вона залишається «правдоподібною».
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Попередніми ухвалами встановлена, зокрема, наявність ризику того, що обвинувачений може вчинити новий злочин.
Стосовно обґрунтованості цього ризику суд відзначає таке.
1.1. На теперішній час ОСОБА_1 перебував в умовах позбавлення волі 02 роки 10 місяців 28 днів, а з урахуванням часу його перебування під домашнім арештом - загалом знаходиться в у умовах обмеження свободи 03 роки 10 місяців 18 днів.
1.2. Попередніми ухвалами суду ризик вчинення ним нових злочинів визначався в аспекті того, що обвинувачений вживав заходів щодо збирання та ефективного використання зброї.
Та в цьому аспекті суд раніше виснував, що пов'язаний з такими діями обвинуваченого ризик, з огляду на час його перебування в умовах обмеження волі, зменшився.
1.3. В той же час, ймовірність вчинення обвинуваченим нових злочинів, окрім наведених обставин, випливає й з такого.
Припущення про вчинення ОСОБА_1 двох особливо тяжких злочинів, об'єктами посягання яких є життя й здоров'я людини, як доведено вище, є «правдоподібним».
Таке, з огляду на приписи кримінального закону, дає підстави для обґрунтованого припущення про те, що виправлення його особи таким чином, щоб він не вчиняв нових злочинів, є можливим лише у разі його тривалого перебування в умовах позбавлення свободи.
Наразі ж строк перебування обвинуваченого в умовах обмеження волі не є домірним визначеному законом.
Наведене на цій стадії кримінального провадження дає підстави стверджувати про те, що ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів наразі є актуальним.
2. Попередніми ухвалами суду встановлена, зокрема, наявність ризику того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду.
При цьому судом відзначалось низька вірогідність вчинення обвинуваченим таких дій.
В зв'язку із цим суд відзначає, що та обставина, що обвинувачений умов перебування під домашнім арештом не порушує, підтверджує висновки суду про те, що актуальність цього ризику є незначною.
3. Попередніми ухвалами суду встановлена також наявність ризику того, що обвинувачений може чинити тиск на свідків або потерпілих.
Висновок про наявність такого ризику ґрунтувався на тому, що вчинення таких дій відповідає меті переховуванню від суду та змісту вчинення нових злочинів.
Наведене, з огляду на наявність ризику втечі, не дозволяє прийти до висновку про те, що ризик впливу з боку обвинуваченого на свідків та потерпілого наразі є відсутнім.
Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно ОСОБА_1 .
1. Наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
2. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й фактичні підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш суворий (яким є тримання під вартою) наразі вочевидь є відсутніми.
3. Процесуальні /відповідне клопотання/ підстави для зміни обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу на менш суворий наразі також є відсутніми.
4. Щодо можливості зміни режиму утримання обвинуваченого під домашнім арештом /про що, зрештою, просить захист/ суд відзначає таке.
Наведене вище доводить, що вирішальним в цьому випадку є ризик вчинення обвинуваченим нових злочинів.
Запобігти такому ризику, поза розумним сумнівом, можливо лише шляхом застосування до обвинуваченого ефективних засобів контролю.
Застосування ж таких засобів у разі надання обвинуваченому дозволу залишати житло є як не повною мірою неможливим, то - вкрай ускладненим.
За такого підстави для зміни обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту наразі є відсутніми.
За такого клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до «31» березня 2025 року до 10:00 години.
2.Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.
Визначити місцем перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом будинок АДРЕСА_8 .
Заборонити ОСОБА_1 залишати місце проживання цілодобово.
Покласти на ОСОБА_1 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-не залишати будинок АДРЕСА_8 , окрім випадків явки до суду, оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, обстрілів в районі житлового будинку тощо);;
-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з потерпілим та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю.
Строк дії цього запобіжного заходу встановити - до 05 квітня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}