Вирок від 03.02.2025 по справі 490/9261/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9261/23

Провадження № 1-кп/490/392/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» лютого 2025 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

його захисника - ОСОБА_5

потерпілого - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, є громадянином України, здобув середню освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03 травня 2024 року звільнився з місць позбавлення волі, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджувався:

-15 листопада 2010 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки; був звільненим 08 липня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року;

-16 вересня 2022 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом було ухвалено про виконання вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року самостійно; був звільнений після відбуття показання у вигляді позбавлення волі 03 травня 2024 року

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан.

Під час дії військового стану ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності та маючі не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості зі їх вчинення, вчинив нові злочини за таких обставин

03 травня 2023 року близько 15:30 години він, перебуваючи неподалік сімейної амбулаторії № 5, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зустрів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , з якими почав вживати алкогольні напої та спілкуватись.

Під час спільного вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , кожен з яких перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, наніс ОСОБА_6 один удар ступнею правої ноги в область грудної клітини, унаслідок чого потерпілий впав на землю.

Після цього ОСОБА_4 наніс ОСОБА_6 ступнею правої ноги ще чотири удари в лівий бік живота та два удари - у правий бік тулуба (у ребра).

Внаслідок таких дій ОСОБА_4 ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді обширних синців передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, переломів 6-7 ребра справа, забою передньої черевної стінки.

По ступеню тяжкості:

-обширні синці передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, забій передньої черевної стінки до категорії легких тілесних ушкоджень;

-переломи 6-7 ребра справа відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Після цього ОСОБА_4 побачив на землі належні ОСОБА_6 мобільні телефони, які випали в того під час побиття та слідкувати за якими той не міг, та тоді вирішив заволодіти ними.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно вилучив належні ОСОБА_6 :

-мобільний телефон торгівельної марки «Apple» моделі «iPhone 8 Plus», 3/64 GB, IMEI: НОМЕР_1 вартістю 5.166 грн. 33 коп.;

-мобільного телефону торгівельної марки «Sony» моделі «Xperia M4 Aqua Dual» (E2312) 8 Gb, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 вартістю 1.643 грн. 75 коп..

Після цього з місця вчинення злочину ОСОБА_4 , утримуючи викрадене при собі, зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у загальну розмірі 6.810 грн. 08 коп.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого слід кваліфікувати:

-за частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України - як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу (втрату органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя), але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я;

-за частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Позиції сторін по справі та потерпілого.

1. Прокурор вважала вину обвинуваченого у вчиненні встановлених судом дій доведеною.

1.1. Вважала прокурор доведеним й те, що в обставинах цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження саме з метою заволодіння мобільними телефонами потерпілого.

З огляду на таке прокурор вважала, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати саме за частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

1.2. При цьому прокурор наполягала на тому, що досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалось з додержанням встановленої процедури, зокрема - право обвинуваченого на захист під час здійснення цього кримінального провадження не порушувалось.

З огляду на таке, просила призначити обвинуваченому покарання в межах санкції частини 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження свою вину у вчиненні злочину за встановлених судом обставин визнав повністю та зазначив, що у содіяному кається.

2.1. Водночас обвинувачений категорично заперечував посилання публічного обвинувачення про те, що заподіяв потерпілому тілесні ушкодження саме з метою заволодіння його /потерпілого/ майном та наполягав на тому, що наносив ОСОБА_6 удари через те, що той «образив» його /обвинуваченого/ сім'ю.

ОСОБА_4 неодноразово підкреслював, що /далі - мовою оригіналу/: "Если б у [нього] была цель наживы - [він у потерпілого]забрал бы всё - и золото, и всё, что у него было»....»Я бы подошел и сразу забрал, исходя из его состояния, зачем мне было какой-то «велосипед» придумывать»

2.2. Обвинувачений також зауважив, що тілесні ушкодження в потерпілого були зафіксовані не одразу після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, але - через певний проміжок часу.

2.3. Спираючись про таке, обвинувачений просив надати його діям належну правову кваліфікацію та, з урахування відомостей про його особу та його ставлення до скоєного, призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України.

3. Захисник під час судового розгляду кримінального провадження позицію свого підзахисного підтримав.

При цьому додав таке.

3.1. Як на його переконання, під час досудового розслідування цього кримінального провадження було порушеним право ОСОБА_4 на захист, що виразилось у тому, що всупереч вимог діючого законодавства та настанов судової практики повідомлення про підозру обвинуваченому було висунутим за відсутності захисника. На переконання захисника, таке свідчить, що під час здійснення цього кримінального провадження ОСОБА_4 не набув статус підозрюваного, що потягло за собою викривлення кримінального процесу та недостовірність результатів досудового розслідування.

3.2. Захисник також зауважив, що всупереч приписів діючого законодавства, під час досудового розслідування допит ОСОБА_4 , як підозрюваного, відбувся за відсутності захисника.

Таке, на переконання захисту, потягло за собою недопустимість результатів проведеного в подальшому за участі обвинуваченого слідчого експерименту. Як пояснював захисник, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та учтонення показань особи, отже - якщо показання не біли отриманими у встановленому порядку, то й слідчий експеримент задля їх показань, є недопустимим доказом відповідно до концепції «плодів отруйного дерева».

4. Потерпілий ОСОБА_6 , беручи участь у судовому розгляді у період до «22» серпня 2024 року, позицію прокурора щодо того, що в обставинах цього кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв йому тілесні ушкодження саме з метою заволодіння його мобільними телефонами підтримував.

4.1. Зауважував про те, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, йому неодноразово телефонували на обидва телефони, через що як обвинувачений, так й свідок ОСОБА_9 бачили, що мобільні телефони в нього є.

4.2. Потерпілий не заперечував того, що перед кульмінаційним моментом подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, між ним та обвинуваченим виникла /мовою оригіналу/ «перепалка», проте зазначив, що, як на його переконання, дії обвинуваченого щодо початку цієї «перепалки» носили провокаційний характер та були вчиненими лише з метою створення приводу для відібрання мобільних телефонів.

Факт саме образи сім'ї обвинуваченого з його / ОСОБА_6 / боку потерпілий заперечував, спираючись про те, що у такому не було для нього /потерпілого/ жодного сенсу.

4.3. Свою певність у тому, що дії обвинуваченого щодо початку «перепалки» носили «провокаційний» характер та були спрямованими на заволодіння телефоном потерпілий пояснив таким /далі - мовою оригіналу/:

«Я считаю, что причина всего этого - два телефона. Он / ОСОБА_4 / это не оглашал, но он всё сделал для этого. Я упал - он начал меня добивать - и после этого пропали два телефона» …

5. «22» серпня 2024 року потерпілий помер, з огляду на що суд закінчував судовий розгляд за його відсутності.

Оцінка кожного доказу окремо.

Щодо підходу до оцінки кожного з наданих суду доказів.

Оцінюючи кожен з наданих суду доказів, суд враховує:

-завдання кримінального провадження;

-загальні засади кримінального провадження, що лежать в основі його форми і змісту;

-правову процедуру, застосовану під час здійснення кримінального провадження в цілому;

-загальні вимоги до збирання та оцінки доказів;

-норми права, що регулюють особливості збирання та оцінки певних доказів.

-правові процедури, застосовані під час збирання кожного з доказів;

Щодо завдань кримінального провадження

Відповідно до статті 2 Кримінального Процесуального Кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Щодо загальних засад кримінального провадження.

Стосовно обставин цього кримінального провадження суд відзначає, що однією з них є законність.

Так, відповідно до статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства /частина 1/.

…

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /частина 5/

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу /частина 6/.

При цьому відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію щодо визначення подібності правовідносин, визначивши, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). /пункт 32 постанови від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 року у справі № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 року у справі № 910/24257/16.

Щодо правової процедури, застосованої під час здійснення кримінального провадження в цілому.

Застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procуes» (у американській системі) є одним із складових елементів принципу верховенства права.

Недотримання належної правової процедури може мати наслідком порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 зробила, окрім іншого, такі висновки про застосування норм права

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

З огляду на таке суд, стосовно обставин цієї справи, звертає увагу на такі обставини.

"Приписи права"

І…… Говорячи про "приписи права", що визначають порядок набуття повноважень на здійснення кримінального провадження, суд стосовно обставин цього кримінального провадження, акцентує увагу на такому.

Відповідно до приписів статті 214 Кримінального Процесуального Кодексу України /в редакції, що діяла на момент здійснення цього кримінального провадження/:

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

/частина 1/

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

/частина 2/

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

/частина 3/

…

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1)дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2)прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3)інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4)короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5)попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6)прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7)інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

/частина 5/

ІІ……Говорячи про "приписи права", що визначають порядок набуття, зокрема, прокурором, повноважень щодо отримання доказів у кримінальному провадженні, суд акцентує увагу на такому.

1. Відповідно до частини 1 статті 37 Кримінального Процесуального Кодексу України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

2. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду у Складі Верховного Суду у Постанові від 21 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:

"За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень".

ІІІ……Говорячи про "приписи права", що визначають порядок набуття, зокрема, слідчим, повноважень щодо отримання доказів у кримінальному провадженні, суд акцентує увагу на такому.

1. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 39 Кримінального Процесуального Кодексу України керівник відповідного органу досудового розслідування призначає слідчого (групу слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування.

2. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду у Складі Верховного Суду у Постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 сформулювала висновок про застосування норм права, відповідно до якого:

"За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов'язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.

Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою".

Зміст відомостей.

І……У наданому суду Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12023152020000622, що був сформований 05 травня 2024 року зазначається про таке.

1. Кримінальне провадження відносно обвинуваченого має номер 12023152020000622; воно зареєстроване 05 травня 2023 року о 10:28:23.

2. Воно було зареєстровано відповідно до повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке було зареєстроване 04 травня 2023 року.

При цьому заявником зазначений ОСОБА_6 .

3. Обставинами, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, визначались:

«04.05.2023 до ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що 03.05.2023 близько о 15:00 год. за адресою: АДРЕСА_2, невстановлені особи, діючи в умовах воєнного стану, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи його майном. Сума спричиненого матеріального збитку встановлюється»

Правова кваліфікація цього кримінального правопорушення на момент формування цього витягу була визначена - стаття 186 частина 4 Кримінального Кодексу України.

4. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється Відділенням поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

5. Для здійснення досудового розслідування визначались слідчі та прокурори.

ІІ……На підтвердження обставин набуття повноважень слідчим у цьому кримінальному провадженні суду надані такі документи.

1. У наданій суду постанові про призначення групи слідчих зазначається таке.

1.1. Вона була ухваленою 05 травня 2023 року.

1.2. У вступній частині постанови зазначається, що вона була ухваленою начальником слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_10 .

1.3. Нею ухвалювалось про створення групи слідчих для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023152020000622 у складі слідчих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

При цьому старшою у групі визначалась ОСОБА_11 .

1.4. Це доручення містить підпис т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_13 .

2. У наданій суду копії Наказу начальника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 284 о/с від 24 квітня 2023 року зазначається, зокрема, про таке

2.1. Наказувалось: «надати чергову відпустку за 2023 рік підполковнику поліції ОСОБА_10 … заступнику начальника відділення поліції - начальнику слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції, на 10 діб, з 01 по 10 травня 2023 року…»

2.2. Також наказувалось: «Виконання обов'язків заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції тимчасово покласти на майора поліції ОСОБА_13 , заступника начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 цього ж районного управління поліції»

ІІІ……У наданій суду Постанові про призначення групи прокурорів зазначається таке.

1. Вона була ухваленою 05 травня 2023 року.

2. Вона була ухваленою першим заступником керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_14 .

3. Нею для здійснення процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у цьому кримінальному провадженні визначалась група прокурорів у складі прокурорів Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ; при цьому старшим у групі прокурорів визначалась прокурор ОСОБА_3 .

4. Постанова містить підпис першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_14 .

Оцінка суду.

Наведені вище докази щодо організації досудового розслідування цього кримінального провадження доводять таке.

1. Досудове розслідування цього кримінального провадження здійснювалось за наявності до цього передбачених законом умов, а саме - після внесення до Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань відомостей про подію, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

2. Щодо обставин призначення слідчих для здійснення цього кримінального провадження суд відзначає таке.

2.1. В цьому випадку слідчий для здійснення цього кримінального провадження був визначений згаданою постановою про призначення групи слідчих.

2.2. Ця постанова була підписаною т.в.о. начальника слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_13 , отже - саме ОСОБА_13 й приймала викладені у постанові рішення.

2.2. При цьому відомості наведеного вище Наказу № 284 о/с від 24 квітня 2023 року доводять, що станом на момент винесення цієї постанови саме ОСОБА_13 була уповноваженою на визначення слідчих для здійснення конкретних кримінальних проваджень.

2.3. З огляду на таке посилання у вступній частині постанови на її винесення ОСОБА_10 не можуть бути поясненими інакше, ніж опискою, яка на законність постанови про визначення групи слідчих не впливає.

Наведене у сукупності доводить, що:

-слідчий для здійснення цього кримінального провадження був визначений у встановленому законом порядку,

- ОСОБА_11 набула повноваження на здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні 05 травня 2023 року.

3. Згадана постанова про призначення групи прокурорів для здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням цього кримінального провадження доводить, що прокурори у цьому кримінальному провадженні були визначеними у встановленому законом порядку.

Наведене у сукупності доводить, що застосована під час здійснення цього кримінального провадження правова процедура створювала умови для досягнення мети кримінального провадження.

Щодо загальних вимог до збирання та оцінки доказів.

І……Вимоги до доказів у кримінальному провадженні зводяться до таких

1. Відповідно до статті 84 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню

/частина 1/.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів

/частина 2/.

2. Відповідно до статті 85 Кримінального Процесуального Кодексу України

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

3. Відповідно до статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом

/частина 1/

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення

/частина 2/

Відповідно до частини 1 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Стосовно застосування цих норм Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 зробила, окрім іншого, такі висновки про застосування норм права

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

До того ж, Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у Постанові від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к виснував таке

не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

якщо доказ визнається недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, суд має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми, і має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим. За наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

/пункти 58/

6. Відповідно до частини 1 статті 89 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення

ІІ......Вимоги до збирання доказів у кримінальному провадженні, окрім інших норм, визначаються таким чином.

1. Відповідно до частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

2. Відповідно до статті 223 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні /частина 1/

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети /частина 2/.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом /частина 3/.

…

Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії

/частина 7/

Норми права, що регулюють особливості збирання та оцінки відомостей, отриманих від учасників кримінального провадження.

Особливістю цього кримінального провадження є те, що найбільш вагомі відомості щодо його обставин отримуються від обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_9 .

З огляду на цю обставину суд звертає увагу на таке.

А……Головним джерелом доказів, що отримуються від учасників кримінального провадження, є показання.

І……Значення показань та порядок їх отримання є визначеними такими приписами законодавства та настановами судової практики

1. Відповідно до статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України

Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

/частина 1/

…

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання… Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них..

/частина 4/

2. Верховний Суд у Постанові Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2022 року по справі № 740/3597/17 виснував, зокрема, таке

змістом показань як процесуального джерела доказів є лише відомості, повідомлені на допиті або одночасному допиті двох чи більше раніше допитаних осіб. Термін "показання" в контексті ч. 4 ст. 95 КПК законодавець використовує для позначення відомостей, які надаються в судовому засіданні під час судового провадження. Правило, закріплене в цій нормі, має застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійному процесуальному джерелу доказів за вимогами ст. 95 цього Кодексу.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим під час проведення інших процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як іншого окремого процесуального джерела доказів, …, де фіксуються його хід та результати.

3. Відповідно до частини 1 статті 351 Кримінального Процесуального Кодексу України

Допит обвинуваченого починається з пропозиції головуючого надати показання щодо кримінального провадження, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник. Після цього обвинуваченому можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом всього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення і доповнення його відповідей.

4. Відповідно до статті 353 Кримінального Процесуального Кодексу України

Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з'ясовує, чи отримав потерпілий пам'ятку про права та обов'язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

/частина 1/

Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п'ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

/частина 2/

5. Відповідно до статті 352 Кримінального Процесуального Кодексу України

Перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

/частина 1/

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги

/частина 2/

Суд зобов'язаний контролювати хід допиту свідків, щоб уникнути зайвого витрачання часу, захистити свідків від образи або не допустити порушення правил допиту.

/частина 3/

…

Свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

/частина 6/

Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.

/частина 7/

…

Після допиту свідка йому можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим та суддями.

/частина 12/

ІІ……Наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що містяться в настановах судової практики, свідчать про таке.

1. Показання - це відомості які надаються особою в усній або письмовій формі.

2. Вони набувають ознак джерела доказів лише у тому випадку, якщо надаються під час допиту.

При цьому з теорії криміналістики відомо, що допит можна охарактеризувати як процес передачі інформації про розслідуване кримінальне правопорушення, пов'язані з ним обставини і людей. Ця інформація надходить до допитуваного в момент сприйняття ним тих або інших явищ або предметів, запам'ятовується і потім під час допиту відтворюється і передається слідчому.

3. З цього випливає, що відомості, отримані під час допиту, можуть вважатись допустимим та достовірним доказом лише у разі, якщо сам допит був проведений у порядку, що передбачений діючим законодавством.

Б……Окрім, як під час надання показань, в межах цього кримінального провадження відомості від потерпілого та свідків отримувались під час пред'явлення для впізнання.

І……Порядок проведення цієї слідчої дії та оцінки її результатів є визначеним у таких приписах діючого законодавства та настановах судової практики.

1. Відповідно до статті 228 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи

/частина 1/.

Особа, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред'явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред'являються

/частина 2/

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала

/частина 3/

За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання

/частина 6/

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню

/частина 7/

2. Відповідно до частини 1 статті 231 Кримінального Процесуального Кодексу України

Про проведення пред'явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу … або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу …

3. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у своїй Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, окрім наведеного вище, зазначила й таке

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

У цій же Постанові Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду також розтлумачила таке:

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Легітимна мета слідчого експерименту за безпосередньою участю підозрюваного, обвинуваченого у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань забезпечується дотриманням процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та встановленого порядку його проведення.

ІІ……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики дозволяють дійти такого.

1. Правовідносини, що розглядались Об'єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду під час розгляду справи № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням цих доказів:

мають спільного суб'єкта - слідчого органу досудового розслідування;

виникають із приводу тотожного об'єкту, а саме - відносин, що виникають в зв'язку із збиранням органами досудового розслідування доказів у кримінальному провадженні, шляхом проведення слідчих дій.

Відмінністю між цими правовідносинами видаються їх предмет - процесуальна дія, а за такого - й норми права, що регулюють проведення відповідної слідчої дії.

В той же час, стаття 223 Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає загальні вимоги до всіх без виключення слідчих дій. Таке дає підстави стверджувати, що законодавцем закріплені уніфіковані вимоги до проведення слідчих дій та оцінці їх результатів.

Та висновки Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 стосуються не особливостей проведення певної слідчої дії, але - орієнтирів щодо оцінки результатів слідчої дії.

Отже, відносини, що розглядались у справі № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням в межах цього кримінального провадження протоколів пред'явлення ОСОБА_17 для впізнання, є подібними. Таке означає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, підлягають застосуванню під час оцінки цих доказів.

2. Системний аналіз приписів діючого законодавства, що регулюють проведення пред'явлення особи для впізнання, та орієнтири щодо оцінки результатів цієї слідчої дії, що запроваджені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, доводять таке.

2.1. Пред'явлення особи для впізнання - це самостійна слідча (розшукова) дія, яку проводять з метою встановлення тотожності, подібності або відмінності наданої для спостереження і сприйняття особи з тими, яких, зокрема, свідок сприймав як очевидець за певних обставин розслідуваної події.

Сутність цієї дії полягає в тому, що під час її проведення шляхом виділення та порівняння найбільш характерних ознак та особливостей ідеального образу, який зберігається в пам'яті особі, яка впізнає, та зображення такого об'єкту на фотознімку відбувається встановлення тотожності, подібності або відмінності такого ідеального образу із пред'явленою для впізнання особою.

Загальна мета пред'явлення для впізнання полягає в отриманні доказів, які являють собою висновок одного з учасників процесу про результати проведеної ним ідентифікації - тотожності, схожості або відмінності осіб, представлених для ознайомлення, з ознаками особи, що збереглись в його пам'яті.

Іншими словами, легітимною метою пред'явлення особи для впізнання є ототожнення такої особи з тією, яка сприймалась за відповідних обставин особою, яка впізнає.

2.2. Нормативна модель пред'явлення для впізнання передбачає безпосередню участь особи, яка впізнає, у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме - у ототожненні особи, яку вона сприймала за відповідних обставин, з особою, яка пред'являється. Шляхами досягнення мети пред'явлення для впізнання є сукупність передбачених статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дій, яка є гарантією достовірності результатів слідчої дії. Результат пред'явлення для впізнання оформлюється протоколом.

2.3. При цьому отримання від особи, яка впізнає, відомостей про обставини, за яких вона, сприймала іншу особу, під час проведення пред'явлення для впізнання діючим законодавством не передбачене взагалі

Відповідно до орієнтирів, запроваджених у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, отримання від особи, яка впізнає, відомостей про обставини, за яких вона, сприймала іншу особу, слід розцінювати лише як складову належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - пред'явлення для впізнання - не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні частини 2 статті 84 та пункту 3 частини 2 статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України є документом.

В……Окрім, як під час надання показань та пред'явлення для впізнання, в межах цього кримінального провадження відомості від обвинуваченого, потерпілого та свідків отримувались під час проведення слідчих експериментів.

Норми права, що регулюють порядок проведення цієї слідчої дії та оцінку її результатів будуть наведені нижче.

Відомості, отримані від обвинуваченого

А......Під час судового засідання 24 січня 2024 року обвинувачений засвідчив таке.

1. 03 травня 2023 року він звільнився з місць позбавлення волі, де відбував покарання за попереднім вироком (з Державної Установи «Миколаївський слідчий ізолятор») та йшов додому (до міста Одеса). При цьому вирішив пройтись до автовокзалу пішки, там - сісти до маршрутки та їхати далі.

2. Йдучи містом, він проходив в районі перетину вулиць Ігоря Бедзая /на той час - Чкалова/ та Садової у місті Миколаєві, де побачив потерпілого, який сидів /далі - мовою оригіналу/: «С каким-то дядей», вони: «Отдыхали, пили водку, короче». Він попросив в них закурити, вони йому не відмовили.

3. Далі - вони /потерпілий та ще один чоловік/ /дали - мовою оригіналу/: «Решили [обвинуваченого] угостить, короче. [Обвинувачений] выпил 100 гр. Жил-был, беседа, там, туда-сюда. Они [з обвинуваченим] поделились, там, проблемами в семье. Ну, [обвинувачений] его выслушал, чтобы ему легче стало. И ни слова ему не сказал, даже ему не грубил, его семью не оскорблял никаким образом.

В какой-то момент [обвинувачений] тоже - он у [обвинуваченого] поинтересовался: «Как у тебя там, в семье, что там - едешь домой, есть жена, дети...» [Обвинувачений] ему объяснил, там, мотивы своей ситуации»

4. Далі обвинувачений зазначив таке /мовою оригіналу/:

«Я не знаю, что произошло у него в голове, там, он мою семью начал оскорблять. Я его раз предупредил, второй раз... потом на третий я не стерпел... Я отстаивал честь и достоинство своей семьи. Он задел честь и достоинство именно меня и моей семьи, начал обзывать всякой гадостью - там куча матюгов присутствовала

Первое моё действие - я его предупредил, чтобы он остановился.

Второе - так же само.

Ну, в третий раз я не вынес его предупреждать. Я его ударил пару раз - он упал за лавку. Я пытался его поднять - у меня не получилось - он большой был»

...

«Первый удар - он упал на эту клумбу. Второй удар - с ноги. Короче - четыре удара я нанес... ногой пару раз в ребро ему дал

Ну, я понял, что он лежит уже неподвижно - куда его дальше бить»

Обвинувачений також зауважив, що під час побиття потерпілий постійно був у свідомості, більше того - просив його /обвинуваченого/ зупинити побиття.

5. Обвинувачений також зазначив, що під час побиття ним ОСОБА_6 в того з карманів «повыпадали» телефони.

5.1.При цьому до того моменту, як телефони випали, він не знав ані - про їх наявність в потерпілого, ані - про те, де саме ці телефони потерпілий мав; побачив ці телефони вперше на землі.

При цьому обвинувачений стверджував, що /далі - мовою оригіналу/: «Попросил у них один раз позвонить домой, жене сказать, что я еду. Они говорят, - нет телефонов. Нема - и нема».

Обвинувачений також особливо підкреслив, що до кишень потерпілого не залазив.

5.2. Далі обвинувачений зазначив /мовою оригіналу/:

«Я не знаю, зачем брал телефоны. Они мне по-сути и не надо было, я не знаю, почему так получилось, что я взял эти телефоны.

Если б не я - их всё равно бы - потерпевшего друг подмотал бы, и всё равно склонилось бы всё ко мне... Или кто-то другой - там было много людей, которые не прочь были нажиться на таком гражданине

5.3. Обвинувачений також пояснив, що потерпілий усвідомлював, що він / ОСОБА_4 / вилучає телефони, при цьому навіть казав /далі - мовою оригіналу/: «Забери всё - только меня не рожь»

6. Стосовно телефонів ОСОБА_4 пояснив таке

6.1. З початку він думав залишити їх собі, один - подарувати доньці, а інший - використовувати для власних потреб.

Але /далі - мовою оригіналу/: «потом, короче, ну встретил там одного человека непонятного происхождения. И вот, он … посоветовал - давай продадим, мол, какая разница. И вот это я его продал» При цьому обвинувачений зауважив, що гроші від продажу телефону віддав цьому чоловіку «непонятного происхождения».

А інший телефон залишився в нього /в обвинуваченого/, та він віддав його у відділку поліції.

6.2. Обвинувачений також зазначав /далі - мовою оригіналу/:

«Я не знал, что с этими телефонами делать, я не знаю, зачем я их взял. Думал - приеду в Одессу - что-то решу - или верну, как-нибудь свяжусь с ним, ну - по-любому позвонит кто-то»

Після ж продажу одного з телефонів він / ОСОБА_4 /, за його ж словами, мав намір віддати потерпілому вартість телефона.

Інший телефон він одразу ж віддав працівникам поліції для повернення потерпілому.

7. Обвинувачений також наголосив на тому, що під час кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, свідок ОСОБА_9 присутнім не був.

За твердженнями обвинуваченого, цей свідок дійсно розпивав із ними спиртні напої, проте під час побиття потерпілого відійшов в магазин із тим, щоб ще купити алкогольні напої.

При цьому обвинувачений зазначив, що коли він забирав телефони, цей свідок вже був поруч із ними, але події, що відбувались /зокрема - вилучення телефонів/ свідка не цікавили та із приводу вилучення телефонів він не казав нічого.

8. Насамкінець обвинувачений уточнив /далі - мовою оригіналу/:

«Они вызвали такси - собирались ехать куда-то. Такси его не приняло, говорит, - в таком состоянии никто его везти не будет. Потом посадили мы его на лавку - туда-сюда - и он начал - его» щось не влаштову.

При цьому обвинувачений зазначив, що таксі викликав ОСОБА_9 .

Оцінка суду.

1. Оцінюючи наведені показання обвинуваченого, суд відзначає, що вони були наданими у передбаченому законом порядку.

Зокрема, ці показання обвинувачений надавав після того, як йому були роз'яснені його процесуальні права, зокрема - право зберігати мовчання.

До того ж, ці показання обвинувачений надавав в присутності свого захисника.

2. Далі суд відзначає, що під час допиту обвинуваченого сторона обвинуваченого та потерпілий мали можливість поставити йому запитання, внаслідок чого переконатись у надійності наданих обвинуваченим відомостей.

3. Суд також враховує, що наведені показання обвинувачений надавав впевнено та не вагаючись.

4. Враховує суд й ту обставину, що показання обвинуваченого в цілому є логічними, не містять істотних прогалин або суперечностей та в цілому дозволяють уявити цілісну картину подій, що підлягають встановленню під час здійснення цього кримінального провадження.

Наведене доводить, що показання обвинуваченого є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б......Під час досудового розслідування - 12 червня 2023 року - за участі обвинуваченого був проведений слідчий експеримент.

Джерелом відомостей про результати цього слідчого експерименту є:

протокол проведення слідчого експерименту;

електронні документи, що зберігаються на цифровому носії інформації - картці пам'яті «HI-RALI»;

Зміст наданих суду джерел доказів.

І……У протоколі слідчого експерименту зазначено про таке.

1. Цей слідчий експеримент проводився слідчим слідчого відділу відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 за участі обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 у присутності двох понятих / ОСОБА_19 та ОСОБА_20 /; до проведення цього слідчого експерименту залучався статист / ОСОБА_21 /; під час проведення слідчого експерименту здійснювалось фіксування його перебігу за допомогою відеокамери "Panasonic HCV-260", для правильного використання якої був залучений спеціаліст ОСОБА_22 .

