Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/309/24
Провадження № 1-кп/490/441/2025
03 лютого 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
його захисника - ОСОБА_8
захисника обвинувачених
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12022150000000221 за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вологда РФ, є грузином, громадянином Грузії, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Снігурівка Баштанського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, має право користування житловими приміщеннями за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Миколаєві, є азербайджанцем, громадянином України, наразі перебуває у місцях попереднього ув'язнення
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Баштанка Миколаївської області, є українцем, громадянином України, наразі відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_18 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
А......16 січня 2024 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення
1) ОСОБА_11 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
2) ОСОБА_12 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
3) ОСОБА_13 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України,
4) ОСОБА_14 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
5) ОСОБА_15 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
6) ОСОБА_16 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 Кримінального Кодексу України,
7) ОСОБА_17 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1, частиною 1 статті 255-2 Кримінального Кодексу України,
8) ОСОБА_18 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 28 - частиною 1 статті 255-2; частиною 2 статті 255-1 та частиною 4 статті 189 Кримінального Кодексу України
Б......Після вивчення змісту обвинувального акту, доданих до його матеріалів, вислуховування прокурора та обвинуваченого суд, вирішуючи питання про подальше застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов такого.
І......Під час підготовчого провадження прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом із забороною залишати житло у період часу з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
1. Під час розгляду цього клопотання судом сторони висловили такі позиції.
1.1. Прокурор в обґрунтування заявленого клопотання послався про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів та, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.
1.2. Захисник під час судового засідання просив змінити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід на особисте зобов'язання.
В обґрунтування послався про те, що наразі на території України діє комендантська година, зокрема - на території міста Миколаєва громадяни не мають право залишати свої домівки протягом періоду з 00:00 години до 05:00 години наступного дня. За такого, як далі вказував захисник, не є зрозумілим, яка мета досягається шляхом додаткової зборони залишати житло протягом ще декількох годин.
Також звернув увагу суду на те, що, за переконанням захисту, вказані прокурором ризики є відсутніми.
Спираючись про таке, захисник просив змінити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений під час підготовчого провадження позицію свого захисника підтримав.
ІІ......Під час розгляду цього клопотання судом встановлено таке.
1. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину у період з 23 грудня 2021 року до 03 вересня 2022 року під час перебування у Державній Установі "Миколаївський слідчий ізолятор"
2. Протягом цього періоду ОСОБА_4 перебував у вказані установі в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах кримінального провадження № 12021150000000428 про його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 189, частиною 2 статті 263 Кримінального Кодексу України.
2.1. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 вересня 2022 року в межах вказаного кримінального провадження був визначений розмір застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти. Та в зв'язку із внесенням ОСОБА_4 . Визначеної судом суми застави 12 вересня 2022 року з-під варти ОСОБА_4 був звільненим та на нього була покладена низка обов'язків.
2.2. Протягом періоду з 12 вересня 2022 року по 09 листопада 2022 року до ОСОБА_4 . Застосовувався запобіжний захід у вигляді застави. При цьому протягом цього періоду свої процесуальні обов'язки він виконував та нових злочинів не вчиняв.
2.3. Кримінальне провадження № 12021150000000428 наразі судом не розглянуте.
3. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 листопада 2022 року в межах кримінального провадження № 12022150000000221, яке наразі розглядається, відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому слідчим суддею був визначений розмір застави, за умови внесення якої обвинувачений підлягав звільненню з-під варти.
Подальшими ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 05 січня 2024 року.
Під час застосування цього запобіжного заходу слідчі судді виходили з того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів та, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства та суду та вчинити нові злочини.
4. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 січня 2024 року обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід був змінений на цілодобовий домашній арешт.
Водночас на нього були покладені такі обов'язки:
-не залишати квартиру АДРЕСА_4 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю.
5. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11 березня 2024 року обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід був змінений на домашній арешт із забороною залишати житло протягом періоду з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
Водночас на нього були покладені такі обов'язки:
-не відлучатись з міста Миколаєва без дозволу суду або прокурора;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки.
Змінюючи таким чином запобіжний захід, суд виходив з наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаних в обвинувальному акті злочинів; наявності ризиків його переховування від суду та вчинення ним нових злочинів, а також - з того, що його належна процесуальна поведінка може бути забезпеченою шляхом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби.
7. Цей запобіжний захід застосовується до ОСОБА_4 до теперішнього часу.
Під час перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків не порушував, заходів щодо порушення таких обов'язків не вживав.
ІІІ......Під час вирішення заявленого клопотання суд виходе з таких приписів діючого законодавства.
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
2. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами, окрім інших, є особисте зобов'язання та домашній арешт.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
3. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України? ? «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? ? від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
1.можна перевірити у судовому розгляді;
2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
3.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
3.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
3.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого.
/див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
3.5. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи...
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Пункт 3 статті 5 Конвенції не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. (п.51).
4 Відповідно до частини 4 статті 196 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
5. Відповідно до статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
обираючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1.прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4.утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5.не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6.пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7.докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9.носити електронний засіб контролю.
/частина 5/
Обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
/частина 7/
IV......З огляду на процитовані приписи діючого законодавства суд, повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, відзначає таке.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
Оскільки по справі лише розпочате підготовче провадження, обґрунтованість версії про вчинення ОСОБА_4 злочину, , що йому інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення його вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
При цьому суд відзначає, що відомостей, здатних поставити під сумнів “правдоподібність» версії, що висунута публічним обвинуваченням, матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять; сторони, зокрема - захист - про наявність таких віжомостей не посилаються.
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Ухвалою суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
Наявність цього ризику наразі випливає з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.
2. Ухвалою суду встановлена наявність ризику того, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність або вчинити новий злочин.
Наявність цього ризику наразі випливає з того, що на теперішній час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, а також - в межах інших кримінальних проваджень - ще двох злочинів, вчинених до 23 грудня 2021 року.
Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченого.
1. К доведено вище, в обставинах цього кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 наявна “правдоподібна» підозра та декілька ризиків, що дає підстави для обрання відносно нього запобіжного заходу.
2. Наразі відносно обвинуваченого застосовується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби.
3. При цьому суд відзначає, що наразі ОСОБА_4 перебуває під домашнім арештом протягом 10 місяців 20 днів, протягом цього періоду покладених на нього сумлінно дотримувався покладених на нього обов'язків та жодних заходів щодо порушення умов запобіжного заходу не вживав.
Таке дає підстави для послаблення режиму його утримання, тото - для зміни обраного відносно нього запобіжного заходу на більш м'який.
З огляду на таке суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід слід змінити на більш м'який - на особисте зобов'язання.
При цьому на обвинуваченого слід покласти обов'язки, спрямовані на забезпечення його явки у судові засідання та унеможливлення перешкоджанн ним у здійсненні судочинства.
За такого клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, а клопотання захисту слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. 194-196, 314 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково, клопоптання захисту з цього питання - задовольнити.
Змінити обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки.
Строк дії ухвали встановити - до 09 лютого 2024 року.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_19 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}