2. Слідчий експеримент проводився 12 червня 2023 року протягом періоду з 15 год. 09 хвилин до 15 год. 59 хвилин.

3. На початку проведення цього слідчого експерименту ОСОБА_4 /на той час - підозрюваному/, а також - його захиснику були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки.

4. До того ж, понятим та спеціалісту були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

5. Далі, всі учасники слідчої дії були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації перебігу відповідної процесуальної дії.

6. Після цього ОСОБА_4 на пропозицію слідчого повідомив про обставини «скоєння ним злочину».

Відповідно до позначок у протоколі, тоді ОСОБА_4 повідомив таке:

«Звільнившись з місць позбавлення волі і попрямував вулицями м. Миколаєва, прямував у бік «Автовокзалу» та дістався до вул. Чкалова/Садова. Побачив незнайомих осіб, один з перебинтованою головою, а інший ні. Попросив цигарки, на що останні пригостили. З вказаними особами знаходився близько години. Після чого з одним із них, який повної статури тіла, виник словесний конфлікт з приводу особистих відносин у сім'ї. Коли ОСОБА_4 поділився вказаними проблемами у сім'ї то почув критику у свою адресу, через [нерозбірливо]. Мене це обурило, і я вирішив зробити фізичне зауваження, оскільки на словесне не відреагував. Наніс два удари, вставши з лавки, попередньо наніс один удар в обличчя, а після ногою по тулубу, внаслідок чого він впав і в нього випало два мобільні телефони, які останній забрав та один продав, інший залишив собі».

7. Далі у протоколі зазначається, що після дачі показань ОСОБА_4 було запропоновано відтворити обставини на місці, на що той погодився.

Після цього - о 15:29 - відеозапис було припинено «для прослідування до місця вчинення злочину»

8. Далі у протоколі зазначається, що о 15:52 відеозапис було відновлено; в цей час учасники слідчого експерименту перебували на місці події /»м. Миколаїв, вул. Садова, 98»/, де ОСОБА_4 за допомогою статиста «вказав механізм спричинення тілесних ушкоджень та [нерозбірливо] як він заволодів двома мобільними телефонами».

9. У протоколі також зазначалось, що після цього обвинувачений та поняті переглянули відеозапис слідчого експерименту та обвинувачений підтвердив правильність фіксації його показів та дій.

10. Після цього створені під час слідчого експерименту електронні документи були перенесені на флеш-носій «HI-RALI», який був упакований до паперового конверту.

11. Далі, учасникам слідчого експерименту була надана можливість ознайомитись із текстом протоколу, зауважень від учасників слідчого експерименту на зміст протоколу не надійшло.

12. Далі у протоколі містяться підписи обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника, понятих, спеціаліста, статиста та слідчого, який провів слідчий експеримент.

ІІ……На наданому суду цифровому носії інформації - флеш-носій «HI-RALI», - містяться, зокрема, електронні документи з назвами:

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

Дослідженням цих електронних документів встановлено таке.

1. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000» має hash-cуму "E8ABB0AF7378B97AB8735D68C1253717" за протоколом MD5.

1.1. Цей електронний документ містить відео-образ перебігу дій, вчинених під час слідчого експерименту до виїзду його учасників на місце події.

1.2. Зміст відео образу, що зафіксований у цьому електронному документі, відповідає змісту відомостей щодо переліку проведених під час слідчого експерименту у період часу до 15:29 дій.

1.3. З цього ж електронного документу вбачається, що на початку проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 надав показання, що відповідають тим, що були надані ним під час судового розгляду цього кримінального провадження.

При цьому обвинувачений, окрім іншого, уточнив, що

-спочатку вони викликали таксі, водій якого відмовився їх везти через те, що вони: «некультурные», при цьому обвинувачений припустив, що таксист раніше возив потерпілого та його /потерпілого/ товариша, та знав їх поведінку;

-під час цих розмов спочатку потерпілий розповів йому про свою ситуацію, та він /обвинувачений/ «чтоб ему так не было больно» вирішив розповісти про свою сім'ю. При цьому коли потерпілий поділився з ним своїми проблемами він лише сказав тому: «Крепися, дружаня, крепись. Все пройдет, и это пройдет тоже» та нічим того не образив. Потерпілий же, коли він /обвинувачений/ поділився своїми складнощами - тим, що в нього є донька, та він хоче її обняти, виховати та дати їй щось в житті - почав казати: «Что ж ты за отец такой плохой. И понеслось...» Він /обвинувачений/ його попереджав, просив зупинитись, але той не зупинявся. І тоді він наніс удари потерпілому;

-обвинувачений також зазначав, що потерпілий почав яритись, та він, побоюючись, що той його поб'є, почав заподіювати потерпілому тілесні ушкодження;

-також обвинувачений зазначив, що, лежачи на землі, потерпілий просив не наносити йому тілесні ушкодження;

-обвинувачений зазначив також, що під час побиття в потерпілого випали два мобільних телефони, та він ці телефони «подцепил», при цьому потерпілий бачив, як він забирав телефони;

-обвинувачений також підтвердив вказані під час судового розгляду підстави для вилучення ним телефонів, стверджуючи, що якби не він забрав ці телефони, їх забрали б інші особи.

2. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001» має hash-cуму "3EDCA615C6FE65A38D8AE5E02282A335" за протоколом MD5.

2.1. Цей електронний документ містить відео-образ перебігу дій, вчинених під час слідчого експерименту після прибуття його учасників на місце події.

2.2. Зміст відео образу, що зафіксований у цьому електронному документі, відповідає змісту відомостей щодо переліку проведених під час слідчого експерименту у період часу з 15:52 дій.

2.3. З цього ж електронного документу вбачається, що ОСОБА_4 на пропозицію слідчого за допомогою статиста продемонстрував перебіг подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження.

(а) Зокрема, він продемонстрував, що він та потерпілий сіли на лавку обличчям до проїжджої частини вулиці Ігоря Бедзая /на той час - Чкалова/, при цьому він /обвинувачений/ перебував ліворуч від потерпілого.

(б) Далі, обвинувачений продемонстрував, що потерпілий, висловлюючись стосовно його /обвинуваченого/ сім'ї, почав вставати з лавки, й тоді він /обвинувачений/ рукою «приземлил» потерпілого, надавивши своєю рукою тому на голову;

(в) Далі, обвинувачений зазначив, що внаслідок таких дій він /обвинувачений/ встав. При цьому зауважив, що в цей момент праворуч від потерпілого сиділа особа «с перемотанной головой»; в момент, який описує обвинувачений, ця особа «поняла, что ему тут нема чего делать», взяла карточку потерпілого та пішла до магазину АТБ.

Виснував, що ця особа бачила початок конфлікту /поштовх рукою в область голови/, після цього перебіг конфлікту вже не бачив.

(г) Далі ОСОБА_4 продемонстрував, що після цього він вдарив потерпілого лівою ногою в груди, внаслідок чого потерпілий перекинувся через лавку та впав на клумбу.

Зауважив, що впавши, потерпілий його ображав (висловлював незадоволення)

Тоді він переступив через лавку, став ліворуч від потерпілого та наніс йому ще удари ногою.

(ґ) Далі ОСОБА_4 зазначив, що в потерпілого через плече висіла сумка, яка внаслідок падіння опинилась з правого боку від потерпілого та з якої внаслідок удару в правий же бік від потерпілого випали два мобільних телефони.

Тоді він /обвинувачений/, усвідомлюючи, що ці телефони хтось все одне забере, «подмотал» телефони та пішов із ними в бік вулиці 3 Слобідської. При цьому потерпілий щось казав, але що саме - він не пам'ятає, можливо - щось про телефони.

Обвинувачений також продемонстрував, що для того, щоб взяти телефони, переступив через потерпілого, нахилився та підняв телефони.

(д) Також на початку цієї частини слідчого експерименту обвинувачений зазначив /далі - мовою оригіналу/: «На проезд мне тюряга не дала, денег мне не дали - иди пешком, разбирайся сам».

Норми права.

1. Відповідно до статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України

З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань

/частина 1/

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу

/частина 2/.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник

/частина 3/.

…

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту

/частина 6/.

2. Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у своїй Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, окрім наведених вище, зробила такі висновки про застосування норм права

«Приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту.

Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.»

3. Відповідно до статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України

У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

/частина 1/

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань може не вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього...

/частина 2/

...

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

/частина 4/

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії...

/частина 5/

4. Відповідно до статті 107 Кримінального Процесуального Кодексу України

Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію...

/частина 1/

Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

/частина 2/

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо...

/частина 3/

Оцінка суду.

І......Оцінюючи результати проведеного за участі ОСОБА_4 слідчого експерименту, суд перш за все відзначає, що складовою процедури проведеного слідчого експерименту було отримання відомостей від ОСОБА_4 , який на той час був підозрюваним.

В зв'язку із цим суд відзначає наступне.

1. Відображені у протоколі відомості, отримані від ОСОБА_4 , не повною мірою відповідають тим, що зафіксовані у згаданих вище електронних документах.

Так, відповідно до відомостей електронних документів, під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 надав більше відомостей, ніж зафіксовані в описаному вище протоколі.

2. З огляду на ці обставини суд відзначає, що метою фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів поза розумним сумнівом є більш повне та достовірне відображення як її /процесуальної дії/ перебігу, так й - результатів проведених слідчих дій та запобігання випадкам внесення в протоколи слідчих дій недостовірних (зокрема - неповних) відомостей про докази, отримані внаслідок їх /слідчих дій/ проведення.

3. В зв'язку із таким суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження технічні засоби застосовувались у встановленому порядку, зокрема - про їх застосування учасники слідчого експерименту були повідомленими заздалегідь; результати їх застосування були переглянутими обвинуваченим та понятими, зауважень щодо достовірності та повноти електронних документів, отриманих в результаті застосування технічних засобів, жодна з цих осіб не висловила.

4. Суд особливо відзначає, що достовірність електронних документів була підтвердженою понятими, що є додатковою гарантією того, що у цих документах результати та перебіг слідчої дії є відображеними об'єктивно та повно.

Наведене призводить до висновку про те, що відомості про результати проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 , що відображені в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

є повною мірою достовірними, через що можуть використовуватись під час подальшої оцінки результатів цього слідчого експерименту.

Відомості ж протоколу про результати проведення цього слідчого експерименту, що суперечать відомостям цих електронних документів, як не достовірні, під час подальшої оцінки результатів слідчого експерименту врахуванню не підлягають.

ІІ......Далі, з огляду це та на наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, суд відзначає таке.

1. Слідчий експеримент, результати якого аналізуються, був проведений з дотриманням встановленої процедури, а саме - слідчими з дотриманням вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, за участі понятих та статиста; хід проведення слідчого експерименту фіксувався за допомогою технічних засобів та у протоколі, за наслідками проведення слідчого експерименту був складений протокол, який був підписаний усіма учасниками слідчої дії.

2. ОСОБА_4 був залученим до проведення слідчого експерименту відповідно до вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України із дотриманням правової процедури, що має бути застосованою до підозрюваного.

Так, йому були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, як підозрюваного, зокрема - його право не свідчити проти себе; у проведенні слідчого експерименту брав участь його захисник.

3. Суд також відзначає, що під час проведення 12 червня 2023 року слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 той не тільки надавав певні відомості, але також вчиняв інші дії з метою уточнення відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження, пов'язані із відтворенням обставин, що підлягають встановленню в межах цього кримінального провадження.

Зокрема, за участі обвинуваченого був відтворений перебіг подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, а також кульмінаційний момент цих подій.

4. Відзначає суд й те, що до проведення слідчого експерименту були залучені поняті, чим були створені необхідні умови для найбільш об'єктивного й правильного проведення слідчого експерименту із тим, щоб ця слідча дія була проведена з дотриманням прав та свобод його учасників, а також - із тим, щоб результати проведення цієї слідчої дії були достовірними.

Необхідні умови для найбільш об'єктивного й правильного проведення слідчого експерименту із тим, щоб ця слідча дія була проведена з дотриманням прав та свобод його учасників, а також - із тим, щоб результати проведення цієї слідчої дії були достовірними були створені також внаслідок застосування під час проведення цієї слідчої дії технічних засобів для фіксації її перебігу.

5. Насамкінець суд відзначає, що внаслідок дотримання встановленого порядку проведення слідчого експерименту та застосованої під час його проведення правової процедури була досягнута його легітимна мета - уточнення обставин вчинення кримінального провадження.

При цьому показовим є те, що під час проведення слідчого експерименту через застосовану правову процедуру ОСОБА_4 уточнив свої показання.

Наведене у сукупності доводить, що зафіксовані в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

результати слідчого експерименту за участі ОСОБА_4 є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Відомості, отримані від потерпілого

А......Під час судового засідання 24 січня 2024 року потерпілий засвідчив таке.

1. 03 травня 2023 року в районі 12:00 години він пішов до магазину АТБ, що розташований в районі розі вулиць Ігоря Бедзая /на той час - ОСОБА_23 / та ОСОБА_18 , де зробив покупки.

Після цього, оскільки погода йому сподобалась, він вирішив відпочити.

За такого він у найближчому магазині купив літр кегового пива та креветок й сів на лавочку неподалік.

Через деякий час біля нього присів чоловік з «перев'язаною головою» [ ОСОБА_9 ], який попросив цигарку. Він /потерпілий/ не пале, через що цигарку дати не міг.

Але незабаром він запропонував ОСОБА_9 відпочивати разом, на що той погодився.

Далі потерпілий зазначив таке /мовою оригіналу/:

«Я ему [ ОСОБА_9 ] предложил купить стаканчики пластмассовые (ну - ему и мне) и чекушку водки - 200 гр., и какую-то закуску. Дал ему денег - он пошел в магазин, в АТБ, купил это все - и мы с ним сидели, распивали. Потом мы закончили, он пошел опять в поликлинику, вот, и потом через, там, 15 минут, вернулся, потом опять присел …, распивать нечего было. Я ему предложил опять пойти в АТБ, купить опять алкоголь и закуску. Он попросил, чтобы я еще дал ему на пачку сигарет - я ему всё это дал.

Он опять пошел в АТБ»

2. Далі потерпілий зазначив таке /мовою оригіналу/:

«И в этот момент, когда он / ОСОБА_9 / отсутствовал, пришел задержанный [ ОСОБА_4 ]»

При цьому потерпілий зазначив, що ОСОБА_4 прийшов з боку вулиці Інженерної.

Як зазначив потерпілий, незабаром повернувся ОСОБА_9 .

3. Далі потерпілий зазначив таке /мовою оригіналу/.

«Ну, и как бы дальше - мы начали выпивать. Задержанному я предложил 50 гр., на что он отказался, вот... Ну, а далее - он согласился и где-то грамм 100 с нами выпил».

4. Далі потерпілий зазначив таке /мовою оригіналу/:

«Далее - я захотел поехать на Намыв, к кафе «Ковбой» - ну, к воде захотел. Я ж говорю - погода, солнце, вода

Ну, как бы, уже был в состоянии алкогольного опьянения - таксист не взял»

Потерпілий також уточнив, що до цього часу він та ОСОБА_9 випили пиво та приблизно 300 гр. горілки, а обвинувачений - приблизно 100 гр. горілки.

5. Далі потерпілий зазначив /мовою оригіналу/:

5.1. «Потом, получается, таксист нас не взял - мы пошли на скамейку, вот, и пошла какая-то перепалка с задержанным»

...

«Далее, получается, неожиданно он ударил меня правой ногой в область сердца, де я перевернулся со скамейки, ударился головой и копчиком, потом он подбежал и начал наносить правой ногой удары в левый бок.

После этого подбежал с другой стороны, в правый бок начал наносить удары. Где-то в правое - 2-3 удара; в левое - 4 удара было.

Вот я, как бы, был в сознании»

Потерпілий також зазначав, що коли ОСОБА_4 наносив йому / ОСОБА_6 / удари, він /потерпілий/ ймовірно, щось казав, але що саме - наразі він не пам'ятає.

5.2. Потерпілий уточнив, що під час «спілкування» ОСОБА_4 назвав своє ім'я, « ОСОБА_24 / не помню, говорили ли про семью, про жену, про детей».

5.3. На запитання захисника потерпілий зазначив таке /далі - мовою оригіналу/:

«Удар - не из-за телефонов, я думаю, он ударил. Я так думаю, что он спровоцировал этот конфликт с учетом того, чтобы забрать эти два телефона»

/ІНФОРМАЦІЯ_4; часова позначка 37:08/

І далі:

«А чего ударил - он говорил, что я его семью оскорбил - если я не знаю его семью, как я мог их оскорбить. Но он мне мог что-то сказать, я ему мог что-то сказать. Но я это не помню».

5.4. На запитання суду потерпілий зазначив таке /далі - мовою оригіналу/:

«Я ему / ОСОБА_4 / что-то сказал, он мне что-то сказал. В итоге неожиданно он меня бьёт исподтишка ногой. Я не ожидал удара вообще. Потом добивает»

6. Далі потерпілий зазначив таке /мовою оригіналу/:

«Потом, получается, я помню, что телефон у меня один выпал, а один еще в кармане был.

И, как бы, вот … А потом, как бы, немножко помутнение у меня стало - сильно головой ударился, вот..»

…

«Через какое-то время пришел в себя - ни пакетов, ни двух телефонов - отсутствовали»

При цьому потерпілий пояснив, що не бачив, коли та як ОСОБА_4 вилучав телефони

До цього потерпілий додав, що «золота» в нього не було, а гроші в нього під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, були. «Но у меня сумка. И я упал на сумку. И сумка осталась под спиной, и это спасло».

7. Потерпілий також зазначив, що коли він отямився, ані - ОСОБА_4 , ані - ОСОБА_9 поруч із ним не було, коли та як вони пішли /чи - збігли/, він не бачив.

8. Далі потерпілий пояснював, що йому була надана необхідна, зокрема - медична допомога.

При цьому відзначив, що заподіяні йому тілесні ушкодження були зафіксованими одразу після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження - 04 травня 2024 року; вказані в обвинувальному акті тілесні ушкодження він отримав саме внаслідок дій ОСОБА_4 .

9. Потерпілий також зазначив, що, наскільки він пам'ятає, ОСОБА_9 був присутній при його / ОСОБА_6 / побитті ОСОБА_4 .

Як зазначив потерпілий: «Он [ ОСОБА_9 ] не мог никуда деться, я так думаю»

Далі, на запитання прокурора, потерпілий уточнив, що: «Когда он [ ОСОБА_4 ] нанес мне первый удар, ОСОБА_25 с головой / ОСОБА_9 / присутствовал»

Оцінка суду.

1. Оцінюючи показання потерпілого, суд перш за все відзначає, що вони були наданими у встановленому законом порядку.

1.1. Так, потерпілий допитувався у суді, під час його допиту усі сторони, зокрема - захист - мали можливість поставити йому запитання та внаслідок такого перевірити надійність та достовірність його показань.

1.2. Суд також відзначає, що у повній відповідності до процитованих вище вимог діючого законодавства перед дачею показань потерпілий був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань та склав присягу.

2. Суд також відзначає, що ознак того, що під час дачі показань ОСОБА_6 не був щирим, матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому показовим є той факт, що такі ознаки не виявились внаслідок його перехресного допиту, у якому обвинувачений поводився доволі наполегливо.

Натомість суд відзначає, що потерпілий правдиво та відверто повідомив про свою поведінку під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, яка /поведінка/ очевидно для нього не є повною мірою суспільно прийнятною.

3. Далі суд відзначає, що матеріали кримінального провадження не містять відомостей про обставини, що вказують про існування обставин для свідомої обмови потерпілим обвинуваченого; сторони, зокрема - захист - про наявність таких обставин не посилаються.

4. Відзначає суд й те, що показання потерпілого в цілому є логічними, не містять істотних прогалин або суперечностей та в цілому дозволяють уявити цілісну картину подій, що підлягають встановленню під час здійснення цього кримінального провадження.

Наведене доводить, що показання потерпілого є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання потерпілим обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_6 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 22 травня 2023 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення потерпілому обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 22 травня 2023 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником синього кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 22 травня 2023 року пред'явлення ОСОБА_6 обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 22 травня 2023 року у період часу з 11:30 до 11:55 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, був ОСОБА_6 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 2) є фотографією ОСОБА_4 , які наклеєні та прошиті.

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_6 попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого потерпілий ОСОБА_6 відповів, що зможе впізнати особу, яка 03.05.2023 перебувала на перетині вул.. Чкалова та Садової [далі - нерозбірливо] Наніс ушкодження та вилучив мобільні телефони марки «Sony» та «Iphone» за [далі - нерозбірливо] обличчя, а саме широкий прямий ніс, має оваловидність та надбрівні дуги, [далі - нерозбірливо]».

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і (потерпілий) за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_6 ..

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_6 заявив (ла), що впізнає особу чоловічої статі під фото № 2 (два) за загальними рисами обличчя».

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним потерпілого, а також - про те, що зауважень до протоколу він не мав.

8. Протокол підписаний ОСОБА_6 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_6 про результати проведеної ним ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою йому для впізнання, з ознаками особи, яка заподіяла йому тілесні ушкодження та вилучила в нього мобільні телефони, що збереглись в його /потерпілого/ пам'яті.

Іншими словами, під час цієї слідчої дії ОСОБА_6 вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка заподіяла йому /потерпілому/ тілесні ушкодження та вилучила його /потерпілого/ майно.

За такого, метою проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

2. Далі суд відзначає, що протокол цієї процесуальної дії, який є джерелом доказів, під час досудового розслідування не був оформленим належним чином.

Так, зміст позначок у бланку особою, яка склала протокол, не конкретизується, в зв'язку із чим з тексту протоколу неможливо встановити, чи попереджався ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність, зокрема, за відмову від дачі показань, тобто - від участі у цій слідчій дії.

Оцінюючи цей недолік, суд відзначає таке.

2.1. ОСОБА_6 про порушення його права зберігати мовчання під час досудового розслідування або ж - про застосований відносно нього примус з метою отримання певних відомостей - не посилається взагалі.

2.2. Позиція ОСОБА_6 під час здійснення цього кримінального провадження полягає ні в чому іншому, як у готовності брати участь у будь-яких діях та надавати усі можливі та необхідні для мети досудового розслідування відомості задля притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

Таке позбавляє підстав припущення про те, що ОСОБА_6 бажав відмовитись вказати на ОСОБА_4 , як на особу, яка вчинила злочин відносно нього.

Отже, в цьому випадку невизначеність статусу ОСОБА_6 під час проведення слідчої дії не призвело до порушення його прав.

3. Далі суд відзначає, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відомості, отримані внаслідок пред'явлення ОСОБА_6 ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

В......Під час досудового розслідування - 19 травня 2023 року - за участі потерпілого був проведений слідчий експеримент.

Джерелом відомостей про результати цього слідчого експерименту є:

протокол проведення слідчого експерименту;

електронні документи, що зберігаються на цифровому носії інформації - картці пам'яті «Mikro SD 32 GB»;

Зміст наданих суду джерел доказів.

І……У протоколі слідчого експерименту зазначено про таке.

1. Цей слідчий експеримент проводився слідчим слідчого відділу відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 за участі потерпілого ОСОБА_6 у присутності двох понятих / ОСОБА_26 та ОСОБА_27 /; до проведення цього слідчого експерименту залучався статист / ОСОБА_28 /; під час проведення слідчого експерименту здійснювалось фіксування його перебігу за допомогою відеокамери «Panasonic HCV-260», для правильного використання якої був залучений спеціаліст ОСОБА_29 .

2. Слідчий експеримент проводився 19 травня 2023 року протягом періоду з 12 год. 37 хвилин до 13 год. 31 хвилин.

3. На початку проведення цього слідчого експерименту потерпілому ОСОБА_6 були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, а також - він був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального Кодексу України.

4. До того ж, понятим, спеціалісту та статисту були роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.

5. Далі, всі учасники слідчої дії були повідомлені про застосування технічних засобів фіксації перебігу відповідної процесуальної дії.

6. Після цього потерпілий ОСОБА_6 на пропозицію слідчого повідомив про обставини «скоєного відносно нього кримінального правопорушення».

Відповідно до позначок у протоколі, тоді ОСОБА_6 повідомив таке:

«близько 11:00 години він перебував за адресою: АДРЕСА_2, неподалік поліклініки. Сидів на лавочці та вживав слабоалкогольні напої. Через деякий час до нього підійшов невідомий чоловік, який ходив до лікарні. Під час спілкування він представився ОСОБА_30 та просив цигарки. Потерпілий надав останньому грошові кошти, щоб той придбав цигарки, горілку та повернувся до нього відпочивати. Після того, як вони випили 250 гр. горілки, ОСОБА_6 знов надав грошові кошти чоловіку на ім'я ОСОБА_31 і попросив придбати горілку та щось закусити. Останній вирушив до магазину ТОВ «АТБ-маркет», а потерпілий залишився на лавочці біля поліклініки.

Приблизно о 15:00 год. до ОСОБА_6 підійшов невідомий чоловік [нерозбірливо] статури тіла зростом до 190 см. слов'янської зовнішності з яким розпочали спілкуватись. Останній представився ОСОБА_32 . У цей час повернувся ОСОБА_31 з магазину з алкогольними напоями та ОСОБА_6 почав разом з чоловіком на ім'я ОСОБА_31 вживати горілку. ОСОБА_33 спочатку відмовився, але потім компанію підтримав. Після чого ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_34 і ОСОБА_35 поїхати до річки у мкр. «Намив», таксі останнім відмовило через алкогольне сп'яніння клієнтів. Після чого вони всі втрьох повернулись до лавки й продовжували спілкуватись. В ході спілкування між ОСОБА_32 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, окрім цього ОСОБА_33 вказав, що нещодавно звільнився з місць позбавлення волі. Продовжуючи [нерозбірливо] один до одного. ОСОБА_33 , знаходившись з лівого боку від потерпілого, піднявшись та стоячи перед ОСОБА_6 ступнею правої ноги спричинив удар в область грудної клітини ОСОБА_6 , унаслідок чого він впав на [нерозбірливо] вдарившись копчиком та задньою частиною черепа. Окрім цього у момент падіння в останнього випав мобільний телефон.

Після чого ОСОБА_33 одразу перескочив та ступнею правої ноги спричинив не менше чотирьох ударів у лівий бік животу. ОСОБА_6 вказує, що намагався перевернутись на лівий бік, але останній спричинив не менше двох ударів у правий бік ребер. Окрім цього мобільні телефони випали під час нанесення йому тілесних ушкоджень. Після чого ОСОБА_6 вказує, що йому стало зле та він знепритомнів, через деякий час побачив перед собою мед. Працівників, коли почав шукати мобільні телефони «Sony» та iPhone 8+, знайти не зміг».

7. Далі у протоколі зазначається, що після дачі показань потерпілому ОСОБА_6 було запропоновано «продемонструвати механізм спричинення тілесних ушкоджень», на що той погодився.

8. Далі, у протоколі описується перебіг відтворення потерпілим за допомогою статиста кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

9. Далі у протоколі зазначається, що потерпілому було запропоновано «за участю статиста, продемонструвати механізм нанесення ... тілесних ушкоджень, а саме ножового поранення, в області задньої частини грудної клітини зліва».

Відповідно до позначок у протоколі, на цю пропозицію потерпілий відповів: «Я згоден за участю статиста, продемонструвати механізм нанесення мені тілесних ушкоджень ножового поранення, в області задньої частини грудної клітини зліва»

Далі у протоколі зазначається: «Потерпілий ОСОБА_6 за участю статиста, продемонстрував механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, що мало місце 03.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_2»

9. Далі у протоколі зазначено, що учасникам слідчого експерименту було запропоновано поставити додаткові запитання, але «учасники відповіли, що запитань не мають».

10. Далі у протоколі зазначається, що «за участі всіх учасників слідчого експерименту, було складено та оформлено протокол слідчого експерименту та учасникам слідчого експерименту було надано відеозапис для огляду».

Після цього потерпілий підтвердив факт перегляду ним відеозапису та «повноту та правильність фіксації його показань на цифровому носії інформації».

11. Далі, у протоколі зазначається, що «Показання зафіксовані на носії інформації карті пам'яті Micro SD об'ємом 32 GB з супровідним написом».

12. У протоколі також відзначається таке:

«За результатами фіксації слідчого експерименту технічними засобами фіксації від учасників слідчої дії клопотання про внесення доповнень до протоколу слідчого експерименту не надходили.

Учасниками процесуальної дії повідомлено про спосіб ознайомлення з протоколом слідчого експерименту, а саме надання письмового протоколу та перегляд відеозапису слідчої дії.

Після ознайомлення з текстом протоколу та відеозапису слідчого експерименту від учасників слідчої дії, клопотання про внесення до нього змін, доповнень та зауважень не надходили. Протокол записано вірно.

Протокол прочитаний, записаний правильно. Доповнень, заяв, уточнень до протоколу не надійшло»

13. У протоколі містяться позначки про те, що додатком до нього є карта пам'яті Micro SD об'ємом 32 GB

14. У протоколі містяться підписи потерпілого ОСОБА_6 , понятих, спеціаліста, статиста та слідчого, який провів слідчий експеримент.

ІІ……На наданому суду цифровому носії інформації - картці пам'яті «Mikro SD 32 GB» - містяться, зокрема, електронні документи з назвами:

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

Дослідженням цих електронних документів встановлено таке.

1. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000» має hash-cуму «0F508539B87C6ED2798A94061A2D1992» за протоколом MD5.

1.1. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі потерпілого був розпочатим 19 травня 2023 року о 12:37 годині у кабінеті слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області, де учасники слідчого експерименту перебували до 13 години 01 хвилини.

1.2. У цей проміжок часу, зокрема, були встановлені особи учасників слідчого експерименту /потерпілого, понятих, спеціаліста та статиста/, їм були роз'яснені їхні процесуальні права та обов'язки та вони були попередженими про застосування технічних засобів фіксації процесуальної дії.

1.3. З цього ж електронного документу вбачається, що на початку проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_6 надав показання, що відповідають тим, що були надані ним під час судового розгляду цього кримінального провадження.

(а) При цьому обвинувачений, окрім іншого, уточнив, що

-на початку подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, ОСОБА_9 дійсно попросив в нього цигарку, яку він /потерпілий/ не дав через те, що не палив. Але, оскільки йому стало «жалко» ОСОБА_9 , він дав тому гроші із тим, щоб той купив собі цигарки, а також - «чекушку водки, там, грамм 250, какую-то закуску»;

-після того, як вони «распили» все це, ОСОБА_9 пішов до поліклініки, звідки повернувся через 10-15 хвилин;

-після цього потерпілий запропонував тому придбати ще горілки, на що той погодився, взяв гроші та пішов до магазину

-в цей час /коли ОСОБА_9 відійшов до магазину/ до нього підійшов незнайомий чоловік, вони «разговорились», той представився ОСОБА_32 [ ОСОБА_4 ]

-далі повернувся ОСОБА_9 , який придбав 0,5 л. горілки, томатний сік та ще якусь «закуску»

-після цього вони з ОСОБА_9 продовжили розпивати спиртні напої. Вони запропонували ОСОБА_4 до них приєднатись, той спочатку відмовився пити, але - потім погодився та випив спочатку 50 гр., а потім - ще 50 гр. Горілки;

-далі, вони вирішили поїхати до мікрорайону «Намив», для чого викликати таксі. При цьому, оскільки в нього /потерпілого/ мобільний телефон розрядився, таксі викликав ОСОБА_9

-таксист відмовився їх везти через те, що вони були у стані алкогольного сп'яніння.

(б) Далі - в районі часової позначки 15:47 потерпілий пояснював таке /далі - мовою оригіналу/

«Мы вернулись опять на эту же скамейку. С Виталием у нас был диалог, какой-то нехороший произошел, на какой-то почве, вот»

(в) Далі потерпілий пояснював, що ОСОБА_4 наніс йому удар ногою в область грудної клітини, від якого він /потерпілий/ впав за лавку у клумбу, після чого обвинувачений перескочив через лавку, став ліворуч від нього /потерпілого/ та наніс йому ще удари в лівий бік,.

Коли ж він /потерпілий/ спробував повернутись на лівий бік , обвинувачений, продовжуючи перебувати ліворуч від нього, наніс йому декілька ударів в правий бік.

(г) В районі часової позначки 17:52 потерпілий також зазначив таке /далі - мовою оригіналу/:

«У меня было два телефона. У меня были черные тактические штаны с большими карманами. Тут [показує на лівий карман] телефон был и тут [показує на правий карман] телефон. В момент падения один телефон выпал - это я видел [показує на правий карман] а один так уже, вскользь уже, вылез уже»

1.4. Відповідно до відомостей цього електронного документу, після отримання пояснень від потерпілого слідчий запропонувала тому відтворити обставини вчинення злочину на місці, на що потерпілий погодився.

1.5. Відповідно до цих же відомостей, після цього слідчий оголосила про те, що всі учасники слідчого експерименту на службовому транспорті вирушають до вказаного потерпілим місця події.

Після цього слідчий оголосила, що о 13 годині 01 хвилині відеозапис слідчого експерименту зупиняється.

2. Електронний документ «:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001» має hash-cуму «8E331E3BB6C70D4A9E5FCEC058157697» за протоколом MD5.

2.1. Цей електронний документ містить відео-образ перебігу дій, вчинених під час слідчого експерименту після прибуття його учасників на місце події.

2.2. З цього електронного документу вбачається, що слідчий експеримент за участі потерпілого був відновленим 19 травня 2023 року о 13:22 годині в районі будинку 78 по вулиці Ігоря Бедзая /раніше - Чкалова/ у місті Миколаєві.

2.3. З цього ж електронного документу вбачається, що ОСОБА_6 , вийшовши на місце, вказав на розташовану поблизу поліклініки /сімейної амбулаторії/ лавку, на якій він сидів з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ..

2.4. Далі, на пропозицію слідчого потерпілий повторив пояснення, що були надані ним раніше, в частині, що стосується кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

2.5. Далі на пропозицію слідчого за допомогою статиста потерпілий відтворив «механізм спричинення тілесних ушкоджень та обставини злочинних діянь»

(а) Зокрема, він підтвердив, що безпосередньо перед діями обвинуваченого щодо нанесення тілесних ушкоджень він / ОСОБА_6 / з ОСОБА_4 розмовляли та «ругалися» /часова позначка 02:38/.

(б) Далі, потерпілий зазначив, що обвинувачений встав та правою ногою вдарив його / ОСОБА_6 / в область грудей, від чого він /потерпілий/ «перевернулся» через лавку та впав на клумбу.

(в) Далі, обвинувачений обійшов лавку, став ліворуч від нього /потерпілого/ та почав наносити йому удари правою ногою в лівий бік в ділянку нирок.

(г) Далі потерпілий зазначив, що він, з метою уникнення ударів, спробував повернутись на лівий бік.

Й тоді ОСОБА_4 більше - зверху вниз - наніс йому правою ж ногою два удари в правий бік в область ребер, зломами йому два ребра.

(ґ) Далі потерпілий підтвердив, що в карманах його штанів були два телефони.

Показав, що після удару телефон Iphone випав з правого карману, а телефон Sony «вылез» з лівого карману.

Потерпілий також зазначив, що він бачив, що один телефон в нього з карману випав, в інший - вислизнув.

(д) Щодо подальших подій потерпілий зазначив, що після другого удару в область ребер він на нетривалий час втратив свідомість, а коли отямився - ані ОСОБА_9 , ані - ОСОБА_4 він не побачив.

(е) Далі, йому почали надавати медичну допомогу.

При цьому він шукав мобільні телефони, щоб подзвонити додому, але жодного телефону ані - в карманах, ані - на місцевості - не виявив.

2.6. Після цього слідчий запропонувала учасникам слідчого експерименту надати зауваження або доповнення.

Зауважень або доповнень від учасників слідчого експерименту не надійшло.

2.7. В районі часової позначки 08:13 слідчий оголосила про таке:

«Всім учасникам слідчого експерименту пропонується вирушити до відділення поліції № 1 для складання протоколу та його зачитання вголос, ознайомлення з ним учасників слідчого експерименту і перегляду відеозапису. Після чого флеш-носій, на який здійснюється відеозапис … , буде запакований до паперового конверту за підписами всіх учасників слідчого експерименту та запакування печатками «Для пакетів» ВП № 1 Миколаївського РУП».

2.8. Далі слідчий оголосила, що слідчий експеримент за адресою: АДРЕСА_2, закінчується.

Час закінчення слідчого експерименту - 13:31 година 19 травня 2023 року.

ІІІ……Суд також відзначає, що носій інформації, на якому зберігаються вказані електронні документи - картка пам'яті «Mikro SD 32 GB» - на момент судового розгляду перебував у паперовому конверті, який опечатаний печатками «Для пакетів» відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області та скріплений підписами, зокрема, потерпілого та понятих.

При цьому спосіб упакування цього носія запобігає сторонньому втручанню у вміст пакування.

Норми права.

1. Оцінюючи результати проведеного за участі потерпілого слідчого експерименту, суд враховує:

-процитовані вище приписи статей 104, 107, 240 Кримінального Процесуального Кодексу України;

-настанови судової практики, що містяться у процитованій вище Постанові Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17

2. Далі, відповідно до частини 3 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України

Протокол складається з:

1)вступної частини, яка повинна містити відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

-всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2)описової частини, яка повинна містити відомості про:

-послідовність дій;

-отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3)заключної частини, яка повинна містити відомості про:

-вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

-виготовлені дублікати документів, а також копії інформації, у тому числі комп'ютерних даних, та спосіб їх ідентифікації;

-спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

-зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

3. Відповідно до статті 105 Кримінального Процесуального Кодексу України

Додатками до протоколу може бути, зокрема, відеозапис процесуальної дії

/пункт 3 частини 2/

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

/частина 3/

4. Окрім цього суд враховує настанови судової практики, що містяться у процитованій вище Постанові Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к.

Оцінка суду.

І......Оцінюючи джерела відомостей про результати проведеного за участі потерпілого ОСОБА_6 слідчого експерименту, суд відзначає наступне

1. Відображені у протоколі:

-послідовність дій під час проведення слідчого експерименту;

-відомості, отримані від ОСОБА_6 ,

є викладеними з очевидними описками та загалом не повною мірою відповідають тим, що зафіксовані у згаданих вище електронних документах.

2. З огляду на ці обставини суд відзначає, що метою фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів поза розумним сумнівом є більш повне та достовірне відображення як її /процесуальної дії/ перебігу, так й - результатів проведених слідчих дій та запобігання випадкам внесення в протоколи слідчих дій недостовірних (зокрема - неповних) відомостей про докази, отримані внаслідок їх /слідчих дій/ проведення.

3. Також суд відзначає, що відео образ подій, що відбувались під час слідчого експерименту за участі потерпілого, який зафіксований на вказаних електронних документах, не містить різких необґрунтованих змін текстуального складу корисних мовленевих сигналів, акустичного середовища і шумового фону та порушень принципів лінгвістичної та семантичної зв'язності усного тексту. Не містить він й порушень лінійної послідовності та композиційної єдності зображень та відеоряду в цілому; кадрів з різкою невиправданою зміною сюжетної наповненості.

Натомість, протікання сюжетної лінії у цьому відео образі відбувається послідовно та логічно.

Таке не дає підстав для сумнівів у достовірності відомостей про хід та результати слідчого експерименту, що відображені у згаданих електронних документах.

4. Також суд відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження технічні засоби застосовувались у встановленому порядку.

Зокрема, як відомості, що містяться у згаданих електронних документах, так й - відповідні цим відомостям позначки у протоколі слідчого експерименту доводять, що про застосування технічних засобів фіксації цієї слідчої дії учасники слідчого експерименту були повідомленими заздалегідь.

5. Суд також відзначає, що достовірність відомостей, що відображені у вказаних електронних документах, сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не оспорюють.

Наведене призводить до висновку про те, що відомості про хід та результати проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 , що відображені в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

є повною мірою достовірними та можуть повною мірою використовуватись в якості джерел відомостей про результати проведеного слідчого експерименту.

Відомості ж протоколу про хід та результати проведення цього слідчого експерименту, що суперечать відомостям цих електронних документів, як не достовірні, під час подальшої оцінки результатів слідчого експерименту врахуванню не підлягають.

ІІ……Оцінюючи результати проведеного за участі потерпілого ОСОБА_6 слідчого експерименту, суд враховує, що правовідносини, що розглядались Об'єднаною Палатою Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду під час розгляду справи № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням цього доказу:

-мають спільного суб'єкта - слідчого органу досудового розслідування;

-виникають із приводу тотожного об'єкту, а саме - відносин, що виникають в зв'язку із збиранням органами досудового розслідування доказів у кримінальному провадженні, шляхом проведення слідчих дій, зокрема - шляхом проведення слідчого експерименту;

-виникають із приводу тотожного предмету - слідчого експерименту;

-регулюються одними нормами права - нормами статей 95 та 240 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Єдиною відмінністю ж між цими правовідносинами є статус учасника слідчого експерименту - в межах справи, що розглядалась Об'єднаною палатою, таким учасником був обвинувачений, а у випадку, що розглядається, ним є потерпілий.

Проте, висновки Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду у справі № 740/3597/17 стосуються не особливостей залучення певних учасників кримінального провадження до тих чи інших слідчих дій (зокрема - до проведення слідчого експерименту), але - змісту відповідної слідчої дії та значення її результатів для судового розгляду кримінального провадження.

Отже, відносини, що розглядались у справі № 740/3597/17 та ті, що виникли в зв'язку з дослідженням в межах цього кримінального провадження протоколу слідчого експерименту від 19 травня 2023 року, є подібними.

Таке означає, що висновки щодо застосування норм права та дороговкази, викладені у Постанові Верховного Суду у справі № 740/3597/17, підлягають застосуванню під час оцінки цього доказу.

ІІІ......Далі, з огляду це та на наведені приписи діючого законодавства та дороговкази, що запроваджені Верховним Судом у Постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17, суд відзначає таке.

1. Перш за все, суд відзначає, що результати слідчого експерименту за участі потерпілого були оформлені шляхом складання протоколу та додатків до нього - електронних документів, що містяться на флеш-накопичувачі «Mikro SD 32 GB»

1.1. Як зазначалось вище, сам по собі протокол слідчого експерименту був оформленим з порушенням вимог пункту 2 частини 3 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України, а саме - без належного викладення як послідовності вчинених дій, так й - результатів проведення слідчої дії.

1.2. В той же час, додатком до цього протоколу були згадані електронні документи, які були збережені на флеш-накопичувачу, який (флеш-накопичувач) був належним чином, зокрема - за участі всіх учасників кримінального провадження, запакованим та долученим до матеріалів кримінального провадження.

1.3. При цьому відомості протоколу та додатків до нього доводять, що протокол слідчого експерименту за участі потерпілого містить у собі достовірні відомості про:

-місце, час проведення та назву процесуальної дії;

-особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада);

-всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

-інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

Таке, окрім іншого, доводить, що слідчий експеримент за участі потерпілого був проведений з дотриманням прав потерпілого та за наявності передбачених законом гарантій достовірності його результатів.

1.4. Далі, зміст додатку до протоколу є цілком здатним усунути вади описової частини протоколу.

1.5. До того ж, сам протокол слідчого експерименту містить підписи всіх учасників слідчої дії.

Ця обставина, окрім іншого, є цілком здатною підтвердити джерело походження електронних документів, що є додатками до цього протоколу та, з огляду на їх зміст - головним джерелом інформації про хід та результати проведеного слідчого експерименту.

Наведене у сукупності доводить, що зміст документів, в тому числі - електронних - дозволяє повною мірою достовірно встановити перебіг та результати проведеного за участі потерпілого слідчого експерименту.

2. Далі, суд відзначає, що надані суду відомості про хід та результати проведеного за участі потерпілого слідчого експерименту доводять, що цей слідчий експеримент був проведений з дотриманням встановленої процедури, а саме - слідчими, з дотриманням вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, за участі понятих та статиста; хід проведення слідчого експерименту фіксувався за допомогою технічних засобів.

3. Далі, потерпілий ОСОБА_6 був залученим до проведення слідчого експерименту відповідно до вимог статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України із дотриманням правової процедури, що має бути застосованою до потерпілого.

Так, йому були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, як потерпілого, зокрема - його право не свідчити проти себе, про що в матеріалах слідчого експерименту міститься його власноручний підпис.

До того ж, він був попередженим про кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих свідчень, про що у матеріалах слідчого експерименту також міститься його власноручний підпис.

4. Суд також відзначає, що під час проведення 19 травня 2023 року слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 той не тільки надавав певні відомості, але також вчиняв інші дії з метою уточнення відомостей, які мають значення для цього кримінального провадження, пов'язані із відтворенням обставин, що підлягають встановленню в межах цього кримінального провадження.

Зокрема, за участі потерпілого був відтворений кульмінаційний момент подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

5. Відзначає суд й те, що до проведення слідчого експерименту були залучені поняті, чим були створені необхідні умови для найбільш об'єктивного й правильного проведення слідчого експерименту із тим, щоб ця слідча дія була проведена з дотриманням прав та свобод його учасників, а також - із тим, щоб результати проведення цієї слідчої дії були достовірними.

Необхідні умови для найбільш об'єктивного й правильного проведення слідчого експерименту із тим, щоб ця слідча дія була проведена з дотриманням прав та свобод його учасників, а також - із тим, щоб результати проведення цієї слідчої дії були достовірними були створені також внаслідок застосування під час проведення цієї слідчої дії технічних засобів для фіксації її перебігу.

6. Насамкінець суд відзначає, що внаслідок дотримання встановленого порядку проведення слідчого експерименту та застосованої під час його проведення правової процедури була досягнута його легітимна мета - уточнення обставин вчинення кримінального провадження.

При цьому показовим є те, що під час проведення слідчого експерименту через застосовану правову процедуру ОСОБА_6 уточнив свої показання.

Наведене у сукупності доводить, що:

-допущені під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_6 порушення частини 2 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України не потягли за собою недопустимість його результатів;

- зафіксовані в електронних документах

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

результати цього слідчого експерименту можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Г......Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням на підтвердження обставин цього кримінального провадження надана заява потерпілого від 04 травня 2023 року.

Зміст джерела доказів.

1. Надана суду заява є складеною ОСОБА_6 04 травня 2023 року та адресованою начальнику Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_36 .

2. У надані заяві потерпілий зазначив

«Прошу Вас вжити заходи до невстановленої особи, яка 03.05.2023 року в період часу 15-15.30 год. за адресою АДРЕСА_2 нанесла мені тілесні ушкодження та вкрала мобільний телефон марки iPhone 8+ чорного кольору IME НОМЕР_1 та мобільний телефон марки Sony»

3. У заяві містяться позначки про ознайомлення ОСОБА_6 із приписами статей 383, 384 Кримінального Кодексу України, а саме - із тим, що він несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та надання завідомо неправдивих показань

4. Заява також містить позначки про те, що вона була прийнятою слідчим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області.

Норми права

Відповідно до статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

/частина 1/

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

/пункт 3 частини 2/

Оцінка суду.

Оскільки заява, що аналізується, була складеною потерпілим для мети здійснення цього кримінального провадження, вона може використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Відомості, отримані від свідка ОСОБА_9

А......Під час судового засідання 18 березня 2024 року свідок ОСОБА_9 засвідчив таке.

1. 03 травня 2023 року він чекав свого лікаря на 13:15. Очікуючи, він сів на лавочку, розташовану в районі перехрестя вулиць Ігоря Бедзая /на той час - Чкалова/ та Садової.

Там сидів потерпілий ОСОБА_6 , який запропонував йому випити пива з креветками, на що він /свідок/ погодився, та вони разом випили пива.

Далі, потерпілий дав йому гроші, він пішов в розташований поруч магазин «АТБ», де він взяв «чекушку» горілки. Далі, вони на двох випили принесену ним горілку.

Потім потерпілий, сказавши /совою оригіналу/: «Да ну, что-то мало», вдруге дав йому гроші, щоб той пішов в АТБ та взяв ще горілки, «закуску» та цигарки для себе.

Взявши гроші, він / ОСОБА_9 / вдруге пішов до магазину.

2. Далі свідок зазначив таке /мовою оригіналу/:

«Ну, в общем, я всё это взял, подхожу туда - возле него стоит какой-то парень незнакомый [ ОСОБА_4 ]. Я его /цього хлопця/ раньше не видел, я его не знаю на данный момент».

3. Далі, вони втрьох вжили принесені ним /свідком/ алкогольні напої.

4. Далі, свідок зазначив, що потерпілий запропонував поїхати до нього /потерпілого/ додому.

Після цього події розвивались таким чином /мовою оригіналу/:

«Я им вызываю такси, со своего телефона, со своего номер - «883».

Приезжает такси, говорит: «Я вас в пьяном виде брать не буду»»

5. Про подальші події свідок засвідчив таке.

5.1. Свідок зазначив /мовою оригіналу/:

«Этот же незнакомый человек поднимает его (этого потерпевшего), поднимаю я, я ему говорю: «Братан, такси не приедет»

Тут ни с того ни с сего - что потерпевший ему сказал - я просто не услышал, что потерпевший сказал, и тот [ ОСОБА_4 ] его начал.

Этот, короче, подозреваемый начал его бить, ногой, короче, получается.

Скамейка, и он, получается, скидает его со скамейки и начинает бить потерпевшего, начинает бить ногами.»

5.2. На запитання захисника свідок спочатку зазначив, що ніякої сварки між потерпілим та обвинуваченим не було.

Але одразу уточнив /далі - мовою оригіналу/:

«Потом, когда мы его привели на скамеечку - что там между ними было - я не знаю. Он [ ОСОБА_4 ] говорит, что оскорбили его семью - я это не помню»

…

«За что они зацепились - я не знаю»

5.3. На запитання суду свідок ОСОБА_9 також зазначив, що безпосереднього перед тим, як ОСОБА_4 почав наносити ОСОБА_6 удари:

йому /свідкові/ ОСОБА_6 не казав нічого;

що ОСОБА_6 в цей момент сказав ОСОБА_4 він /свідок/ не чув, через що - не знає.

5.4. Свідок також зазначав, що безпосередньо перед заподіянням ОСОБА_6 удару знаходився позаду того, помітив, що ОСОБА_4 починає замахуватись та попросив обвинуваченого не бити потерпілого, але той його /свідка/ не дослухався.

За словами свідка, від першого удару потерпілий впав в палісадник , після чого обвинувачений /далі - мовою оригіналу/: «подскочил и начал ногой его гачить; потерпевший не сопротивлялся»

6. Стосовно обставин вилучення телефонів ОСОБА_9 засвідчив таке.

6.1. Свідок зазначив /мовою оригіналу/:

«У него [в потерпілого] выпадает телефон. Он его забирает - или два телефона - два. Он [ ОСОБА_4 ] забирает эти два телефона …

Я говорю, говорю: «Слышь, на@на ты это делаешь (я извиняюсь за выражение), говорю - зачем ты это делаешь, говорю - отдай человеку телефон, - говорю, - Ладно, побить - побил, отдай человеку телефон.

Он [ ОСОБА_4 ] мне говорит: «Нет, я один подарю дочке, один сдам в ломбард»

6.2. Свідок також зазначив, що один телефон в потерпілого був у правому кармані, а один - в боковому.

Та внаслідок побиття один з телефонів випав та лежав рядом з потерпілим

7. Свідок також зазначив, що після цього з поліклініки вийшли люди та почали надавати допомогу ОСОБА_6 , а він /свідок/ пішов додому.

Він же допомогу ОСОБА_6 не надавав, одразу після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, пішов додому.

8. Свідок також наполягав на тому, що дії обвинуваченого щодо заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та щодо вилучення телефонів в потерпілого відбувались в його /свідка/ присутності.

При цьому зазначив, що під час цих подій говорив обвинуваченому, щоб той не чіпав ОСОБА_6 , облишив його мобільні телефони та йшов додому, але ОСОБА_4 його не дослухався.

9. ОСОБА_9 також зазначив, що одразу після того, як він та ОСОБА_4 відійшли від місця події, обвинувачений йому сказав, що потерпілий щось /далі - мовою оригіналу/: «затронул», але що саме «затронул» потерпілий, обвинувачений не пояснив.

10. Свідок ОСОБА_9 також підтвердив, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння.

11. На запитання захисника свідок ОСОБА_9 також повідомив, що 18 березня 2024 року вживав горілку.

Оцінка суду.

1. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_9 , суд перш за все відзначає, що вони були наданими у встановленому законом порядку.

1.1. Так, цей свідок допитувався у суді, під час його допиту усі сторони, зокрема - захист - мали можливість поставити йому запитання та внаслідок такого перевірити надійність та достовірність його показань.

1.2. Суд також відзначає, що у повній відповідності до процитованих вище вимог діючого законодавства перед дачею показань свідок ОСОБА_9 був попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу заздалегідь неправдивих показань, а також - склав присягу.

2. Суд також відзначає, що відомостей про особисту зацікавленість цього свідка у результатах цього кримінального провадження матеріали справи не містять.

При цьому сторони, зокрема - захист - про обставини, здатні породити сумніви у безсторонності цього свідка, не посилаються.

3. Суд також відзначає, що показання цього свідка в цілому є послідовними та логічними та загалом дозволяють уявити перебіг подій, що підлягають встановленню під час здійснення цього кримінального провадження.

4. Стосовно зауважень захисту про стан свідка під час його допиту, а саме - про те, що у день допиту свідок вживав алкогольні напої, суд зауважує таке.

4.1. Як зазначалось вище, під час допиту свідок надав показання, які є послідовними та логічними.

4.2. До того ж, поведінка свідка під час судового засідання була адекватною та не давала підстав для сумніву у тому, що свідок не має можливості адекватно сприймати події або належним чином надати відому йому інформацію про обставини, що мають встановлюватись під час судового розгляду цього кримінального провадження.

Наведене у сукупності не дозволяє прийти до висновку про те, що стан свідка під час показань у суді не дозволяє використовувати його показання під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Наведене доводить, що показання свідка ОСОБА_9 є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання свідком ОСОБА_9 обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_9 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 12 травня 2023 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення свідку ОСОБА_9 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 12 травня 2023 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником синього кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 12 травня 2023 року пред'явлення ОСОБА_9 обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 12 травня 2023 року у період часу з 10:00 до 10:20 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, був ОСОБА_9 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 4) є фотографією ОСОБА_4 , які наклеєні та прошиті.

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка (потерпілого) потерпілого ОСОБА_9 попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого (прокурора) свідок (потерпілий) відповів, що впізнає особу чоловічої статі який спричинив тілесне ушкодження чоловіку на ім'я ОСОБА_37 та здійснила крадіжку мобільних телефонів за загальними рисами обличчя, а саме - широке чоло, [далі - нерозбірливо], прямий ніс, має очні впадини».

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і (потерпілий) за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_38 ..

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_39 заявив (ла), що впізнає особу чоловічої статі під фото № 4 (чотири) за загальними ознаками зовнішності».

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_4 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним свідка ОСОБА_9 , а також - про те, що зауважень до протоколу він не мав.

8. Протокол підписаний ОСОБА_9 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_9 про результати проведеної ним ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою йому для впізнання, з ознаками особи, яка заподіяла йому тілесні ушкодження та вилучила в нього мобільні телефони, що збереглись в його /потерпілого/ пам'яті.

Іншими словами, під час цієї слідчої дії ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка заподіяла ОСОБА_6 тілесні ушкодження та вилучила майно ОСОБА_6 ..

За такого, метою проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

2. Далі суд відзначає, що за наслідками проведення цієї дії у відповідності до приписів статей 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України був складений протокол.

3. Далі суд відзначає, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відомості, отримані внаслідок пред'явлення ОСОБА_9 ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

Відомості, отримані від свідка ОСОБА_40

А......Під час судового засідання 06 вересня 2024 року свідок ОСОБА_41 засвідчив таке.

1. Особисто із ОСОБА_4 не знайомий, особисті відносини із тим не підтримує.

2. Взагалі, він працює в майстерні по ремонту телефонів.

У травні 2023 року - можливо 03 травня - приблизно о 16:00 годині до нього підійшов чоловік, як потім з'ясувалось - ОСОБА_4 - та запропонував йому придбати мобільний телефон.

При цьому свідок уточнив, що, як йому видається, ОСОБА_4 був не один, разом з ним «іще була якась людина - або дівчина, або що - не пам'ятаю»

3. Тоді ОСОБА_4 пропонував йому придбати телефон «Iphone» за 1.500 грн.

На цю пропозицію він /свідок/ погодився та придбав запропонований обвинуваченим телефон саме за 1.500 грн.

4. Свідок також підтвердив, що після цього за пропозицією слідчого взяв участь у впізнанні обвинуваченого за фотографіями; під час впізнання йому були пред'явлені фотографії чотирьох осіб та він впізнав фотографію ОСОБА_4 , про що поставив власноручний підпис.

5. Зазначив свідок й те, що вказаний мобільний телефон він добровільно надав співробітникам поліції.

Оцінка суду.

1. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_40 , суд перш за все відзначає, що вони були наданими у встановленому законом порядку.

1.1. Так, цей свідок допитувався у суді, під час його допиту усі сторони, зокрема - захист - мали можливість поставити йому запитання та внаслідок такого перевірити надійність та достовірність його показань.

1.2. Суд також відзначає, що у повній відповідності до процитованих вище вимог діючого законодавства перед дачею показань свідок ОСОБА_41 був попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та дачу заздалегідь неправдивих показань, а також - склав присягу.

2. Суд також відзначає, що відомостей про особисту зацікавленість цього свідка у результатах цього кримінального провадження матеріали справи не містять.

При цьому сторони, зокрема - захист - про обставини, здатні породити сумніви у безсторонності цього свідка, не посилаються.

3. Суд також відзначає, що показання цього свідка в цілому є послідовними та логічними.

Наведене доводить, що показання свідка ОСОБА_40 є належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б……На підтвердження обставин вчинення цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали суду результати впізнання свідком ОСОБА_42 обвинуваченого під час досудового розслідування.

Джерелом відомостей про такі результати є протокол пред'явлення ОСОБА_43 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 12 травня 2023 року;

Зміст наданих суду джерел доказів.

Протокол пред'явлення свідку ОСОБА_43 обвинуваченого для впізнання за фотознімками від 12 травня 2023 року являє собою бланк, надрукований барвником чорного кольору, до відповідних граф якого від руки барвником синього кольору вписані відповідні змісту бланку відомості.

З тексту протоколу від 12 травня 2023 року пред'явлення ОСОБА_43 обвинуваченого для впізнання за фотознімками вбачається таке.

1. Ця слідча дія проводилась слідчим відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 12 травня 2023 року у період часу з 11:00 до 11:15 години.

2. Ця слідча дія проводилась за участю двох понятих, яким перед початком проведення слідчої дії були роз'яснені їх права та обов'язки.

3. Технічні засоби під час проведення цієї слідчої дії не застосовувались.

4. Особою, яка впізнає, був ОСОБА_44 .

5. З подальших позначок у протоколі вбачається таке.

5.1. Слідчий "провів пред'явлення для впізнання наступних прошитих та скріплених печаткою ВП № 1 МРУП фотознімків громадян".

5.2. Далі, у протоколі містяться фотографії чотирьох осіб, одна з яких (під номером 2) є фотографією ОСОБА_4 , які наклеєні, прошиті та скріплені печаткою.

При цьому ці фотознімки не пронумеровані, але під другим зліва фотознімком міститься підпис ОСОБА_45 .

5.3. Далі у протоколі зазначається таке:

«Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка попередньо з'ясовано, чи може він впізнати особу, опитав про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу.

На запитання слідчого свідок ОСОБА_41 відповів, що впізнає особу чоловічої статі, яка 03.05.2023 здійснила продаж телефону марки Iphone 8+ чорного кольору, перебуваючи на ринку «Юліана», що розташований у м. Миколаєві».

5.4. Далі протокол містить позначки про те, що:

"Свідок попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за ст. 385 КК і (потерпілий) за дачу завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України".

Ці позначки скріплені підписом ОСОБА_45 .

6. Далі у протоколі зазначається:

«На запитання, чи впізнає він (вона) когось з осіб зображених на фотознімках, ОСОБА_41 заявив (ла), що впізнає особу під фото № 2 (два)».

У протоколі також наводяться ознаки, за якими ОСОБА_41 впізнав ОСОБА_4 .

7. Протокол містить позначки про ознайомлення із ним свідка ОСОБА_40 а також - про те, що зауважень до протоколу він не мав.

8. Протокол підписаний ОСОБА_42 , понятими та слідчим.

Оцінка суду.

1. Результатом проведення пред'явлення для впізнання, за наслідками якого був складений вказаний протокол, є висновок ОСОБА_40 про результати проведеної ним ідентифікації - тотожності особи, фотографія якої поруч з іншими була представленою йому для впізнання, з ознаками особи, яка заподіяла йому тілесні ушкодження та вилучила в нього мобільні телефони, що збереглись в його /потерпілого/ пам'яті.

Іншими словами, під час цієї слідчої дії ОСОБА_41 вказав на ОСОБА_4 , як на особу, яка 03 травня 2023 року продала йому мобільний телефон.

За такого, метою проведення цієї слідчої дії поза розумним сумнівом полягала в отриманні такого висновку, як доказу.

2. Далі суд відзначає, що за наслідками проведення цієї дії у відповідності до приписів статей 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України був складений протокол.

3. Далі суд відзначає, що зміст наданого протоколу доводить, що для отримання результатів слідчої дії слідчим були виконані передбачені статтею 288 Кримінального Процесуального Кодексу України дії, що є гарантією достовірності результатів слідчої дії.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відомості, отримані внаслідок пред'явлення ОСОБА_43 ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками є достовірним, належним та допустимим доказом, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування у цьому кримінальному провадженні.

Інші докази.

А......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали, зокрема, такі докази:

заяву потерпілого про залучення до матеріалів кримінального провадження медичних документів;

копію виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 3355;

копію опису рентгенівського знімку на ім'я ОСОБА_6 ;

висновок експерта № 410 від 22 травня 2023 року

висновок експерта № 438 від 29 травня 2023 року;

постанову про визнання медичних документів речовими доказами;

заяву ОСОБА_6 про отримання оригіналів медичних документів;

витяг з журналу реєстрації травм кримінального характеру.

Зміст джерел доказів.

І......З залученої до матеріалів кримінального провадження заяви потерпілого вбачається таке.

1. Вона є складеною ОСОБА_6 та адресованою слідчому слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_46 .

2. У надані заяві потерпілий зазначив

«Прошу Вас долучити до матеріалів кримінального провадження медичну документацію, яка має суттєве значення та докази для вищезазначеного кримінального провадження, а саме: виписка з медичної карти стаціонарно хворого № 3355 на моє ім'я, один рентген знімок та розшифрування з рентген відділення. Окрім цього з вище вказаними документами прошу призначити судово-медичну експертизу для визначення ступеню тяжкості спричинення мені тілесних ушкоджень»

ІІ......З залученої до матеріалів кримінального провадження копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 3355 вбачається, що ОСОБА_6 проходив лікування у комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 06 травня 2023 року по 15 травня 2023 року з діагнозами: «Основний - хронічний гепатит з переходом в цироз, ускладнений варикозним розширенням вен стравоходу, ускладненим кровотечею; Супутній - ЗТГК. Перелом 6,7 ребер справа. Гематоми і забій передньої черевної стінки. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 3 ст. Ризик 3»

ІІІ......З залученої до матеріалів кримінального провадження опису рентгенівського знімку вбачається таке.

1. Цей опис був зробленим у рентгенологічному відділенні Комунального Некомерційного Підприємства Миколаївської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» 19 травня 2023 року за номером 6089.

2. Предметом опису була рентгенограма органів грудної клітини від 04 травня 2023 року.

3. На рентгенограмі, окрім іншого, виявлено:

«переломи 6-7 р. по лопатній лінії справа. У м/тк грудної клітки справа від кута правої лопатки вниз гомогенне затінення з чіткими контурами округлої форми».

ІV……У висновку експерта № 410 від 22 травня 2023 року зазначається про таке.

1. У вступній частині цього висновку зазначається:

"На підставі постанови слідчого СВ ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 від 18 травня 2023 року, зареєстрованого ЄРДР за № 12023152020000622 від 05.05.2023 року, в приміщенні відділу експертиз потерпілих, звинувачених та інших осіб Миколаївського обласного бюро Судово-медичної експертизи Миколаївської обласної Ради, лікар судово-медичний експерт - ОСОБА_47 , зі стажем експертної роботи двадцять один рік, першого кваліфікаційного класу судового експерта за спеціальністю «судово-медична експертиза (свідоцтво № 4 від 23.01.2019 р.), лікар вищої кваліфікаційної категорії (посвідчення № 58 від 26.05.2021 р.), провела судово-медичну експертизу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не працює, паспорт НОМЕР_4 ».

2. Перед початком дослідження експерт була ознайомленою із тим, що за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта вона несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України.

3. Дослідження, за наслідками якого був наданий висновок, було розпочате 22 травня 2023 року об 11:12.

4. На вирішення експерта були поставлені такі питання:

-«Чи є на тілі потерпілого тілесні ушкодження? Яка їх кількість, характер, механізм та давність утворення, локалізація (кожного)?

-Яка ступінь тяжкості кожного з виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень?

-Яким було ваєморозташування потерпілого та нападника під час нанесення ударів та заподіяння тілесних ушкоджень? Чи змінювалось їх положення?

-Чи є судово-медичні данні, вказуючи на перебування потерпілого на момент скоєння відносно нього злочину в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння?

-Чи могли наявні тілесні ушкодження у потерпілого утворитись при падінні з висоти власного зросту на тверду поверхню (землю, бетон, асфальт, тощо)?

-Чи маються об'єктивні (клінічні данні), які вказують на втрату свідомості потерпілого?»

5. Під час дослідження експертом досліджені згадані вище:

- виписка із медичної картки стаціонарного хворого № 3555 КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» на ім'я ОСОБА_6 ;

- рентгенограма органів грудної клітини та опис до неї.

Окрім того, експертом був оглянутий потерпілий.

6 За наслідками експертного дослідження експертом були зроблені такі висновки:

-«(1,2) У ОСОБА_6 , мають місце тілесні пошкодження у вигляді обширних синців передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, переломів 6-7 ребра справа, забою передньої черевної стінки.

Дані тілесні пошкодження могли утворитись від не менш ніж 6-7 ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути, руки, ноги та інше, з давністю утворення біля 19 діб до часу огляду.

По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться: обширні синці передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, забій передньої черевної стінки до категорії легких тілесних пошкоджень (морфологічні ознаки даних синців, розміри та їх колір пов'язані з наявністю хронічних захворювань); переломи 6-7 ребра справа відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

-(3). При нанесенні тілесних пошкоджень взаєморозташування потерпілого та нападника (нападників) під час нанесення тілесних пошкоджень могло змінюватись.

-(4). Будь-яких судово-медичних даних про наявність етилового спирту у крові потерпілого на момент отримання даних тілесних пошкоджень не мається, тому відповісти на питання № 4 не представляється можливим.

-(5). Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні тіла з положення стоячи на площину як з приданням тілу прискорення, так і без нього виключається.

-(6). Будь-яких судово-медичних даних про втрату свідомості в момент спричинення йому даних тілесних пошкоджень не мається, тому відповісти на питання № 6 не представляється можливим».

V……У висновку експерта № 438 від 29 травня 2023 року зазначається про таке.

1. У вступній частині цього висновку зазначається:

"На підставі постанови слідчого СВ ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_11 від 29.05.2023 року, зареєстрованого ЄРДР за № 12023152020000622 від 05.05.2023 року, в приміщенні відділу експертиз потерпілих, звинувачених та інших осіб Миколаївського обласного бюро Судово-медичної експертизи Миколаївської обласної Ради, лікар судово-медичний експерт - ОСОБА_47 , зі стажем експертної роботи двадцять один рік, першого кваліфікаційного класу судового експерта за спеціальністю «судово-медична експертиза (свідоцтво № 4 від 23.01.2019 р.), лікар вищої кваліфікаційної категорії (посвідчення № 58 від 26.05.2021 р.), провела додаткову судово-медичну експертизу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не працює, паспорт НОМЕР_4 ».

2. Перед початком дослідження експерт була ознайомленою із тим, що за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта вона несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України.

3. Дослідження, за наслідками якого був наданий висновок, було розпочате 29 травня 2023 року.

4. На вирішення експерта були поставлені такі питання:

-«Чи могла утворитись кровотеча стравоходу у ОСОБА_6 на момент нанесення ударів ногами в область тулубу 03.05.2023?

-Яка ступінь тяжкості тілесних ушкоджень?»

5. Під час дослідження експертом досліджений згаданий вище висновок експерта № 410 від 22 травня 2023 року.

6 За наслідками експертного дослідження експертом були зроблені такі висновки:

-«(1,2) У ОСОБА_6 , мають місце тілесні пошкодження у вигляді обширних синців передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, переломів 6-7 ребра справа, забою передньої черевної стінки.

По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться: обширні синці передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, забій передньої черевної стінки до категорії легких тілесних пошкоджень (морфологічні ознаки даних синців, розміри та їх колір пов'язані з наявністю хронічних захворювань); переломи 6-7 ребра справа відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Діагноз «хронічний гепатит з переходом в цироз, варикозне розширення вен стравоходу, ускладнене кровотечею» являється хронічним захворюванням, загострення якого після спричинення тілесних пошкоджень не враховується при оцінки ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, згідно п. 4.7. «Правил встановлення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень»

VI......З залученої до матеріалів кримінального провадження постанови про визнання речовими доказами вбачається таке.

1. Ця постанова є винесеною слідчим Слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 в межах досудового розслідування № 12023152020000622 від 05.05.2023

2. Під час винесення цієї постанови слідчий, по суті, встановила, що надана потерпілим медична документація («рентген знімок та розшифрування до нього, виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 3355») «має суттєве значення у кримінальному провадженні»

3. Шляхом винесення цього документу слідчий постановила визнати вказані документи речовими доказами у кримінальному провадженні та повернути їх власнику в обмін на копії.

VIІ......З залученої до матеріалів кримінального провадження «заяви» потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що він отримав вказані медичні документи в обмін на їх копії.

Норми права.

1. Відповідно до статті 99 Кримінального Процесуального Кодексу України

Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

/частина 1/

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

/пункт 3 частини 2/

2. Відповідно до статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України

Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження ... , якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.

/частина 1/

Слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо:

...

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

...

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

/частина 2/

3. Відповідно до частини 1 статті 243 Кримінального Процесуального Кодексу України

Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження.

4. Відповідно до статті 98 Кримінального Процесуального Кодексу України

Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

/частина 1/

Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

/частина 2/

5. Суд враховує також процитовані вище приписи частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Оцінка суду.

І......Оцінюючи згадані медичні документи, як джерела доказів, суд відзначає таке

1. Вони були отриманими для мети цього кримінального провадження у встановленому законом порядку, а саме - були зібрані стороною обвинувачення шляхом їх отримання від потерпілого.

2. Суд також відзначає, що залучена до матеріалів кримінального провадження заява потерпілого не мстить позначок про те, що під час її подання ОСОБА_6 роз'яснювалось право не свідчити проти себе.

Але з огляду на цю обставину суд відзначає таке.

2.1. Сам ОСОБА_6 про порушення його права зберігати мовчання під час досудового розслідування або ж - про застосований відносно нього примус з метою отримання певних відомостей - не посилається взагалі.

2.2. Позиція ОСОБА_6 під час здійснення цього кримінального провадження полягає ні в чому іншому, як у готовності брати участь у будь-яких діях та надавати усі можливі та необхідні для мети досудового розслідування відомості задля притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

Таке позбавляє підстав припущення про те, що ОСОБА_6 бажав відмовитись надавати докази щодо обставин вчиненого відносно нього злочину.

3. Далі суд відзначає, що оригінали цих медичних документів були створеними у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» під час реалізації своїх завдань, а їх копії були спеціально виготовленими для мети цього кримінального провадження.

Отже, ці документи можуть бути джерелом доказів у кримінальному провадженні.

4. Суд відзначає, що ці документи містять відомості, які можуть використовуватись для встановлення обставин справи.

5. Суд також відзначає, що достовірність відомостей, викладених у цих документах, сторонами кримінального провадження, зокрема - захистом - не заперечується.

Наведене у сукупності доводить, що вказані медичні документи є належними та допустимими доказами, з огляду на що кожен з цих документів може використовуватись для подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

ІІ......Оцінюючи висновки судово-медичних експертиз № 410 від 22 травня 2023 року та № 438 від 29 травня 2023 року, суд відзначає таке.

1. Відомості, що містяться у кожному з вказаних висновків, та інші результати проведених досліджень були отриманими внаслідок застосування правової процедури, передбаченої законодавством.

1.1. Так, кожне з вказаних експертних досліджень було проведеним на підставі постанови слідчого.

1.2. Більше того, відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України проведення експертного дослідження в цьому випадку є обов'язковим.

2. Суд також відзначає, що, як доведено вище, об'єкти експертних досліджень, за наслідками яких були складені висновки, що аналізуються, були отриманими у встановленому законом порядку та могли використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, зокрема - під час експертних досліджень.

3. Далі суд відзначає, що як висновок експерта № 410 від 22 травня 2023 року, так й висновок експерта № 438 від 29 травня 2023 року містить позначки про те, що перед початком проведення відповідного експертного дослідження та дачею висновку за його наслідками експерт була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу вочевидь необґрунтованого висновку.

Таке доводить, що цей висновок був наданий в умовах, які створювали необхідні гарантії достовірності викладених у кожному з цих висновків результатів.

4. Компетенція експерта ОСОБА_48 сумнівів в учасників кримінального провадження не викликає

Підстав для сумнівів у її безсторонності під час судового розгляду не встановлено та сторони, зокрема - захист - про наявність таких підстав не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості що викладені у висновках експерта № 410 від 22 травня 2023 року та № 438 від 29 травня 2023 року є належними, допустимими та достовірними, з огляду на що можуть використовуватись під час доказування у цьому кримінальному провадженні.

Б......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилались, зокрема, на такі докази:

- заяву свідка ОСОБА_40 про добровільну видачу мобільного телефону iPhone 8+;

- протокол огляду вказаного мобільного телефону;

- мобільний телефон iPhone 8+;

- висновок експерта № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023 року:

- постанову про визнання вказаного телефону речовим доказом;

Зміст джерел доказів.

І......З залученої до матеріалів кримінального провадження заяви свідка ОСОБА_40 вбачається таке.

1. Вона є складеною ОСОБА_42 та адресованою слідчому слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області.

2. У надані заяві свідок зазначив

«Я, ОСОБА_41 , добровільно відаю мобільний телефон марки iPhone 8+, чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 , який я раніше придбав у невідомої мені особи за 1.500 грн.»

ІІ......З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду предмета від 12 травня 2023 року вбачається таке.

1. Огляд проводився 12 травня 2023 року у період часу з 12 годин 10 хвилин до 12 години 35 хвилин.

2. Огляд проводився слідчим Слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 .

3. Огляд проводився за участі потерпілого ОСОБА_6 , який був попередженим про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального Кодексу України.

4. Предметом огляду виступав: «телефон марки iPhone 8+ чорного кольору»

5. Далі, у протоколі відображений перебіг огляду цього предмету.

6. У протоколі також зазначено, що:

«Під час огляду застосовувались технічні засоби: [фотокамера] марки «NIKON», криміналістична металева лінійка»

7. У протоколі також зазначається, що вказаний мобільний телефон поміщений до сейф-пакету № WAR 1115149.

8. Протокол містить підписи слідчого та потерпілого ОСОБА_6 .

9. До протоколу додана фото таблиця, яка містить результати фіксації наочних образів вказаного мобільного телефону.

ІІІ......Долучений до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон «iPhone 8+» безпосередньо судом не оглядався.

ІV……У висновку експерта № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023 року зазначається про таке.

1. Дослідження, за наслідками якого був складений цей висновок, проводилось на підставі постанови від 18 травня 2023 року про призначення товарознавчої експертизи , винесеної слідчим слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 у Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України

2. Вказана ухвала надійшла до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 19 травня 2023 року.

3. Проведення експертизи було доручене судовому експерту відділу товарознавчих та гемологічних досліджень Миколаївського Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру МВС України ОСОБА_49 , яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» (свідоцтво № 17569, видане ЕКК МВС України 15.09.2020, підтверджено рішенням ЕКК МВС від 08.07.2022 № 2556), стаж експертної роботи з 2020 року.

4. Перед початком дослідження експерт була попередженою про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. На вирішення експерта було поставлене питання:

«Яка ринкова вартість мобільного телефону iPhone 8 PLUS 64 gb, чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 »?

6. Предметом експертного дослідження був мобільний телефон марки «iPhone 8+», який надійшов до експертної установи у сейф-пакеті WAR 1115149.

7. Далі у висновку описаний хід експертного дослідження.

8. За наслідками експертного дослідження експертом був зроблений такий висновок

«Ринкова вартість (без включення до неї суми податку на додану вартість) мобільного телефону марки «APPLE» моделі «iPhone 8 Plus» 3/64 gb, IMEI: НОМЕР_1 , чорного кольору, який був у використанні, станом на 03.05.2023, могла становити - 5.166,33 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят шість грн. 33 коп.).

V......З залученої до матеріалів кримінального провадження постанови про визнання речовим доказом вбачається таке.

1. Ця постанова є винесеною 23 травня 2023 року слідчим Слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 в межах досудового розслідування № 12023152020000622 від 05.05.2023

2. Шляхом винесення цього документу слідчий постановила визнати телефон марки APPLE» моделі «iPhone 8 Plus» 3/64 gb, IMEI: НОМЕР_1 речовим доказом у кримінальному провадженні.

Норми права.

1.Оцінюючи вказані докази, суд враховує згадані вище приписи статей 93, 98, 99, 242, 243 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2. Суд враховує також приписи статті 237 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів

/частина 1/

...

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

/частина 7/

3. Враховує суд й приписи частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких

Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оцінка суду.

І......Вирішуючи питання про можливість використання отриманого від свідка ОСОБА_40 мобільного телефону «iPhone 8+» для мети цього кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Цей мобільний телефон був отриманими для мети цього кримінального провадження у встановленому законом порядку, а саме - був отриманим стороною обвинувачення від свідка ОСОБА_45 ..

2. Далі суд відзначає, що цей мобільний телефон після його отримання під час досудового розслідування у повній відповідності до вимог частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, що були процитованими вище, був описаний у протоколі огляду, сфотографований та упакований у спосіб, що запобігає несанкціонованому доступу до нього сторонніх осіб.

3. Суд також відзначає, що цей телефон, як предмет злочинного посягання, може використовуватись для встановлення обставин цього кримінального провадження.

Наведене у сукупності доводить, що вказаний мобільний телефон «iPhone 8+» є належним та допустимим доказом, з огляду на що може використовуватись для подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

ІІ......Оцінюючи висновок експерта № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023 року, суд відзначає таке.

1. Відомості, що містяться у вказаному висновку, та інші результати проведених досліджень були отриманими внаслідок застосування правової процедури, передбаченої законодавством.

1.1. Так, це експертне дослідження було проведеним на підставі постанови слідчого.

1.2. Більше того, відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України проведення експертного дослідження в цьому випадку є обов'язковим.

2. Суд також відзначає, що, як доведено вище, об'єкт експертного дослідження - мобільний телефон «iPhone 8+» - був отриманим у встановленому законом порядку та міг використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, зокрема - під час експертних досліджень.

При цьому суд відзначає, що позначки у висновку експерта доводять, що предметом експертного дослідження був саме той телефон, що був отриманий слідчим від свідка ОСОБА_40 , описаний та оглянутий.

3. Далі суд відзначає, що висновок експерта № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023 року містить позначки про те, що перед початком проведення експертного дослідження та дачею висновку за його наслідками експерт була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу вочевидь необґрунтованого висновку.

Таке доводить, що цей висновок був наданий в умовах, які створювали необхідні гарантії достовірності викладених у кожному з цих висновків результатів.

4. Компетенція експерта ОСОБА_50 сумнівів в учасників кримінального провадження не викликає

Підстав для сумнівів у її безсторонності під час судового розгляду не встановлено та сторони, зокрема - захист - про наявність таких підстав не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості що викладені у висновку експерта № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023 року є належними, допустимими та достовірними, з огляду на що можуть використовуватись під час доказування у цьому кримінальному провадженні.

В......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилались, зокрема, на такі докази::

заяву свідка ОСОБА_4 про добровільну видачу мобільного телефону «SONY XPERIA» чорного кольору;

протокол огляду вказаного мобільного телефону;

мобільний телефон «SONY XPERIA»

висновок експерта № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023 року

постанову про визнання вказаного телефону речовим доказом

Зміст джерел доказів.

І......З залученої до матеріалів кримінального провадження заяви ОСОБА_4 вбачається таке.

1. Вона є складеною ОСОБА_4 та адресованою слідчому слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області.

2. У надані заяві ОСОБА_4 зазначив

«Я, ОСОБА_4 , добровільно видаю мобільний телефон марки «SONY XPERIA», чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , який я раніше викрав у невідомої мені особи.»

ІІ......З залученого до матеріалів кримінального провадження протоколу огляду предмета від 12 травня 2023 року вбачається таке.

1. Огляд проводився 12 травня 2023 року у період часу з 12 годин 41 хвилин до 13 години 12 хвилин.

2. Огляд проводився слідчим Слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 .

3. Огляд проводився за участі потерпілого ОСОБА_6 , який був попередженим про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального Кодексу України.

4. Предметом огляду виступав: «телефон марки «Sony E23124»

5. Далі, у протоколі відображений перебіг огляду цього предмету.

6. У протоколі також зазначено, що:

«Під час огляду застосовувались технічні засоби: [фотокамера] марки «NIKON», криміналістична металева лінійка»

7. У протоколі також зазначається, що вказаний мобільний телефон поміщений до сейф-пакету WAR 1115148.

8. Протокол містить підписи слідчого та потерпілого ОСОБА_6 .

9. До протоколу додана фото таблиця, яка містить результати фіксації наочних образів вказаного мобільного телефону.

ІІІ......Долучений до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон «SONY XPERIA» безпосередньо судом не оглядався.

ІV……У висновку експерта № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023 року зазначається про таке.

1. Дослідження, за наслідками якого був складений цей висновок, проводилось на підставі постанови від 15 травня 2023 року про призначення судової товарознавчої експертизи, винесеної старшим слідчим слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 у Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України

2. Вказана ухвала надійшла до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 18 травня 2023 року.

3. Проведення експертизи було доручене судовому експерту відділу товарознавчих та гемологічних досліджень Миколаївського Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру МВС України ОСОБА_51 , яка має вищу освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.1. «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» (свідоцтво № 16093, видане ЕКК МВС 20.06.2018, підтверджено рішенням ЕКК МВС від 15.09.2020 № 2118), стаж експертної роботи з 2018 року.

4. Перед початком дослідження експерт була попередженою про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. На вирішення експерта було поставлене питання:

«Яка ринкова вартість мобільного телефону «Sony», чорного кольору, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , на 03.05.2023»?

6. Предметом експертного дослідження був мобільний телефон марки «Sony», який надійшов до експертної установи у сейф-пакеті WAR 1115148

7.. Далі у висновку описаний хід експертного дослідження.

8. За наслідками експертного дослідження експертом був зроблений такий висновок

«Ринкова вартість (з включенням до неї суми податку на додану вартість) наданого на дослідження мобільного телефону торгівельної марки «Sony» моделі «Xperia M4 Aqua Dual» (E2312) вбудованою пам'яттю 8 Gb, чорного кольору, який був у використанні, станом на 03.05.2023, могла становити - 1.643,75 грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 75 коп.).

V......З залученої до матеріалів кримінального провадження постанови про визнання речовим доказом вбачається таке.

1. Ця постанова є винесеною 23 травня 2023 року слідчим Слідчого відділу Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 в межах досудового розслідування № 12023152020000622 від 05.05.2023

2. Шляхом винесення цього документу слідчий постановила визнати телефон марки «Sony Xperia M4 Aqua Dual E2312» 8 GB, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , речовим доказом у кримінальному провадженні.

Норми права.

Оцінюючи вказані докази, суд враховує згадані вище приписи статей 93, 98, 99, 100, 237, 242, 243 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Оцінка суду.

І......Вирішуючи питання про можливість використання отриманого від обвинуваченого мобільного телефону «SONY XPERIA» для мети цього кримінального провадження, суд враховує таке.

1. Цей мобільний телефон був отриманими для мети цього кримінального провадження у встановленому законом порядку, а саме - був отриманим стороною обвинувачення від ОСОБА_4 ..

2. Суд також відзначає, що залучена до матеріалів кримінального провадження заява ОСОБА_4 не мстить позначок про те, що під час її подання тому роз'яснювалось право не свідчити проти себе.

Але з огляду на цю обставину суд відзначає таке.

2.1. Сам ОСОБА_4 про порушення його права зберігати мовчання під час отримання цього телефону або ж - про застосований відносно нього примус з метою отримання телефону - не посилається взагалі.

При цьому показовим є те, що обвинувачений під час судового розгляду посилався про інше порушення застосованої до нього правової процедури. Остання обставина вказує про те, що обвинувачений свої права під час здійснення цього кримінального провадження усвідомлює, але порушень його прав під час отримання від нього мобільного телефону не вбачає.

2.2. З наведених вище показань обвинуваченого вбачається, що надання ним вилученого в ОСОБА_6 мобільного телефону повною мірою відповідає його волевиявленню та було добровільним.

Таке позбавляє підстав припущення про те, що ОСОБА_4 бажав відмовитись надавати вилучений ним в потерпілого мобільний телефон для мети цього кримінального провадження.

3. Далі суд відзначає, що цей мобільний телефон після його отримання під час досудового розслідування у повній відповідності до вимог частини 2 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, що були процитованими вище, був описаний у протоколі огляду, сфотографований та упакований у спосіб, що запобігає несанкціонованому доступу до нього сторонніх осіб.

4. Суд також відзначає, що цей телефон, як предмет злочинного посягання, може використовуватись для встановлення обставин цього кримінального провадження.

Наведене у сукупності доводить, що вказаний мобільний телефон «SONY XPERIA» є належним та допустимим доказом, з огляду на що може використовуватись для подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

ІІ......Оцінюючи висновок експерта № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023 року, суд відзначає таке.

1. Відомості, що містяться у вказаному висновку, та інші результати проведених досліджень були отриманими внаслідок застосування правової процедури, передбаченої законодавством.

1.1. Так, це експертне дослідження було проведеним на підставі постанови слідчого.

1.2. Більше того, відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 242 Кримінального Процесуального Кодексу України проведення експертного дослідження в цьому випадку є обов'язковим.

2. Суд також відзначає, що, як доведено вище, об'єкт експертного дослідження - мобільний телефон ««SONY XPERIA» - був отриманим у встановленому законом порядку та міг використовуватись під час доказування в межах цього кримінального провадження, зокрема - під час експертних досліджень.

При цьому суд відзначає, що позначки у висновку експерта доводять, що предметом експертного дослідження був саме той телефон, що був отриманий слідчим від ОСОБА_4 , описаний та оглянутий.

3. Далі суд відзначає, що висновок експерта № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023 року містить позначки про те, що перед початком проведення експертного дослідження та дачею висновку за його наслідками експерт була попередженою про кримінальну відповідальність, зокрема, за дачу вочевидь необґрунтованого висновку.

Таке доводить, що цей висновок був наданий в умовах, які створювали необхідні гарантії достовірності викладених у кожному з цих висновків результатів.

4. Компетенція експерта ОСОБА_52 сумнівів в учасників кримінального провадження не викликає

Підстав для сумнівів у її безсторонності під час судового розгляду не встановлено та сторони, зокрема - захист - про наявність таких підстав не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості що викладені у висновку експерта № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023 року є належними, допустимими та достовірними, з огляду на що можуть використовуватись під час доказування у цьому кримінальному провадженні.

Г......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали відомості, отримані в результаті огляду місця події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Джерелом цих відомостей є:

- протокол огляду місця події від 04 травня 2023 року;

- фото таблиця до нього.

Зміст джерел доказів

1. Огляд місця події проводився 04 травня 2023 року в період часу з 18:50 до 19:30 години слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_53 за участі потерпілого ОСОБА_6 у присутності двох понятих.

Перед початком огляду понятим були роз'яснені їх права та обов'язки.

2. Об'єктом огляду була відкрита ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_2

3. Під час проведення огляду застосовувався фотоапарат «SONY»

4. За результатами огляду було встановлено таке

«Ділянка місцевості являє собою асфальтну поверхню, на якій розташована лавочка полу округлої форми, виготовлена з бетону та має дерев'яну поверхню, пофарбована в жовтий колір. З лівого боку розташована ідентична лавочка з дерев'яною поверхнею коричневого кольору, з лівого боку від якої розташований «Центр первинної медико-санітарної допомоги». З правого боку від вищевказаних лаво чек розташований супермаркет «АТБ». З тилової сторони вказаних лавочок наявний десятиповерховий будинок»

5. За наслідками проведення огляду нічого вилучено не було.

6. Далі, учасникам огляду був зачитаний протокол та запропоновано подати зауваження.

Жодних зауважень від учасників огляду не надійшло.

7. Протокол підписаний потерпілим, понятими та слідчим.

8. На доданій до протоколу фото таблиці зафіксовані зорові образи ділянки місцевості, що спостерігались під час огляду.

Норми права

1. Оцінюючи цей доказ, суд враховує процитовані вище приписи статті 237 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2. При цьому суд відзначає, що Верховний Суд у своїй практиці розтлумачував зміст правових норм, що регулюють проведення огляду місця події, неодноразово.

2.1. Так, у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 740/5066/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати зробив такі висновки про застосування норм права:

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз'яснюються їх права і обов'язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події не допускається.

2.2. Частково уточнюючи цей висновок, у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 518/203/17 Верховний суд колегією суддів Другої судової палати зазначив таке:

огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.

3. Враховує суд також процитовані вище приписи статей 99, 104, 107 Кримінального Процесуального Кодексу України

Оцінка суду

1. З позначок у протоколі огляду місця події, зокрема - з того, що в ньому брав участь потерпілий - вбачається, що на момент його проведення органи досудового розслідування отримали відомості про те, що на оглядуваному місці відносно потерпілого були вчинені протиправні дії.

Отже, цей огляд місця події був проведений за наявності до того передбачених законом підстав.

2. Далі суд відзначає, що в цьому випадку огляд був проведений компетентною особою, його результати знайшли своє закріплення у складеному за його наслідками протоколі та доданій до нього фото таблиці.

Наведене у сукупності доводить, що результати цього огляду є належними та допустимими доказами, з огляду на що можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Ґ......На підтвердження обставин цього кримінального провадження органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали:

-довідку ІЦ № 41-15052023/48001 від 15 травня 2023 року;

-копію вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року;

-копію вироку Центрального районного суд міста Миколаєва від 16 вересня 2022 року.

Окрім того, під час судового розгляду до матеріалів кримінального провадження залучена копія ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 травня 2023 року.

Зміст джерел доказів

І......Довідки ІЦ вбачається, що ОСОБА_4 раніше засуджувався, зокрема:

-15 листопада 2010 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки; був звільненим 08 липня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року;

-02 березня 2021 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України - до штрафу у сумі 17.000 грн.

-16 вересня 2022 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом було ухвалено про виконання вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року самостійно; був звільнений після відбуття показання у вигляді позбавлення волі 03 травня 2024 року

ІІ......З вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року вбачається таке.

1. Цим вироком ОСОБА_4 був засудженим за вчинення 05 січня 2021 року кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України.

2. За вчинення цього злочину судом ОСОБА_4 було призначене покарання у вигляді штрафу у розмірі 1.000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави.

ІІІ……З ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 травня 2023 року вбачається таке.

1. Цією ухвалою ОСОБА_4 був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року.

2. Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що на момент винесення цієї ухвали штраф засудженим не сплачений, від виконання вироку засуджений не ухилявся, а строк давності виконання обвинувального вироку сплинув.

ІV......З вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2022 року вбачається таке.

1. Цим вироком ОСОБА_4 був засудженим за вчинення 10 липня 2016 року злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України.

2. За вчинення цього злочину судом ОСОБА_4 було призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 03 /три/ роки.

3. Одночасно судом ухвалювалось вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року, за яким ОСОБА_4 був засуджений за частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України до покарання у виді штрафу в сумі 1.700 гривень - виконувати самостійно.

Норми права

Оцінюючи ці докази, суд враховує процитовані вище приписи статей 93, 99 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Оцінка суду

Оцінюючи ці докази, суд враховує, що вони поза розумним сумнівом мають значення для встановлення обставин цього кримінального провадження; про порушення порядку їх отримання сторони не посилаються.

Наведене у сукупності доводить, що відомості, що містяться у цих доказах, можуть використовуватись під час здійснення цього кримінального провадження.

Мотиви неврахування окремих доказів.

А......Під час досудового розслідування - 22 травня 2023 року - за участі свідка ОСОБА_9 був проведений слідчий експеримент.

Джерелом відомостей про результати цього слідчого експерименту є:

- протокол проведення слідчого експерименту;

- електронні документи, що зберігаються на цифровому носії інформації - картці пам'яті «Mikro SD 32 GB»;

Зміст наданих суду джерел доказів.

І……У протоколі слідчого експерименту зазначено про таке.

1. Цей слідчий експеримент проводився слідчим слідчого відділу відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 за участі свідка ОСОБА_9 у присутності двох понятих / ОСОБА_26 та ОСОБА_27 /

2. Слідчий експеримент проводився 22 травня 2023 року протягом періоду з 15 год. 26 хвилин до 16 год. 15 хвилин.

3. Під час проведення слідчого експерименту застосовувалась відеокамера «Panasonic HC-V260»

4. На початку проведення цього слідчого експерименту свідку ОСОБА_9 були роз'яснені його процесуальні права та обов'язки, а також - він був попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань за статтею 385 Кримінального Кодексу України та за дачу завідомо неправдивих показань за статтею 384 Кримінального Кодексу України.

5. Далі, зі змісту позначок у протоколі вбачається, що свідок ОСОБА_9 надав пояснення по суті обставин, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

6. Далі у протоколі зазначається, що після дачі показань свідкові ОСОБА_9 було запропоновано «продемонструвати механізм спричинення тілесних ушкоджень та спосіб викрадення мобільних телефонів», на що той погодився.

7. Далі у протоколі зазначається, що о 15:41 для прибуття до місця події відеозапис зупиняється.

8. Далі, у протоколі зазначається, що о 16:08 відеозапис відновлюється.

Після цього свідок ОСОБА_9 «за участі статиста продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому та спосіб викрадення двох сенсорних телефонів, події, які мали місце 03.05.2023 року за адресою: АДРЕСА_2

9. Далі у протоколі зазначено, що учасникам слідчого експерименту було запропоновано поставити додаткові запитання, але «учасники відповіли, що запитань не мають».

10. Далі у протоколі зазначається, що «за участі всіх учасників слідчого експерименту, було складено та оформлено протокол слідчого експерименту та учасникам слідчого експерименту було надано відеозапис для огляду».

Після цього свідок ОСОБА_9 підтвердив факт перегляду ним відеозапису та «повноту та правильність фіксації [його] показань на цифровому носії інформації».

11. Далі, у протоколі зазначається, що «Показання зафіксовані на носії інформації карті пам'яті Micro SD об'ємом 32 GB з супровідним написом».

12. У протоколі також відзначається таке:

«За результатами фіксації слідчого експерименту технічними засобами фіксації від учасників слідчої дії клопотання про внесення доповнень до протоколу слідчого експерименту не надходили.

Учасниками процесуальної дії повідомлено про спосіб ознайомлення з протоколом слідчого експерименту, а саме надання письмового протоколу та перегляд відеозапису слідчої дії.

Після ознайомлення з текстом протоколу та відеозапису слідчого експерименту від учасників слідчої дії, клопотання про внесення до нього змін, доповнень та зауважень не надходили. Протокол записано вірно.

Протокол прочитаний, записаний правильно. Доповнень, заяв, уточнень до протоколу не надійшло»

13. У протоколі містяться позначки про те, що додатком до нього є карта пам'яті Micro SD об'ємом 32 GB

14. У протоколі містяться підписи понятих та слідчого, який провів слідчий експеримент.

При цьому підписи свідка ОСОБА_9 , спеціаліста та статиста у протоколі слідчого експерименту відсутні.

ІІ……На наданому суду цифровому носії інформації - картці пам'яті «Mikro SD 32 GB» - містяться, зокрема, електронні документи з назвами:

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00000»;

-«:\PRIVATE\AVCHD\BDMV\STREAM\00001»

ІІІ……Суд також відзначає, що носій інформації, на якому зберігаються вказані електронні документи - картка пам'яті «Mikro SD 32 GB» - на момент судового розгляду перебував у паперовому конверті, який опечатаний печатками «Для пакетів» відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області та скріплений підписами свідка ОСОБА_9 та понятих.

При цьому спосіб упакування цього носія запобігає сторонньому втручанню у вміст пакування.

Норми права.

1. Оцінюючи результати проведеного за участі потерпілого слідчого експерименту, суд враховує:

-процитовані вище приписи статей 99, 104, 105, 107, 240 Кримінального Процесуального Кодексу України;

-настанови судової практики, що містяться у процитованих вище:

?Постанові Об'єднаної Палати Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17;

?Постанові Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 344/2995/15-к.

2. Окрім того, суд враховує, що у Постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду виснував, окрім іншого, про таке

відповідно до ч. 6 ст. 104 КПК України, якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Під час дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що протокол слідчого експерименту від 08 травня 2015 року за участю свідка ОСОБА_7 не містить підпису останнього. Водночас, констатувавши наведене, апеляційним судом зроблено висновок, що вказаний процесуальний документ свідчить про його належність та допустимість як доказу, оскільки засвідчений підписами інших учасників провадження, зокрема двох понятих, статиста та учасника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги в частині невідповідності протоколу вказаного слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 вимогам ч. 6 ст. 104 КПК України, а тому вважає за необхідне виключити з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на нього, як на доказ, що підтверджує винуватість ОСОБА_7 .

Оцінка суду.

Оцінюючи джерела відомостей про результати проведеного за участі свідка ОСОБА_9 слідчого експерименту, суд відзначає таке.

1. Як зазначено вище, в цьому випадку всупереч вимог частини 6 статті 104 Кримінального Процесуального Кодексу України наданий суду протокол проведення слідчого експерименту не містить підпису самого свідка ОСОБА_9 , а також - спеціаліста та статиста.

2. Таке порушення, а саме - відсутність одного з основних реквізитів протоколу слідчої дії, як документу, позбавляє надані суду відомості про результати слідчого експерименту ознаки документу, як джерела доказів у кримінальному провадженні.

При цьому суд нагадує, що відповідно до дороговказів, що містяться у процитованій вище Постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 саме протокол виступає джерелом доказів, зміст яких полягає у результатах слідчого експерименту.

Більше того, ситуація, що склалась в межах цього кримінального провадження, є, висловлюючись мовою Європейського Суду з Прав Людини, «дивовижно подібною» до тієї, що розглядалась Верховним Судом під час винесення процитованої вище Постанови від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к.

За такого суд не може не прийняти рішення про виключення протоколу слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_9 разом з додатками до нього з числа доказів у справі.

3. Таке, в свою чергу, позбавляє суд можливості як отримати відомості про результати слідчого експерименту за участі цього свідка, так й - не прийти до висновку про те, що відомості про такі результати не були зафіксованими у встановленому законом порядку, що позбавляє їх /відомості/ передбаченої у статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України ознаки допустимості.

Отже, результати проведеного за участі свідка ОСОБА_9 слідчого експерименту, як недопустимий доказ, не можуть використовуватись під час подальшого доказування в межах цього кримінального провадження.

Б......На підтвердження обставин вчинення цього кримінального порушення органи досудового розслідування та публічного обвинувачення надали й відомості, що містяться у:

-«Виписці № 301 з журналу реєстрації травм кримінального характеру»;

-«Виписці з журналу реєстрації травм кримінального характеру»

Зміст наданих суду джерел доказів.

І......»Виписка № 301 з журналу реєстрації травм кримінального характеру» являє собою лист формату А4, на якому розміщений друкований бланк у графи якого вписані відомості барвником чорного кольору.

1. У своїй сукупності друкований бланк та вписані в нього відомості утворюють текст такого змісту:

«04.05.2023 р. о 14:00 до КНП «ЛШМД» звернувся гр. ОСОБА_6 , що мешкає АДРЕСА_4 . Попередній діагноз ЩТГК, перелом 6-7 ребер справа закрита травма живота. Обставини отримання тілесних ушкоджень: 03.05.23 приблизно о 1530 год побили невідомі по вул. Садовій, Чкалова неподалік «АТБ». Подальше направлення - від госпіталізації відмовився»

2. Під цим текстом містяться:

- напис «Виписку зробив: Дізнавач СД відділення поліції № 1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_54 »;

- підпис ОСОБА_54 ;

- напис: «Виписка вірна ОСОБА_55 »;

- підпис ОСОБА_56

І......«Виписка з журналу реєстрації травм кримінального характеру» являє собою лист формату А4, на якому розміщений друкований бланк у графи якого вписані відомості барвником фіолетового кольору.

1. У своїй сукупності друкований бланк та вписані в нього відомості утворюють текст такого змісту:

«06.05.2023 о 23:15 до ЛШМД звернувся гр. ОСОБА_6 , що мешкає АДРЕСА_5 . Попередній діагноз ШКК шлункова кровотеча кишкова. Подальше направлення - стаціонарне відділення хірургії»

2. Під цим текстом містяться:

- напис «Виписку зробив: Слідчий ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ст. Л-нт поліції ОСОБА_11 »;

- підпис ОСОБА_11 ;

- напис: «Копія вірна /ОСОБА_62/ лікар-хірург»;

- підпис ОСОБА_62

Норми права.

1. Під час оцінки цього документу суд враховує наведені вище приписи статей 93, 99 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2. Суд враховує також вимоги Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18 червня 2015 року /з послідуючими змінами та доповненнями/, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за номером 736/27181 /надалі - Правил діловодства/, якими встановлено таке.

2.1. Витяг - це засвідчена копія частини тексту службового документу /абзац 6 пункту 2 розділу І/

2.2. Установа має право засвідчувати копії документів, що створюються в ній, за винятком копій документів, які відповідно до законодавства потребують засвідчення в нотаріальному порядку /підпункт 2 пункту 11 розділу ІІ/

2.3. Копії документів інших установ можуть виготовлятися і засвідчуватися установою в таких випадках:

- на вимогу судових та інших правоохоронних органів;

- для внутрішнього використання в установі (під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою). Наприклад, установа може виготовити і засвідчити копію диплома працівника, яка потім буде підшита до його особової справи.

/підпункт 3 пункту 11 розділу ІІ/

2.4. Копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії та проставляється нижче реквізиту документа «Підпис»

...

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи (за наявності).

/підпункт 8 пункту 11 розділу ІІ//

Оцінка суду.

1. З огляду на наведені приписи діючого законодавства суд, стосовно джерел, що аналізується, відзначає, що суду надані витяги /тобто - копії частин документів/ з документів, кожен з який складався у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» та жоден з яких не складався у Відділенні Поліції № 1 Миколаївського районного Управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області.

2. За такого посадові особи Відділенні Поліції № 1 Миколаївського районного Управління Поліції Головного Управління Національної Поліції в Миколаївській області., зокрема - слідчий або дізнавач - не мали права щодо виготовлення, а тим більше - посвідчення витягів з відповідних документів.

Здійснення ж слідчим або дізнавачем таких дій не тягне набуття цим документом юридичної сили /тобто - статусу документу, як джерела доказів/.

Суд також відзначає, що жоден з наданих суду «Витягів» не містить печатки Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Отже, надані суду джерела не є належним чином створеним з метою збереження інформації, з огляду на що - не набули статусу «документу», як джерела доказів, в сенсі статей 99, 84 Кримінального Процесуального Кодексу України.

3. До того ж, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про жодну слідчу дію, внаслідок якої органи досудового розслідування отримали інформацію, що міститься у вказаних «Витягах»; сторони, зокрема - обвинувачення - про наявність таких відомостей не посилаються.

Не містять матеріали кримінального провадження й відомостей про те, що такі відомості були отриманими органами судового розслідування в інший з передбачених у частині 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України спосіб.

Отже, вказана інформація органами досудового розслідування була отримана всупереч встановленого законом порядку.

Наведене у сукупності доводить, що відомості вказаних «Виписок» не містять передбаченої у статті 86 Кримінального Процесуального Кодексу України ознаки допустимості, з огляду на що не можуть використовуватись під час подальшого доказування під час здійснення цього кримінального провадження.

Оцінка доказів у їх сукупності.

Наведене вище доводить, що відомості про обставини цього кримінального провадження містяться головним чином - у таких належних та допустимих доказах:

- показаннях обвинуваченого та зафіксованих у електронних документах результатах проведеного за його участі слідчого експерименту;

- показаннях потерпілого та зафіксованих у електронних документах результатах проведених за його участі впізнання та слідчого експерименту;

- показаннях свідка ОСОБА_9 та результатах проведеного за його участі впізнання

- показаннях свідка ОСОБА_57 та результатах проведеного за його участі впізнання;

- висновках судово-медичних експертиз № 10 від 22 травня 2023 року та № 438 від 29 травня 2023 року;

- висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-23/7190-ТВ від 23 травня 2023;

- висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/115-23/7121-ТВ від 23 травня 2023;

А......З цих доказів

- показаннях обвинуваченого та результати проведеного за його участі слідчого експерименту;

- показаннях потерпілого та результати проведених за його участі впізнання та слідчого експерименту;

- показаннях свідка ОСОБА_9 та результатах проведеного за його участі впізнання

стосуються кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а інші докази - наслідків цього моменту.

Б......Стосовно ж доказів, що стосуються кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, суд відзначає таке.

І......Стосовно відомостей, отриманих від обвинуваченого, суд, окрім зазначеного вище, відзначає й таке.

1. Показання, надані обвинуваченим під час судового розгляду цього кримінального провадження, та результати проведеного за його участі слідчого експерименту в цілому повністю узгоджуються поміж собою.

Окрім іншого, таке означає, що показання обвинуваченого є послідовними.

2. Далі, суд відзначає, що відомості, отримані від обвинуваченого внаслідок проведення за його участі слідчого експерименту, буяють більшою кількістю деталей, внаслідок чого - є більш послідовними.

З огляду на таке суд враховує, що, як свідчать наведені вище приписи статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, завданням слідчого експерименту, окрім іншого, є саме уточнення відомостей, отриманих від особи, чому /уточненню/ й сприяє передбачена законом правова процедура проведення цієї слідчої дії.

Суд також враховує, що слідчий експеримент за участі обвинуваченого проводився майже одразу після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а допит обвинуваченого у суді здійснювався за спливом більш, ніж півроку після цих подій.

З огляду на таке суд вважає, що результати проведеного за участі обвинуваченого слідчого експерименту є більш достовірними, з огляду на що у разі, якщо такі результати не відповідають наданим обвинуваченим у суді показанням, враховує саме відомості, які були надані ОСОБА_4 під час слідчого експерименту.

3. Під час оцінки відомостей, отриманих від обвинуваченого, суд враховує й таке.

З наведених вище показань обвинуваченого, відомостей проведеного за його участі слідчого експерименту, а також - відомостей, отриманих від потерпілого та свідка ОСОБА_9 вбачається, що під час кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, обвинувачений вжив біля 100 гр. алкоголю, внаслідок чого прийшов у стан, який, зокрема, перешкоджав наданню йому та особами, з якими він перебував, послуг таксі, тобто - у стан алкогольного сп'яніння.

Таке вочевидь ускладнювало як сприйняття ОСОБА_4 інформації під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження /особливо - під час кульмінаційного моменту цих подій/, так й - процес запам'ятовування цієї інформації.

Ці вади отримання та збереження інформації про події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, вочевидь впливають на «доказову вагу» інформації, отриманої від обвинуваченого під час здійснення цього кримінального провадження.

ІІ......Стосовно відомостей, отриманих від потерпілого, суд, окрім зазначеного вище, відзначає й таке.

1. Показання, надані потерпілим під час судового розгляду цього кримінального провадження, та результати проведеного за його участі слідчого експерименту в цілому повністю узгоджуються поміж собою.

Окрім іншого, таке означає, що показання потерпілого є послідовними.

2. Далі, суд відзначає, що відомості, отримані від потерпілого внаслідок проведення за його участі слідчого експерименту, буяють більшою кількістю деталей, внаслідок чого - є більш послідовними.

З огляду на таке суд враховує, що, як свідчать наведені вище приписи статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, завданням слідчого експерименту, окрім іншого, є саме уточнення відомостей, отриманих від особи, чому /уточненню/ й сприяє передбачена законом правова процедура проведення цієї слідчої дії.

Суд також враховує, що слідчий експеримент за участі обвинуваченого проводився майже одразу після подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а допит обвинуваченого у суді здійснювався за спливом більш, ніж півроку після цих подій.

З огляду на таке суд вважає, що результати проведеного за участі потерпілого слідчого експерименту є більш достовірними, з огляду на що у разі, якщо такі результати не відповідають наданим потерпілим у суді показанням, враховує саме відомості, які були надані ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.

3. Під час оцінки відомостей, отриманих від потерпілого, суд враховує й таке.

З наведених вище показань потерпілого, відомостей проведеного за його участі слідчого експерименту, а також - відомостей, отриманих від обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 вбачається, що під час кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, потерпілий вжив пиво, після чого - приблизно 300 гр. горілки, внаслідок чого прийшов у стан, який, зокрема, перешкоджав надання йому та особами, з якими він перебував, послуг таксі, тобто - у стан алкогольного сп'яніння.

Таке вочевидь ускладнювало як сприйняття ОСОБА_6 інформації під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження /особливо - під час кульмінаційного моменту цих подій/, так й - процес запам'ятовування цієї інформації.

Ці вади отримання та збереження інформації про події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, вочевидь впливають на «доказову вагу» інформації, отриманої від потерпілого під час здійснення цього кримінального провадження.

ІІІ......Стосовно відомостей, отриманих від свідка ОСОБА_9 , суд, окрім зазначеного вище, на цьому етапі таке.

З наведених вище показань свідка ОСОБА_9 , а також - відомостей, отриманих від обвинуваченого та потерпілого вбачається, що під час кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_9 вжив пиво, після чого - приблизно 300 гр. горілки, внаслідок чого прийшов у стан, який, зокрема, перешкоджав надання йому та особами, з якими він перебував, послуг таксі, тобто - у стан алкогольного сп'яніння.

Таке вочевидь ускладнювало як сприйняття ОСОБА_9 інформації під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження /особливо - під час кульмінаційного моменту цих подій/, так й - процес запам'ятовування цієї інформації.

Ці вади отримання та збереження інформації про події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, вочевидь впливають на «доказову вагу» інформації, отриманої від цього свідка під час здійснення цього кримінального провадження.

В......Далі суд нагадує, що обвинувачений достовірність показань свідка ОСОБА_9 в частині, що стосується кульмінаційного моменту подій, які є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, заперечує, посилаючись про те, що ОСОБА_9 очевидцем цих подій в дійсності не був.

За словами обвинуваченого, одразу після початку конфлікту ОСОБА_9 з місця події зник; розвитку конфлікту не бачив.

З огляду на таке, стосовно показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 щодо обставин кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, суд відзначає таке.

І......Спільним у показаннях обвинуваченого та цього свідка в частині, що аналізується, є те, що ОСОБА_9 був присутній на початку кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження.

Сутнісною ж різницею між цими показаннями є те, що:

-за твердженнями обвинуваченого, розвиток цього моменту та його завершення ОСОБА_9 безпосередньо не спостерігав; одразу після початку цього моменту зник;

-за твердженнями свідка ОСОБА_9 він безпосередньо спостерігав кульмінаційний момент подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження в процесі його розвитку до самого завершення.

Принагідно суд відзначає, що кульмінаційний момент подій, що аналізуються, вочевидь був швидкоплинним та за час його розвитку відійти на суттєву відстань ОСОБА_9 об'єктивно можливості не мав.

ІІ......Далі суд відзначає, що доказів, здатних підтвердити або спростувати факт того, що ОСОБА_9 перебував на місці події протягом усього її /події/ кульмінаційного моменту, матеріали кримінального провадження не містять.

1. Так, з показань потерпілого вбачається, що він не може ані - підтвердити, ані - спростувати факт того, що ОСОБА_9 перебував на місці події протягом усього її /події/ кульмінаційного моменту.

Потерпілий у суді зазначив лише, що може підтвердити той факт, що ОСОБА_9 був на місці події на початку конфлікту та не має підстав вважати, що місце події свідок покинув.

2. Інші докази, здатні підтвердити або спростувати цей факт, , матеріали кримінального провадження не містять; сторони про наявність таких доказів не посилаються.

ІІІ......З огляду на такі обставини суд, вирішуючи питання про те, які з цих відомостей є достовірними та мають бути покладеними у підґрунтя судового рішення, виходе з наведених на початку цього вироку настанов, що містяться у теорії криміналістики, відповідно до яких інформація надходить до відповідної особи в момент сприйняття нею тих або інших явищ або предметів, запам'ятовується і потім під час відповідних слідчих (процесуальних) дій відтворюється (передається) слідчому або суду.

Спираючись на ці дороговкази, суд відзначає наступне.

Стосовно обставин сприйняття подій свідком ОСОБА_9 та обвинуваченим

1. Стосовно сприйняття свідком ОСОБА_9 обставин, про які йдеться в частині його показів, що аналізуються, суд зауважує про наступне.

В цій частині показань йдеться, спершу, про його власні дії та рішення /він повідомляє, що перебував в місці кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, робив зауваження ОСОБА_4 тощо/.

Таке дозволяє дійти висновку про те, що події, що згадуються у частині показань свідка, яка аналізується, були сприйняті тим шляхом прямої реєстрації відповідних подій у його свідомості.

2. Стосовно сприйняття обвинуваченим обставин, про які йдеться в частині його показів, що аналізуються, суд зауважує про наступне.

2.1. В цій частині показань обвинуваченого йдеться переважно про дії свідка ОСОБА_9 .

При цьому спостереження обвинувачений вів, завдаючи тілесні ушкодження потерпілому та вилучаючи його мобільні телефони.

Таке, природно, призводило до того, що під час спостережень за іншими особами він покладався на свій попередній досвід, який диктує, окрім іншого, сприйняття того, що має відбутись відповідно до попереднього досвіду, але - не того, що відбувається насправді.

2.2. Суд також відзначає, що дії свідка ОСОБА_9 , про які йдеться у частині показань ОСОБА_4 , що аналізуються, є незалежними від його /обвинуваченого/ дій (які були спрямовані лише на потерпілого), а також - дій потерпілого.

До того ж, відповідно до показань обвинуваченого, на його особисті дії дії свідка ОСОБА_9 безпосередньо не впливали та їх не зумовлювали.

Таке дозволяє дійти висновку про те, що події, що згадуються у частині показань обвинуваченого, яка аналізується, були сприйняті тим шляхом непрямої реєстрації відповідних подій у його свідомості; така реєстрація опосередковувалась обсягом та концентрацією уваги, а також - стереотипами.

3. З огляду на останню тезу суд повторює, що під час кульмінаційного моменту подій обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, що природно зменшувало обсяг його концентрації.

4. Суд відзначає й те, що під час цих подій ОСОБА_9 також перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Проте, оскільки він сприймав події шляхом прямої реєстрації, цей стан сам по собі на результати його /свідка/ сприйняття не вплинув.

Стосовно відображення інформації про відповідні події у пам'яті свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого.

1. Стосовно обставин подальшого запам'ятовування свідком ОСОБА_9 інформації про події, про які йдеться у частині його показань, яка аналізується, суд відзначає таке.

1.1. Як зазначалось вище, 22 травня 2023 року цей свідок брав участь у слідчому експерименті.

Цю обставину суд, для мети оцінки його показань, враховує таким чином.

(а) Як доведено вище, результати цього слідчого експерименту не можуть використовуватись під час доказування у цьому кримінальному провадженні, як недопустимі докази.

(б) При цьому суд нагадує, що, як свідчать наведені вище приписи статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України, завданням слідчого експерименту, окрім іншого, є саме уточнення відомостей, отриманих від особи.

Таке не дозволяє виключити можливість певного корегування показань цього свідка під час здійснення цього кримінального провадження всупереч встановленого законом порядку.

(в) Додатково суд відзначає, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, здатних підтвердити, що під час досудового розслідування таких коригувань не відбулось.

(г) Враховує суд й ту обставину, що стан свідка під час кульмінаційного моменту цього кримінального провадження (а саме - та обставина, що під час цього моменту свідок перебував у стані алкогольного сп'яніння) створює «зручне» підґрунтя для корегування його показань з огляду на притаманні цьому стану вади концентрації уваги.

1.2. Також суд враховує ту обставину, що ОСОБА_9 був безпосередньо дотичним до подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, його роль у цих подіях полягає ні в чому іншому, як у тому, що він брав участь у пияцтві серед малознайомих осіб у публічному місці, яке /пияцтво/ закінчилось тим, що людині були заподіяні тілесні ушкодження та в неї було вилучене майно; при цьому він - ОСОБА_9 - не вжив жодних дій щодо недопущення таких наслідків.

Таке створює загрозу того, що наявна в ОСОБА_9 інформація мимоволі може містити елементи необ'єктивності, пов'язані із прагненням зафіксувати (зокрема - у власній пам'яті) події таким чином, щоб зменшити очевидну аморальність своїх дій та посилити ступінь вини інших осіб у подіях, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

1.3. Враховує суд також, що, як доведено вище, відомості про зацікавленість цього свідка у результатах розгляду цього кримінального провадження, зокрема - у притягненні/не притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а тим більше - у певній кваліфікації дій обвинуваченого - в матеріалах кримінального провадження відсутні, сторони, зокрема - захист - про наявність таких відомостей не посилаються.

2. Стосовно обставин подальшого запам'ятовування обвинуваченим інформації про події, про які йдеться у частині його показань, яка аналізується, суд відзначає таке.

2.1. Як доведено вище, відомості, що надавались обвинуваченим в межах цього кримінального провадження, є послідовними, що виключає їх корегування під час досудового розслідування, зокрема - внаслідок ознайомлення з доказами у справі, напрацювання власної позиції тощо.

2.2. В той же час, суд враховує, що обвинувачений був безпосереднім учасником подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

З огляду на це суд відзначає, що наявна в розпорядженні обвинуваченого інформація /в тому числі - та, що зберігається в його пам'яті/, незалежно від ступеню його вини, є способом його захисту.

Таке, в свою чергу, створює загрозу того, що вона мимоволі може містити елементи необ'єктивності, пов'язані із прагненням зафіксувати (зокрема - у власній пам'яті) події таким чином, щоб виправдати себе та посилити ступінь вини інших осіб у подіях, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження.

Стосовно відтворення інформації про відповідні події, що збереглась у пам'яті свідка та обвинуваченого.

1. Суд повторює, що як обвинувачений, так й свідок надавали показання у порядку, передбаченому діючим законодавством.

Таке є гарантією того, що вони повідомили суду саме ті відомості про події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, що збереглись в їх пам'яті.

2. З огляду на цю обставину суд стосовно показань свідка ОСОБА_9 зазначає таке.

2.1. ОСОБА_9 , на відміну від обвинуваченого, несе кримінальну відповідальність за дачу заздалегідь неправдивих показань, про що був попередженим у суді.

2.2. Як доведено вище, події, що згадуються у частині показань свідка, яка аналізується, були сприйняті тим шляхом прямої реєстрації відповідних подій у його свідомості.

(а) За такого викривлення цих подій у його показаннях під час здійснення цього кримінального провадження за певних обставин набуває ознаки давання заздалегідь неправдивих свідчень.

(б) В той же час суд відзначає, що у разі корегування наявної в розпорядженні ОСОБА_9 інформації саме внаслідок обставин отримання відомосте від нього під час досудового розслідування /що, як доведено вище, неможливо виключити/ є цілком здатним нівелювати острах відповідальності за дачу відкоригованих відомостей.

(в) До того ж, відомості, спотворені внаслідок вказаних вище обставин досудового розслідування, з огляду на те, що під час подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, свідок перебував у стані алкогольного сп'яніння, можуть усвідомлюватись ОСОБА_58 , як правдиві.

За такого викривлення цих подій у його показаннях під час здійснення цього кримінального провадження не тільки не є заздалегідь неправдивими свідченнями, але суб'єктивно усвідомлюється, як надання правдивих свідчень.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження внаслідок того, що слідчий експеримент за участі свідка ОСОБА_9 був проведений всупереч встановленого порядку передбачені законом гарантії достовірності його показань були повною мірою нівельованими.

2.3. Принагідно суд відзначає, що в умовах цього кримінального провадження не виключено, що дії ОСОБА_9 щодо надання недостовірних відомостей, як позбавлені недобросовісності, будуть об'єктивно /незалежно від процесуальних гарантій/ позбавленими будь-яких ознак, притаманних неправдивості.

3. Стосовно ж показань обвинуваченого в частині, що аналізується, суд відзначає таке.

3.1. Як доведено вище, сприйняття подій, що згадуються у цій частині показань обвинуваченого, було опосередкованим його увагою та стереотипами.

За такого викривлення цих подій у його показаннях під час здійснення цього кримінального провадження не тільки не є заздалегідь неправдивими свідченнями, але - може бути навіть наслідком сумлінної помилки

3.2. З огляду на це суд відзначає, що останньому випадку дії обвинуваченого щодо надання недостовірних відомостей, як позбавлені недобросовісності, будуть позбавленими будь-яких ознак, притаманних неправдивості.

З огляду на наведене у сукупності, суд доходе таких висновків щодо оцінки показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_9 в частині, що стосується участі свідка у розвитку та закінченні кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження

показання свідка ОСОБА_9 з огляду на фактичну відсутність процесуальних гарантій їх достовірності, є вкрай ненадійними, з огляду на що не можуть використовуватись під час здійснення цього кримінального провадження без їх підтвердження іншими належними та допустимими доказами.

показання ж обвинуваченого в цій частині є значною мірою пов'язаними з викликаними головним чином - алкогольним сп'янінням - вадами обсягу та концентрації його уваги.

З огляду на таке вони достовірно свідчать лише про обсяг усвідомлених обвинуваченим подій, але - не про самі події, що сприймались обвинуваченим.

Г......З огляду на таке суд, стосовно подальшого використання показань свідка ОСОБА_9 , остаточно виснує таке.

Підстави не розповсюджувати вади цих показань, виявлені під час їх /показань/ аналізу в частині, що стосується кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, на іншу частину показань цього свідка суд не вбачає.

З огляду на таке суд приходе до висновку про те, що показання цього свідка в частині кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, не можуть використовуватись під час здійснення цього кримінального провадження без їх підтвердження іншими належними, допустимими та надійними доказами, а в іншій частині - можуть використовуватись самостійно.

Відомості, що містяться у сукупності досліджених судом доказів.

Інформація, що міститься у сукупності відомостей, отриманих під час здійснення цього кримінального провадження, дозволяє стверджувати про таке.

І......До початку кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, потерпілий, обвинувачений та свідок ОСОБА_9 , будучи до цього геть незнайомими між собою, спільно вживали спиртні напої (прогнозовано - горілку) та спілкувались поміж собою, що підтверджується відомостями, отриманими від кожного з них та сторонами кримінального провадження не заперечується.

ІІ......Безпосередньо перед кульмінаційним моментом подій, що є предметом розгляду цього кримінального провадження, вони викликали таксі для того, щоб поїхати в інше місце, де продовжили спільно вживати спиртні напої.

Проте, водій таксі у наданні їм послуг відмовив через те, що вони перебували у стані алкогольного сп'яніння.

1. Ці обставини також підтверджуються відомостями, отриманими від обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_9 та сторонами кримінального провадження не заперечуються.

2. Суд також відзначає, що стосовно цієї обставини під час дачі показань у суді обвинувачений висловився неконкретно, зокрема - з його показань у суді неможливо встановити, на якому етапі «спілкування» відбувся виклик таксі.

Проте, під час слідчого експерименту за його участі ОСОБА_4 уточнив, що ці обставини відбулись безпосередньо перед кульмінаційним моментом подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження; як доведено вище, відомості, отримані під час проведення слідчого експерименту, є більш достовірними.

ІІІ......Після відмови водія таксі у наданні послуги з перевезення обвинувачений, потерпілий ти свідок ОСОБА_9 повернулись на місце, де раніше розпивали спиртні напої /на лавочку/, де між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт.

1. Ця обставина підтверджується таким

1.1. Обвинувачений у своїх показаннях у суді та під час слідчого експерименту зазначав, що між ним та потерпілим виник конфлікт із приводу того, що ОСОБА_6 образив його /обвинуваченого/ родину.

При цьому, як вже зазначалось вище, під час слідчого експерименту обвинувачений уточнив, що «образа в адрес родини» полягала у тому, що потерпілий зауважив, що ОСОБА_4 є поганим батьком.

1.2. Потерпілий у своїх показаннях у суді зазначив, що після відмови у наданні їм послуги з перевезення вони повернулись на лавочку, де «відбулась якась перепалка із затриманим» - він / ОСОБА_6 / щось сказав ОСОБА_4 , той щось йому /потерпілому/ відповів.

При цьому під час проведення слідчого експерименту, як вже зазначалось вище, потерпілий вказував, що безпосередньо перед діями обвинуваченого щодо нанесення тілесних ушкоджень він / ОСОБА_6 / з ОСОБА_4 розмовляли та «ругалися».

Тоді ж потерпілий уточнив:

«Мы вернулись опять на эту же скамейку. С Виталием у нас был диалог, какой-то нехороший произошел, на какой-то почве, вот»

1.3. Що ж стосується свідка ОСОБА_9 , то під час судового розгляду кримінального провадження він, хоча й не підтвердив цю обставину, менше з тим її й не заперечував, обмежившись лише тим, що особисто на його /свідка/ адресу в цей момент ані - потерпілий, ані - обвинувачений - не звертались.

2. Стосовно цих доказів суд відзначає таке.

2.1. Як доведено вище, «доказова вага» показань свідка ОСОБА_9 є істотно зниженою порівняно із відомостями, отриманими від обвинуваченого та потерпілого.

2.2. Що ж стосується відомостей, отриманих від ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , то в частині вказівки на сам факт особистого конфлікту між ними під час кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, вони повністю збігаються між собою.

2.3. При цьому доказів на спростування самого по собі факту цього конфлікту матеріали кримінального провадження не містять; як зазначено вище, свідок ОСОБА_9 цей факт не спростовує.

З огляду на наведене той факт, що між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт на ґрунті особистих відносин суд вважає доведеним поза розумним сумнівом.

3. Принагідно суд стосовно змісту конфлікту між обвинуваченим та потерпілим відзначає таке.

3.1. Обвинувачений посилається про те, що конфлікт виник на ґрунті того, що потерпілий «ображав його сім'ю».

Разом із цим, як зазначалось вище, під час досудового розслідування обвинувачений уточнював, що конфлікт виник на тлі того, що потерпілий негативно висловився про виконання ним / ОСОБА_4 / своїх обов'язків у сім'ї, зокрема - свого обов'язку батька.

З огляду на те, що, як доведено вище, відомості, отримані під час слідчого експерименту є більш достовірними, суд вважає висловлювання обвинуваченого у суді щодо причини конфлікту некоректним, та під час подальшого аналізу виходе лише з відомостей, наданих обвинуваченим під час слідчого експерименту.

3.2. Потерпілий під час судового засідання можливість образи ним сім'ї ОСОБА_4 категорично заперечував.

Проте, таке заперечення вочевидь є лише реакцією на некоректні висловлювання обвинуваченого у суді.

За такого ця реакція, будучи лише та виключно відповіддю на некоректні дії, не може бути покладеною у підґрунтя судового рішення.

3.3. Далі, потерпілий у суді та під час проведення слідчого експерименту за його участі самого факту конфлікту із ОСОБА_4 безпосередньо перед нанесенням тим удару не заперечував, але пояснити, на ґрунті чого виник цей конфлікт, не спромігся.

3.4. Інші докази стосовно обставин цього конфлікту сторонами, зокрема - обвинуваченням - не надані, можливість збирання таких доказів наразі вочевидь є відсутньою.

3.5. При цьому суд зауважує, що на час цього конфлікту, як доведено вище, як обвинувачений, так й потерпілий знаходились у стані алкогольного сп'яніння, що природно ускладнило адекватне сприйняття кожним з них як власне приводів до конфлікту, так й - вагомість таких приводів.

З огляду на таке суд не може не прийти до висновку про те, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник на ґрунті «незгоди» обвинуваченого з оцінкою його дій потерпілим (прогнозовано - у сім'ї).

ІV......Далі, у процесі розвитку цього конфлікту обвинувачений наніс потерпілому удар ногою в область грудної клітини, внаслідок чого той перекинувся через лавочку, на якій сидів, та впав на землю.

Ця обставина підтверджується таким.

1. Обвинувачений ОСОБА_4 у своїх послідовних показаннях прямо вказує на те, що наніс потерпілому перший удар у процесі розвитку конфлікту між ним та ОСОБА_6 .

2. Потерпілий ОСОБА_6 же, стверджуючи про те, що цей удар був для нього несподіваним, менше з цим, як зазначалось вище, стверджує /далі - мовою оригіналу/:

«Удар - не из-за телефонов, я думаю, он ударил»

чим фактично підтвердив факт удару саме в розвиток конфлікту між ним та обвинуваченим.

3. Доказів на спростування тієї обставини, що бійка між обвинуваченим та потерпілим розпочалась саме у розвиток конфлікту між ними, матеріали кримінального провадження не містять.

V......Далі, обвинувачений та потерпілий зазначають, що після того, як ОСОБА_6 опинився на землі, ОСОБА_4 перестрибнув через лавочку та продовжив побиття потерпілого.

1. Обвинувачений засвідчив, що у цей час наніс потерпілому 4 удари, при цьому не заперечував, що наніс тому два удари в правий бік, внаслідок чого переламав ОСОБА_6 ребра.

При цьому обвинувачений уточнив, що під час нанесення ударів постійно перебував ліворуч від потерпілого.

2. Потерпілий засвідчив, що у цей час йому /потерпілому/ була нанесена більша кількість ударів.

2.1. При цьому зазначав, що в лівий бік йому / ОСОБА_6 / обвинувачений наніс не менше 4 ударів, а в правий бік - не менше двох ударів.

2.2. При цьому, як зазначалось вище, потерпілий уточнив, що під час нанесення ударів обвинувачений постійно знаходився ліворуч від нього / ОСОБА_6 /, а удари в правий бік наніс тоді, коли він /потерпілий/ спробував повернутись на лівий бік.

3. У висновку експерта № 410 від 22 травня 2023 року виснується, що тілесні ушкодження, які утворились на тілі ОСОБА_6 , утворились від 6-7 ударів.

З цього приводу суд відзначає, що очевидним є те, що не менше одного удару потерпілому було нанесено до його падіння на землю. З цього випливає, що, відповідно до висновку експерта, під час перебування на землі ОСОБА_6 було нанесено 5-6 ударів.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд відзначає, що у загальних рисах вони повною мірою узгоджуються поміж собою.

Що стосується кількості ударів, то на відміну від показань потерпілого та обвинуваченого /кожен з яких перебував у стані алкогольного сп'яніння/, висновок експерта з цього приводу є об'єктивним. Через таке саме цей висновок суд покладає у підґрунтя судового рішення.

Що ж стосується послідовності нанесення ударів та умов їх нанесення, то в цій частині показання потерпілого є більш деталізованими, ніж показання обвинуваченого. До того ж, показання потерпілого щодо кількості ударів узгоджуються із висновком судово-медичного експерта. За такого у підґрунтя судового рішення в цій частині суд покладає саме показання потерпілого.

З огляду на таке, суд вважає доведеним, що після падіння ОСОБА_6 ОСОБА_4 перестрибнув через лавочку та, перебуваючи ліворуч від потерпілого, спочатку наніс тому чотири удари ногою в лівий бік, а коли той спробував перевернутись на лівий бік - наніс тому ще два удари трохи зверху вниз в правий бік.

VІ......З висновків судово-медичних експертиз № 410 від 22 травня 2023 року та № 438 від 29 травня 2023 року вбачається, що внаслідок таких дій ОСОБА_4 . ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді обширних синців передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва (морфологічні ознаки даних синців, розміри та їх колір пов'язані з наявністю хронічних захворювань), переломів 6-7 ребра справа, забою передньої черевної стінки.

По ступеню тяжкості:

-обширні синці передньої поверхні грудної клітини, живота з переходом на поперекову ділянку зліва, забій передньої черевної стінки до категорії легких тілесних ушкоджень

-переломи 6-7 ребра справа відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Ці висновки експерта сторонами кримінального провадження не оспорюються.

VІІ......Далі, внаслідок падіння мобільні телефони «iPhone» та «Sony», які потерпілий тримав при собі, опинились на землі.

Ця обставина підтверджується таким.

1. Обвинувачений ОСОБА_4 у своїх послідовних показаннях прямо вказує на цю обставину.

2. Потерпілий ОСОБА_6 у своїх показаннях цю обставину також підтверджує.

Зокрема, як зазначалось вище, під час проведення слідчого експерименту потерпілий вказував, що телефон «iPhone» випав в нього з правого карману, а телефон «Sony» - «вылез» з лівого.

3. Обвинувачений стверджував, що телефони від падіння випали в потерпілого з сумки.

Але з цього приводу суд вважає, що показання потерпілого про обставини «втрати» ним мобільних телефонів є більш достовірними, адже потерпілий природно про місце перебування його телефонів є більш освіченим.

З огляду на це у підґрунтя судового рішення щодо цієї обставини суд покладає саме показання потерпілого.

4. Суд також відзначає, що доказів протилежного матеріали кримінального провадження не містять та сторони на наявність таких доказів не посилаються.

Отже, цю обставину суд вважає доведеною.

VІІІ......Далі, після вчинення дій щодо побиття ОСОБА_6 ОСОБА_4 підняв з землі належні потерпілому мобільні телефони, що підтверджують усі учасники кримінального провадження та ніхто з них не заперечує.

ІХ......Далі суд відзначає таке.

1. Потерпілий стверджує, що він не бачив моменту вилучення належних йому мобільних телефонів, про їх зникнення внаслідок подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження дізнався лише пізніше - коли обвинувачений та свідок покинули місце події та він /потерпілий/ намагався скористатись телефоном, щоб викликати допомогу.

Підстави для сумніву у достовірності цих посилань потерпілого об'єктивно є відсутніми.

2. ОСОБА_4 стверджує, обставини вилучення ним мобільних телефонів ОСОБА_9 не спостерігав.

3. Показання свідка ОСОБА_9 про протилежне, як доведено вище, є вкрай ненадійними, з огляду на що - не є достатніми для спростування показань обвинуваченого в цій частині.

4. Відомості про інших осіб, які помітили факт вилучення ОСОБА_4 належних ОСОБА_6 мобільних телефонів, матеріали кримінального провадження не містять, сторони, зокрема - прокурор - про наявність таких осіб не посилаються.

5. ОСОБА_4 стверджує, що під час, коли він вилучав мобільні телефони в потерпілого, той цю обставину усвідомлював.

Але, оскільки сам потерпілий таке заперечує, підстави вважати ці показання обвинуваченого достовірними є відсутніми.

Наведене доводить, що мобільні телефони в потерпілого обвинувачений вилучив таємно.

Х......З наведених вище висновків судово-товарознавчих експертиз вбачається, що вартість вилучених ОСОБА_4 мобільних телефонів становила:

-мобільного телефону марки «APPLE» моделі «iPhone 8 Plus» 3/64 gb, IMEI: НОМЕР_1 - 5.166 грн. 33 коп.;

-мобільного телефону торгівельної марки «Sony» моделі «Xperia M4 Aqua Dual» (E2312) вбудованою пам'яттю 8 Gb, чорного кольору, який був у використанні, станом на 03.05.2023, могла становити - 1.643 грн. 75 грн.

ХІ......З відомостей, отриманих від обвинуваченого та відповідних їм відомостей, отриманих від свідка ОСОБА_40 , зокрема, під час пред'явлення для впізнання - вбачається, що один з вилучених в ОСОБА_6 мобільних телефонів - телефон «iPhone 8 Plus» - ОСОБА_4 продав ОСОБА_43 за 1.500 грн.

Доказів на спростування цієї обставини матеріали кримінального провадження не містять.

ХІІ......З згаданих вище довідки ІЦ та копії вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_4 раніше засуджувався:

-15 листопада 2010 року - Заводським районним судом міста Миколаєва - за частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 04 роки; був звільненим 07 квітня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію» від 08 квітня 2014 року;

-16 вересня 2022 року - Центральним районним судом міста Миколаєва - за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - до позбавлення волі строком на 03 роки; судом було ухвалено про виконання вироку Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 березня 2021 року самостійно; був звільнений після відбуття показання у вигляді позбавлення волі 03 травня 2024 року

Оцінка дій обвинуваченого.

А……Оцінюючи дії обвинуваченого в обставинах цього кримінального провадження, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики..

І......Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини 1 статті 92 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Обов'язок доказування обставин [справи] …, покладається на слідчого, прокурора.

Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що:

"При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:

«2. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. …

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення, поза розумним сумнівом, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.

ІІ......Відповідно до нормативного визначення, що міститься у статті 187 Кримінального Кодексу України, розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Верховний суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного Кримінального Суду у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 194/1006/17 сформулював такі висновки про застосування цієї норми:

З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого, - від грабежу.

Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх травмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого (насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров'я умовах).

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй різного ступеню тілесних ушкоджень, а також інші насильницькі дії, які не призвели до певних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Погроза має місце тоді, коли винна особа, висловлюючись в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що, якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує застосуванням предметів (зіпсованої зброї або й макета тощо), які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погрози, якщо потерпілий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я.

Головним критерієм реальності погрози при розбої є суб'єктивне сприйняття її потерпілим. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є характер застосованого до потерпілого насильства або погрози, як способу заволодіння чужим майном, при розбої воно є небезпечним для життя чи здоров'я, а при грабежі така небезпека відсутня.

ІІІ......Інші злочини проти власності у Кримінальному Кодексі України та судовій практиці визначаються таким чином.

1. Відповідно до нормативного визначення, що міститься у статті 186 Кримінального Кодексу України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна

Натомість крадіжка, відповідно до нормативного визначення, що міститься у статті 185 Кримінального Кодексу України - це таємне викрадення чужого майна.

2. При відмежуванні крадіжки від грабежу судова практика керується таким.

2.1. Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" також розтлумачив таке.

«Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. … Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння)."

/абзац 3 пункту 3/

2.2. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 569/19032/17 розтлумачив таке

Крадіжка - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Таємність як спосіб вчинення крадіжки характеризується за допомогою двох критеріїв - об'єктивного та суб'єктивного. Перший стосується зовнішньої обстановки вчиненого - викрадення вважається таємним, коли заволодіння майном відбувається за відсутності будь-яких осіб (власників, очевидців, осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно), у присутності інших осіб, але непомітно для них, або вони у зв'язку з фізичними чи психічними особливостями були нездатні дати належну правову оцінку заволодінню майном, при розрахунку на потурання від інших осіб, чи коли інші особи переконані у правомірності дій винного.

Суб'єктивний критерій таємності як способу крадіжки означає прагнення винного діяти непоміченим з боку інших осіб, таким чином, щоб не зустріти будь-якого опору.

Натомість, грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.

Відтак, розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інші особи характер вчинюваних винною особою дій. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

ІV......Суд також враховує, що у судовій практиці сформувався сталий підхід до порядку з'ясування змісту та спрямованості умислу винної особи під час вчинення злочину.

Такий підхід полягає, зокрема, у тому, що під час визначення умислу особи слід враховувати спосіб, знаряддя злочину, його наслідки, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки /див., окрім іншого, пункт 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року/.

V......Кваліфікуючими ознаками злочинів, передбачених статтею 185, 186, 187 Кримінального Кодексу України, є, зокрема, повторність та вчинення злочину в умовах воєнного стану.

1. Відповідно до примітки 1 до статті 185 Кримінального Кодексу України у статтях, зокрема, 185 та 186 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

1.2. Відповідно до дороговказів, що містяться у пункті 3 Постанови № 7 від 04 червня 2010 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність та рецидив злочинів» повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, окрім випадків, якщо за раніше вчинений злочин особа була звільненою від кримінальної відповідальності, засуджена без призначення покарання або зі звільненням від покарання, а також у випадку, якщо судимість за попередній злочин є погашеною чи знятою

1.3. Відповідно до статті 90 Кримінального Кодексу України

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

/частина 1/

До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.

/частина 2/

...

Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить кримінальне правопорушення, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожне кримінальне правопорушення після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останнє кримінальне правопорушення.

/частина 5/

1.4. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 89 Кримінального Кодексу України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема,

особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

2. Відповідно до частини 2 статті 187 Кримінального Кодексу України розбій визнається повторним лише у разі, якщо він вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.

3. Об'єднана палата Касаційного Кримінального Суду у складі Верховного Суду у Постанові від 15 січня 2024 року у справі № 722/524/22 зробила висновок про застосування норм права, відповідно до якого

«За ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного або надзвичайного стану на території, на якій він введений».

VI......Кримінальна відповідальність за заподіяння умисного тілесного ушкодження, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я, є передбаченим у частині 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

Б……Наведені приписи діючого законодавства дозволяють оцінити дії ОСОБА_4 , що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, таким чином.

Щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6

І......Як доведено вище, ОСОБА_4 заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

ІІ......Вирішуючи питання про зміст та спрямованість умислу обвинуваченого на заподіяння цих тілесних ушкоджень, суд, відповідно до процитованих вище дороговказів, враховує таке.

1. Заподіюючи тілесні ушкодження, обвинувачений діяв лише ногами, наносячи ними удари по тулубу потерпілого.

1.1. При цьому суд погоджується із стороною обвинувачення та потерпілим у тому, що показовим є той факт, що після того, як потерпілий впав, обвинувачений продовжив наносити тому тілесні ушкодження.

1.2. Разом із цим суд відзначає, що дії обвинуваченого були стереотипними, тобто - обвинувачений вчиняв відносно потерпілого тотожні дії, які полягали у тотожних рухах безвідносно до дій потерпілого.

2. Суд також відзначає, що свої дії обвинувачений припинив самостійно.

2.1. При цьому з неодноразово наведених вище показань потерпілого вбачається, що після останнього за часом удару він / ОСОБА_6 / знепритомнів.

2.2. В той же час, неможливо повною мірою не погодитись із тим, що на момент припинення дій щодо побиття ОСОБА_6 ОСОБА_4 отримав реальну можливість заволодіти належними потерпілому мобільними телефонами.

3. Далі суд відзначає таке.

3.1. До подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_4 знайомим із ОСОБА_6 не був. Принагідно суд відзначає, що до цих подій будь-хто з них не був знайомим й з ОСОБА_9 .

3.2. Далі, суд відзначає, що знайомство ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відбулось у зв'язку із сумісним розпиттям спиртних напоїв у публічному місці.

3.3. Суд також нагадує, що, як доведено вище, безпосередньо перед заподіянням ОСОБА_4 . ОСОБА_6 тілесних ушкоджень між ними виник конфлікт із приводу незгоди обвинуваченого з його /обвинуваченого/ оцінкою потерпілим.

3.4. Суд особливо звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що під час конфлікту, що виник між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачений висував потерпілому вимоги або претензії матеріального характеру.

При цьому сторони, зокрема - обвинувачення - на наявність таких відомостей не посилаються.

Наведене у сукупності природно пояснюється тим, що у процесі спілкування на ґрунті спільного вживання алкогольних напоїв у ОСОБА_4 раптово виникла неприязнь до ОСОБА_6

ІІІ......Наведені відомості у їх сукупності призводять до такого.

1. Встановлені вище ознаки у їх сукупності, а саме:

-спосіб дій обвинуваченого /який, до речі, є притаманним діям у стані алкогольного сп'яніння/

-той факт, що безпосередньо перед нанесенням тілесних ушкоджень між обвинуваченим та потерпілим на ґрунті того ж сп'яніння виник конфлікт;

-«зручність» виникнення подібних конфліктів на ґрунті розпиття алкогольних напоїв у компанії майже незнайомих людей;

-припинення дій щодо нанесення тілесних ушкоджень з огляду на сам по собі стан жертви не можуть бути поясненими інакше, ніж тим, що ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків.

2. Публічне обвинувачення, підтримуючи припущення потерпілого, наполягає на тому, що ОСОБА_4 заподіював тілесні ушкодження ОСОБА_6 з метою отримання можливості заволодіти майном потерпілого.

Виходячи з позиції потерпілого, підґрунтям для того твердження стає те, що, зрештою, внаслідок подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, в потерпілого були вилучені мобільні телефони.

Стосовно цієї версії суд зазначає наступне.

2.1. Ця версія ґрунтується на тлумаченні причини припинення обвинуваченим протиправних дій, яке, як зазначалось вище, не є єдиним, яким розумна людина може пояснити припинення протиправних дій.

2.2. Інші ознаки, здатні підтвердити цю версію (як то - спосіб дій обвинуваченого, його відносини з потерпілим до їх початку тощо) в обставинах цього кримінального провадження є відсутніми.

2.3. Якщо пристати на таку позицію, слід погодитись з потерпілим у тому, що обвинувачений фактично «вигадав» привід для конфлікту із тим, щоб «виправдати» заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Але стосовно цього твердження слід відзначити таке.

(а) Будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження обставин, про які посилається потерпілий, матеріали кримінального провадження не містять; сторони, зокрема - обвинувачення - про наявність таких доказів не посилаються.

(б) Обвинувачений можливість такого заперечує, спираючись про те, що за наявності бажання вилучити майно потерпілого на момент початку побиття діяв би «простіше»; доказів на спростування цих посилань обвинуваченого матеріали кримінального провадження не містять.

Принагідно суд відзначає, що дії обвинуваченого в обставинах цього кримінального провадження є здебільшого «примітивними» він йшов, вживав алкоголь, вчиняв стереотипні рухи та «хапав» те, що випало; вчинення більш продуманих дій з такою моделлю поведінки не узгоджується.

(в) Обставини взаємних відносин між обвинуваченим та потерпілим, зокрема - їх очевидна нетривалість та обставина, що вони вочевидь вичерпуються одноразовим спільним вживанням алкогольних напоїв а підстави для їх продовження вочевидь є відсутніми, вочевидь не є такими, що потребують бодай якихсь «виправдувань» один перед одним як - для заподіяння тілесних ушкоджень так й - для вилучення чужого майна.

(г) Прогнозовано, версія про «вигадування» приводу для конфлікту базується на вказівки ОСОБА_4 про такі причини у самому лише судовому засіданні.

Але, як зазначалось вище, ці вказівки є некоректними, через що результати її /вказівки/ обговорення не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

(ґ) Суд також відзначає, що матеріали кримінального провадження містять стійкі ознаки неспроможності такої версії подій.

Так, матеріали кримінального провадження поза розумним сумнівом доводять, що намір щодо вчинення протиправних дій виник в ОСОБА_4 раптово та протягом вкрай короткого проміжку часу. Більше того, під час виникнення та розвитку цього наміру обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння, що природно зменшувало обсяг його концентрації та його здатність до запам'ятовування.

За такого очевидним є те, що «вигадування» приводу для конфлікту не є сумісним з його /приводу/ однаковим викладенням під час здійснення усього кримінального провадження, при цьому - у різних умовах - під час проведення слідчого експерименту та під час судового засідання.

Наведене у сукупності доводить, що версія, що аналізується, не тільки вочевидь не є єдиною, якою розумна людина може пояснити обставини цього кримінального провадження, але - не мають підтвердження у матеріалах кримінального провадження та є майже неправдоподібною.

3. Потерпілий звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений після того, як він /потерпілий/ впав на землю, продовжив його «добивати»

За думкою потерпілого таке свідчить про те, що обвинувачений, наносячи удари у цей період, прагнув саме заволодіти його /потерпілого/ майном.

Аналізуючи цю версію (яка, до речі, виходячи зі змісту обвинувального акту, не є повною мірою підтриманою публічним обвинуваченням), суд, відповідно до процитованих вище дороговказів, враховує таке.

3.1. Матеріали кримінального провадження доводять, та сторони або потерпілий не заперечують того, що мобільні телефони в потерпілого «випали» одразу після того, як той впав на землю.

Разом з цим суд відзначає, що після того, як мобільні телефони потерпілого опинились на землі, спосіб дій обвинуваченого відносно потерпілого не змінився, зокрема - він по суті продовжив наносити удари тією ж ногою та у той же спосіб.

Таке, окрім іншого, не дозволяє стверджувати, що місце розташування телефонів потерпілого вплинуло на дії ОСОБА_4 .

3.2. Далі суд нагадує, що дії ОСОБА_4 щодо нанесення ударів, зокрема - під час, коли потерпілий лежав на землі - були стереотипними.

При цьому суд відзначає, що ці дії були безперервними /обвинувачений вдарив потерпілого ногою у груди, одразу перестрибнув через лавку та продовжив наносити потерпілому такі ж самі удари/

Таке, окрім іншого, вказує про те, що дії обвинуваченого щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому були єдиними.

Наведене у сукупності виключає наявність підстав для твердження про те, що під час нанесення ударів потерпілому умисел обвинуваченого змінювався.

При цьому суд відзначає, що такий висновок узгоджується із змістом висунутого обвинувачення, адже в обвинувальному акті також стверджується, що під час нанесення ударів ОСОБА_4 діяв з єдиним умислом.

Підсумовуючи, суд зауважує, що посилання потерпілого, що аналізуються, свідчать про підвищену суспільну небезпеку дій ОСОБА_4 щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , але не здатні вплинути на висновок суду щодо змісту та спрямованості умислу обвинуваченого.

З урахуванням наведеного суд, керуючись дороговказами, що містяться у процитованій вище Постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17), вважає доведеним поза розумним сумнівом, що ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово.

За такого його дії щодо заподіяння тілесних ушкоджень повністю охоплюються диспозицією частини 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

Щодо заволодіння мобільними телефонами потерпілого.

І......Матеріали справи доводять, та сторони й потерпілий не заперечують того, що дії щодо заволодіння належними потерпілому мобільними телефонами ОСОБА_4 вчинив після того, як повністю припинив дії щодо нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

При цьому, як доведено вище, дії щодо вилучення цих телефонів обвинувачений вчинив непомітно для потерпілого та сторонніх осіб.

За такого дії ОСОБА_4 щодо заволодіння телефонами потерпілого не можуть бути кваліфікованими інакше, ніж крадіжка.

ІІ......Наявність в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки крадіжки, як вчинення її під час дії воєнного стану, є очевидною та сторонами кримінального провадження не заперечується.

ІІІ......Щодо наявності в діях обвинуваченого такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, суд відзначає таке.

1. Як зазначалось вище, обвинувачений був засудженим вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2022 року за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України, покарання за цим вироком відбув 03 травня 2024 року.

Між цим, строк погашення судимості за цим вироком, відповідно до процитованих вище приписів статті 89 Кримінального Кодексу України становить 06 років; станом на 03 травня 2024 року цей строк вочевидь не сплинув.

За такого крадіжка, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є повторним злочином, з огляду на попереднє вчинення обвинуваченим злочину, за який він засуджений вироком від 16 вересня 2022 року.

2. Далі, як зазначалось вище, 15 листопада 2010 року ОСОБА_4 був засудженим за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.

2.1. Призначене цим вироком покарання ОСОБА_4 відбув 08 липня 2014 року.

Відповідно до процитованих приписів статті 89 Кримінального Кодексу України строк погашення судимості за цим вироком становить 06 років та мав сплинути 08 липня 2020 року.

2.2. Проте, як встановлено вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 16 вересня 2022 року, 10 липня 2016 року /тобто - до сплинення згаданого строку/ ОСОБА_4 вчинив новий тяжкий злочин.

Відповідно до процитованих вище приписів статті 90 Кримінального Кодексу України за таких обставин строк погашення судимості за вироком від 15 листопада 2010 року перервався та підлягає обчисленню заново після повного відбуття покарання за останнім за часом вироком.

2.3. Далі, як зазначалось вище, покарання за останнім за часом вироком ОСОБА_4 відбув 03 травня 2024 року.

За такого саме з цієї дати заново почав відраховуватись строк погашення судимості за вироком від 15 листопада 2010 року; наразі строк погашення цієї судимості може закінчитись не раніше 03 травня 2030 року та на момент вчинення злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, не сплинув.

За такого крадіжка, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є повторним злочином, з огляду на попереднє вчинення обвинуваченим ще й злочину, за який він засуджений вироком від 15 листопада 2010 року.

Отже, на момент вчинення злочину, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_4 має дві судимості за вчинення корисливих злочинів, що не є ані - знятими, ані - погашеними у встановленому законом порядку.

Враховуючи все наведене, суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні злочинів за встановлених судом обставин доведеною.

Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим.

І......Органи досудового розслідування та публічне обвинувачення стверджують, ніби під час застосування насильства до потерпілого ОСОБА_6 . ОСОБА_4 діяв з корисливим мотивом та реалізовував умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого.

1. На підтвердження такого прокурор посилалась на сукупність доказів, зібраних під час досудового розслідування та досліджених у суді.

Проте, як доведено вище, матеріали справи не дають підстав для висновку про те, що, застосовуючи насильство до ОСОБА_6 , Зарецький діяв з корисливих мотивів та реалізовував мету заволодіння чужим майном.

Та навпаки, як зазначено вище, матеріали кримінального провадження доводять, що, застосовуючи насильство до ОСОБА_6 , обвинувачений діяв з інших мотивів, а саме - на ґрунті неприязних відносин до потерпілого, що виникли раптово.

Отже, ці посилання не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

2. Неможливо не погодитись з прокурором у тому, що твердження про відсутність в нього корисливого мотиву під час побиття ОСОБА_6 є «способом захисту» ОСОБА_4 .

Проте, сам по собі той факт, що твердження є елементом позиції захисту не свідчить про неспроможність такого твердження.

3. Та, з огляду на щойно проаналізовану тезу прокурора суд відзначає, що посилання обвинуваченого про відсутність в нього корисливого мотиву під час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, на відміну від протилежних посилань обвинувачення, є доведеним матеріалами кримінального провадження.

Отже, посилання про те, що під час застосування насильства до ОСОБА_6 ОСОБА_4 діяв з корисливих мотивів та реалізовував умисел, спрямований на заволодіння майном потерпілого, слід виключити.

Мотиви зміни обвинувачення.

Норми права

А......Вирішуючи питання про можливість зміни висунутого ОСОБА_4 обвинувачення відповідно до встановлених внаслідок судового розгляду обставин, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики.

І……Відповідно до статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України:

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею /частина 1/.

…

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження /частина 3/

Верховний суд у своїй практиці надавав висновки із приводу застосування цієї норми неодноразово.

1. Зокрема, у Постанові від 21 травня 2019 року у справі № 727/12/18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати касаційного кримінального суду виснував таке

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вказане має місце тоді, коли діяння особи, яке згідно з обвинувальним актом ставиться їй у провину, підлягає кваліфікації за менш тяжкий злочин, ніж це зазначено в обвинувальному акті. Якщо ж вчинення конкретного діяння органом досудового розслідування особі у провину не ставилося, то суд відповідно не може вийти за межі висунутого обвинувачення і додатково встановити обставини кримінального провадження, які не були зазначені в обвинувальному акті.

2. У Постанові від 25 квітня 2024 року у справі № 759/7085/22 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного Кримінального Суду виснував таке

поняттям «межі обвинувачення» у розумінні частини 1 статті 337 у взаємозв'язку з положеннями пункту 5 частини 2 статті 291 КПК охоплюється, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

3. У Постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 Верховний Суд, окрім іншого, зазначив, що обвинувачення складається з трьох складових - фабули обвинувачення /тобто - виклад фактичних обставин вчиненого злочину/ яка є фактичною моделлю вчиненого злочину, а також - юридичного формулювання: формули /тобто - правової кваліфікації/ та формулювання обвинувачення /тобто - формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України/, яке є правовою моделлю злочину, вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

При цьому наведені в обвинуваченні фактичні дані в своїй сукупності мають вичерпно визначати кожен з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, має надати можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

4. У розвиток цієї тези у Постанові від 17 жовтня 2022 року Об'єднана Палата Касаційного Кримінального Суду зазначила, зокрема, таке

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК).

Водночас правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов'язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.

На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК).

Відповідно до ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою - формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (непідтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

Зміна кримінально-правової кваліфікації судом може виражатись у зміні юридичної оцінки встановлених фактичних обставин, тобто у зміні формули кваліфікації і формулювання обвинувачення.

КПК не визначає окремих підстав зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення місцевим судом. Очевидно, ними можуть бути лише загальні підстави зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, які обумовлені положеннями ч. 1 ст. 2 КК, і за наявності таких підстав суд зобов'язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення в аспекті застосування положень ч. 3 ст. 337 КПК.

Важливим для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону є виклад стороною обвинувачення саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, належної реалізації права на захист, а також правильної кваліфікації кримінального правопорушення.

Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка віддзеркалює фактичну модель вчиненого кримінального правопорушення, а формула кваліфікації і формулювання обвинувачення є правовою оцінкою кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

5. Зрештою, у Постанові від 29 травня 2024 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного Кримінального Суду виснував таке.

Кримінальний процесуальний закон вимагає обов'язкового відображення трьох складників щодо висунутого обвинувачення: фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули обвинувачення); правової кваліфікації (формули обвинувачення); формулювання обвинувачення. При цьому фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі.

Суд звертає увагу, що для вирішення питання про дотримання приписів кримінального процесуального закону важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, адже правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та належної реалізації права на захист. Фактичні обставини визначають своїм змістом фабулу обвинувачення, яка є фактичною моделлю вчиненого злочину. Юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) є правовою моделлю кримінального правопорушення, фактичною вказівкою на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У цьому провадженні викладена стороною обвинувачення в обвинувальному акті фабула обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК віддзеркалює обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними...

Саме від обвинувачення такого змісту [обвинувачений] захищався під час досудового розслідування та в ході судового розгляду ..., і вказане дає підстави до висновку про належне усвідомлення суті висунутого за ч. 3 ст. 185 КК обвинувачення (таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у сховище).

За безпосереднім дослідженням доказів суд першої інстанції встановив, [підтверджені доказами обставини вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України]

Викладені в мотивувальній частині оскарженого вироку фактичні обставини містять відображення всіх ознак інкримінованого кримінального правопорушення, які є істотними для вирішення питання про кваліфікацію дій засудженого та інші кримінально-правові наслідки. Формулювання обвинувачення відповідає тексту диспозиції відповідної кримінально-правової норми, формула кваліфікації судом також наведена правильно. Активна процесуальна поведінка сторони захисту свідчить про те, що захист здійснювався саме від висунутого засудженому обвинувачення, зміст якого останній усвідомлював правильно.

Сторона захисту безпідставно посилається на вихід судом за межі висунутого обвинувачення, оскільки за обвинувальним актом йдеться про те, що проникнення відбулося шляхом «пошкодження замка брами», а за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами - шляхом «проникнення на огороджену територію».

Вище вже йшлося, що для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» принципове значення має встановлений власником обмежений режим доступу та наявність у особи умислу на незаконне вторгнення (входження, потрапляння) до сховища в обраний нею спосіб з метою заволодіння чужим майном. В цьому провадженні відповідні обставини із достатньою повнотою відображені в обвинувальному акті, а висновки суду за результатами дослідження і оцінки доказів щодо обставин проникнення не можна вважати виходом за межі обвинувачення. На виконання приписів статей 91, 94, 368, 370, 374 КПК судом у вироку проаналізовані всі обставини, які підлягають доказуванню в цьому провадженні, судовий розгляд здійснено із дотриманням вимог ст. 337 цього Кодексу.

Відображення у вироку того, що за дослідженням доказів судом встановлено місце знаходження викраденої ... деревини ... є прямим виконанням вимог вказаних вище статей КПК, адже посилання у судовому рішенні на докази, покладені в обґрунтування висновків суду, та відображення і аналіз їх змістовної складової є обов'язком суду за відповідними приписами.

Викладені в мотивувальній частині оскарженого вироку фактичні обставини містять відображення всіх ознак інкримінованого кримінального правопорушення, які є істотними для вирішення питання про кваліфікацію дій засудженого. Формулювання обвинувачення відповідає тексту диспозиції відповідної кримінально-правової норми, формула кваліфікації судом також наведена правильно.

ІІ......Суд враховує також процитовані вище приписи статей 185 -187 Кримінального Кодексу України та настанови судової практики щодо їх застосування.

Б……Наведені нормативні приписи та настанови судової практики дають підстави для висновків про таке.

І......Зміною обвинувачення є такі зміни його фабули (тобто - фактичної моделі), що призводять до зміни елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, тягне зміну у формулюванні вчиненого особою діяння, передбаченого Кримінальним Кодексом України, а за такого - його правової кваліфікації.

2. У разі, якщо внаслідок судового розгляду частина обставин, що впливають на наявність/відсутність певних елементів стверджуваного злочину, не знайшли свого підтвердження, суд має, встановивши обставини, що мали місце в дійсності, кваліфікувати дії обвинуваченого відповідно до встановлених судом обставин.

При цьому, з огляду на приписи статті 337 Кримінального Процесуального Кодексу України суд в такому випадку не має право кваліфікувати дії обвинуваченого за нормою, що передбачає більш суворе покарання.

3. Виходом за межі висунутого обвинувачення, що заборонений статтею 337 Кримінального Кодексу України, є встановлення судом внаслідок судового розгляду обставин, які, будучи елементами складу злочину /юридична модель якого зазначена в обвинувальному акті або - утворилась наслідок судового розгляду/, не були зазначеними в обвинувальному акті.

4. Уточнення внаслідок судового розгляду обставин, що не є елементами ані - складу злочину, юридична модель якого наведена в обвинувальному акті, ані - складу злочину, юридична модель якого утворилась внаслідок судового розгляду - не є виходом за межі висунутого обвинувачення.

ІІ......Далі суд відзначає, що злочин, передбачений частиною 3 статті 187 Кримінального Кодексу України є складним (складеним), адже складається з декількох злочинних діянь:

застосування насильства до потерпілого або погроза у застосуванні такого насильства;

протиправного вилучення майна

кожне з яких, якщо розглядати їх відокремлено (ізольовано), є єдиним самостійним злочином (передбаченим у нормах цього Кодексу, що передбачають відповідальність за злочини проти життя й здоров'я особи, а також - передбаченим статтями 185/186 Кримінального Кодексу України), але внаслідок їх органічної єдності утворюють один одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї частини однієї статті цього Кодексу.

1. При цьому обов'язковими елементами суб'єктивної сторони, зокрема, застосування насильства в межах розбійного нападу, є, окрім іншого корисливий мотив та спеціальна мета - заволодіння чужим майном.

2. Далі, суд відзначає, що ані - буква, ані - дух закону не вказують про те, що відсутність в діях обвинуваченого елементів одного з діянь, що утворюють складений злочин, тягне за собою відсутність в його діях складу кримінального правопорушення в цілому, зокрема - складів кримінальних правопорушень, які, втративши органічну єдність з іншими частинами складного злочину, набувають ознак самостійних злочинних діянь.

ІІІ......Далі, суд відзначає, що відповідно до наведеного вище нормативного визначення, що наведене у статті 122 Кримінального Кодексу України, для кваліфікації дії особи за цією нормою такі елементи суб'єктивного складі злочину, як мотив та мета значення не мають.

Б……З огляду на ці приписи діючого законодавства та настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

І......Стосовно зміни обвинувачення в частині, яка стосується застосування насильства до потерпілого, суд відзначає таке.

Як доведено вище, посилання про корисливий мотив та мету під час застосування цього насильства з висунутого обвинувачення слід виключити, як необґрунтовані.

Та таке само по собі до порушення вимог статті 337 Кримінального Кодексу України не призводить.

ІІ......Далі, виключення посилань про те, що під час застосування насильства обвинувачений діяв з корисливих мотивів, кваліфікацію його дій за статтею 187 Кримінального Кодексу України виключає.

За такого суд має перевірити встановлену судом фактичну модель вчиненого ОСОБА_4 злочинного діяння на наявність в його діях елементів складів окремого злочину проти життя здоров'я особи та окремого злочину проти власності.

В зв'язку з такою перевіркою суд відзначає наступне.

1. За своїми наслідками застосоване ОСОБА_4 насильство охоплюється диспозицією частини 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

При цьому мотив застосування насильства не передбачений законодавцем, як обов'язковий елемент суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією нормою. За такого встановлення такого мотиву лише у вироку суду не є виходом за межі висунутого обвинувачення, отже - не є порушенням приписів статті 337 Кримінального Кодексу України.

2. Далі, встановлені судом дії ОСОБА_4 щодо вилучення майна ОСОБА_6 , як доведено вище, охоплюються складом злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України; будь-яких елементів складу цього злочину, що не були зазначеними в обвинувальному акті, судом за наслідками розгляду цього кримінального провадження не встановлюється.

ІІІ......Далі:

-санкція частини 1 статті 122 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне можливе покарання у вигляді позбавлення волі строком на 03 роки;

-санкція частини 4 статті 185 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 08 років.

За такого максимальне покарання, що може бути призначеним за вчинення злочинів, передбачених цією статтею, становить позбавлення волі на строк 11 років.

В той же час, санкція частини 4 статті 187 Кримінального Кодексу України передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років.

Отже, зміна обвинувачення відповідно до фактичних обставин, встановлених внаслідок судового розгляду, має наслідком покращення становища обвинуваченого.

За такого суд вважає за необхідне за наслідками розгляду цього кримінального провадження задля ухвалення справедливого судового рішення ухвалити вирок відповідно до обставин, що встановлені внаслідок судового розгляду.

Спростування частини посилань захисту.

А......В межах цього кримінального провадження захист, посилаючись про те, що під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 не був присутнім захисник, вважали, що статус підозрюваного ОСОБА_4 не набув.

З огляду на таке захист наполягав на тому, що усі зібрані у справі докази є недопустимими, а складений відносно обвинуваченого обвинувальний акт та здійснений на підставі обвинувального акту судовий розгляд є безґрунтовними та безпідставними.

Стосовно цих посилань захисту суд відзначає таке.

І......З метою перевірки цих посилань захисту судом досліджені такі документи.

1. З залученого до матеріалів кримінального провадження повідомлення про підозру від 31 травня 2023 року вбачається таке.

1.1. Воно було складеним 31 травня 2023 року слідчий слідчого відділу Відділення Поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 .

1.2. Воно було погодженим 31 травня 2023 року прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 .

1.3. Воно було врученим ОСОБА_4 31 травня 2023 року о 18 годині 00 хвилин.

1.4. Надані прокурором матеріали свідчать про те, що під час вручення ОСОБА_4 цього повідомлення захисник присутнім не був.

2. З залученої до матеріалів кримінального провадження за ініціативою прокурора «Пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного ОСОБА_4 » вбачається, що 31 травня 2023 року слідчий слідчого відділу Відділення Поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 тому був вручений документ, у якому містяться витяги з Конституції України, Положення про порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, Закону України «Про попереднє ув'язнення», Кримінального Процесуального Кодексу України в частині, що стосується прав затриманих та підозрюваних під час здійснення кримінального провадження.

3. З залученого до матеріалів кримінального провадження «Протоколу про роз'яснення підозрюваному права на захист» вбачається таке.

3.1. Він було складеним 31 травня 2023 року слідчий слідчого відділу Відділення Поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 .

3.2. Роз'яснення права на захист здійснювалось 31 травня 2023 року у період часу з 18:00 години до 18:18 годині.

3.3. У цей час слідчим обвинуваченому біло роз'яснене право: «На першу вимогу мати захисника і побачення із ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі, у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

3.4. У протоколі також зазначено, що ОСОБА_4 «за власною ініціативою заявив відмову від захисника»

3.5. Далі протокол містить власноручно зроблену ОСОБА_4 позначку такого змісту: «Свої права буду захищати самостійно»

3.6. Протокол також містить підписи ОСОБА_4 та слідчого.

4......З залученому до матеріалів кримінального провадження протоколі допиту ОСОБА_4 , як підозрюваного, вбачається таке.

4.1. Допит був проведеним слідчим слідчого відділу Відділення Поліції № 1 Миколаївського районного управління Поліції Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області ОСОБА_11 31 травня 2023 року у період часу з 18:20 до 18:50 годин.

4.2. Допит був проведеним в присутності інших осіб /перелік таких осіб у протоколі відсутній/, «яким роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов'язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії; яким заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, під час допиту технічні засоби фіксації не застосовувались»

4.3. Перед початком допиту ОСОБА_4 було роз'яснено, в зв'язку з яким кримінальним провадження він допитується, право не свідчити проти себе, а також - права та обов'язки, що передбачені у статті 42 Кримінального Процесуального Кодексу України.

4.4. Далі, у протоколі наведений зміст показань обвинуваченого під час допиту.

При цьому суд відзначає, що наведені у протоколі показання відповідають тим, що надавались обвинуваченим як під час судового розгляду, так й - під час проведення слідчого експерименту та відрізняються лише несуттєвими деталями.

4.5. Далі протокол містить власноручно зроблену ОСОБА_4 позначку такого змісту: «С моих слов записано верно, мною прочитано».

4.6. Протокол також містить підписи ОСОБА_4 та слідчого.

ІІ……Оцінюючи посилання захисту в цій частині, суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.

1. Відповідно до статті 278 Кримінального Процесуального Кодексу України

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

/частина 1/

Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

/частина 2/

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

/частина 3/

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

/частина 4/

2. Верховний Суд стосовно присутності захисника під час вручення повідомлення про підозру висловлювався неодноразово.

2.1. Так, у згаданій захисником Постанові від 01 серпня 2022 року у справі № 161/8088/20 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати зазначив таке

Твердження захисника про те, що при здійсненні повідомлення [обвинуваченого] про підозру було порушено його право на захист через відсутність при здійсненні цієї процесуальної дії захисника, є необґрунтованими.

По-перше, обставини цього кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК вказують на обов'язкову участь захисника.

По-друге, глава 22 КПК не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, 27 березня 2020 року [обвинуваченому] було здійснено повідомлення про підозру. Надалі, оскільки після повідомлення [того] про підозру останній виявив бажання мати захисника та не міг його залучити самостійно через скрутне матеріальне становище, у цей же день йому було призначено захисника….

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні не було допущено порушень права [обвинуваченого] на захист, а тому Суд відхиляє зазначені доводи захисника.

2.2. У Постанові від 09 березня 2023 року у справі № 626/1334/18 Верховний Суд Колегією суддів Другої судової палати Касаційного Кримінального Суду зазначив, що

Загальний порядок повідомлення про підозру закріплено у Главі 22 КПК України, яка не містить будь-яких застережень про необхідність залучення захисника при здійсненні повідомлення особі про підозру.

Аналогічна позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 761/30830/19; від 31 січня 2023 року у справі № 689/1558/20.

2.3. У Постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 756/12749/18 Верховний Суд Колегією суддів Третьої судової палати Касаційного Кримінального Суду зазначив таке

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадках неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

З матеріалів справи убачається, що слідчий з метою вручення повідомлення про підозру [обвинуваченим] прибув до Київського СІЗО, де утримувались останні. Однак вказані повідомлення слідчий вручити не зміг, про що ним складено відповідний рапорт в якому зазначено причини невручення (т. 5 а.с. 107). Діючи в межах, визначених ст. 278 КПК України, зазначені повідомлення про підозру були направлені поштою на адресу Київського СІЗО, де 17 січня 2018 року адміністрацією установи були вручені [обвинуваченим] , про що в матеріалах справи наявні розписки (т. 5 а.с. 111, т. 6 а.с. 6). З огляду на те, що письмові повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, були врученні [обвинуваченим] у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, тобто безпосередньо слідчий чи прокурор зазначену процесуальну дію не проводили, колегія суддів вважає, що право засуджених на захист порушено не було.

2.4. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зауважила, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на етапи:

1)етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, який передбачає перевірку підстав здійснення такого повідомлення згідно з частиною першою статті 276 КПК України, дотримання процесуальних гарантій під час проведення тих чи інших слідчих або оперативно-розшукових дій або застосування запобіжних заходів, які вчинялись до моменту здійснення такого повідомлення. На цьому етапі відбувається формування волевиявлення уповноваженої посадової особи (слідчого або прокурора) про необхідність здійснення повідомлення про підозру. Потрібно також зауважити, що законодавство передбачає можливість (у разі необхідності) зміни волевиявлення щодо здійснення повідомлення про підозру у формі зміни раніше повідомленої або ж повідомлення нової підозри в порядку, визначеному статтею 279 КПК України;

2)етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання;

3)етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).

ІІІ……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики дозволяють оцінити посилання захисту, що аналізуються, таким чином.

1. Захисник стверджує, ніби у згаданій ним Постанові Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 161/8088/20 йдеться про те, що вручення повідомлення про підозру може відбуватись за відсутністю захисника лише у випадках, коли участь захисника не є обов'язковою згідно приписів статті 52 Кримінального Процесуального Кодексу України.

Проте, таке тлумачення висновків цієї постанови є хибним; насправді у цій постанові йдеться про те, що у випадку, який розглядав Верховний Суд, участь захисника не є обов'язковою.

2. У згаданій Постанові виснується, що кримінальний процесуальний закон не містить вимог про залучення захисника для вручення особі повідомлення про підозру, та така позиція у практиці Верховного Суду є сталою та послідовною.

З огляду на таке в усіх випадках Верховний Суд виснує, що вручення повідомлення про підозру за відсутності захисника не є порушенням права та захист та не тягне жодних негативних наслідків для сторони обвинувачення.

Та суд не вбачає підстав прийти до інакшого висновку в обставинах цього кримінального провадження.

3. До того ж, суд відзначає, що, як свідчать настанови, що містяться у наведеній Постанові Великої Палати Верховного Суду, під час вручення повідомлення про підозру до відома особи /адресата/ лише доводиться інформація про прийняття рішення про висунення їй підозри, зміст версії органів досудового розслідування про вчинення нею злочину та її права у кримінальному провадженні.

Реалізація ж прав підозрюваного, зокрема - щодо висловлення своєї думки з приводу підозри та відстоювання своєї позиції - відбувається на подальших стадіях кримінального процесу.

З цього очевидним є те, що присутність захисника під час здійснення повідомлення про підозру ніяким чином не впливає на процес вручення підозри, а його відсутність саме у цей момент з визначення жодним чином не може вплинути ані - на перебіг кримінального провадження, ані - на права підозрюваного.

Наведене у сукупності доводить, що посилання захисту, що аналізуються, не ґрунтуються на законі, з огляду на що не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

А......В межах цього кримінального провадження захист посилався й про таке.

Захисник зауважив, що допит ОСОБА_4 , як підозрюваного, всупереч вимог статті 52 Кримінального Процесуального Кодексу України був проведеним за відсутності захисника.

При цьому слідчий експеримент за його участі був проведений з метою перевірки та уточнення показань, наданих ОСОБА_4 під час його допиту.

Таке, на думку захисника, свідчить, що слідчий експеримент проводився з метою уточнення недопустимого доказу, з огляду на що, відповідно до концепції «плодів отруйного дерева» результати проведення слідчого експерименту також є недопустимим доказом.

Стосовно цих посилань захисту суд відзначає таке.

І......З метою перевірки цих посилань захисту судом досліджені згадані вище протокол допиту ОСОБА_4 від 31 травня 2023 року та матеріали проведеного за його участі слідчого експерименту від 12 червня 2023 року.

ІІ……Оцінюючи посилання захисту в цій частині, суд враховує такі приписи діючого законодавства та настанови судової практики.

1. Відповідно до статті 52 Кримінального Процесуального Кодексу України

Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

2. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 13 листопада 2019 року по справі № 1-07/07, окрім іншого, зазначила таке:

Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом /пункт 38/.

3. Окрім цього, суд враховує процитовані вище приписи статті 240 Кримінального Процесуального Кодексу України та висновки щодо застосування цих приписів, що містяться у згаданих вище Постановах Верховного Суду.

ІІІ……Наведені приписи діючого законодавства та настанови судової практики дозволяють оцінити посилання захисту, що аналізуються, таким чином.

1. Суд не може не констатувати того, що допит ОСОБА_4 31 травня 2023 року на порушення приписів статті 52 Кримінального Процесуального Кодексу України був проведеним за відсутності захисника.

Разом з цим суд зауважує, що результати цього допиту під час ухвалення цього вироку не використовувались.

2. Що ж стосується власне слідчого експерименту, проведеного 12 червня 2023 року за участі ОСОБА_4 , то, як свідчать проаналізовані вище матеріали цієї слідчої дії, на його початку ОСОБА_4 у присутності захисника повідомив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, а потім - знов таки - у присутності та за участі захисника - уточнив вказані ним на початку слідчого експерименту обставини шляхом відтворення подій на місці вчинення злочину.

При цьому результати проведеного 31 травня 2023 року допиту ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту не використовувались та елементом застосованої під час слідчого експерименту правової процедури не були.

Отже, підстави вважати, що результати слідчого експерименту були отриманими з використанням результатів допиту обвинуваченого за відсутності захисника в обставинах цього кримінального провадження є відсутніми.

З огляду на таке відсутні й підстави для визнання результатів проведеного за участі ОСОБА_4 слідчого експерименту недопустимим доказом відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева».

Наведене у сукупності доводить, що посилання захисту, що аналізуються, не ґрунтуються на обставинах цього кримінального провадження, з огляду на що не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення.

Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого

І… …Захист пропонує визнати за обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття.

Стосовно наявності цієї обставини суд відзначає таке.

1. Верховний Суд у своїй послідовній практиці сформулював правову позицію, відповідно до якої

щире каяття "передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження"

/див, окрім іншого, постанову від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19/

2. З огляду на ці дороговкази суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. Протягом усього часу здійснення цього кримінального провадження обвинувачений свою провину у дійсно вчинених ним злочинах визнавав у повному обсязі.

При цьому під час досудового розслідування обвинувачений добровільно взяв участь у слідчому експерименті, на якому розповів усі обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, чим сприяв встановленню істини у кримінальному провадженні.

2.2. Далі, шкода, заподіяна крадіжкою, наразі є відшкодованою у повному обсязі.

2.3. Також обвинувачений під час здійснення цього кримінального провадження у суді неодноразово висловлював жаль із приводу вчиненого; неодноразово вибачався перед потерпілим та наголошував на тому, що повівся неналежним чином.

Враховуючи наведене, суд вважає посилання захисту, що аналізуються, слушним, та на підставі пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує щире каяття, як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 як за вчиненні крадіжки, так й - за заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

ІІ……Такі обставини, як визнання своєї винуватості та сприяння у здійсненні кримінального провадження, які можуть бути визнані за ті, що пом'якшують покарання, в обставинах цього кримінального провадження повною мірою охоплюються щирим каяттям, через що окремо судом не враховуються.

ІІІ……Інших обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження встановлено не було та сторони, зокрема - захист - про наявність таких обставин не посилаються.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого.

І……Вирішуючи питання про наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд, окрім іншого, враховує таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 02 березня 2021 року ОСОБА_4 засуджувався за вчинення 05 січня 2021 року кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України та йому було призначене покарання у вигляді штрафу у розмірі 1.000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 травня 2023 року від відбування покарання, призначеного цим вироком, обвинувачений був звільненим.

1. Оцінюючі ці обставини в аспекті наявності обставин, що обтяжують покарання /зокрема - рецидиву злочинів/, суд враховує процитовані вище приписи статей 89 та 90 Кримінального Кодексу України, а також - проаналізовані вище відомості про інші судимості обвинуваченого.

Суд враховує також приписи пункту 1 частини 1 статті 80 Кримінального Кодексу України, відповідно до яких особа, засуджена до покарання у вигляді штрафу, звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом 02 років.

2. З огляду на згадані приписи діючого законодавства та обставини цього кримінального провадження, суд відзначає таке.

2.1. Як зазначалось вище, починаючи з 08 липня 2014 року для ОСОБА_4 почав відраховуватись шестирічний строк судимості за вчинення злочину, за який той був засудженим вироком Заводського районного суду від 15 листопада 2010 року.

2.2. Далі, як зазначалось вище, 10 липня 2016 року цей строк перервався та почав відраховуватись знов 03 травня 2023 року.

Отже, злочин, за який ОСОБА_4 був засудженим вироком від 02 березня 2021 року був вчинений до відновлення строку погашення судимості за вироком від 15 листопада 2010 року, тобто - не під час цього строку.

Якщо ж пристати на іншу точку зору, а саме - виходити з того, що строк погашення судимості триває протягом усього періоду, на який такий строк перервався, слід врахувати, що станом на 05 січня 2021 року шестирічний строк з моменту відбуття ОСОБА_4 покарання вже сплинув. Таке також унеможливлює висновок про те, що кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений засуджувався вироком від 02 березня 2021 року був вчинений до сплинення строку погашення судимості за попередній злочин.

Отже, на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України, судимостей ОСОБА_4 не мав.

2.3. Далі, ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 травня 2023 року встановлено, що вирок суду від 02 березня 2021 року протягом строку давності його виконання не виконувався.

Відповідно до процитованих вище приписів частини 2 статті 90 Кримінального Кодексу України за такого строк погашення судимості за цим вироком сплинув 02 квітня 2023 року.

2.4. При цьому матеріали кримінального провадження відомостей про те, що цей строк переривався або зупинявся не містять.

Отже, на момент вчинення злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, судимості за кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 296 Кримінального Кодексу України, ОСОБА_4 не мав.

ІІ……Далі, вирішуючи питання про наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, суд відзначає таке.

1. Наявність в ОСОБА_4 на момент вчинення цього злочину судимостей за вчинення злочинів проти власності є однією з кваліфікуючих ознак злочину, винним у вчинення якого той визнається цим вироком.

Відповідно до прямих приписів частини 4 статті 67 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого ця обставина не може ще раз бути врахованою при призначенні покарання, як така, що його обтяжує.

2. Матеріали справи доводять, та сторони не заперечують того, що на момент вчинення цього злочину ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до пункту 13 частини 1, частини 2 статті 67 Кримінального Кодексу України ця обставина може бути врахованою судом, як така, що обтяжує покарання обвинуваченого.

При вирішенні питання про те, чи має ця обставина бути врахованою у цьому випадку,як така, що обтяжує покарання, суд враховує таке.

2.1. Цей злочин є корисливим.

2.2. Разом із цим, наведені обвинуваченим мотиви його скоєння, зокрема - та обставина, що, відповідно до його ж пояснень, викраденому він дати ладу не міг та навіть неповною мірою усвідомлював, навіщо він викрадає предмети, не можуть бути поясненими інакше, ніж тим, що цей злочин обвинувачений вчинив на тлі стану, у який він прийшов у зв'язку із надмірним вживанням алкогольних напоїв.

Наведене доводить, що злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, обвинувачений вчинив на тлі алкогольного сп'яніння, через що його стан має бути врахованим, як обставина, що обтяжує його покарання за вчинення цього злочину.

3. Про інші обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого за вчинення цього злочину, сторони не посилаються; матеріали кримінального провадження відомостей про такі обставини не містять.

ІІІ……Вирішуючи питання про наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України, суд відзначає таке.

1. Матеріали справи доводять, та сторони не заперечують того, що на момент вчинення цього злочину ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до пункту 13 частини 1, частини 2 статті 67 Кримінального Кодексу України ця обставина може бути врахованою судом, як така, що обтяжує покарання обвинуваченого.

При вирішенні питання про те, чи має ця обставина бути врахованою у цьому випадку,як така, що обтяжує покарання, суд враховує таке.

1.1. Цей злочин є насильницьким та агресивними; як зазначалось раніше дії обвинуваченого під час вчинення цього злочину є стереотипними.

Таке, як зазначалось вище, є притаманним діям, зумовленим алкогольним сп'янінням.

1.2. До того ж, матеріали кримінального провадження доводять, що мотиви його вчинення /на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до майже незнайомої особи/ не можуть бути поясненими інакше, ніж тим, що цей злочин обвинувачений вчинив на тлі стану, у який він прийшов у зв'язку із надмірним вживанням алкогольних напоїв.

Наведене доводить, що злочин, передбачений частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України, обвинувачений вчинив на тлі алкогольного сп'яніння, через що його стан має бути врахованим, як обставина, що обтяжує його покарання за вчинення цього злочину.

2. Далі, матеріали кримінального провадження доводять, та сторони не заперечують того, що на момент вчинення цього злочину ОСОБА_4 мав дві судимості за вчинення злочинів проти власності.

Відповідно до пункту 13 частини 1, частини 2 статті 67 Кримінального Кодексу України ця обставина може бути врахованою судом, як така, що обтяжує покарання обвинуваченого.

При вирішенні питання про те, чи має ця обставина бути врахованою у цьому випадку,як така, що обтяжує покарання, суд враховує таке.

Цим вироком ОСОБА_4 засуджується також за вчинення одразу після злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України, також злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

При цьому наявність судимостей ОСОБА_4 враховується під час призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

За такого в обставинах цього кримінального провадження під час призначення покарання обвинуваченому суд не вбачає підстав для повторного врахування його попередніх судимостей за вчинення злочинів проти власності, як обставину, яка додатково обтяжує його покарання за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

3. Про інші обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого за вчинення цього злочину, сторони не посилаються; матеріали кримінального провадження відомостей про такі обставини не містять.

Мотиви призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкцій відповідних частин відповідних статей Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості кожного з вчинених ним злочинів, обставину, що обтяжує його відповідальність, а також особу винного.

При цьому суд враховує таке.

Стосовно ступеню тяжкості кожного з скоєних злочинів.

І……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості кожного з скоєних обвинуваченим злочинів, суд враховує таке.

1. Злочини обвинуваченим були вчиненими в умовах, коли сам потерпілий фактично «організував» розпивання спиртних напоїв у публічному місці.

Такі дії ОСОБА_6 не тільки не є соціально прийнятними, але - й мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 178 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

2. Далі, суд відзначає, що до таких дій потерпілий залучив малознайомих людей.

3. Суд також відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження саме потерпілий залучив ОСОБА_4 до розпивання спиртних напоїв.

Такі дії потерпілого є віктимними, а обставини, що ними /діями/ породжуються, майже невідворотно призводять до вчинення кримінальних правопорушень.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України, суд враховує таке.

1. Злочин, передбачений частиною 2 статті 122 Кримінального Кодексу України, відповідно до приписів статті 12 Кримінального Кодексу України є нетяжким.

2. Суд також враховує доведену вище віктимність поведінки потерпілого, зокрема - те, що саме він запросив обвинуваченого до вживання алкогольних напоїв.

Таке, на переконання суду, до певної міри зменшує суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

ІІ……Вирішуючи питання про ступінь тяжкості скоєного обвинуваченим злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, суд враховує таке.

1. Злочин, передбачений частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України, відповідно до приписів статті 12 Кримінального Кодексу України нетяжким.

2. В той же час, суспільна небезпека цього злочину значною мірою є зумовленою тим, що він був вчиненим під час дії воєнного стану.

З огляду на таке суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. Запроваджуючи Законом № 2117-IX від 03 березня 2022 року підвищену кримінальну відповідальність за цей період, законодавець виходив з того, що: "військові дії агресора [що зумовили необхідність запровадження військового стану] в багатьох випадках спрямовані на мирне населення, об'єкти цивільної інфраструктури, що породжує страх за своє життя та здоров'я, змушує людей полишати свої домівки та майно. Нерідко такі обставини використовуються зловмисниками з метою фактично безперешкодного заволодіння цим майном шляхом проникнення до квартир, житлових будинків, офісів чи закладів торгівлі під час запровадження військового стану"1

Проте, вчинений обвинуваченим злочин з такими обставинами не є пов'язаним взагалі.

2.2. З тексту згаданої пояснювальної записки також вбачається, що метою запровадження такої кваліфікуючої ознаки був захист громадян, які з огляду на обставини військового стану стають, зокрема - в матеріальному плані - особливо вразливими.

Але в обставинах цього кримінального провадження ОСОБА_6 була заподіяна шкода внаслідок того, що він сам, як зазначалось вище, «організував» розпивання спиртних напоїв в громадському місці.

Ці обставини у їх сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії, що вчинюються під час військового стану, майже до рівня крадіжки, що була вчиненою повторно .

Стосовно особи винного.

1. Як зазначалось вище, ОСОБА_4 раніше двічі засуджувався.

Стосовно цієї обставини суд відзначає таке.

1.1. Попередні судимості ОСОБА_4 судом враховані, як кваліфікуючі ознаки одного з вчинених ним злочинів. За такого сама по собі під час оцінки його особи не враховується.

1.2. В той же час суд враховує, що ОСОБА_60 вчинив злочини, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, у день його звільнення з місць позбавлення волі

2. При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує також, що він має неповнолітню дитину.

3. З огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив злочин у день звільнення з місць позбавлення волі, суд є позбавленим можливості отримати достовірні відомості про його поведінку у суспільстві до вчинення злочину.

З огляду на цю ж обставину наявні в матеріалах кримінального провадження відомості про його перебування/не перебування не обліках в лікарів нарколога та психіатра не є релевантними.

4. Суд також нагадує, що, як доведено вище, злочини, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, обвинуваченим були вчинені значною мірою на тлі алкогольного сп'яніння.

При цьому встановлені судом обставини вчинення злочину обвинуваченим доводять, що стану алкогольного сп'яніння він дійшов через випадковий збіг обставин, а саме - через випадкову зустріч з потерпілим.

Таке дає підстави для висновку про те, що вчинення обвинуваченим злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є більшою мірою - результатом випадкового збігу обставин, ніж проявом обраного обвинуваченим способу життя.

5. При цьому не викликає сумнівів той факт, що в обставинах, які склались випадково, ОСОБА_4 реалізовував наявні в нього негативні поведінкові установки.

Та з огляду на та, що злочин він вчинив у день звільнення, такі установки слід вважати сталими.

Отже, вчинення обвинуваченим злочинів, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, стало результатом реалізації ним стійких негативних поведінкових установок.

Призначення покарання за кожен з вчинених обвинуваченим злочинів.

Призначення показання за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України.

І……Відповідно до санкції частини 1 статті 122 Кримінального Кодексу України, за вчинення цього злочину можуть бути призначене покарання у вигляді:

-виправних робіт - на строк до двох років;

-обмеженням волі - на строк до трьох років;

-позбавленням волі - на строк до трьох років.

З огляду на таке суд відзначає, що злочин, передбачений цією нормою, відповідно до частини 4 статті 12 Кримінального Кодексу України, є нетяжким.

ІІ……Вирішуючи питання про вид основного покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_4 , суд враховує, що як доведено вище, вчинене ним злочину є результатом реалізації ним стійких поведінкових установок, які не були виправленими навіть внаслідок застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі.

Таке доводить, що за вчинення цього злочину до обвинуваченого слід застосувати покарання у вигляді позбавлення волі.

ІІІ……Вирішуючи питання про міру покарання, яке має бути призначене ОСОБА_4 за вчинення цього злочину, суд враховує таке.

1. В цьому випадку, як доведено вище:

-з одного боку - одна ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину є певною мірою зменшеною;

-з іншого ж боку - цей злочин був вчинений внаслідок стійких негативних поведінкових установок обвинуваченого.

2. Далі суд враховує, що в цьому випадку, як доведено вище, наявні:

-з одного боку - одна обставина, що пом'якшує покарання (щире каяття);

-з іншого ж боку - одна обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння)

З огляду на таке, суд вважає, що за вчинення цього злочину обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у розмірі, що не є наближеним ані - до максимального з передбачених законом, ані - до мінімального з передбачених законом, тобто - строком на 02 роки.

Призначення показання за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

І……Санкція частини 4 статті 185 Кримінального Кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років.

1. З огляду на таке суд відзначає, що злочин, передбачений цією нормою, відповідно до частини 5 статті 12 Кримінального Кодексу України в редакції, що є чинною на момент ухвалення цього вироку, є тяжким.

2. Принагідно суд відзначає, що за вчинення повторної крадіжки законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 05 років.

ІІ……Вирішуючи питання про міру покарання, яке має бути призначеним ОСОБА_4 , суд враховує таке.

1. Як доведено вище, в цьому випадку ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину є істотно зниженою порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

При цьому ступінь тяжкості цього злочину є зниженою такою мірою, що таке цілком здатне повною мірою компенсувати наведені відомості, що негативно характеризують особу винного.

2. Далі, в цьому випадку наявні:

-з одного боку - одна обставина, що пом'якшує покарання (щире каяття);

-з іншого ж боку - одна обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого (вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння)

З огляду на таке, суд вважає, що за вчинення цього злочину обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному з передбачених законом розмірі - строком на 05 років.

Призначення остаточного покарання.

А......Призначаючи ОСОБА_4 остаточне покарання, суд виходе з таких приписів діючого законодавства та настанов судової практики.

1. Відповідно до статті 70 Кримінального Кодексу України

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

/частина 1/

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі

/частина 2/

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

/частина 3/

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

/частина 4/

2. Відповідно до приписів, що містяться у пункті 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання"

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Б......Наведені норми права та дороговкази, що містяться у настановах судової практики, доводять, що в обставинах цього кримінального провадження остаточне покарання ОСОБА_4 має бути призначеним за таким алгоритмом:

1) визначення переліку злочинів, що входять до сукупності, та покарань, що підлягають врахуванню;

2) визначення принципу, який підлягає застосуванню для призначення остаточного покарання;

3) визначення результатів застосування обраного принципу.

В……Враховуючи таке, суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, зауважує на такому.

І……Як неодноразово зазначалось вище, в цьому випадку до складу сукупності злочинів входять злочини, передбачені:

-частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України;

-частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України;

ІІ……Далі, вирішуючи питання про принцип з передбачених у частині 1 статті 70 Кримінального Кодексу України, що має бути застосованим при призначенні остаточного покарання ОСОБА_4 , суд, керуючись наведеними вище дороговказами, що містяться у 21 Постанови № 7 Пленуму від 24 жовтня 2003 року Верховного Суду України, враховує таке.

1. В цьому випадку до складу сукупності входять два злочини, які утворюють реальну сукупність.

При цьому вчинені обвинуваченим злочини мають різний об'єкт, різну суб'єктивну сторону та є геть різними за механізмом їх вчинення.

Таке не дає підстав для застосування в цьому випадку принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим.

2. Далі, суд відзначає, що при призначенні покарання за кожен з цих злочинів суд, окрім інших обставин, у кожному випадку призначення покарання враховував, зокрема:

-відомості про особу обвинуваченого;

-наявність однієї й тієї ж обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого.

Таке природно призводить до того, що у разі повного складання призначених покарань одні й ті ж самі обставини будуть враховуватись двічі, що навряд відповідає засадам розумності та справедливості.

Отже, підстави для застосування принципу повного складання покарань у цьому випадку є відсутніми.

Наведене призводить суд до висновку про те, що у цьому випадку слід застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

ІІІ……Призначаючи обвинуваченому остаточне покарання із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, суд вважає, що під час складання покарань має бути врахована більша частина кожного з покарань, що частково складаються.

З урахуванням наведеного, за сукупністю злочинів обвинуваченому слід призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 06 років 06 місяців.

Порядок застосування покарання.

1. Строк відбуття основного покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

2. При цьому відповідно до частини 5 статті 75 Кримінального Кодексу України у строк відбуття покарання обвинуваченим слід зарахувати період його попереднього ув'язнення, а саме - період з моменту його затримання (з 26 червня 2023 року до моменту набрання чинності цим вироком) з розрахунку 01 день попереднього ув'язнення за 01 день позбавлення волі.

Вирішення питання про запобіжний захід.

1. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 28 липня 2023 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31 серпня 2023 року.

В подальшому ухвалами слідчих суддів та суду строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово.

2. В зв'язку із тим, що відносно ОСОБА_4 обирається міра покарання у вигляді позбавлення волі, передбачені у статті 377 Кримінального Процесуального Кодексу України підстави для зміни цього запобіжного заходу є відсутніми.

Отже, до набрання вироком чинності обраний відносно нього раніше запобіжний захід слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Вирішення цивільного позову.

А……Під час здійснення цього кримінального провадження прокурор заявила цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 , після уточнення просила стягнути з відповідача на користь Комунального Некомерційного Підприємства Миколаївської міської Ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» /надалі - лікарні/ 21.416 грн. 31 коп.

Вирішуючи цей позов, суд дійшов такого.

Позиції сторін під час судового розгляду кримінального провадження.

1. Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявлений нею позов у вказаному обсязі підтримала та наполягала на його задоволенні.

2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення цього позову по суті не заперечував, але зауважив, що грошей на відшкодування вартості лікування потерпілого в лікарні у вказаній прокурором сумі не має.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

1. Під час вирішення цього цивільного позову суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, що встановлені цим вироком.

2. Окрім цих обставин, для мети вирішення цивільного позову суд враховує відомості, виданої лікарнею 24 грудня 2024 року за № 37, відповідно до яких на лікування ОСОБА_6 лікарнею було витрачено 21.416 грн. 31 коп.

Зміст спірних правовідносин

Поза розумним сумнівом, зміст спірних правовідносин становлять правовідносини, що виникають в зв'язку із відшкодуванням витрат комунального закладу на лікування потерпілого від злочину.

Норми права.

Відповідно до статті 1206 Цивільного Кодексу України

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

/частина 1/

…

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

/частина 3/

Мотиви суду.

1. Матеріали кримінального провадження поза розумним сумнівом доводять, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину лікарня витратила на лікування потерпілого від цього злочину 21.416 грн. 31 коп.

2. Що ж стосується заперечень обвинуваченого, то вони не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення, адже його дії були відносно потерпілого були навмисними на не були викликані неправомірними діями потерпілого.

Отже, заявлений прокурором позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішення питання про долю речових доказів.

1. Речові докази у справі - рентген знімок з розшифруванням до нього та виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 3355, як документи - на підставі пункту 7 частини 9 статті 100, частини 3 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути їх володільцю - ОСОБА_6 - в обмін на їх копії.

Копії ж цих документів слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання

2. Речові докази у справі:

-мобільний телефон торгівельної марки «Apple» моделі «iPhone 8 Plus», 3/64 GB, IMEI: НОМЕР_1 ;

-мобільного телефону торгівельної марки «Sony» моделі «Xperia M4 Aqua Dual» (E2312) 8 Gb, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3

як предмет кримінального правопорушення - на підставі пункту 5 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України слід повернути їх власнику - ОСОБА_6 .

Вирішення питання про розподіл судових витрат.

Під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експерта Миколаївського Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центра МВС України було витрачено 3.824 грн.

Відповідно до статті 124 КПК України ці витрати слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 368, 373-374 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 122, частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України.

Призначити ОСОБА_61 покарання:

-за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 02 роки;

-за вчинення злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального Кодексу України - у вигляді позбавлення волі строком на 05 років.

На підставі частини 1 статті 70 Кримінального Кодексу України шляхом часткового складання цих покарань остаточно призначити ОСОБА_61 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 06 /шість/ років 06 /шість/ місяців.

До набрання вироком чинності запобіжний захід відносно ОСОБА_4 залишити попереднім - у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання чинності цим вироком.

На підставі частини 5 статті 72 Кримінального Кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання, призначеного за цим вироком, період його попереднього ув'язнення, а саме - період з 26 червня 2023 року до моменту набрання чинності цим вироком - з розрахунку 01 день попереднього ув'язнення за 01 день позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Комунального Некомерційного Підприємства Миколаївської міської Ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_6 21.416 грн. 31 коп. /двадцять одну тисячу чотириста шістнадцять гривень тридцять одну копійку/

Речові докази у справі - рентген знімок з розшифруванням до нього та виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 3355 - повернути ОСОБА_6 - в обмін на їх копії; копії цих документів залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання

Речові докази у справі:

-мобільний телефон торгівельної марки «Apple» моделі «iPhone 8 Plus», 3/64 GB, IMEI: НОМЕР_1 ;

-мобільного телефону торгівельної марки «Sony» моделі «Xperia M4 Aqua Dual» (E2312) 8 Gb, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3

- повернути ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 у прибуток держави 3.824 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на проведення експертизи експертами Миколаївського НДЕКЦ при МВС України.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ ОСОБА_1

03.02.2025

1 - пояснювальна записка до проекту закону № 2117-ІХ / https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1243626/